- •Isbn 966-542-268-5 © „Альтерпрес
- •Передмова
- •1.2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму
- •1.3. Історичні етапи розвитку туризму
- •2.2. Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії
- •2.3. Подорожі стародавніх греків
- •2.4. Подорожі в стародавньому Римі
- •2.5. Розвиток інфраструктури для подорожуючих і традиції гостинності в стародавньому світі
- •2.6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду
- •3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя
- •3.2. Розвиток мореплавства в vіі-хv ст. В Арабському світі
- •3.3. Подорожі вікінгів у vііі-хіі століттях
- •3.4. Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя
- •80 % Руських студентів походили з великих міст і, як правило, з сімей ремісників.
- •3.5. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в х-ху століттях
- •4.1. Соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження
- •4.3. Подорожі в Росії в хv-хvіі століттях
- •4.4. Нові складові у сфері гостинності в хv-хvі століттях
- •4.5. Основні види та значення подорожей в хv-хvі століттях
- •5.1. Основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва
- •5.2 Подорожі та географічні відкриття XVII – XVIII століть
- •28 Лютого 1697 р. П. А. Толстой виїхав із Дорогомилової слободи (Москва) і почав свою тривалу подорож, яка завершилась 27 січня 1699 року.
- •5.3. Поява туризму та розвиток системи гостинності в XVII—XVIII століттях
- •5.4. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва
- •5.5. Українські землі в туристичній картографії XVII століття
- •6.1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX — першій половині XX століття
- •6.2. Туристична діяльність Томаса Кука
- •6.3. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій
- •7.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туристично-екскурсійної справи в Російській імперії у XVIII — на початку XX століття
- •7.2. Картографія, художня література та видавання путівників як чинники розвитку туризму в Російській імперії
- •7.3. Створення туристичної інфраструктури та курортів у XVIII — на початку XX століття
- •7.4. Розвиток екскурсійної справи в Росії у XVIII — на початку XX століття
- •7.5. Туристичний бізнес в Росії наприкінці XIX — на початку XX століття. Створення та діяльність російських туристичних організацій
- •7.6. Прочанство в Російській імперії у XIX — на початку XX століття
- •7.7. Основні види туризму в Російській імперії у XVIII — на початку XX століття
- •8.1. Загальна характеристика розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX століття
- •8.2. Готельні послуги та розвиток курортів у XIX — на початку XX століття
- •8.3. Становлення музейної справи та розвиток краєзнавства в Україні на межі хіх-хх століть
- •9.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туризму в Австро-Угорській імперії
- •9.2. Українська еміграція з Австро-Угорщини (кінець XIX - початок XX ст.)
- •9.3. Розміщення та харчування подорожуючих у Галичині у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.)
- •9.4. Роль українського національно-культурного руху в розвитку туризму на українських територіях у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.)
- •9.5. Туризм на українських землях у складі Польщі (1921-1939 рр.)
- •9.6. Основні риси розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі
- •10.1. Розвиток туризму в срср в 20-30-і рр. XX століття
- •10.2. Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в срср
- •10.3. Розвиток планових туристичних маршрутів
- •10.4. Характер та основні види туризму в срср
- •10.5. Основні особливості розвитку радянського туризму
- •11.2. Особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в другій половині XX століття
- •11.3. Створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у другій половині XX століття
- •11.4. Основні тенденції розвитку туризму в світі на межі хх-ххі століть
- •12.1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX століття
- •12.2. Український туризм як складова міжнародного туризму
- •12.3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі хх-ххі століть
- •Динаміка організованого в'їзного туризму в Україні
- •Основна рекомендована література
- •Додаткова рекомендована література
9.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туризму в Австро-Угорській імперії
Династія австрійських Габсбургів, імперія якої у середині XIX ст. займала величезну територію між Швейцарією, Пруссією, Італією та Османською імперією, поступово модернізувала політичний та економічний устрій держави. У 1848 р. було скасовано кріпацтво, що надавало селянам більше можливостей для подорожей. Але отримавши особисту свободу від поміщиків, селяни, здебільшого, потрапляли у ще більшу економічну залежність; рівень життя багатьох українських селян Галичини знижувався протягом другої половини XIX ст. Чимало українців потерпало від безземелля і малоземелля, високих податків і навіть голодувало. До гострих економічних проблем додавалася дискримінація української культури, перешкоди в отриманні освіти для українців, спольщення територій, на яких здавна чисельно переважало українське населення. Ці утиски, разом із розширенням формальних політичних прав (таких, наприклад, як можливість створення громадських об'єднань), утворили грунт для розвитку галицьких культурно-освітніх організацій, одним з проміжних завдань яких стали туристичні мандрівки.
Імперія Габсбургів, яка з 1867 р. стала називатися Австро-Угорською імперією, мала численні традиційні, добре налагоджені економічні та культурні зв'язки з провідними країнами Західної Європи, розвинену систему освіти, мережу водних та суходільних шляхів. Цю країну називали ще «Дунайською імперією» через те, що її територією протікала велика, зручна для судноплавства р. Дунай, полегшуючи сполучення країни з сусідами, а також між окремими регіонами та містами всередині імперії. Габсбурги намагалися скорочувати технічне відставання країни від Англії та Франції і сприяли розвиткові промисловості та транспортної інфраструктури. У другій половині XIX ст. в імперії було побудовано велику мережу залізниць, у тому числі в Галичині. В економіку імперії успішно залучалися інвестиції, західні та місцеві підприємці активно будували промислові об'єкти та налагоджували торгові мережі, освоювали та створювали нові маршрути для перевезення товарів і людей.
Різноманітні види сировини з Галичини, Буковини та Закарпаття у великій кількості вивозилися на продаж до інших регіонів імперії та за кордон. Наприклад, селяни-бойки з Верхнього Синьовидного скуповували фрукти в Галичині та Буковині і продавали їх в Будапешті, Відні, Парижі. Багато з тих, хто брав участь у міжрегіональних та міжнародних торговельних операціях, призвичаїлися до мандрівок і передавали знайомим та родичам свій досвід пересування шляхами Європи.
З одного боку, успішні підприємці та спадково заможна шляхта отримали, завдяки збільшенню свого майнового стану та підвищенню комфортності подорожей, більше можливостей для мандрівок, відпочинку за межами постійного проживання. З іншого, високий рівень культури заможних верств населення Австро-Угорщини сприяв зростанню популярності мандрівок, метою яких було задоволення пізнавальних інтересів, бажання відвідати центри науки та мистецтв, віденські, будапештські чи закордонні заклади дозвілля (музеї, театри, ресторани тощо) або, навпаки, здійснити романтичні подорожі до мальовничих рідконаселених місцевостей у Карпатах, Балканах чи навіть екзотичних країнах Азії та Африки.
Видавництво «Фрейтаг і Берндт» (Відень) створювало карти на топографічній основі, в яких яскравішим кольором вдруковувалось зображення туристичних маршрутів (пішохідних, у кінських екіпажах). Карти мали відповідно оформлену обкладинку, а також текст і рекламу (туристичну та маркетингово-картографічну). Будувалися готелі.
Туризм, в імперії Габсбургів робив широкі кроки на шляху до перетворення цієї галузі на справжню індустрію. Але переважна більшість тих габсбурзьских підданих, які полишали місця настійного проживання, вирушали в дорогу не з метою туризму, а внаслідок службової (чиновники, військові) чи економічної необхідності.