Тема № 10: Керівництво в організації. Лідерство.

План

1. Поняття та загальна характеристика керівництва. Лідерство, вплив, влада.

2. Форми влади. Вплив через переконання і залучення до управління.

3. Теорії лідерства і стилі керівництва.

4. Підходи зарубіжних та вітчизняних теоретиків менеджменту до систем керівництва.

І. Поняття та загальна характеристика керівництва. Лідерство, вплив, влада.

Керівництво – процес впливу на підлеглих, що є способом спонукати їх на досягнення єдиної мети.

Важливим при розгляді керівництва є Хоторнський експеримент. Основні висновки з його проведення були наступні:

1. Важливими у менеджменті є фактори поведінки.

2. Соціальні та психологічні фактори мають більший вплив на продуктивність при достатньо організованій роботі, ніж фізичні.

3. Важливою є форма та ступінь контролю

4. Сильний вплив на діяльність організації мають стосунки підлеглих з керівником.

Американські дослідники Р. Блейк та Д. Моутон показали, що для забезпечення ефективного керівництва треба враховувати такі шість елементів керівництва:

1) ініціативність;

2) інформованість;

3) захист своєї думки;

4) прийняття рішень;

5) розв'язання конфліктних ситуацій;

6) критичний аналіз.

Керувати – означає здібність заставити весь колектив прямувати до виконання завдань, які стоять перед організацією.

Керівник в організації – це людина, яка одночасно є лідером і управляє своїми підлеглими. Його мета – впливати на інших людей таким чином, щоб останні виконували роботу, доручену організації відповідно до її місії та цілей. В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив і влада.

Лідерство – це здатність впливати на окремі особи та групи працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Вплив – це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншого індивіда.

Влада – це реальна можливість діяти, впливати на інших людей. Менеджер повинен розуміти, що кількість влади визначається не тільки рівнем його формальних повноважень, а ступенем залежності підлеглих від нього. Тобто рівень впливу наділеної владою особи А на особу Б дорівнює ступеню залежності особи Б від особи А.

Керівник має владу над підлеглими тому, що останні залежать від нього в питаннях зарплати, видачі завдань, просуванні по службі, задоволення соціальних потреб, видачі матеріальної допомоги та інше. У багатьох випадках підлеглі отримають владу над керівником, оскільки останній залежить від них в питаннях інформації, неформальних контактів з людьми, конкретних знань, професійних можливостей тощо.

Менеджеру слід пам’ятати про те, що керівництво здійснюється за допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо шляхом прийняття управлінських рішень.

Іі. Форми влади. Вплив через переконання і залучення працівників до управління.

Влада базується на фактичній можливості задовольнити активні потреби людини(згідно з Маслоу, це фізіологічні потреби, потреби в захисті, соціальні потреби, потреби у повазі та самовираженні).

На рівні держави слід визначити три форми влади:

• законодавчу;

• виконавчу;

• судову;

Їхня незалежність і роль визначають статус держави та ступінь забезпечення потреб її громадян.

Американський менеджмент (дослідження Френча і Райвена) виділяє форми влади, які може застосовувати будь-який керівник:

1. Влада, яка базується на засадах примусу. Виконавець вірить, що впливова особа має можливість покарати таким чином, що це буде заважати задоволенню якоїсь насущної потреби або взагалі може зробити будь-які інші неприємності. Методика примусу, як правило, супроводжує владу у всіх випадках, коли людині дійсно щось потрібно, і вона впевнена, що інший в змозі відібрати це від нього.

2. Влада, яка базується на засадах винагороди. Виконавець вірить, що впливова особа має можливість задовольнити наявну потребу чи забезпечити задоволення. Влада, заснована на винагороді, виражає вплив через належну підтримку підлеглого з ціллю добитися від нього бажаної поведінки. Труднощі полягають в тому, що влада буде справжньою тільки тоді, коли керівник зможе правильно оцінити те, що в очах виконавця є винагородою, але на практиці у керівника маса перешкод для здійснення такої форми влади, тому хороший керівник має навчитись використовувати й інші способи впливу.

3. Експертна влада. Виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби. В цьому випадку вплив рахується розумним тому, що рішення виконавця підкоритися являється свідомим та логічним. Експертна влада базується на засадах високого рівня знань, кваліфікації, інформованості, наявності ефективної підтримки з верхнього ешелону влади. В даному випадку вплив проявляється через "розумну віру" в керівника.

4. Еталонна влада. Влада власного прикладу того керівника, що впливає, побудована на силі особистих якостей чи здібностях лідера. Влада прикладу визначається ототожненням виконавця з лідером або тягою до нього, а також потребою виконавця в приналежності і повазі. Це вплив цілком індивідуальний.

5. Законна влада. Виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок – виконувати їх. Така влада важлива для формальних організацій. В таких випадках безперебійне функціонування організації прямо залежить від готовності підлеглих по традиції признати авторитет – законну владу керівництва.

Вплив через переконання. Високий рівень освіти ліквідує відмінності між керівниками і виконавцями. Тому важко формувати владу тільки на примусі, винагородах, традиціях чи компетенції. Отже, потрібно переконувати і залучати працівників до управління з метою здійснення на них впливу. Розглянемо його основні положення.

Переконання буде мати вплив при ефективній передачі погляду керівника. При цьому керівник визнає залежність від виконавця, його компетентність. Виконавець в свою чергу впевнений, що керівник задовольнить його власну потребу.

Ефективне переконання формується при довірі до керівника, його вмінні враховувати інтелектуальний рівень підлеглих, при збігові цілей керівника і цілей працівника, нормативних установок. При цьому недоліками є:

• повільна дія переконання;

• невизначеність результатів;

• складність застосування даного підходу;

Вплив через залучення працівника до управління. Вплив через залучення працівника до управління здійснюється шляхом спрямування їхніх зусиль на здійснення потрібної мети. Це заохочує працівників мати владу, можливість самовиразитись, а також проявляти компетентність, відчувати причетність до успіху організації.

Але деколи виконавці не бажають пов’язаної з цим підвищеної міри відповідальності, а керівники не готові поділитися владними функціями, що обмежує застосування впливу через залучення працівників до управління.

У цілому менеджер повинен використовувати систему важелів влади і впливу, вибираючи при цьому такі, які найбільше відповідають конкретним проблемам організації.