Грип птиці

Висококонтагіозне захворювання птиці, що характеризується пригніченням, септицемією, ураженням респі­раторної та системи травлення. Грип призводить до зниження продук­тивності курей на 40—60%.

збудник. Збудник — РНК-вмісний вірус, який належить до групи ортоміксовірусів. Має спорідненість з вірусами грипу людини, коня, свині, унікальну здатність мінливості антигенної структури і патоген­ності до біологічних видів. Класифікація вірусу грипу включає 13 серо­варіантів за наявністю поверхневих антигенів гемаглютеніну (Н). Розрізняють 13 різновидів Н і 9 — нейрамінідази (N). Найпатогенніші для птиці віруси грипу сероваріантів А5 (H5N3), А7 (H7N1 — класична чума птиці). Він має гемаглютинуючі властивості щодо еритроцитів птиці різних видів та деяких ссавців. У замороженому стані вірус зберігає активність кілька років. Інактивується при 60 °С: за 10 хв 5%-м розчином фенолу; 5%-м — креоліну; 3%-м хлорного вапна; 2%-м — їдкого натру — за 10—30 хв. У качок захворювання спричинює вірус грипу підтипівА1,А2,А3,А4іА6.

епізоотологія. Джерело інфекції — хвора й перехворіла на грип птиця, тривалість вірусоносійства у якої досягає 2—3 міс. Основний шлях передачі збудника — повітряно-крапельний. Також збудник поширюється з інфікованими кормами, питною водою, яйцями, пір'ям, боєнськими відходами та інвентарем. Фактори поширення інфекції — гризуни, кішки, комахи. Інкубаційний період хвороби — 2—7 днів, тривалість—2—25 діб. Смертність висока—від 2—5% до 90%. Симптоми. Хвороба має кілька форм перебігу. Гострий перебіг виникає при зараженні високопатогенними штамами вірусу. Хвороба проявляється ураженням респіраторної системи, хрипами, синуситами, а також посинінням видимих слизових оболонок, гребеня, сережок, набряком голови, діареєю. Смертність може досягати 100%. Підгострий та хронічний перебіг хвороби викликають віруси се­редньої патогенності (мезогенні), які зумовлюють загибель птиці від 2- 20%. У хворої птиці реєструють ураження респіраторних органів, діарею, манежні рухи. Можливий перебіг хвороби без характерних клінічних ознак, субклінічна або інапарантна інфекція. Діагноз. Діагноз ґрунтується на підставі аналізу епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень. Лабораторна діагностика включає вірусологічні дослідження патологічного матеріалу, відібраного в гостру стадію хвороби, проведення біопроби на курчатах, а також дослідження парних сироваток кров із інтервалом 5 – 7 діб. Для ретроспективної діагностики проводять серологічні дослідження сировато ккрові перехворілої птиці. В лабораторію для зажиттєвого діагнозу направляють змиви з носоглотки й клоаки; після загибелі— цілі трупики або трахею, легені, печінку, головний мозок, повітроносні мішки, кишки. Індикацію вірусу в патологічному матеріалі проводять за ЦПД в зараженій культурі клітин фібробластів курячого ембріона або за РІФ, РГАз1 %ю суспензією еритроцитів курей. Одночасно здійснюють цистоскопію тонких мазків-відбитків зі слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, забарвлених за методом Романовського, Пігаревського чи Биковськог. Грип діагностують ретроспективно в РИГА, РЗГА, РН, РСК, ІФА) з визначенням вірулентності вірусу. Диференціюють від ньюкаслської хвороби, респіраторного мікоплазмозу, інфекційного бронхіту, інфекційного ларинготрахеїту, а також захворювань бактеріальної, паразитарної етіології, отруєнь. Лікування. Система заходів включає суворе виконання ветеринарно-санітарних та технологічних норм для птахівництва. Неприпустиме комплектування птицею різних вікових груп на одному майданчику. Важливе дотримання міжциклових про­філактичних розривів з проведенням дезінфекції. При підтвердженні грипу господарство піддають карантинуванню.

профілактика. Щоб запобігти занесенню й поширенню збудника хвороби, потрібно ретельно виконувати ветеринарно-санітарні нормативи щодо утримання і догляду за птицею. Господарство повинно працювати в закритому режимі. Комплектувати ферму, майданчик, зону птицею одного віку. Особливу увагу слід приділяти ветеринарному нагляду під час завезення яєць для інкубації та курчат тільки з благополучних щодо заразних захворювань господарств, ізольованому їх утриманню, регулярному механічному очищенню пташників та території навколо ферми, проведенню поточної. Контролюють також якість дезінфекції транспорту, зворотної тари та безпечність завезених кормів. Проводять карантинування новозавезеної птиці (30 дн), попереджають контакт із дикою птицею та синотропними птахами, робота господарства в закритому режимі, моніторинг хвороби. ліквідація. У разі установлення грипу птиці доцільно здійснити забій усієї неблагополучної групи. Господарство (птахофабрику, ферму), у якому виявлено захворювання курей грипом, за винятком грипу - КЧП, також оголошують неблагополучним і вводять обмеження: - забороняється вивіз інкубаційних яєць та курячих ембріонів в інші господарства, біофабрики, науково-дослідні установи та організації; - забороняється вивіз живої птиці в інші господарства та продаж населенню; - яйця, які були закладені в інкубатор із неблагополучних пташників, утилізують. Інкубаторії, обладнання та інвентар очищають, миють, дезінфікують згідно з інструкцією з проведення дезінфекції, дезінвазії та дератизації; - реалізація яєць із неблагополучного пташника дозволяється після аерозольної дезінфекції парами формальдегіду чи іншими дозволеними деззасобами тільки для промпереробки на яєчний порошок у межах адміністративного району,-забороняється ввезення сприйнятливої до грипу птиці з інших господарств (птахофабрик, ферм). Тушки хворої й підозрюваної щодо захворювання птиці, а також трупи загибло їптиці спалюють. Умовно здорову птицю забивають на м’ясо, тушки проварюють при 100 °С упродовж 30 хв і реалізують тільки в даному господарстві. Пір’я і пух, отримане від забоюу мовно здорової птиці, просушують у сушильних установках за температури 85 – 90 °С упродовж 15 хв. Якщо сушильної установки немає, пух і пір’я дезінфікують у будь-яких пристосованих місткостях 3 %-м гарячим(45-50 °С) розчином формальдегіду впродовж 30 хв і потім висушують. У пташниках проводять ретельне механічне очищення, мало цінний дерев’яний інвентар(годівниці, сідала), залишки корму та гній спалюють, а всі приміщення-пташники й територію навколо них дезінфікують.