Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
EPIZOTI_GOTOVE.docx
Скачиваний:
20
Добавлен:
15.02.2016
Размер:
192.24 Кб
Скачать

Чума м’ясоїдних

гостре висококонтагіозне вірусне захворювання собак, тхорів, вовків, лисиць, шакалів, норок та інших м'ясоїдних, яке характеризується гарячкою, гострим запаленням слизових оболонок, пневмоніями, шкірною екзантемою та ураженням нервової системи. Збудник чуми м'ясоїдних — РНК-вмісний вірус, що належить до роду морбілівірусів, на поверхні якого знаходяться два білки-антигени — Н та F. Віріони мають різноманітну форму — від сферичної до ниткоподібної, діаметром від 100 до 700 мк. Вірус добре адаптується і культивується на курячих ембріонах, первинних культуpax клітин нирок собаки, тхора, перещеплюваних культурах клітин нирок африканської зеленої мавпи, антилопи, сибірського гірського козла, тестикул поросят. У висушеному стані вірус не втрачає активності 3—4 міс. Під дією 1%-го розчину формаліну гине через 3 год, а 2%-й розчин NaOH знешкоджує його за 1 год. Вірус швидко інактивується хлороформом та ефіром.

епізооологія. У природних умовах до чуми найбільш сприйнятливі собаки, лисиці, норки, єноти, стійкіші — песці, вовки, шакали, койоти, леопарди, рисі, леви, гієни, ведмеді, борсуки, ласки, видри, куниці, тхори. Захворювання можливе в будь-якому віці, однак частіше хворіють молоді тварини — собаки віком від 2 міс до 1 року, хутрові звірі — до 5-міс віку. Резервуаром вірусу чуми м’ясоїдних у природі є дикі м’ясоїдні тварини та бродячі собаки. Джерелом збудника інфекції є хворі на чуму тварини, що виділяють вірус з витіканнями з очей і носа, слиною, калом, сечею, а також перехворілі тварини-вірусоносії впродовж 3 міс після одужання. Тварини можуть заражатися трансплацентарним, аерогенним, аліментарним і статевим шляхами.. Найчутливіші до вірусу чуми м'ясоїдні африканські тхори та тхорофретки. Серед собак найсприйнятливіші представники таких по­рід, як німецька вівчарка, добермани, колі, ердельтер'єри.

Механічними переносниками збудника хвороби можуть бути птахи, гризуни, жалкі комахи, люди. Хвороба реєструється впродовж усього року, однак частіше навесні та восени. Проходить у вигляді спорадичних випадків, ензоотій та епізоотій. Чума м’ясоїдних часто ускладнюється секундарною мікрофлорою (сальмонели, пастерели, коки) або супроводжується інфекційним гепатитом та парвовірусною інфекцією.

Симптоми. Інкубаційний період триває від двох діб до трьох тижнів. Поява гарячки пов'язана з віремічною фазою, яка клінічно перебігає непомітно або проявляється нездужанням, відсутністю апе­титу, блюванням, проносом. Після інфікування органів та їх пошкод­ження спостерігається другий етап підвищення температури тіла. При цьому виникають пригніченість, гнійний кон'юнктивіт, тонзиліт, фа­рингіт, гнійні виділення з носа. Залежно від тропізму штаму вірусу, яким інфікована тварина, можуть уражуватися різні тканини й органи, що зумовлює прояв різних клінічних форм хвороби: кишкової (блю­вання, пронос, зневоднення організму), респіраторної (гнійні виділення з носа, бронхіт, пневмонія), шкірної (посилення злущення епідермісу, гіперкератоз подушечок пальців), кон'юнктивальної (світлобоязнь, виразки на очах) і нервової (тік, атаксія, манежні рухи, епілептичні напади). Діагноз установлюють на підставі клініко-епізоотологічних даних,патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень. Для індикації вірусу в патологічному матеріалі використовують ПЛР, РІФ, РНГА. З метою ретроспективної діагнос­тики застосовують РН, РЗК, РДП, РЗГА, ІФА. Чуму м'ясоїдних диференціюють від сказу, бабезіозу, хвороби Ауєскі, парвовірусного ентериту, аденовірозу, лептоспірозу, вірусно­го гепатиту.

Специфічна профілактика планомірна специфічна вакцинація. Завозити собак або хутрових звірів дозволяється лише з благополучних щодо чуми звірівницьких ферм та собакорозплідників. Усіх новоприбулих тварин витримують у профілактичному карантині впродовж 30 днів. Систематично знищують бродячих собак, розплідники захищають від проникнення на їхню територію диких звірів.Регулярно проводять очищення та дезінфекцію кліток, будиночків, території розплідника. Здійснюють постійний ветеринарний нагляд за всім поголів’ям тварин, у тому числі за собаками робітників звіроферм. У разі появи хвороби у звірогосподарстві запроваджують карантинні обмеження, згідно з якими забороняється ввезення та вивезення чутливих до чуми м’ясоїдних тварин, припиняються перегрупування, зважування, таврування тварин та проведення інших заходів, які можуть сприяти поширенню збудника інфекції. Хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин негайно ізолюють і лікують. Усіх клінічно здорових тварин щеплюють вакциною проти чуми м’ясоїдних незалежно від віку та пори року. Вакцини : Біокан Puppy, Biocan Puppy – вакцина комбінована проти чуми м’ясоїдних та парвовірозу собак. Нобівак DHPPi - суха жива вакцина проти чуми м'ясоїдних, парвовирусного ентериту, аденовірусної інфекції та парагрипу собак. Вакцина Дурамун Макс 5/4Л.

Лікування . Для інгібування вірусу використовують гіперімунні сироватки, гамма-глобуліни, сироватки тварин-реконвалесцентів, а також інтерферони й інтерфероногени (каніверекс, міксоферон, реоферон та ін.). На ранніх етапах хвороби необхідні імуностимулятори (достим, Т-активін, тимоген, тимолін). З патогенетичних засобів рекомендуються препарати, що містять кальцій, вітаміни груп С і В, а також антибіотики широкого спектру дії (циклоспорини, фторхінолони). При дегідратації організму внут­рішньовенно вводять розчини, які містять іони кальцію, калію і натрію. У разі нервової форми використовують кортикостероїди (дексаметазон, гідрокортизон), антиоксиданти (вітамін Е, сантохін), сечогінні (лазікс), седативні та протисудорожні препарати (сибазон, родедорм, фенолепсин). При лікуванні парезів і паралічів застосовують стрихнін, прозерин, акупунктуру. Для пригнічення збудників секундарної інфекції застосовують сульфаніламідні й нітрофуранові препарати, а також антибіотики широкого спектра дії з попереднім визначенням чутливості до них бактеріальної мікрофлори. Проводять також симптоматичне лікування, дають серцеві, жарознижувальні та відхаркувальні препарати. При нервових явищах призначають люмінал, мединал, бромід калію та інші засоби. Хворих тварин забезпе- чують дієтичними кормами та оптимальними умовами утримання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]