Сальмонельоз молодняку

Інфекційні хвороби, переважно молодняку сільськогосподарських та промислових тварин (телята, поросята, ягнята, хутрові звірі, лошата, птиця), які перебігають із симпто­мами септицемії, токсемії, ураження травного каналу та респіраторних шляхів, суглобів; сальмонельоз у овець, кобил, дещо рідше у корів, проявляється абортами. збудник. роду Salmonella, що включає ( 2017 сероварів. дрібні палички із заокругленими кінцями (1—4 х 0,4—0,8 мкм), рухливі (за винятком S.gallinarumm, S.pullorum), спор і капсул не утворюють, фарбуються аніліновими барвниками, грамнегативні, ростуть на звичайних живильних середо­вищах (МПА, МПБ) при температурі 37 °С і рН 7,2—7,6. Специфічний збудник для телят — S. dublin і S. enteritidis, свиней — S. cholerae suis, ягнят — S. abortus ovis, лошат — S. abortus equi; рідше від тварин виділяють S.typhimurium, але захворювання може бути спричинене й іншими (неспецифічними для даного виду тварин) представниками роду.Сальмонели: в питній воді 1—120 днів, грунті, фекаліях — 9 - 10 міс, пилу — до 18 міс, ковбасних виробах — 60—130 днів, замороженому м'ясі — 6—13 міс, яйцях — до 13 міс, заморожування штримують 3—4 міс. Чутливі до дії високих температур: при 70— 75 °С гинуть за 15—30 хв, кип'ятіння викликає миттєву загибель; чутливі до дії 3—5%-х гарячих розчинів гідроокису натрію, освіт­лених розчинів хлорного вапна з вмістом 3%-го активного хлору, 5%-го розчину формальдегіду, 20%-ої зависі свіжогашеного вапна. Епізоотологія .хворіє молодняк різних видів тварин: телята у віці від 10 до 60 діб; поросята — з першої доби народження до 4 міс, переважно відлученого віку. лошата в перший тиждень після народження, У дорослих тварин перебіг інфекції безсимптомний, за винятком кобил та овець, які часто абортують. Джерело збудника — хворі, реконвалесцентні та торові тварини-бактеріоносії, які виділяють збудника з екскремен­тами й секретами. У деяких випадках джерелом збудника інфекції ожуть бути люди-сальмонелоносії. зараження — аліментарно, аерогенно, а для ягнят та лошат, крім того, — внутрішньоутробно. Фактори передачі — контаміновані корми), грунт, обладнання й предмети огляду за тваринами. Сприяючі: порушення вет.-сан. правил утримання і годівлі, рівень групового імунітету та умови навк.серед.(експозиція). Симптоми. ІП- 2 до 12 днів. Розрізняють гостру, підгостру й хронічну форми перебігу хвороби. Гострий перебіг :на початку спалаху захв. серед ослабленого молодняку:заг. пригнічення, анорексію, підвищення Т до 40—42 °С, аритмічний пульс — 110—150 ударів за 1 хв, адинамію, поверхневе дих. черевного типу, гіперемію кон'юнктиви, виді­лення серозного ексудату з ніздрів; діарею виявляють, звичайно, на другий день, фекалії рідкі, жовто-зеленого кольору із слизом; реєст­рують симптоми ураження нирок — хворобливе сечовипускання, сеча каламутна. Тв. гинуть на 2—7-й день. У поросят наприкінці хв..-синюшність шкіри вух, шиї, черева. Підгострий перебіг хвороби триває 10—15 днів. Т- підвищена, пронос -запор, риніт, кон'юнктивіт, кашель і ознаки бронхопневмонії. Інколи гострий та підгострий перебіг хв..переходить у хронічний, при якому уражуються легені, відмічають артрити, відставання в рості й розвитку. Такі тварини після видужання залишаються сальмонелоносіями. Діагноз комплексно. На бакт. Досл. у лаб. направляють труп або паренхіматозні органи (печінка з жовчним міхуром, нирка, селезінка, серце з кров'ю), трубчасту кістку, при абортах — плід. Для прижиттєвої діагн.-фекалії, кров, виділення з матки при абортах, сироватку крові з метою серол. досл. при підгострому і хронічному перебігу та виявлення сальмонелоносіїв — сироватку крові. Виявлення титрів антитіл 1:100 і вище свідчить про захворювання тварин на сальмонельозну інфекцію. Дифер. від колібакте­ріозу, пастерельозу, анаеробної ентеротоксемії, стрептококової інфек­ції; крім того, у поросят — ще й від чуми та дизентерії, ягнят — кокцидіозу, бруцельозу, вібріозу, ензоотичного аборту овець, коней— ринопневмонії, птиці — кокцидіозу, аспергільозу, орнітозу, каченят — інфекційного гепатиту та синуситу, у хутрових звірів — ще й від лептоспірозу, чуми та енцефаломієліту. Лікування. Хв. Тв.- в ізолятор, мікроклімат + повноцінну годівлю+комплексна терапія, + полівалентну гіперімунну антитоксичну сироватку проти паратифу телят, поросят, ягнят, овець і птиці; полівалентну антитоксичну сироватку проти паратифу та колібактеріозу телят, ягнят, овець і птиці. ,бактеріофаги + антибіотики(левоміцетин,тетрациклін,синтоміцин,тераміцин,фуразолідон,біовітин)+сульфаніламідні преп.( норсульфазолом, етазолом, дисульфаном, сульцимідом) у терапевтичних доза,З метою регулювання процесів травлення тваринам згодовують АБК, ПАБК, ацидофілія, бактерин-СЛ, інші пробіотики, ентеросор-бенти, премікси, вітаміни. для профілактики й лікування сальмонельозу у телят, поросят, ягнят, птиці рекомендується Енвет-1, водазоль, споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний, хвойна хлорофільно-каротинова паста. Профілактика. суворе дотримання зоогігієнічних і вет-сан. правил, що забезпечує оптимальні умови утримання й годівлі тварин, регулярну планову дезінфекцію приміщень. У стаціонарно неблагополучних господарствах вагітних тварин імунізують вакцинами проти сальмонельозу. Ліквідація.У разі виникнення захворювання господарство оголошують неблагополучним. Проводять клінічну диспансеризацію поголів'я, розділяючи його на групи: 1) хворі тварини — їх ізолюють і лікують; 2) підозрілі на захворювання - обробляють полівалентною антитоксичною сироваткою; 3) умовно здорові — їх вакцинують. Здійснюють ретельну дезінфекцію приміщень, станки й стіни тричі білять свіжогашеним вапном. Гній знеза­ражують біотермічним методом.

заходи боротьби . комплектування стада потрібно проводити тваринами з благополучної щодо цього захворювання ферми, а в період карантину обов’язково досліджувати сироватки їхньої крові за допомогою РА, а фекалій — бактеріологічним методом для своєчасного виявлення приховано інфікованих тварин. Зв. увагу на додержання чистоти в родильних приміщеннях, профілакторіях, телятниках, забезпечення маточного поголів’я впродовж усього періоду вагітності й лактації повноцінним раціоном та прогулянками. Усі корми тваринного походження (м’ясо-кісткове, рибне борошно, комбікорми), що надходять у господарство, обов’язково досліджують на відсутність сальмонел. У неблагополучних щодо сальмонельозу господарствах проводять планову вакцинацію, дезінфекцію, дератизацію, дезінсекцію. Рекомендується з профілактичною метою згУ разі виникнення хвороби господарство оголошують неблагополучним щодо сальмонельозу, в ньому запроваджують карантинні обмеження, припиняють будь-які перегрупування тварин, введення та виведення їх з ферми.одовувати молодняку ацидофілін, АБК та ПАБК.

Емкар гостро протікає неконтагіозная токсико-інфекційна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується утворенням швидко збільшуються крепитирующих-щих припухлості в м'язах тіла і кульгавістю. Збудник. Clostridium chauvoei - прямі або злегка зігнуті, з закругленими кінцями палички, розташовані поодиноко, парами, рідше короткими ланцюжками; в молодих культурах грампозитивні. Клітини відрізняються поліморфізмом, особливо в тваринних тканинах. Добре ростуть на анаеробних поживних середовищах. Старі культури мають запах згірклого масла. Відомо кілька токсичних компонентів збудника: альфа, бета-і дельта-токсини. Спори збудника дуже стійкі: кілька років зберігають життєздатність в грунті, в гниючих м'язах, гною - до 6 міс, на дні водойм - понад 10 років, в солонині - понад 2 роки, у висушеному стані спори втрачають життєздатність при нагріванні до 100 ... 105 ° С за 2 ... 12 хв, прямі сонячні промені вбивають їх за 24 ч. При відповідних умовах в грунті збудник може вегетувати і розмножуватися. Найбільш ефективними дезінфектантами є 3 ... 4%-ний розчин формальдегіду, 10%-ний розчин гідроксиду натрію. епізоотологія. Сприйнятливі врх,буйволи. У овець збудник самостійного значення не має, частіше виділяється при злоякісному набряку. більш висока сприйнятливість до хвороби врх поліпшених, культурних, особливо м'ясних порід (з великою м'язовою масою), більш вгодованих особин. Часто хворіють тварини, привезені в неблагополучну зону з інших господарств, або імпортні. Хворіє худоба будь-якого віку, але найбільш чутливий молодняк у віці від 3 міс до 3 ... 4 років. Джерело збудника інфекції - хворі тварини, фактори передачі - інфіковані спорами збудника грунт, корми, пасовища, вода заболочених стоялого водойм. У інфікуванні зовнішнього середовища основне значення мають несвоєчасно прибрані трупи і суперечки збудника в грунті і воді, що підтримують стаціонарність епізоотичних вогнищ хвороби. Відзначається чітко виражена літньо-осіння сезонність. Зараження відбувається при проникненні збудника в шлунково-кишковий тракт разом з кормом або водою. Клініка. ІП- 1 ... 3 діб, в окремих випадках до 5 діб. Хв. починається раптово і протікає гостро, майже завжди закінчується загибеллю тв. При гострому перебігу хвороби температура піднімається до 41 ... 42 "С. Вже в ранній період спостерігається кульгавість. На окремих частинах тіла (круп, поперек, шия, груди, нижньощелепна область), а іноді в ротовій порожнині або глотці з'являються швидко збільшуються обмежені гарячі болісні набряки (карбункули). Незабаром вони стають холодними, безболісними, втрачають набряклість. При пальпації припухлостей чується своєрідний хрускіт (крепітація), при перкусії - виражений тимпанічний звук, шкіра над ними набуває багряно-синюшного кольору, а при розрізі карбункулів з них випливає брудно-бура піниста рідина із запахом згірклого масла. Далі відзначають загальне пригнічення, відмову від корму, відсутність жуйки, тварина насилу піднімається, тримає хвору ногу на вазі, перестає рухатися. Одночасно дихання стає утрудненим, різко послаблюється серцева діяльність, пульс досягає 100 ... 120 ударів в хвилину. Хвороба зазвичай закінчується загибеллю тварини через 12 ... 72 год Перед смертю температура тіла опускається нижче норми.надгострий перебіг хвороби реєструють рідко - переважно у молодняку ​​до 3-місячного віку. Хвороба проявляється в септичній формі, без освіти карбункулів. Тварина гине через 6 - 12 г. Діагноз. Діагноз на емфізематозний карбункул встановлюють на підставі епізоотологічних даних, симптомокомплексу хвороби з урахуванням патологоанатомічних змін і результатів лабораторних досліджень (мікроскопії мазків-відбитків, бактеріологічного дослідження та біопроби на морських свинках). Трупи щоб уникнути поширення збудника хвороби розкривати не рекомендується. Тому шматочки м'язів відбирають без повного розтину трупа. Якщо труп випадково розкритий, беруть шматочки паренхіматозних органів, підшкірної клітковини, набряклий ексудат, кров. При пересиланні краще використовувати добре висушені м'язи. Остаточний діагноз встановлюють при виділенні культури збудника з патматеріалу та загибелі морської свинки після зараження її отриманої культурою і наявності типової патологоанатомічної картини або позитивної біопроб з характерною патологоанатомічної картиною і виділенням культури. Диф.Діаг. необхідно виключати сибірську виразку і злоякісний набряк . Імунітет, специфічна профілактика. Після перехворювання -напружений імунітет. Тв.старше 4 років несприйнятливі до ЕМКАР, вони набувають імунітету внаслідок іммунізуючої субінфекціі. Високої імунної активністю володіють концентрована гідроокисалюмінієва формолвакцина проти ЕМКАР (імунітет зберігається протягом 6 ... 7 міс) і жива вакцина (імунітет тривалістю до 1 року і більше). Використовується також асоційована жива вакцина проти сибірської виразки і ЕМКАР. Лікування. На початку хвороби ефективні антибіотики: хлортетрациклин, дибиомицин, ампіцилін, біцилін. В товщу запального набряку і навколо нього доцільно ін'єктувати 1 ... 2%-ний розчин пероксиду водню, 3 ... 5%-ний розчин карболової кислоти, 3 ... 5%-ний розчин лізолу або фенолу, 0,1%-ний розчин калію перманганату. Застосовують симптоматичне лікування. Доцільність хірургічної обробки сумнівна . Профілактика. необхідно проводити комплекс вет-сан. заходів. Всіх новоприбулих у господарство тварин витримують в профілактичному карантині. Основним заходом в профілактиці хв.. є активна імунізація всього сприйнятливого поголів'я, що знах. в неблагополучних місцевостях. Щорічно проводять одноразову або дворазову (залежно від пасовищного періоду і застосовуваної вакцини) профілактичну вакцинацію тварин у віці від 3 місяців до 4 років . Заходи боротьби. При вин. Хв..- госп. Неблагополучне-накладають карантин. забороняють: вивезення та виведення, а також ввезення в карантинну врх та овець і перегін їх через карантинну територію; продаж, обмін та внутрішньогосп. перегрупування врх та овець; вивезення сіна та інших кормів, зібраних на карантин. території. В осередку інфекції всіх сприйн.до хвороби тв.. піддають клінічному огляду та термометрії. Підозрюваних - ізолюють і лікують, а решту вакцинують. трупи спалюють або поміщають в біотермічним яму. Забій на м'ясо хворої і підозрілої худоби-забороняється. Тв, що перехворіли емкаром, дозв-ся вбивати на м'ясо не раніше ніж через 30 днів з дня зникнення клін. ознак хв.. (кульгавість, набряки, крепітація). Молоко від імунізованих корів викори. без обмежень. Гній, підстилку та залишки корму, забруднені виділ. Хв.. тв.., перед видал.зволожують 10%-им гарячим розчином гідроксиду натрію, а потім спалюють. Для дезінфекції : 10%-ний гарячий розчин гідроксиду натрію, 4%-ний розчин формальдегіду; розчини хлористих препаратів з вмістом 5% активного хлору, 10%-ний розчин однохлористого йоду; 7%-ий розчин пероксиду водню з додаванням 0,2% ВП-10, 2%-ний розчин глутарового альдегіду. Грунт на місці падежу, вимушеного забою або розтину трупа тварини, полеглого від емфізематозного карбункула, обпалюють, потім зрошують розчином хлорного вапна з розрахунку 10 л / м 2. Потім грунт перекопують на глибину 25 см, перемішуючи з сухим хлорним вапном, що містить не менше 25% активного хлору, з розрахунку на 3 частини грунту 1 частина хлорного вапна .. Після цього грунт зволожують водою. Господарство (ферму) оголошують благополучним і карантин знімають через 14 днів після одужання або падежу останнього хворої тварини і проведення заключної дезінфекції .

ЛейкозВРХ Хронічна інфекційна хвороба, яка характеризується непластичною проліферацією клітин кровотворної та лімфоїдної тканин з появою в крові мало диференційованих клітин лімфоїдного та мієлоїдного ряду. збудник. Вірус лейкозу великої рогатої худоби - РНК-вірус підродини Oncornavirinae (пухлинні віруси) сімейства Retroviridae. Основною ознакою всіх є наявність в вирионе зворотної транскриптази. типи С, В і D. Віруси типу С ділять на два підроди: віруси типу С ссавців і вірус лейкозу великої рогатої худоби (ВЛВРХ). ВЛВРХ- це екзогенний вірус щодо великої рогатої худоби та інших чутливих видів тварин. Реплікація вірусу обмежується клітинами лімфоїдної популяції і не виявлена ​​в інших тканинах організму. ВЛВРХ репродукується в перещеплюваних, хронічно інфікованих культурах клітин тканин тварин різних видів. ВЛВРХ чутливий до температурних впливів, руйнується при повторюваних заморожування і відтавання і при прогріванні при 56 «С протягом 15 хв. Пастеризація молока (74 ° С протягом 16 с) руйнує ВЛВРХ. Повна інактивація вірусу в молоці або віруссодержащей рідини (кров, молозиво) встановлена ​​при 50 «С протягом 70 з, при 70 ... 74« С - за 17 с. Пряме сонячне світло инактиви-рілої ВЛКРС протягом 4 год, УФ-промені - протягом 30 хв. Вірус повністю втрачає активність у 2%-них розчинах гідроксиду натрію та формальдегіду та інших дезінфектантів в загальноприйнятих концентраціях . епізоотологія У природних умовах до ВЛВРХ сприйнятлива врх. хворіють молоді і дорослі тварини всіх розводяться порід і помісей, але частіше цю хворобу відзначають у тварин старше 4 років. Телята до 6-місячного віку стійкі до ВЛКРС, що зумовлено, колострального імунітетом. Джерело збудника - хворі тварини гемобластозами.вірус передаваться пренатально і постнатально. Вірус передається від матері потомству трансплацентарно під час останніх 6 міс внутрішньоутробного життя. Постнатальная (тобто горизонтальна) передача включає передачу вірусу через молоко або при контакті. У більшості випадків (понад 90%) вірус передається з інфікованими лімфоцитами. основний фактор передачі ВЛКРС - молоко інфікованих і хворих на клініко-гематологічних та пухлинних стадіях корів. є можливість перенесення ВЛВРХ кров*ю,тому слід дотримув. Асептики і антисепт.під час хірург.процедур.(ятрогенний фактор .Контагіозність лейкозу незначна. Сезонність не виявляється. Природно-географічні та кліматичні чинники не впливають на поширення хвороби . клініка. ІП -2 до 6 років. чотири стадії: предлейкозную, початкову (доклінічну), розгорнуту (клініко-гематологічну) і кінцеву, або термінальну (пухлинну), стадії. Предлейкозна: відносний лімфоцитоза Виявити інші патологічні зміни не вдається. Початкова стадія : відсутністю клінічних ознак хвороби, але більш постійними змінами кількісного і якісного складу крові. При цьому загальний стан тварини - вгодованість, молочна продуктивність і відтворна функція не викликають підозр на лейкоз. при загостренні хронічн. перебігу хв.. можуть з'являтися - зниження надою, виснаження і інші. Розгорнута стадія:гематолог. Зрушенняня + погіршується загальний стан, відзначаються швидка стомлюваність, поганий апетит, знижуються надої, прогресує виснаження, спостерігається атонія преджелудков, що змінюються діареєю. Перкусіями нерідко встановлюють збільшення серця, число пульсових ударів досягає ПО ... 120 за хвилину, пульс слабкого наповнення, хвиля мала. Серцевий поштовх ослаблений. При серцевій слабкості у тварини розвиваються набряки підшкірної клітковини в області подгрудка і міжщелепного простору. + прогресуюче значне збільшення поверхневих (привушних, нижньощелепних, заглотковий, предлопаточних, над-313 вим'ям та ін) лімфатичних вузлів. +симетричне, але нерівномірне збільшення їх. +безболісні, рухомі, еластичною або щільної консистенції. + пухлиноподібні розростання зобної залози, що зумовлюють утруднене дихання+збільш.селезінки,Можливий розрив селезінки- раптово гине внаслідок внутрішнього крововиливу. + збільшення печінки+екзофтальм (витрішкуватість). .+ лейкемічна картина крові (40 тис. і більше лейкоцитів в 1 мкл крові, тобто більше 40 10 9 / л), збільшення числа молодих, недиференційованих клітин в лейкоцитарній формулі (частка таких клітин може досягати 5% ). Тривалість цієї стадії варіюється від декількох місяців до 1 ... 2, іноді і 3 років. :Термінальна (пухлинна) стадія лейкозу: більш виразні прояви клінічних ознак: різким збільшенням лімфатичних вузлів,; набряками підшкірної клітковини в області подгрудка, міжщелепного простору, кінцівок. виснаження органів кровотворення-смертю тварини. У великої рогатої худоби може зустрічатися шкірна форма лейкозу. На тілі тварини з'являються вузликові припухлості діаметром до 2,5 см, добре помітні на шиї, спині, крижах і стегнах. Протягом декількох тижнів відбувається облисіння припухлості, її поверхня покривається скоринкою, що складається з епітелію та ексудату. Потім скориночки відпадають, а облисіли знову покриваються шерстю. Однак через кілька місяців після удаваного одужання наступає рецидив з появою тих же ознак хвороби. Відбувається інфільтративне ураження вісцеральних органів, і тварина гине. діагноз. Комплесно. Тварину вважають хворим на лейкоз при наявності: 1) клінічних ознак хвороби, 2) позитивних результатів гематологічних досліджень; 3) виявлення у загиблого (убитого) тваринного характерних патологоанатомічних змін; 4) встановлення позитивного результату гістологічного дослідження патологічного матеріалу в разі падежу ( забою) тварин. Гематологічне дослідження полягає у виявленні в периферичної крові підвищеного числа лейкоцитів, в основному лімфоїдного ряду, і слабодіфференцірованних клітин (родоначальних, пролімфоцітов, лімфобластів), а також поліморфних, атипових клітин кровотворних органів. Серологічний метод діагностики заснований на виявленні в сироватці крові тварин за допомогою РІД антитіл до антигену ВЛВРХ. Крім того, з цією метою можливе застосування інших реакцій: зв'язування комплементу (РСК); імунофлуоресценції (РІФ); радіо-мунопреціпітаціі (РІП); нейтралізації (РН), імуноферментного аналізу (ІФА), полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Всі перераховані методи спрямовані на виявлення антитіл до одного з двох структурних білків ВЛВРХ. При диф. Діагн.слід брати до уваги ряд хрон. Інф. Хв.. врх (актиномікоз, туберкульоз, Паратуберкульоз, бруцельоз), деякі незаразні захв. (гепатити, цирози, амілоїдних дистрофію та інші захворювання печінки, мастити, пневмонії, ретікулоперікардіти, нефрити),що супроводжуються лейкозоподобнимі змінами гематологічних показників. Лікування-не розроблене . Профілактика. дотримання вет-сан. вимог при утриманні, годівлі та ветеринарному обслуговуванні тварин. Продаж, здачу на забій, вигін, розміщення на пасовищах і всі інші переміщення та перегрупування тварин, реалізацію тваринницької продукції проводять тільки з відома і дозволу ветеринарних спеціалістів. Здійснюють карантинування протягом 30 днів знову надійшли тварин для проведення клінічного огляду, серологічного та гематологічного досліджень. Контроль за благополуччям поголів'я худоби здійснюють на підставі показників послязабійної експертизи на м'ясокомбінатах; даних експертизи при внутрішньогосподарському забої тварин, розкриттях трупів тварин; результатів планових серологічних та гематологічних досліджень на лейкоз; результатів контрольного забою тварин з підвищеним рівнем лімфоцитів в крові і патоморфологічних досліджень біоматеріалів.

Заходи боротьби .Господарства оголошують неблагополучними і вводять обмеження. За умовами обмежень не допускаються:Перегрупування,Викор. бугаїв-плідників для вільної злучки корів і телиць; викор.нестерильних інструментів і апаратів при ветеринарних і зоотехнічних обробках тварин,вивезення тварин із стада, фермерського та індивідуального господарства для племінних та репродуктивних цілей ,Молоко від інф. і інших корів оздоровчого стада -на молокопереробний завод-або викор. всередині госп. після пастеризації. Після знезараження молоко використовується без обмежень. Ізоляція хв..ВЛВРХ і негайної здачі на забій хворих тварин. У господарствах, де виявлено до 10% заражених і хворих на лейкоз тварин, їх негайно здають на забій. Наступні серологічні дослідження тварин цього стада проводять через кожні 3 міс з обов'язковим видаленням інфікованих тварин. У господарстві, де виявлено до 30% корів і нетелей, заражених ВЛВРХ, останніх розміщують окремо від здорових тварин на відділенні, фермі, оборі. Інфікованих тварин через кожні 6 міс досліджують гематологічним методом на лейкоз. Тварин із змінами крові, характерними для лейкозу, визнають хворими, ізолюють і здають на забій. Корів і нетелів, не інфікованих вірусом лейкозу, в подальшому досліджують тільки серологічним методом з інтервалом 3 міс. Після кожного дослідження нововиявлених позитивно реагуючих тварин переводять у групу інфікованих. У господарстві, де виявляють понад 30% корів і нетелей, заражених ВЛВРХ, і немає умов проводити оздоровчі заходи, усіх дорослих тварин досліджують тільки гематологічним методом через кожні 6 міс. Одночасно організовують роботу зі створення стада, вільного від ВЛВРХ, шляхом заміни інфікованих корів здоровими тваринами. організовують вирощування ремонтних телиць окремо від дорослого поголів'я на спеціалізованих фермах або у відособлених телятниках-досл. серологічним методом. Перше серологічне дослідження сироваток крові тварин проводять у 6-місячному віці, а наступні - через кожні 6 міс. При виявленні хворих тварин в індивідуальних господарствах їх піддають забій, Молоко та молочні продукти забороняється реалізовувати у вільному продажу. У оздоровлюваному від лейкозу господарствах (фермах) проводять дезінфекцію тваринницьких приміщень та обладнання згідно з визначеним порядком проведення ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва. Для дезінфекції застосовують розчин формальдегіду, гарячий розчин гідроксиду натрію та ін Особливу увагу звертають на місця і предмети, забруднені кров'ю. Гній і стічні води утилізують у встановленому порядку. Господарства, в тому числі господарства громадян, вважають оздоровленим після виведення всіх хворих та інфікованих тварин та отримання двох поспіль, з інтервалом 3 міс, негативних результатів при серологічному дослідженні всього поголів'я тварин старше 6-місячного віку, а також виконання заходів по дезінф. Приміщ. .