- •1.Розкрийте примірне положення про жіночу консультацію. Наказ №503 примірне положення про жіночу консультацію
- •2.Розкажіть про основні засади діяльності лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації. Наказ №503 примірне положення про лікаря-акушера-гінеколога жіночої консультації
- •3.Окресліть основні організаційні технології з надання медичної допомоги вагітним та породіллям в жіночій консультації. Наказ №503
- •4.Охарактеризуйте природу організації диспансерного нагляду за вагітними жінками. Наказ №503
- •5.Викладіть особливості функцій сімейного лікаря щодо надання акушерсько-гінекологічної допомоги.№503 особливості функцій сімейного лікаря по наданню акушерсько-гінекологічної допомоги
- •I. Профілактичні заходи:
- •II. Діагностичні заходи:
- •III. Лікувальні заходи (в межах первинної медико-санітарної допомоги):
- •6.Інтерпретуйте зміст організації надання неонатологічної допомоги в пологовому будинку. Наказ №620 Організація надання неонатологічної допомоги
- •7.Яким наказом моз України регламентується організація надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні?
- •8.Охарактеризуйте діяльність лікаря педіатра-неонатолога акушерського стаціонару. Наказ №620
- •9.Розтлумачте ключові засади функціонування дитячої міської поліклініки/поліклінічного відділення. Наказ №434
- •10.Яким наказом регламентовано процес удосконалення організації надання амбулаторно-поліклінчної допомоги дітям в Україні?
- •11.Означте основні принципи та завдання діяльності лікаря педіатра дільничого.№434
- •12.Поясніть сутність роботи кабінету здорової дитини. Наказ №434
- •13.Розкрийте сутність поняття працездатність та її компоненти.
- •14.Розтлумачте зміст світогляду непрацездатність та охарактеризуйте її види.
- •15.Поясніть сутність організації етн.
- •16.Яким наказом моз України визначається порядок видачі документів, що засвідчують тн громадян?
- •17.Скільки рівнів визначено для проведення етн. Назвіть їх.
- •18.Охарактеризуйте покази та порядок скерування пацієнтів на мсек.
- •19.Охарактеризуйте особливості встановлення груп інвалідності у повнолітніх осіб.
- •20.В яких випадках тн працівників засвідчується лн?
- •21.Яким категоріям населення України видається лн?
- •22.Розтлумачте призначення та ким і де видається лн.
- •23.Окресліть організацію і склад мсек.
- •24.Окресліть критерії встановлення груп інвалідності.
- •2. Критерії встановлення груп інвалідності
- •25.Схарактеризуйте терміни переогляду інвалідів.
- •26.Схарактеризуйте загальні вимоги до оформлення медичної документації та принципи формування клініко-експертного функціонального діагнозу при направленні хворих на мсек.
- •27.Що ви розумієте під якістю медичної допомоги?
- •28.Розкрийте суть якості медичних послуг та її компоненти.
- •29.Визначте об’єкт, суб’єкт експертизи та її види.
- •30.Розкрийте порядок проведення експертної оцінки.
- •31.Перерахуйте основні законодавчі та нормативно-правові документи, які регламентують діяльність сес України.
- •32.Що розуміють під поняттям «система управління»? Перерахуйте основні блоки та прокоментуйте їх.
- •33.Розкрийте зміст поняття в системі оз «управління» його види.
- •34.Охарактеризуйте основні типи управління в системі оз їх переваги та недоліки.
- •35.Чинники, що обумовлюють здоров’я населення. Стисло розкажіть про роль і місце в здоров’ї людини.
- •36.Висвітліть роль і місце профілактики у зміцненні та збереженні здоров’я населення.
- •37.Виокресліть основи санітарно-освітньої роботи у функціонуванні системи оз та медичного забезпечення населення України.
- •38.Конституція України ст.3, ст.27, ст.49
- •39.Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» ст.26, ст.27, ст.28.
36.Висвітліть роль і місце профілактики у зміцненні та збереженні здоров’я населення.
ПРОФІЛАКТИКА ЯК СКЛАДОВА ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ
Вперше, ніж говорити про методи та засоби гігієнічного навчання і виховання населення, варто нагадати про профілактику–як складову частину медичного забезпечення , де формування основ здорового способу життя людини / громади є архіактуальним.
Профілактика (від грецького „prophylaktikos-попереджувальний або латинського prophylacticus–запобіжний)в медицині в цілому розглядається як сукупність заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я населення держави і є основним принципом охорони здоров’я України. Стан і рівень проведення профілактичних заходів в будь-якій країні відображає характер соціально-економічних, науково-технічних та політичних умов життя суспільства. Крім загального вищезгаданого визначення, профілактика також включає забезпечення високого рівня здоров’я людини, її творчого довголіття, запобігання конкретним захворюванням або патологічним станам.
Це цілісна система заходів, спрямованих не тільки на первинні причини захворювання, а й на чинники ризику розвитку патологічних процесів. В питання профілактики входить усунення причин виникнення захворювань, поліпшення умов праці, побуту і відпочинку населення та охорони довкілля.
Соціальний профілактичний напрямок у справі охорони і зміцнення здоров'я народу містять у собі медичні,санітарно-технічні, гігієнічні і соціально-економічні заходи. Створення системи попередження захворювань і усунення факторів ризику є найважливішою соціально-економічним і медичним завданням держави. Виділяють індивідуальну і суспільну профілактику. Суспільна або соціальна профілактика передбачає охорону та зміцнення здоров’я окремого колективу чисуспільства в цілому. Це система політичних, економічних, законодавчих, виховних, санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та медичних заходів, що їх планово проводять на державному рівні та громадські організації з метою забезпечення всебічного розвитку фізичних і духовних сил громадян, усунення чинників шкідливого впливу на їхнє здоров’я. Суспільна профілактика спрямована на забезпечення високого рівня здоров’я
населення, виключення причин, що призводять до хвороб, створення оптимальних умов дляколективного життя,зокрема умов праці, відпочинку, матеріальне забезпечення, житлово-побутові умови,розширення асортименту продуктів харчування і непродовольчих товарів, а також розвиток охорони здоров’я, освіти, культури, фізичного
виховання і спорту. Індивідуальна профілактика включає заходи із запобігання захворювання, збереження і зміцнення здоров’я, які здійснює конкретна особа.Практично, ця профілактика зводиться до ведення здорового способу життя і ґрунтується на дотриманні правил особистої гігієни в побуті й на виробництві,заняттях фізичною культурою і спортом.У залежності від стану здоров'я, наявності факторів ризику чи захворювання,вираженої патології в людини,розглядають три види профілактики. Первинна профілактика-це система заходів попередження виникнення і впливу на фактори ризику у розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування, фізична активність,оздоровлення навколишнього середовища й ін.). До первинної профілактики відносять соціально-економічні заходи держави по оздоровленню способу життя, навколишнього середовища, вихованню тощо. Профілактична діяльність обов'язкова для всіх медичних працівників. Не випадково поліклініки, лікарні, диспансери, родильні будинки називаються лікувально-профілактичними установами.Соціальні, гігієнічні та медичні заходи у цьому разі спрямовані на запобігання захворюванням шляхом ліквідації причин і умов їхнього виникнення, на підвищення стійкості організму до несприятливих чинників
Вторинна профілактика—це комплекс заходів щодо усунення виражених факторів ризику, що за певних умов(зниження імунного статусу, перенапруга, адаптаційний зрив) можуть привести до виникнення, чи загостренню рецидиву захворювання. Найбільш ефективним методом вторинної профілактики є диспансеризація як комплексний метод раннього виявлення захворювань, динамічного спостереження, спрямованого лікування, раціонального послідовного оздоровлення. Ряд фахівців пропонують термін «третинна профілактика» як комплекс заходів щодо реабілітації хворих, що втратили можливість повноцінної життєдіяльності. Третинна профілактика має на меті соціальну (формування впевненості у власній соціальній придатності), трудову (можливість відновлення трудових навичок), психологічну(відновлення поведінкової активності особистості) і медичну (відновлення функцій органів і систем) реабілітацію. Найважливішою складовою частиною всіх профілактичних заходів є санітарно освітня робота серед населення, скерована на формування його медико-соціальної активності й установок на здоровий спосіб життя.
Виходячи з вище наведеного, варто зазначити, що основним стратегічним завданням діяльності системи охорони здоров’я є збереження та зміцнення здоров’я населення, поліпшення якості медичної допомоги, розробка конкретних лікувальних і профілактичних заходів, форм і методів роботи окремих спеціалізованих служб.
Реалізація цього в повсякденній роботі медичної галузі є неможливою без знання основних характеристик,тенденцій та закономірностей стану здоров’я населення. Тому, вивчення здоров’я населення та вплив на нього низки чинників і є найважливішою складовою соціальної медицини