- •Розділ 1 методологічні аспекти газопостачання в країни єс
- •1.1. Загальна стратегія єс щодо підвищення енергоефективності економіки і соціальної сфери
- •1.2.Сучасна ситуація на ринку енергоресурсів в єс
- •Показники газового ринку єс
- •Розділ 2 аналіз імпорту енергоресурсів країнами єс
- •2.1. Динаміка імпорту енергоресурсів країнами єс
- •Частки найбільших імпортерів у обсязі імпорту газу до єс за 2002-2014 роки
- •2.2. Частка імпорту природного газу з Росії
- •Розділ 3 перспективи заміщення російського газу в країнах єс
- •3.1 Шляхи диверсифікації постачання енергоресурсів у країни Європи
- •3.2. Перспективи постачання енергоресурсів з Близького Сходу
- •3.3. Можливості постачання природного газу країнами Африки
- •3.4. Імпорт газу з сша – як альтернатива російському природному газу
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки Додаток а.1 Результати кореляційно-регресійного аналізу для Німеччини
- •Додаток а.2 Результати кореляційно-регресійного аналізу для Франції
1.2.Сучасна ситуація на ринку енергоресурсів в єс
За останні десятиліття світовий газовий сектор зазнав помітних змін, які стосувалися, перш за все, динаміки обсягів споживання та цін. Так, за 2011 – 2014 рр. зростання обсягів споживання природного газу у Північній Америці склало 4,0 %, Південній та Центральній Америці – 5,3 %, Африці – 7,5 %, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – 5,0 %, на Близькому Сході – 4,0% [21]. В Європі склалася протилежна ситуація – обсяги споживання природного газу скоротилися на 2,3 %, а у державах колишнього СРСР – на 2,6%. Це є наслідком рецесії, високої ціни на газ та орієнтованості енергетичної політики на відновлювальні джерела енергії (привабливість газу відносно електроенергетики зменшується). Протилежні тенденції в динаміці споживання зумовлені різницею цін на газ. Так, ціна на газ у США у 2013 р. була майже в чотири рази менша, ніж загальноєвропейська та складала 2,76 дол. США за млн BTU (британських термічних одиниць) для США, тоді як у Німеччині, відповідно, 11,03 дол. США [15].
ЄС, як найбільше інтеграційне угруповання, споживає найбільше енергоресурсів у світі, у тому числі природного газу. Протягом останніх років обсяги споживання природного газу зросли на 9,73 %: з 400,7 млрд м3 у 1997 році до 540 млрд м3 у 2014 році (рис. 1.1).
Рис.1.1. Динаміка показників газового ринку ЄС за 2002-2014 роки.
Складено автором за: [24-32]
На тлі поступового зростання обсягів споживання газу в 2009 році спостерігалося падіння обсягів споживання природного газу на 7,48% порівняно з 2008 роком, але вже у 2010 році обсяг споживання перевищив показник дворічної давності на 1,1%[15].
Показники, які комплексно характеризують ситуацію на газовому ринку, наведено в табл. 1.1. Протягом 2002 - 2014 років частка власного видобутку газу в країнах ЄС знизилась з 59.4% у 2002 році до 33.3% у 2014 році, відповідно збільшився і обсяг імпорту.
Таблиця 1.1
Показники газового ринку єс
Рік |
Обсяг споживання, млрд м3 |
Обсяг власного видобутку, |
Дефіцит, млрд м3 |
Обсяг імпорту, | ||
млрд м3 |
Пит.. вага,% |
млрд м3 |
Пит.. вага,% | |||
2002 |
451,7 |
227,6 |
59.4 |
224,1 |
284,87 |
49.6 |
2004 |
486,7 |
227,3 |
46.7 |
259,4 |
299,04 |
53.3 |
2006 |
489,7 |
201,3 |
41.1 |
288,4 |
328,98 |
58.9 |
2010 |
502,9 |
177,8 |
35.4 |
325,1 |
347,26 |
64.6 |
2012 |
443,9 |
149,6 |
33.7 |
294,3 |
377,2 |
66.3 |
2014 |
540 |
180 |
33.3 |
356.3 |
360 |
66.7 |
За: [24-32]
Тимчасове зменшення обсягів споживання було зумовлене економічною кризою та газовим конфліктом між Росією та Україною протягом 2008 – 2009 років, який зумовив перебої постачання газу до ЄС. Тому в подальшому ЄС планує диверсифікувати джерела постачання природного газу, зменшити залежність від найбільшого постачальника енергоносіїв («Газпрому») та робить ставку на «зелену» енергетику.
Ключовими положеннями основних нормативно-правових документів щодо функціонування газового ринку ЄС є [16]:
створення повноцінно діючого внутрішнього ринку газу ЄС і визначення принципів функціонування національних і регіональних газових ринків;
розмежування функцій видобутку, постачання та розподілу природного газу між незалежними операторами;
уніфікація технічних вимог до газових сховищ, мереж і LNG-терміналів (терміналів з прийому скрапленого газу).
Саме такі напрями енергетичної політики ЄС задекларовано в європейській стратегії економічного розвитку «Європа 2020», де, окрім іншого, наголошується на важливості скорочення імпорту нафти та газу, що дозволить заощадити 60 млрд євро, та переходу до низьковуглецевої економіки [16]. Незначне зменшення обсягів споживання газу країнами ЄС у 2012 році уже є результатом підвищення енергоефективності газу та збільшення обсягів використання альтернативних енергоресурсів. Частка відновлюваних джерел у загальному енергоспоживанні в 2014 року склала 13% [11]. До 2020 року ЄС планує збільшити цей показник до 20%. Глобальний запас енергії за рахунок гідроенергетики, енергії сонця, вітру та інших відновлюваних джерел, згідно з прогнозами, збільшиться більш, ніж на 40% протягом наступних п’яти років [20].
Отже, забезпечення природним газом національних економік країн ЄС і створення єдиного європейського газового ринку – питання, які останнім часом посідають пріоритетні позиції в порядку денному Співтовариства. Це зумовлено як енергетичними кризами, зростанням конкуренції за енергетичні ресурси з боку країн, що розвиваються, призупиненням ядерних програм і, відповідно, зміщенням акцентів енергозабезпечення з ядерної енергії на природний газ, так і високою залежністю країн ЄС від імпорту газу, яка ускладнюється надто вузьким колом постачальників. У такій ситуації керівництво ЄС дедалі більше зусиль докладає до формування єдиної енергетичної політики Співтовариства (в т.ч. її зовнішньої складової), зміцнення внутрішнього газового ринку та розширення його меж за рахунок країн-постачальників і транзитерів газу.