Лекція План

1. Довгострокові середні та граничні витрати.

1. Зв’язок короткострокових та тривалих витрат при постійній віддачі від масштабу.

2. Позитивна та негативна віддача від масштабу. Економія від масштабу.

3. Віддача від масштабу на практиці.

2. Вибір ресурсів, що мінімізують витрати.

1. Ізокостна лінія. Карта ізокост.

2. Вибір ресурсів та рівновага виробника.

3. Підвищення гнучкості виробництва в тривалому періоді.

4. Лінія розвитку (експансії) фірми.

1. Довгострокові середні та граничні витрати

1. Зв’язок короткострокових та тривалих витрат при постійній віддачі від масштабу.

Розглядаючи в попередній темі структуру економічних витрат ми показали, що в залежності від виду ділових рішень можна розрізнити і види витрат. Так, якщо йде мова про короткострокові зміни у випуску, коли постійні затрати мають ті самі розміри, то фірма має справу зі змінними витратами.

Такі зміни в ціні продукції, обсягах її випуску, які не впливають на розміри постійних затрат, що використовуються у виробництві, здійснюються у відповідності з поведінкою короткострокових витрат підприємства (фірми).

Динаміка цих витрат визначається законом спадної віддачі, тому криві середніх та граничних витрат мають дугоподібну форму.

З короткостроковими витратами рішення фірми пов’язані в першу чергу в умовах циклічного скорочення чи збільшення попиту на продукцію.

Разом з тим, існує необхідність довгострокового планування, що передбачає стійке збільшення або скорочення постійних затрат. Необхідність вирішення цих питань може бути зумовлена, наприклад, суттєвими змінами в державній політиці - відмовою від субсидій чи скорочення дотації вітчизняним підприємствам для підтримки ціни на певному рівні. Або в умовах структурної перебудови - коли певні підприємства потрібно закривати чи різко скорочувати масштаби їх діяльності. В таких випадках слід враховувати довгострокові витрати.

Нагадаємо, що довгостроковим (тривалим) періодом виробництва вважають такий, на протязі якого розміри фірми та організацію її діяльності можна змінити. Тобто, можна продати або віддати в оренду зайві приміщення, обладнання та апаратуру, покращити діяльність комерційних служб та адміністративних ланок і т.і. Таким чином фірма може більш ефективно використовувати всі ресурси, а також вибрати для себе оптимальний напрям діяльності.

В тривалому періоді змінюються також масштаби діяльності галузі. Цей період достатній для того, щоб на галузевому ринку з’явилися нові підприємства. Функціонуючі фірми можуть при цьому вийти з галузі. Наслідки зміни чисельності фірм ми розглянемо в наступних темах. Поки що нас будуть цікавити зміни у виробничих ресурсах, що здійснюються в межах окремого підприємства (фірми). В центрі аналізу при цьому знаходяться середні витрати тривалого періоду.

Через те, що всі фактори виробництва в тривалому періоді є змінними, то поділ витрат на постійні і змінні теж відсутній. Тобто всі витрати ми будемо розглядати як змінні. Вибір розміру підприємства має важливе значення, бо в певний час буде стримувати фірму щодо маніпулювання випуском та рівнем витрат. Якщо фірма невелика, їй важко буде витримати рівень витрат, що пов’язані з виконанням замовлення з боку іншої потужної фірми. Якщо постійні витрати не можна буде розподілити на достатньо довгий період, що забезпечує досягнення запланованих обсягів продукції, то розширення підприємства не матиме сенсу.

Якщо є потреба підтримувати незвично високий або занижений обсяг випуску надовго, то вона має просто орієнтуватися на “переміщення” вздовж лінії короткострокових середніх витрат. Наприклад, якщо необхідно швидко виконати велике замовлення за короткий час, або вистояти в умовах короткострокового економічного спаду.

Розширювати розміри підприємства доцільно лише тоді, коли є впевненість в стійкому зростанні попиту, в стабільності освоєння ринку. Щоб визначитися відносно динаміки середніх витрат в тривалому періоді, доцільно розглянути зв’язок між короткостроковими (нетривалими) та довгостроковими (тривалими) витратами.

Припустимо, що фірма не має переконливої інформації щодо майбутнього попиту на свій товар, тому вважає доцільним розглянути три можливих проекти підприємства з різними розмірами.

На рисунку 2 проілюстровано ситуацію, коли зміна розмірів підприємства не впливає на ефективність в тривалому періоді. Тобто має місце постійна віддача від масштабу. Це означає, що зміна розмірів не супроводжується ні економією, ні збитками.

В такому випадку вибір розміру підприємства буде обумовлений рішенням щодо майбутнього обсягу випуску.

Криві короткострокових середніх витрат для малого, середнього та великого підприємства представлені на рисунку лініями SAC₁, SAC₂, SAC₃. Їм відповідають зображені штриховою лінією криві короткострокових граничних витратSMC₁,SMC₂,SMC₃, що проходять через точки найменших середніх витрат.

Якщо фірма має намір виготовляти Q₁ одиниць продукції, то їй доцільно зупинитися на проекті підприємства найменшого розміру. При цьому середні витрати будуть складати 15 грошових одиниць і дорівнювати найменшим витратам. Адже саме при такому випуску короткострокові середні витрати дорівнюють граничним витратам.

Якщо є плани щодо випуску, який відповідає Q₂, то варто будувати середній завод. Рівень середніх витрат при цьому теж буде сягати 15 грн. oд. Якщо фірма хоче випускати продукцію в обсязі Q₃, то вона вибирає завод третього розміру. Випуски Q₁, Q2 та Q₃ будуть оптимальними, бо дозволять мати найнижчі можливі витрати на одиницю продукції.

При трьох можливих варіантах заводів вибір будь-якого випуску, проміжного між Q₁, Q2 та Q₃ викличе зростання середніх витрат.

Якщо фірма може змінювати розмір заводу і планує поступово нарощувати випуск, то має можливість зробити це без підвищення рівня витрат на одиницю продукції.

Як будуть себе поводити тривалі витрати, можна показати за допомогою комбінації кривих короткострокових середніх витрат. Лінія тривалих середніх витрат складається з відрізків кривих короткострокових середніх витрат, що перетинаються між собою. На рисунку ці відрізки заштриховані. З моделі видно, що виробляти продукцію до Q₁ доцільно на малому підприємстві. Подальше нарощування випуску на підприємстві першого розміру викличе підвищення питомих витрат порівняно з досягненням тих же випусків на середньому підприємстві. В свою чергу, на підприємстві другого розміру є сенс випускати обсяги від Q₁ до Q₂. При подальшому нарощуванні випуску крива SAC₂ йде вгору, а SAC₃ - опускається. Тобто випуски можуть бути забезпечені меншим рівнем витрат саме на великому підприємстві. Отже, лінія тривалих середніх витрат (LAC) буде показувати мінімальні середні економічні витрати для будь-якого рівня продукції. Вона окреслює (огинає) криві короткострокових середніх витрат для різних розмірів підприємства.

Цю лінію ще називають плановою кривою фірми. Якщо розглядати не лише три можливі варіанти підприємства, а безліч припустимих рівнів використання капіталу, то планова крива вирівняється і буде мати вигляд горизонтальної прямої, що проходить на рівні найнижчих середніх короткострокових витрат. Це представлено на рисунку 3.

Зверніть увагу, що одночасно ця лінія співпадає з лінією тривалих граничних витрат. Адже саме в точках мінімальних середніх витрат, вони дорівнюють граничним витратам (LMC).

При постійній віддачі від масштабу фірма може мати будь-який бажаний обсяг виробництва, вибираючи відповідний розмір заводу, що дозволяє їй досягти запланованого випуску при мінімальних середніх витратах.

2. Позитивна та негативна віддача від масштабу. Економія від масштабу.

Якщо при розширенні розмірів підприємства має місце спадна чи зростаюча віддача від масштабів, аналіз проводиться аналогічно до здійсненого нами раніше. Але форма кривої довгострокових витрат буде інакшою - дугоподібною.

Економія від масштабу (або зростаюча віддача від масштабу) присутня тоді, коли довгострокові середні витрати фірми при збільшенні випуску знижуються.

Збитки, зумовлені зростанням масштабів виробництва (або від’ємна віддача від масштабів, спадна віддача від масштабів) має місце, коли довгострокові середні витрати при збільшенні випуску зростають.

На рис.4 зображена залежність між короткостроковими (SAC) та довгостроковими(LAC) середніми витратами для трьох можливих розмірів підприємства при умові змінної віддачі від масштабів.

Припустимо, що невеличке підприємство обробної промисловості, поступово розширюється завдяки успішній діяльності і збільшує потужності. Що буде відбуватися з середніми витратами? З рисунка 4 видно, що для маленького підприємства існує лише один оптимальний випуск Q₁, при якому короткострокові середні витрати будуть найнижчими.

При цьому рівень витрат є досить високим. Будівництво потужнішого заводу дозволить суттєво знизити рівень витрат на одиницю продукції. При цьому найдешевшою продукція буде при випуску Q₂. Здешевлення випуску одиниці товару - наслідок економії від масштабів.

Обсяги Q₁ і Q₂ є критичними відносно необхідності зміни потужностей. З рисунка 4 видно, що зростаюча віддача від масштабів спрацьовує до випуску Q₂. Після цього вона поступається спадній віддачі від масштабів. Тобто перехід від середнього до великого підприємства супроводжується підвищенням рівня витрат. Це видно з того, що крива SAC₃ розташована вище за криву SAC₂. Одночасно ми бачимо, що здійснення випусків, що більші заQ₂` доцільне на великому підприємстві. Адже на підприємстві третього розміру нарощування випуску буде супроводжуватися зниженням середніх витрат (найменшими вони будуть при обсягах випуску Q₃), а на середньому - це призведе до зростання собіваартості продукції.

Заштриховані ділянки кривих короткострокових середніх витрат для різних розмірів підприємства будуть формувати планову криву фірми при змінному ефекті масштабу. Узагальнюючою її формою є дугоподібна. Така крива формується з врахуванням можливості мати підприємство будь-яких розмірів, тобто при безлічі варіантів використання потужностей. Це проіллюстровано за допомогою рисунка 5. Графік середніх витрат фірми в тривалому періоді огинає лінії всіх середніх витрат для підприємства певних розмірів (SAC).

Лінія тривалих середніх витрат (LAC) лише дотикається до короткострокових кривих, але не перетинає їх. Вона показує найнижчий рівень можливих середніх витрат при будь-яких розмірах підприємства і є гладкою.

Зверніть увагу, що точки найменших середніх витрат при найменших чи найбільших розмірах підприємства не відносяться до планової кривої LAC.

На рис.7 типова крива довгострокових середніх витрат зображена окремо. Ми бачимо, що її форма аналогічна до форми короткострокових середніх витрат, а саме - дугоподібна. Але попередній аналіз показав, що це лише зовнішня схожість. Якщо динаміка середніх витрат в короткому періоді визначається дією закону спадної віддачі, то в тривалому - ефектом масштабу. При цьому спадна віддача (ефективність) по кожному з ресурсів узгоджується із постійною (або навіть зростаючою) віддачею від масштабів.

Форма кривої тривалих граничних витрат є дугоподібною. Ця лінія характеризує зміну в обсязі сумарних витрат в тривалому періоді, що відбувається при збільшенні випуску продукції на одиницю.

Тобто тривалі граничні витрати (LMC) можуть бути визначені за формулою:

LMC=LTC/Q

Якщо відома функція тривалих сумарний витрат в залежності від обсягу випуску, то для визначення функції тривалих граничних витрат потрібно знайти похідну першого рівня від функції сумарних витрат.

Між динамікою середніх та граничних тривалих витрат існує тісний взаємозв1язок, що відображається і на графіку кривих LACтаLMC.

Якщо додаткові витрати на випуск додаткової одиниці продукції в тривалому періоді нижчі, ніж середні витрати для попередніх випусків, то середні витрати будуть знижуватися, і навпаки. Тобто, поки LACзнижуються, крива LMCрозташована нижче від кривої середніх тривалих витрат. Коли останні зростають, то крива LMC розташована вище за криву LAC. Обидві криві перетинаються в точці А, де тривалі середні витрати є найнижчими. Тобто тут LAC=LMC.