Тема 4

РИНКОВА ПРОПОЗИЦІЯ: ВИРОБНИЦТВО.

Методичні поради

Вивчаючи закономірності мікроринку, ми побачили, що крива пропозиції будь-якого товару визначається в першу чергу витратами його виробництва. Адже, погоджуючись на певну ціну свого товару, виробник перш за все турбується про компенсацію своїх витрат на його виробництво. Але витрати, в свою чергу, безпосередньо залежать від того, наскільки ефективним є виробництво, чи вірно підібрана виробником комбінація ресурсів, визначений масштаб діяльності.

В даному розділі ми звертаємось до аналізу факторів, що формують виробничу політику фірми. Саме процес виробництва є основою для отримання майбутніх прибутків.

Перш за все аналіз починається з опису закономірностей виробничого (технологічного) процесу окремої фірми. В економіці технологія фірми являє собою перетворення (трансформацію) вхідних факторів виробництва, тобто таких ресурсів як капітал, праця, матеріали, у готову продукцію, тобто товари, що можуть бути продані на ринку. Ця технологія може бути описана за допомогою функції виробництва, що показує, який обсяг виробництва може бути досягнутий при різних специфічних поєднаннях вхідних факторів. Важливим моментом є те, що виробнича функція характеризує лише ефективне виробництво. Це передбачає, що за даних ресурсів при певній технології фірма досягає найбільшого можливого (тобто оптимального) випуску продукції.

На практиці склад ресурсів є унікальним для кожного підприємства, досить складним і різноманітним. Мікроекономічна теорія фірми абстрагується від конкретних особливостей і розглядає ці ресурси в укрупненому розрізі, передбачаючи використання типовою фірмою, що випускає один вид продукції, лише двох ресурсів - капіталу та праці. Такий підхід дозволяє використати для аналізу структури ресурсів та їх результативності апарат ізоквант. Це лінії, що описують всі комбінації капіталу та праці, які забезпечують той самий випуск продукції. Вони виконують функцію, аналогічну до призначення кривих байдужості (індеферентності) в теорії поведінки споживача. Але на відміну від цих кривих, показують не лише ранжування корисності застосування певних обсягів ресурсів, але і дозволяють виміряти конкретно приріст результатів виробництва внаслідок залучення додаткових ресурсів.

Результативність виробничої діяльності значною мірою залежить від можливостей маневрування ресурсами. Тому важливе місце в аналізі закономірностей виробництва належить виділенню понять короткострокового та довгострокового (тривалого) періоду виробництва.

При цьому критерієм класифікації виступає не фізичний час, а можливості зміни ресурсів, що є в розпорядженні виробника. Якщо обсяги хоча б одного ресурсу змінити неможливо, тобто він залишається фіксованим (постійним), то йде мова про короткостроковий період. Поняття тривалого періоду, в свою чергу, передбачає повну свободу підприємства в маневруванні будь-якими ресурсами.

Очевидно, що кожна сфера економічної діяльності, кожне підприємство мають справу з різними технологічними ресурсами, використовують специфічні ресурси з неоднаковою мобільністю. Тому і їхні можливості маневрування ресурсами в часі суттєво відрізняються.

Короткостроковий період може тривати від декількох хвилин до багатьох років. Важливо пам’ятати, що в межах короткострокового періоду фірма може лише змінити ступінь (інтенсивність) використання постійного ресурсу. Тому в межах цього періоду не може йти мова про закриття чи відкриття фірми (входу в галузь чи виходу з неї). Це можливо лише в довгостроковому періоді. В короткостроковому періоді фірма може лише приймати рішення щодо збільшення або зменшення обсягу випуску з метою оптимізації діяльності, або зменшення використання змінних ресурсів до нуля з метою припинення випуску. При цьому обсяг задіяних фіксованих ресурсів є тим самим.

Ці застереження важливі для того, щоб правильно зрозуміти залежність між обсягом задіяних ресурсів та сукупними, середніми та граничними результатами виробництва. Адже закономірності їх динаміки визначаються в короткостроковому та тривалому періоді виробництва різними чинниками.

Залежність результатів виробництва від обсягу змінного ресурсу в короткостроковому періоді отримала назву закону спадної віддачі (спадної продуктивності). Це один з найважливіших економічних принципів, що проявляється у всіх сферах економічної діяльності.

Класична теорія фірми в якості змінного ресурсу як правило розглядає працю. Тому середній продукт називають продуктивністю праці (для галузі чи економіки в цілому). Особливо важливе місце в аналізі займає поняття граничного продукту, що характеризує приріст сукупних результатів внаслідок залучення додаткових одиниць змінного ресурсу. Тобто за допомогою динаміки граничного продукту у взаємодії з середнім продуктом, можна визначити точку найвищої ефективності в короткостроковому періоді.

У відповідності зі спадною віддачею нарощування кількості праці при фіксованій кількості капіталу, починаючи з певного моменту, забезпечує все менший приріст сукупного продукту. Це свідчить про те, що порушена оптимальність у поєднанні ресурсів. Незмінність капіталу стримує ефективність. Виникає потреба у розширенні обсягу ресурсу, що є фіксованим.

Слід звернути увагу, що концепція спадної продуктивності є правомірною по відношенню і до капіталу, якщо постійним ресурсом виступає робоча сила (праця).

Зміна обсягів випуску в залежності від зміни всіх ресурсів в тривалому періоді ілюструється за допомогою концепції віддачі за обсягом (віддачі від масштабу). Ця віддача може бути позитивною, якщо обсяги виробничої діяльності зростають швидше, ніж обсяги задіяних ресурсів. Нейтральний ефект масштабу свідчить про те, що розміри (потужності) підприємства не впливають на ефективність. Має місце постійна віддача від масштабу.

Така логіка викладу матеріалу створює базу для подальшого аналізу проблеми вибору фірмою відносно способу виробництва будь-якого заданого випуску продукції з врахуванням не лише результативності факторів виробництва, але і їхньої вартості.

Таким чином, теорія виробництва є однією з основних в економічному управлінні фірми. На ній базується не менш важлива теорія економічних витрат. Вона дозволяє проаналізувати кардинальні проблеми, що стоять перед кожним підприємством: яку кількість обладнання та робочої сили доцільно використовувати ?Чи варто залучати додаткових робітників для збільшення обсягу випуску?Чи потрібно розширювати потужності, винаймати нові приміщення? Як зміна розмірів підприємства позначиться на випуску, а відповідно - на обсягах реалізації доходів і прибутків? Чи існують технологічні переваги, що забезпечують зростання результатів фірми у міру збільшення її масштабів?

Важливо, що дані питання стосуються не лише підприємницьких фірм, але і інших економічних структур, діяльність яких пов’язана з виробництвом товарів та послуг. До них належать некомерційні організації, а також державні (урядові) структури.

Ряд питань теми вимагає поглибленого самостійного вивчення. Зокрема, це питання про особливості функцій виробництва. В лекції розглядається найпоширеніша функція виробництва, що найчастіше використовується в емпіричному аналізі - це функція Кобба-Дугласа. Її мультиплікативний варіант передбачає, що відсутність одного з ресурсів обумовлює неможливість отримання будь-якого позитивного випуску і має вигляд:

Q(K,L)=AK^αL^β,

де A, α, β є додатніми постійними величинами. Віддача від масштабу визначається за сумою α та β, що характеризують ступінь впливу зміни у обсягах ресурсів на результат виробництва. При зростаючій віддачі (α+β)>1, при постійній – (α+β)=1, при спадній -(α+β)<1. Функція виробництва може бути представлена картою ізоквант, що в загальному випадку є спадними, паралельними, вигнутими до середини. Проте конкретна форма ізоквант визначається діапазоном зміни одного вхідного ресурсу іншим. Це питання, а також приклади конкретних виробничих функцій, найкраще самостійно проаналізувати, використавши підручник Р.С.Піндайка та Д.Л. Рубінфельда. Мікроекономіка-К.: Освіта, 1996.С.174-183.

Вступ

В попередній темі курсу ми зосередились на характеристиці попиту, розглядаючи його динаміку з точки зору поведінки споживача.

Але ми вже знаємо що кількість виробленого та проданого на ринку товару залежить одночасно як від попиту, так і пропозиції.

В даній темі ми переходимо до розгляду поведінки виробників, яка визначає динаміку пропозиції. Ми побачимо, що в поведінці споживачів та в поведінці фірми як раціональних економічних суб’єктів є багато спільного. Зокрема, кожен з них старається досягти максимального результату діяльності з найменшими витратами.

Ми покажемо, яким чином фірми можуть правильно вибрати склад ресурсів з точки зору їх результативності, тобто впливу на обсяги випуску. При цьому звернемося до характеристики факторів, що впливають на результати виробництва у розрізі короткострокового та тривалого періоду виробництва, межі яких визначаються не фізичним виміром часу, а можливостями фірми щодо зміни обсягів та структури виробничих ресурсів.

В даній темі ми розглядатимемо, яким чином технологічні залежності можуть бути представлені у вигляді виробничої функції, покажемо як обсяг випуску може змінюватися в залежності від зміни одного або всіх вхідних факторів виробництва. Нас будуть цікавити закономірності процесу виробництва, які властиві всім фірмам, незалежно від сфери та напрямку їхньої діяльності. Відносно короткострокового періоду – це закон спадної віддачі, що визначає динаміку ефективності виробництва при зміні одного ресурсу. Щодо тривалого періоду – це ефект масштабу, що характеризує вплив на ефективність масштабів діяльності фірми, що має змогу маніпулювати всіма ресурсами, в тому числі змінювати потужності, розміри підприємства.