3.Поведінка та функція витрат

Поведінка витрат – це характер реакції витрат на зміни у діяльності підприємства. Діяльність, яка впливає на витрати називається фактором витрат. Для опису поведінки витрат в якості основного фактора розглянемо обсяг виробництва або обсяг реалізації: 1.Змінні витрати Сума змінних витрат є лінійною щодо обсягу виробництва, а сума ЗВ на одиницю фактора є сталою. 2.Півзмінні Також виділяють так звані півзмінні витрати – це витрати, які змінюються не прямо пропорційно зміні обсягу діяльності або іншого фактору витрат.(на-д: вит-ти на придбання матер., якщо при купівлі надається знижка) 3.Постійні витрати Загальна сума постійних витрат не змінюється при зміні обсягу діяльності, я сума ПВ на один. при збільшенні обсягу зменшується, а при зменшенні обсягу збільшується. Проте постійність витрат зберігається лише в релевантному діапазоні. Оцінка в-т – це процес обчислення поведінки в-т, встановлення кількісного зв’язку між затратами і кількісними факторами діяльності п-ва.Поведінку в-т визначають за допомогою функції в-т: У=А+ВХ, де У заг.в-ти за визначеного обсягу реалізації, в-ва; а- заг.постійні в-ти, в – змінні в-ти на одиницю обсягу в-ва; х – значення фактора в-т. Функція це математичний вираз залежності В-ти= пост.в-ти + зм. в-ти на одиницюю*обсяг прод. Для визначення функції використовують такі методи: *аналізу рахунків – передбачає розподіл в-т на змінні і постійні виходячи із даного фактора на підставі даних рахунків б/о за попередній період. Є простим і неточним. *технологічний аналіз – це системний аналіз функцій діяльності для встановлення технолог. Зв’язку між затратами та діяльністю п-ва. Передбачає вивчення – технолог. операцій, їх доцільності та необхідності, потреби в ресурсах, оцінка ефективності їх використання. Орієнтований на майбутні операції є трудомістким і дорогим. *візуального пристосування – на площину накладаються точки «доходи-витрати», вибирають макс і мін точки, які з’єднують. *регресійний аналіз – статистична модель, яку використовують для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під впливом значення однієї або кількох незалежних змінних величин *статистичний (метод найменших квадратів) – дає змогу розрахувати елементи функцій витрат А і В так, що Σ квадратів відстаней від усіх точок сукупності, що визначається є найменшою. *спрощений стат метод – передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи із зростання значення Х, на розрах постійних витрат на основі середніх значень Х та У. *вища-нажча точка-ф-цію витрат визначають на підставі припущення, що між загальними витратами за найвищого і найвищого обсягу д-сті, зростання вир-ва досягається виключно за рахунок зростання змінних витрат підприємства.

4.Методи розподілу накладних витрат.

При застосуванні с-ми калькулювання повних витрат непрямі витрати п-ва підляг розподілу: ЗВВ та витрати обслуговуючих та допоміжних витрат. Для розподілу непрямих витрат викор ставку, яка = Σ непрямих витрат/база розподілу. Ставки розподілу бувають:*єдина-викор за умови вир-ва продукції однакової складності;*за підрозділами;*за групами накладних витрат. База розподілу – це показник пропорційно якому можна розподілити непрямі витрати (використання годин праці робітників, машино-години, прямі витрати на з/п). Базу розподілу слід обирати в залежності від щільності зв’язку непрямих витрат і бази. Виділ такі методи розподілу:*прямого-витрати обслуговуючих підрозділів розподіл безпосередньо на витрати виробн. підрозд.; *послідовного-витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляються послідовно щодо виробничих та ін. підрозділів; *розподілу взаємних послуг-витрати обслуг підрозділів розподіляються послідовно із врахуванням взаємних послуг; *одночасного розподілу-розподіл взаємних витрат на основі розв’язку с-ми рівнянь.