1,5 [50]

Такі ділянки оброблюються, як правило, вздовж однієї із пря­мих сторін.

П’ята група включає ділянки випукло-ввігнутої форми, для яких середнє значення співвідношення найбільших розмірів до най­менших по довжині та ширині перевищує 1,8. Ділянки п’ятої групи контурів повинні мати не менше трьох випуклостей ввігнутостей.

Виходячи із груп складності та довжин гону визначають відпо­відний коефіцієнт складності конфігурації.

Визначенню технологічного коефіцієнту по кам’янистості зе­мель проводиться виходячи із наявності каміння в шарі грунту 0-25 см. Дані про кам'янистість отримують із матеріалів ґрунтових обстежень і виражають коефіцієнтом в залежності від конкретної площі земель, засмічених камінням.

Врахування рельєфу при проведенні внутрігосподарської оцінки проводиться через визначення робочого схилу ділянки /і/, вира­женому в процентах. При простих односхилових ділянках він знахо­диться за формулою:

, [51]

де - сума перевищень між кінцями двох паралельних сторін по­ля в напрямку яких проводяться основні польові роботи, м;- сума довжин паралельних сторін по напрямку обробітку поля.

Для ділянок та полів із складним рельєфом та конфігурацією при вирахуванні робочого схилу застосовується палетка з пара­лельними лініями. В залежності від площі ділянок однойменної градації схилу визначається середньозважений робочий ухил ділянки.

При переведенні величини кута схилу, яка виражена в градусах в проценти і навпаки застосовується формула:

І % = 1,75⁰ , [52]

Середній схил ділянки також можна визначити за формулою:

, [53]

де Д - довжина всіх горизонталей, які є на ділянці, км; Н - висота січення рельєфу, м; Р - площа ділянки, га.

Виходячи із схилу ділянки визначають його клас та коефіцієнт. Висота над рівнем моря також має вплив на якість земель і виражається коефіцієнтом.

Транспортні затрати / Тj / при внутрігосподарській оцінці земель в залежності від віддаленості полів від господарських центнерів розраховуються за формулою:

, [54]

де R - відстань внутрігосподарських перевезень вантажів в серед­ньому по земельнооціночному району, км; R_i- відстань перевезень вантажів з ґрунтових відмін до господарського центру, км; У_і - урожайність культури на оцінюваній ґрунтовій відміні, ц/га;

а - тариф на перевезенню вантажів автомобільним транспортом,

крб,/ц .

На основі всієї сукупності показників технологічних характе­ристик визначається загальні технологічні коефіцієнти ділянки

/Кт/ за формулою: Кт = КдּКзּКскּКкּКрּКмּКв, [55]

де Rд - коефіцієнт за довжину гону; Кз - коефіцієнт за зрізаність перешкодами; Кск - коефіцієнт за складність конфігурації;

Кк - коефіцієнт за кам'янистість; Кр - коефіцієнт за крутизну схилу, рельєф ; Км - коефіцієнт за висоту над рівнем моря; Кв - коефіцієнт за віддаленість земель.

Отриманий сукупний технологічний коефіцієнт дозволяє визна­чити групу господарства для встановлення норм виробітку і витрат пального, які повинні відповідати умовам виробництва.