Завдання.

Ознайомитися з найрозповсюдженішими у промисловому садівництві підщепами для яблуні та їх основними біологічно-господарськими характеристиками. Підібрати з переліку підщеп дві карликові і дві напівкарликові форми для використання в промисловому саду і обгрунтувати переваги свого вибору. Обов’язково вказати можливі недоліки цих підщеп в саду.

Придатність підщеп до різних за родючістю ґрунтів

Підщепи	Застосування
КАРЛИКОВІ
Р 22, Р 59	На родючих ґрунтах, для сильнорослих сортів
М.9, В.9, Д 1071, 62-396, Дон 70-456, Дон 70-49	На родючих ґрунтах, для всіх сортів
НАПІВКАРЛИКОВІ
М.26, Р.60, 54-118, 62-223	На менш родючих ґрунтах, для всіх сортів
СЕРЕДНЬОРОСЛІ
ММ.106, ММ.102, М.7, 57-490	На найменш родючих ґрунтах, для всіх сортів

Питання для самоконтролю.

1. Які за силою росту підщепи застосовують у сучасних інтенсивних садах?

2. Назвати умови для вирощування садів на карликових підщепах.

3. Назвати умови для вирощування садів на напівкарликових підщепах.

4. Назвати клони підщепи М.9. Яка між ними різниця?

5. В чому різниця між червонолистими і зеленолистими підщепами.

6. Чому підщепу М.9 чи її клони не можна вирощувати в деяких регіонах України і які це регіони.

7. Які зниження температури витримують різні клонові підщепи яблуні і яка температура є для них критичною?

8. Які групи підщеп вимагають постійної опори в саду?

9. Що означає характеристика підщепи „схильна до утворення порослі в саду”?

10. Чи можна висаджувати сади на карликових підщепах на неродючих грунтах?

11. За яких умов можна висаджувати сади на карликових підщепах на неродючих грунтах?

Лабораторна робота № 3.

Тема: Дегустаційна оцінка плодів сучасних сортів яблуні.

Мета: ознайомлення з основними показниками та методами оцінки якостей плодів.

Матеріали і обладнання: плоди яблуні, електронна вага, ножі.

Загальні відомості.

Дегустація - це визначення якості продуктів (плодів, ягід, соків, ком­потів тощо) органолептичними методами дослідження, тобто за допомо­гою органів чуття - зору, нюху, дотику, смаку.

Дегустаційна оцінка за­лежно від виду продукції може бути основною або додатковою до харак­теристики харчової цінності за хімічним складом. Водночас вона не­обхідна при оцінці всіх продуктів, які мають смак.

Недолік даного методу полягає в тому, що він суб'єктивний, залежить від індивідуальних особливостей дегустатора. Для одержання об'єктив­ніших результатів дегустацію проводять 8-10 осіб, які є добрими спеціа­лістами щодо ознак даного виду продуктів, дотримуючись певних правил:

• плоди повинні бути в оптимальній, споживчій стиглості, не­достиглі або перезрілі плоди не дегустують;

• сорти подаються під сортовими назвами або умовними номерами (така дегустація називається "закритою"; в окремих випадках з плодів ви­даляють шкірочку, шкаралупу тощо; після закінчення дегустації та збору дегустаційних листів номери розшифровують;

• до числа дегустованих включають районовані стандартні сорти, близькі за строками достигання до оцінюваних;

• 4) за одну дегустацію аналізують 10-12 зразків, більше 15 зразків оцінювати не слід;

• дегустацію проводять через годину після прийому їжі, але не піз­ніше, ніж через 3 години;

• при дегустації не можна курити, оскільки нікотин та також алко­голь притуплює смакові відчуття;

• у процесі дегустації рот час від часу споліскують водою;

• спочатку оцінюють привабливість зовнішнього вигляду, потім аро­мат (різко вдихнувши), за ним розміри, консистенцію, смак тощо.

Результати органолептичного аналізу записують у дегустаційний лист .

Для оцінки ознак плодів застосовують бальну систему. Найвищий бал (5) означає найвищий ступінь вияву того чи іншого показника.

Привабливість зовнішнього вигляду плодів або ягід. Це сумар­на оцінка, що визначається за показниками розмірів, форми, характеру поверхні та забарвлення. При цьому бальна оцінка привабливості не є се­редньоарифметичною з оцінок окремих ознак, а являє собою величину аналітичну;

5 - дуже красиві, ошатні, за розмірами - від середніх до великих, од­номірні; форма правильна, поверхня гладенька, без сильної ребристості і бугристості, з гарним покривним забарвленням у вигляді розмитого або смугасто- розмитого яскравого рум’янцю по всій поверхні або більшій ча­стині її (плоди без покривного забарвлення повинні мати однотонне гар­не основне забарвлення); без пошкоджень хворобами, шкідниками, без плям загару тощо;

4 - красиві, але менш одномірні за розмірами та не завжди правиль­ної форми, поверхня гладенька або трохи ребриста, бугриста, з розмито-смугастим покривним забарвленням, яке займає меншу частину поверхні плоду, або тільки з основним забарвленням зеленуватого відтінку, можуть бути невеликі пошкодження хворобами чи шкідниками;

3 - задовільного вигляду, за розмірами від дрібних до середніх: не одномірні за розмірами і не дуже привабливої форми; поверхня, як пра­вило, ребриста або бугриста, без покривного забарвлення; основне за­барвлення із зеленуватим відтінком; мають місце пошкодження хвороба­ми або шкідниками;

2 - негарні, дрібні або нижче середніх розмірів; часто неодномірні, непривабливі за формою, поверхнею та забарвленням;

1 - дуже негарні, дрібні, як правило, без забарвлення

Характер смаку - суб'єктивна оцінка якостей плодів або ягід. Розрізняють смак: дуже кислий, кислий, кислуватий, солодкуватий, солод­кий, дуже солодкий. При поєднанні кислоти і цукру смак визначають складними поняттями, причому останнє вказує на смакове відчуття в кінці аналізу. Наприклад, солодко-кислий - у смаковому відчутті переважає кислота, хоча солодкість на початку проби відчувалась досить сильно, і навпаки. Якщо цукор і кислота відчуваються в меншій концентрації, то до поняття, що характеризує смак, додають суфікс "-уват", наприклад, при слабкій кислотності або солодості смак визначається як кислувато-со­лодкуватий.

Оцінка смаку. Якщо при визначенні характеру смаку індивідуальні якості дегустаторів варіюють порівняно мало, то в оцінці смаку вони мо­жуть різнитися дуже сильно, оскільки одні люблять солодке, інші - кисле. Смак оцінюють у балах:

5 - відмінний, десертний;

4 - добрий, столовий;

3 - задовільний (середній);

2 - поганий (плоди або ягоди майже не придатні для споживання свіжому вигляді);

1 - дуже поганий (плоди або ягоди зовсім неїстівні).

Аромат. Часто наші смакові відчуття супроводжуються відчуттям за­паху чи аромату. Під поняттям запах слід розуміти будь які відчуття, які сприймаються органами нюху, а під ароматом - тільки приємні відчуття. Сукупність запаху й аромату називають букетом.

Відчуття запаху, аромату чи букету виявляється, як правило, при ду­же малих дозах пахучих речовин, які знаходяться в основному за межами чуттєвості звичайних хімічних методів аналізу. У плодів і ягід аромат визна­чають, як правило, органолептично і позначають таким чином: відсутній, слабий, середній, сильний. В окремих випадках відмічають, який широко відомий сорт нагадує даний аромат. Наприклад, плоди яблуні сорту Сапфір характеризуються ароматом, який нагадує запах суниці.

Методика оцінки плодів і ягід за масою

Шкала	Бали	Маса, г
		яблуня	груша	вишня	слива	смородина чорна
Дуже великі	5	>250	>250	>6,5	>60
Великі	5	201-250	201-250	5,1-6,4	45,1-60,6	> 1,5
Вище середнього розміру	5	151-200	151-200	4,1-5,0	30,1-45,0	1,2-1,5
Середні	4-4,5	111-150	111-150	3,1-4,0	18,1-25,0	1,0-1,1
Нижче середнього розміру	2-3.5	71-110	71-110	2,1-3,0	10,1-18,0	0,7-1,0
Дрібні	1-2	41-70	41-70	1,1-2,0	5,1-10,0	<0,7
Дуже дрібні	1	16-40	16-40	< 1,1	<5,0	-

Забарвлення плодів, ягід визначається за допомогою набору таб­лиць німецького фізика Освальда або за шкалою кольорів А.С.Бондарцева. Якщо цих посібників нема, то забарвлення слід визначати на основі кольорів сонячного спектру. Позначати дану ознаку термінами, що харак­теризують предметне забарвлення (солом'яне, малинове, вишневе, бурякове, апельсинове тощо), не можна, оскільки вони не для всіх зрозумілі і дуже сильно варіюють.

В першу чергу визначають основний колір (він може бути сірим, зе­леним, фіолетовим, коричневим, червоним, оранжевим, рожевим, жов­тим, білим), потім його інтенсивність (наприклад, світло-зелений, інтен­сивно жовтий) і ступінь яскравості забарвлення (яскраве, середньо яск­раве, тьмяне або темне). Якщо забарвлення має відтінок іншого кольору, то встановлюють і його. Інтенсивність забарвлення, ступінь його яскра­вості та відтінок у складних словах пишуть завжди на першому місці, на­приклад, світло-яскраво-зелене, світло-жовтувато-зелене. Якщо два ко­льори представлено в рівному співвідношенні, то записують, наприклад, так: рожево-червоне, жовто-зелене (але не рожевувато-червоне, жовту­вато-зелене).

Стан стиглості. Плоди недостиглі, достиглі, перестиглі.

За розмірами їх ділять на дуже великі, великі, вище середніх розмірів, середні, нижче середніх розмірів, дрібні та дуже дрібні (табл.1).

Консистенція м'якоті: щільна або така, що колеться, середньої щільності (зерниста), рихла, тануча, масляниста, ватяна, водяниста, ніжна, хрящувата, волокниста, борошниста. Також слід провести вимірювання щільності м’якоті за допомогою пенетрометра – цей показник вказує на потенціал для транспортування і зберігання плодів.

Соковитість м'якоті: висока (плоди дуже соковиті), середня (соко­виті), мала (мало соковиті), дуже мала (сухуваті, сухі).

Загальна оцінка якості плодів і ягід дається на підставі врахування їхніх смакових особливостей, розмірів і привабливості зовнішнього вигляду і виражається в балах:

5 - відмінної якості;

4 - доброї якості;

З - задовільної;

2 - поганої;

1 - дуже поганої.

В ході проведення дегустаційної оцінки по кожному показнику дані вносяться в дегустаційний лист.

Після закінчення дегустації проводять обговорення результатів, ста­тистичну обробку отриманих даних і оформляють протокол, в який зано­сять середні оцінки по кожному зразку.