5.Оцінка об’єктів пзф.

Основу природно-заповідного фонду області становлять природний заповідник «Горгани» площею 5,3 тис.га, 3 національні природні парки (Карпатський, Галицький та «Гуцульщина»), загальна площа яких становить 97,5 тис.га (49,7 % площі всіх заповідних об'єктів області), 2 регіональні ландшафтні парки (Дністровський та Поляницький) загальною площею 38,4 тис.га; 60 заказників загальною площею 45,8 тис.га, з них 10 — загальнодержавного значення площею 5,4 тис.га, 50 — місцевого значення площею 40,4 тис.га.

Найвищий відсоток заповідності в Косівському (55,4 %), Галицькому (20,1 %), Городенківському (19,2 %), Верховинському (17,1 %), та Долинському (10,6 %) районах. У Коломийському, Рогатинському та Снятинському районах відсоток заповідності становить менше одиниці. На даному етапі підготовлено матеріали на створення на території області 15 нових природно-заповідних об'єктів загальною площею 31,2 тис. га.

Горгани

Загальна характеристика.

"ГОРГАНИ" – природний заповідник розташований у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. В адміністративно-господарському відношенні територія заповідника розділена на два природоохоронних науково-дослідних відділення – Горганське і Черниківське.

Площа: 5344,2 га, охоронної зони довкола – 3713,6 га.

Підпорядкування: Міністерство екології та природних ресурсів України

Природний заповідник "Горгани" є природним еталоном недоторканої діяльністю людини центральної частини Українських Карпат і містить єдиний масив пралісу релікту ранньоголоценового періоду – сосни кедрової європейської в Європі і світі. Він охоплює безперервним масивом три кліма-тичні зони і п‘ять вертикальних ступенів пралісової, реліктової і ендемічної рослинності, біотопів і популяцій тваринного світу. На кам’янистих розсипах збереглися одні із найстійкіших польодовикових поселень реліктової сосни звичайної і берези темної. У Горганах відомі найбільші осередки реліктової дендрофлори і відшарувань материнських порід, які мають наукове значення для вивчення історії розвитку рослинного покриву у післяльодовиковий період, дослідження динамічних тенденцій гірських і високогірних екосистем у зв’язку із зміною кліматичних умов.

Історія розвитку.Організувати заповідник у Горганах площею 50 тис. га Рада Народних Комісарів УРСР ухвалила ще в 1940 році, однак цьому перешкодила друга світова війна. У 50-80-х роках минулого століття на території Надвірнянського лісокомбінату було створено низку заказників, пам'яток природи і заповідних урочищ, завдяки чому в районі Довбушанських Горган збереглося багато унікальних природних комплексів. У 1974 році тут було організовано Горганське заповідне лісництво. Ще тоді планувалося на основі цього лісництва створити заповідник. Проте лише 12 вересня 1996 року згідно з Указом Президента України № 831 було організовано природний заповідник "Горгани". До території заповідника увійшли ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Джурджі" (754 га) та "Садки" (995 га), заповідні урочища "Черник" (103 га), "Гниляк" (150 га), "Новобудова" (217 га), "Ельми" (86 га), "Довжинець" (284 га), "Столи" (161 га).

Природний заповідник створений для збереження у природному стані гірських ландшафтів центральної частини Українських Карпат, проведення наукових досліджень та еколого-освітньої діяльності.

Розміщення.Природний заповідник «Ґорґани» розташований в південно-західній частині Івано-Франківської області у районі Довбушанських Ґорґан — найнедоступнішої високогірної кам'янистої частини Українських Карпат. Довбушанський масив — один із трьох основних масивів Ґорґан. Його вершини та верхні частини схилів вкриті кам'янистими розсипами, що утворені ямненським пісковиком. Такі розсипи мають місцеву назву "горгани", на території заповідника вони займають 605 га, тобто більше 11% його площі. Для Довбушанського масиву характерні видовжені хребти з гострими вершинами і стрімко спадаючими північно-східними та більш пологими південно-західними схилами. Найвищі вершини - Довбушанка та Медвежик мають висоту відповідно 1754 та 1736 м над рівнем моря, а загалом заповідник розташований у межах висот від 750 до 1750 м н. р. м.

Природні умови.Залежно від висоти на території заповідника виділяються три кліматичні зони: прохолодна, помірно-холодна та холодна із середньорічною температурою від +5 до 0°С. Річна кількість опадів становить від 900 до 1400 мм. Сніговий покрив стійкий, із середньою потужністю 40 см.

На території заповідника розвинута густа річкова мережа. Тут беруть свій початок близько 30 гірських річок (Черник, Сітний, Джурджинець, Зубрівка, Пікун), які є притоками р. Бистриці Надвірнянської.

Ґрунтовий покрив доволі строкатий і складається з восьми типів ґрунтів, серед яких найбільш поширеними є бурі гірсько-лісові неопідзолені ґрунти.

Своєрідність і різноманітність фізико-географічних умов сприяли формуванню багатого видового складу рослин, серед яких значна частина рідкісних, реліктових та ендемічних видів. Ліси займають 84% площі. Вони утворюють гірський лісовий пояс буково — ялицево — смерекових (27%), смереково-ялицево-букових (3,3%) та чистих смерекових (44,5%) лісів. Найбільшу цінність з них становлять ялицеві та смерекові ліси .

Флора і фауна.Панівним типом рослинності є ліси, які займають 84 % площі заповідника. Вони утворюють гірський лісовий пояс буково-ялицево-смерекових (27%), смереково-ялицево-букових (3,3%) та чистих смерекових (44,5%) лісів. Найбільшу цінність з них становлять ялицеві (31 га) та смерекові (787 га) праліси.

У верхній частині смуги смерекових лісів поширена сосна кедрова європейська - релікт раннього голоцену. Смереково-кедрові та кедрово-смерекові ліси поширені в межах висот 965-1580 м над рівнем моря, найвищі місця зростання (1630 м) сосни кедрової відмічені на південному схилі Довбушанки. На території заповідника насадження з участю кедра займають 380 га.

Лісовий пояс вище 1300 - 1400 м над рівнем моря змінюється субальпійським з суворими кліматичними умовами, в яких формується смуга криволісся із заростей сосни гірської, рідше вільхи зеленої. Вони виконують важливу ґрунтозахисну та водорегулювальну роль: перешкоджають утворенню і сходу снігових лавин, запобігають ерозії, зсувам тощо. Вище від цих заростей розташовані кам'янисті розсипи, зайняті мохово-лишайниковою рослинністю.

Флора заповідника нараховує 451 вид судинних рослин та 235 видів мохів. Значна частина видів - рідкісні, ендемічні та реліктові, 30 видів занесені до Червоної книги України. Найбільш рідкісними з них є зозулинці чоловічий та шоломоносний, зозулині сльози яйцевидні, язичок зелений, лунарія оживаюча. Про значний вік флори та її самобутність свідчить наявність реліктових та ендемічних видів. Зокрема, з реліктів зустрічаються гронянка багатороздільна, страусове перо звичайне, блехнум колосистий, баранець звичайний, вовче лико звичайне. Тут відмічено 25 ендемічних видів, серед них королиця круглолиста, тоція карпатська, волошки мармароська і карпатська, гвоздика карпатська, фіалка відхилена та ін.

У заповіднику живуть представники понад 1000 видів безхребетних тварин. Серед них найчисленнішою групою є комахи.

У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичайними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка зустрічаються вовки.

Фауна птахів налічує 103 види. У нижніх гіпсометричних рівнях трапляються птахи, характерні для широколистяних лісів Карпат: різні види строкатих дятлів, мухоловок, малинівка, в'юркові та інші. В чистих хвойних лісах гніздяться жовна чорна і дятел трипалий, чиж, шишкар ялиновий, снігур, тинівка лісова, корольок жовтоголовий, рябчик. Біля верхньої межі лісу та на лісових галявинах зустрічаються глухар, дрізд гірський, щеврик лісовий. У субальпійському поясі живуть тинівка альпійська, горихвістка чорна, щеврик гірський. З денних хижих птахів і сов можна зустріти канюка звичайного, осоїда, яструба великого і малого, боривітра звичайного, сову сіру та довгохвосту.

Іхтіофауна представлена 12 видами риб. Домінуючим видом річок є форель струмкова. В калюжах та заплавах потоків живуть тритони альпійський і карпатський, кумка жовточерева, саламандра плямиста. Всього на заповідній території відмічено 9 видів земноводних.

До Червоної книги України занесено 23 представники тваринного світу, а до Європейського червоного списку - 10 видів. Серед цих видів - харіус європейський, тритони карпатський та альпійський, саламандра плямиста, лелека чорний, підорлик малий, глухар, пугач, сова довгохвоста, тинівка альпійська, бурозубка альпійська, кутора мала, полівка снігова, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна.

Рекреаційне та освітнє значення.Для проведення екопросвітньої роботи у заповіднику використовують три науково-пізнавальні стежки: "Над Озером", "Поленський схил" та висотно-типологічний профіль "Джурджі". Село Осмолода — зручний стартовий пункт для пішохідного туризму в Горганах - виходу на гірські масиви Ігровця, Сивулі, Попаді, Грофи, Аршиці, також є кілька багатоденних маршрутів: «Горда красуня Сивуля », «Ландшафтним заказником «Грофа»,

«Вода і каміння Карпат» .

Найпопулярніший туристичний об'єкт Горган – озеро Синевир. Найбільше гірське озеро України утворилось порівняно недавно – біля 10 тисяч років тому в результаті обвалу скель, які перекрили гірський потік. Знаходиться в Міжгірському районі Закарпаття біля села Синевирська Поляна на висоті 989 м . над р.м. Площа озера – 7га, глибина – 10- 16 м ., максимальна – 22м, поступово міліє. В озері водяться раки, форель.

Історичне значення.В період між двома світовими війнами тут проходив кордон між Польщею та Чехословаччиною, а під час другої світової – лінія Арпада – оборонні укріплення другої світової війни, що проходили через всі Карпати і мали довжину більше 350 км . Так в околицях Яблунецького (Татарського) перевалу було збудовано 36 залізобетонних сховищ, 53 кулеметні майданчики, 2 кілометри протитанкових надовбів, 8 кілометрів траншей, 12 кілометрів колючого дроту, по якому був пропущений струм у 3 тисячі вольт. Серйозних боїв укріплення так і не зазнали – війська Червоної армії обійшли їх з тилу.

Перевал Легіонів (1110м) отримав свою назву після подій першої світової. Тут в 1914 році польські легіони, що складались переважно з молодих людей віком 16-20 років ціною своєї загибелі зупинили наступ російських військ на Закарпаття. Біля села Зелена в урочищі Черник 17 травня 1954 року загинув командир УПА-Захід Микола Твердохліб, відомий під псевдо «Грім».

Висновок.Територія природного заповідника має типову для району Горган геомор-фологічну будову, структуру рослинного покриву та характерний тваринний світ. Вона представляє собою велику цінність для збереження, відтворення і вивчення біорізноманіття Горган, зокрема, та Українських Карпат, в цілому.

Однак, сучасна територія заповідника, у зв'язку з порівняно невеликою площею в гірських умовах, не може повністю репрезентувати фізико-географіічний район Горган.

З метою підвищення біогеоценотичної репрезентативності заповідника "Горгани" та ефективності охорони ряду рідкісних, ендемічних та "червоно-книжних" видів необхідно розширити територію заповідника шляхом включен-ня до його складу нових територій. Така оптимізована територія повинна стати системою екологічних коридорів, які будуть забезпечувати вільне пересування хребетних тварин; а також з'єднюватися з іншими заповідними територіями (з масивом Карпатського біосферного заповідника на Свидівці та масивом Карпатського природного національного парку в Горганах) і в майбутньому створювати єдину природоохоронну мережу Українських Карпат , що має значно покращити загальний стан збереження біорізноманіття.