51. Етапи планування екологічно чистого асортименту.

Формування екологічно чистого асортименту продукції — неперервний процес, що продовжується протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму про його створення і закінчуючи вилученням з обігу.

Основними етапами планування екологічно чистого асортименту є:

1) визначення поточних і потенційних потреб покупців,

2) аналіз екологічних вимог на вітчизняному та міжнародному ринках і розробка або удосконалення продукції згідно з цими вимогами;

3) аналіз способів використання продукції і особливостей купівельної поведінки на відповідних ринках;

4) оцінка існуючих аналогів конкурентів;

5) критична оцінка виробів, що випускаються підприємством у тому ж асортименті з позицій покупця;

6) розв’язання питань: які продукти потрібно додати в асортимент, а які виключити з нього через зміни в екологічному законодавстві або рівні конкурентоспроможності; чи потрібно диверсифікувати продукцію за рахунок інших напрямів виробництва підприємства, що виходять за рамки його профілю;

7) розгляд пропозицій про створення нових продуктів, удосконалення існуючих, а також нових способів і областей застосування товарів;

8) розробка специфікацій нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;

9) вивчення можливостей виробництва нових або вдосконалених продуктів, включаючи питання екологічної чистоти, цін, собівартості і рентабельності;

10) проведення випробувань (тестувань) продуктів з урахуванням потенційних потреб з метою з’ясування їх прийнятності за основними показниками;

11) розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо екологічного стилю, якості, ціни, найменування, упаковки, сервісу і т.д. відповідно до результатів проведених випробувань, підтверджуючи прийнятність характеристик виробу або необхідність їх зміни.

52. Рівень каналу розподілу та його вибір.Рівень каналу розподілу – це будь-який посередник, який виконує ту або іншу роботу з наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача.

Канали товароруху характеризуються довжиною і шириною. Довжина каналу визначається кількістю незалежних посередників (або рівнів розподілу), що послідовно здійснюють просування товарів.

Ширина каналів товароруху характеризується числом незалежних учасників на кожному рівні. Фірма може дотримуватися різних можливих підходів до розв’язання питання про число посередників (табл. 1).

Вибір рівня каналу розподілу

Кількість посередників	Характеристика рівня каналу
Виробник — споживач. Посередників немає.	Нульовий рівень
Виробник — роздрібний торговець — споживач. Один посередник.	Однорівневий
Виробник — гуртовий торговець — роздрібний торговець — споживач. Два посередники.	Дворівневий
Виробник — крупний гуртовий тор­говець (брокер) — гуртовий торго­вець — роздрібний торговець — спо­живач. Три посередники.	Трьохрівневий

53. Зв’язки з громадськістю (Public relations) спрямовані на формування і підтримку сприятливого іміджу фірми, на переконання громадськості в необхідності діяльності підприємства, його благодатному впливу на життя суспільства. Виникнення, формування і розвиток паблік рілейшнз як мистецтва і науки про способи й методи досягнення гармонії, взаєморозуміння і визнання діяльності того чи іншого підприємства пов'язані з розумінням того, що успіх бізнесу значною мірою залежить від громадської думки. На відміну від реклами зв’язки з громадськістю не мають чітко вираженого комерційного характеру. Вони використовуються для популяризації товарів, ідей, видів діяльності (наприклад, вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції).

Зв’язки з громадськістю передбачають:

- наявність обґрунтованої екологічної політики, програм і декларування принципів екологічної діяльності;

- формування і відкрите поширення екологічної політики, програм та інформації про роботу підприємства;

- взяття підприємством добровільних екологічних зобов'язань стосовно населення, працівників, стану навколишнього середовища;

- взаємодію організації з екологічною громадськістю та населенням (круглі столи, поширення екологічних програм і матеріалів);

- підтримку організацією діяльності у сфері суспільного екологічного моніторингу і контролю;

- участь організації у наукових екологічних дослідженнях (наприклад, залучення науковців для вирішення екологічних питань, оцінки економічної ефективності використання наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт);

- роботу з акціонерами, інвесторами, іншими підприємствами;

- розроблення і сертифікацію систем менеджменту якості, систем екологічного менеджменту, інтегрованих систем менеджменту.

54. Мікросередовище маркетингу та його чинники.Мікросередовище— чинники, що тісно взаємопов’язані з підприємством (організацією) і серйозно впли­вають на його здатність обслуговувати клієнтів. До цих чинників належать: внутрішнє середовище самого підприємства (органі­зації), постачальники, посередники, конкуренти, цільові спо­живачі та контактні аудиторгії. Еколого-орієнтоване підприємство. Занепокоєність щодо якості середовища життєдіяльності загострила увагу підпри­ємств до можливих екологічних наслідків їхньої діяльності. Підприємства повинні виявляти ці наслідки, знижувати і при можливості цілком усувати їхній негативний ефект. Для цього необхідно, з одного боку, створити відповідну базу для прийняття рішень, а з іншого боку — забезпечити сприйняття знань персо­налом, що допомагає використовувати таку базу. Постачальники— компанії та приватні особи, які забезпечують підприємство (організацію) та її конкурентів мате­ріальними ресурсами, необхідними для виробництва товарів та послуг. Маркетингові посередники— фірми, що допомагають компанії просувати, продавати та розпов­сюджувати товари серед кінцевих споживачів; до них належать: дистриб’ютори (торгові посередники), компанії — спеціалісти із організації товароруху, агентства з надання маркетингових послуг та інші посередники. Споживачі. Кожна еколого-орієнтована компанія повинна добре вивчити клієнтів, як існуючих, так і потенційних, їхню Завдяки виділенню в економічній структурі нової самостійної сфери діяльності — екобізнесу — відбувається помітне зміцнен­ня матеріально-технічної бази охорони середовища.

55. Поняття товару, послуги та їх класифікація.Товар — головний об’єкт всієї маркетингової діяльності.

При виборі стратегії маркетингу використовують ряд товар¬них класифікацій на основі притаманних цим товарам характе¬ристик.

Залежно від тривалості використання, товари поділяють на товари короткотривалого використання (споживаються за один або декілька циклів) і довготривалого використання.

Залежно від об’єктів продажу, прийнято ділити товари на споживчі (особистого користування), виробничого призначення і послуги.

Послуга — будь-яка дія або благо, яку одна сторона може запропонувати іншій. Послуга не призводить до передачі власності (фотографія, сертифікація, моніторинг, реклама, перевезення пасажирів).

Товари споживчого використання, за своїми споживчими характеристиками можуть також поділятись на продукцію повсякденного попиту, попереднього вибору, особливого попиту і пасивного попиту.

У свою чергу, товари повсякденного попиту можна розподілити на основні товари постійного попиту, товари імпульсної купівлі та товари для екстрених випадків.

Товари попереднього (ретельного) вибору купуються не часто; споживач витрачає багато часу для порівняння різних марок, їх характеристик.

Товари особливого попиту – це товари, яким притаманні унікальні характеристики або які належать до певної марки.

Товари пасивного попиту – це товари широкого споживання, про які споживач не знає, або не задумується щодо їх придбання. Це можуть бути такі товари, як фільтри для води, засоби для запобігання забрудненню, екологічні послуги.

Товари виробничого призначення поділяються на:

1) засоби праці, до складу яких входять будівлі, споруду основне обладнання; допоміжне обладнання, вузли і агрегати та ін.;

2) предмети праці, а саме – основні і допоміжні матеріали, сировина;

3) ділові послуги (юридичні, маркетингові, консалтингові, транспортні та ін.).

4) допоміжні матеріали (офісне канцелярське приладдя)

56. Прямий маркетинг.Поняття «прямий маркетинг» охоплює сукупність заходів, за допомогою яких продавець, вдаючись виключно до сучасних засобів масової інформації, здійснює реалізацію товарів.

Для екологічно чистої продукції це може бути як додатковий спосіб вдосконалення традиційної системи збуту, що сприятиме збільшенню обороту і зростанню рентабельності підприємства, так і основний інструмент збуту. При цьому використовується пошто­вий зв’язок, каталоги, преса, Інтернет, телефон. Останнім часом завдяки розвитку інформатики, телебачення, радіо, телефонного і телеграфного зв’язку, а також появі нових технологій у друкар­ській справі, в галузі прямої комерціалізації досягнуті значні успіхи.

Торгівля за каталогами і на основі інформаційних листів, а також за допомогою теле- і радіореклами належить до розряду немагазинної, оскільки не пов’язана з використанням тради­ційних магазинів. В основі її лежить інформатика і застосування комп’ютерів для обробки даних. Це дозволяє виділити малі сегменти ринку, що є запорукою успіху в прямому маркетингу.

57. Метод визначення екологічно чистої продукції на основі рівня конкурентоспроможності товару.Враховується інтегральний показник конкурентоспроможності товару і ціна розраховується за формулою:

Ц=Ц_6інт

де Ц_б - ціна базисного виробу конкурента;

К_інт- інтегральний показник конкурентоспроможності товару.

К_інт = К_тех К_екол. К_ек.

де І_тех. — індекс технічних параметрів (індекс якості);

І_ек.- індекс економічних параметрів (індекс ціни споживання).

І_екол - індекс екологічних параметрів.

Визначену за цим методом ціну необхідно проаналізувати з точки зору витрат, в тому числі екологічних та попиту на екологічно чисту продукцію.

58. Інвайронменталізм та його основні цілі.Інвайронменталізм (environmentalism) — організований рух зацікавлених громадян та державних органів, спрямований на захист та покращання стану навколишнього середовища. Цей рух відображає усвідомлення обмеженості природних ресурсів та занепокоєність впливом споживання і маркетингової діяль­ності на навколишнє середовище. Інвайронменталісти не мають нічого проти маркетингу та споживання, як такого, але вони вимагають, щоб люди та організації діяли обережніше по відношенню до навколишнього середовища, оскільки у своєму бажанні кіль­кісно збільшити споживання, маркетинг сприяє недооцінці негативних наслідків. Інвайронменталісти вимагають, щоб як споживачі, так і виробники продукції та послуг, приймаючи рішення, не забували про вплив на довкілля.

На відміну від конс’юмеристів, інвайронменталісти не поділяють принципи пріоритету споживачів, якщо ці потреби спричиняють руйнування навколишнього середовища. Метою економічної системи, на їх погляд, не повинно бути задоволення споживача як таке, а скоріше підвищення «якості життя». Головна їх турбота — захист і покращання середовища, в якому перебуває людина, в тому числі економічними методами

Одним із наслідків інвайронменталістського руху є виникнення нового покоління конс’юмеристів, так званих «зелених» конс’юмеристів. «Зелені» усвідомлюють можливість споживання, сумісного з особистими потребами і вимогами захисту навко­лишнього середовища. Вони спонукають виробників і торговців переходити на екологічні види продукції та послуг. Перспективні галузі розробки екологічно безпечних товарів — це особиста гігієна, побутові миючі засоби (без фосфатів), натуральні харчові продукти, продукти утилізації (папір, скло, залізо та ін.), вторин­ні вироби з паперу, пакувальні матеріали, енергозберігаюче обладнання, бензин (безсвинцевий), автомобілі (з каталіза­торами).

59. Стратегії впровадження екологічного маркетингу. При впровадженні екологічного маркетингу можна засто­сувати дві стратегії: пасивну та наступальну . При пасивній стратегії беруться до уваги законодавчі вимоги щодо збереження навколишнього середовища, вимоги громадськості та досягнення конкурентів у цьому напрямі. При виборі цієї стратегії підприєм­ство хоч і виконує мінімальні екологічні вимоги, але у довгостро­ковій перспективі планує свою діяльність як підприємство, що орієнтується на охорону навколишнього середовища. Наступальна стратегія передбачає виконання максимальних екологічних вимог, а також сумісність з навколишнім середовищем кінцевої продукції, процесів її виготовлення, швидке впровадження інновацій на ринку. Емпіричні дослідження підтверджують, що застосування наступальної стратегії у напрямку збереження навколишнього середовища приносить кращі результати на ринку порівнянно з пасивною, але стратегія є більш ризиковою. Обрана підприємством стратегія впливає на його взаємо­відносини з торговими підприємствами.

Незалежно від обраної стратегії, діяльність підприємства, орієнтованого на збереження навколишнього середовища, повинна пристосовуватися до загального життєвого циклу: виготовлення — споживання — утилізація продукції та відходів, які виникають продовж цього циклу. Залежно від того, про який товар йде мова, можна показати різні напрямки вирішення проблем збереження навколишнього середовища впродовж названого вище циклу.

60. Складові екологічного механізму регулювання природо-користування. Необхідність екологізації стратегічного маркетингового пла­нування визначається такими основними складовими еконо­мічного механізму регулювання природокористування:

1) функціонування системи платного користування при­родними ресурсами;

2) розвиток ринку екологічних товарів та послуг.

3) можливість введення системи екологічного страхування.

До попередніх трьох складових можуть належати ще дві:

1) можливість введення добровільного екоаудиту;

2) можливість запровадження системи менеджменту навко­лишнього середовища та застосування екологічного маркетингу у практичній діяльності.

61. Види екологічних потреб та їх класифікація. Екологічні потреби споживачів(суспільства у ціломуē)-це ті потреби,задоволення

яких не чинить екодеструктивного впливу на споживачів, середовище їх існування та життєдіяльності і сприяє екологізації довкілля. Через задоволення екологічних потреб споживачів виробники реалізують свою кінцеву мету-одержання прибутку, а кінцевим ефектом у випадку застосування екологічного маркетингу є отримання економічного результату прибутку та підвищення (поліпшення)якості життя.

Екологічні потреби не є константою. Зміна зовнішніх умов і внутрішніх мотивацій їх носіїв зумовлюють зміни та певну переорієнтацію цих потреб. Еволюція екологічних потреб включає такі стадії їх формування і прояву:

1. Потреби застосування засобів захисту навколишнього середовища від процесів його порушення (забруднення)

2. Потреби в екологічному удосконаленні технологій виробництва без істотної зміни структури продукції, що виробляється

3. Потреби у товарах, які сприяють зниженню матеріало та енергомісткості технологічних систем

4. Потреби у екологічних товарах, які кардинально змінюють стиль життя.

Наступним щаблем еволюції екологічних потреб мають стати потреби свідомих людей, які прагнуть гарантувати високу якість свого життя, переконати усіх членів суспільства вести екологічно ощадливий спосіб життя та господарювання. Адже екологічно згубна діяльність одних суб’єктів має негативний вплив на якість життя інших членів суспільства.

62. Екологічний маркетинг у сфері послуг. Ф. Котлер виділяє у сфері послуг поняття внутрішнього, зовнішнього та двостороннього маркетингу. Зокрема, внутрішній маркетинг означає, що у сфері екологічних послуг необхідно звертати особливу увагу на екологічну свідомість роботи персоналу. Крім забезпечення основних традиційних елементів комплексу маркетингу (екологічно чистий продукт (послуга), ціноутворення, просування, розподіл), потрібно навчати та мотивувати службовців, зайнятих у процесі надання екологічних послуг і весь обслуговуючий персонал до роботи в екологічно свідомій команді, що об'єднана спільною метою. Недостатньо і неефективно для надання екологічних послуг формувати окремий екологічний відділ, весь персонал повинен бути обізнаним з необхідністю і важливістю екологічної складової у професійній спеціалізованій діяльності.

У свою чергу, зовнішній маркетинг вміщує в собі формування ринку екологічно свідомих покупців; роботу із посередниками; взаємодію із партіями і громадськими організаціями екологічного спрямування; політико-правове забезпечення екологічно-збалансованої діяльності; усвідомлення щодо проблем довкілля і прогнозування тенденцій розвитку.

Зовнішній і внутрішній комплекси повинні тісно взаємодіяти між собою шляхом двостороннього маркетингу. Адже якість послуги часто залежить від взаємовідносин покупця і продавця. Кожна взаємодія повинна забезпечувати порозуміння щодо важливості екологічних питань і відповідно отримання екологічної послуги.

63. Стимулювання торгових посередників в контексті реалізації екологічно чистої продукції.1) використання різноманітних матеріальних стимулів актив­ної участі персоналу в екологічній діяльності підприємства;

2) використання моральних стимулів активної участі персо­налу в екологічній діяльності підприємства;

3) оцінку взаємозв’язку активності персоналу та основних результатів реалізації екологічних цілей;

4) досягнення безперервного з року в рік підвищення актив­ності персоналу в розв’язанні екологічних проблем підприємства і проблем підвищення якості продукції і послуг.

Стимулювання відбувається шляхом реалізації фінансових пільг: Знижки, пов’язані з внесенням товару в каталоги екологічно чистої продукції та на відповідні сайти інтернету, Знижки на кількість товару, що купується, Відшкодування за екологічну рекламу, рекламу на місці продажу або за вигідне і економічно прийнятне представлення товару з боку гуртовика або роздрібного торговця, надання купонів, а також пільг у натуральному вигляді: Стимулювагня посередників, збутовиків, гуртовиків і роздрібних торговців за допомогою конкурсів, пільгових балів, Надання зразків, Конкурс вітрин.

64. Чинники формування ринку екологічних послуг. Розвиток ринку екологічних виробів і послуг є одним з основних факторів забезпечення стабільності підприємств. Це дає можливість вирішувати в комплексі економічні, соціальні й екологічні цілі. Становлення й розвиток екологічного ринку необхідно здійснювати шляхом:виробництва спеціальної техніки й приладів для здійснення екологічного моніторингу;створення ресурсозберігаючих техніки й технологій;розширення використання вторинних ресурсів;раціонального відтворення природних благ;впровадження екологічного аудиту й інформаційних послуг;правового обслуговування з еколого-економічних питань;екологічної освіти й виховання;заснування екологічних консалтингових, венчурних фірм;ліцензування діяльності природоохоронного значення;розвитку мережі платних робіт і послуг природоохоронного значення ;залучення фірм до виконання екологічних робіт і послуг торгівлі правами на викиди;створення банків і бірж прав на забруднення.

65. Схема здійснення еколого–стратегічного планування. Перший етап полягає у зниженні штрафних санкцій, відра­хувань за збитки, які впливають на прибуток підприємства.

На другому етапі обираються можливі варіанти еколого- економічної поведінки:

1) перша альтернатива полягає у виплаті штрафів, відшко­дуванні збитків за зверхнормативні викиди за рахунок розмі­щення вільних коштів на депозитних рахунках, або проведенні превентивних атмосфероохоронних заходів для зниження еколо­гічного ризику;

2) друга альтернатива — виплата штрафів, відшкодування збитків за зверхнормативні викиди або включення у систему екологічного страхування.

На третьому етапі обґрунтовується рішення з вибору однієї з двох альтернатив на основі оцінки економічного ефекту від їх реалізації.

Четвертий етап планування пов’язаний з визначенням кон­кретних шляхів реалізації вибраної альтернативи. На даному етапі розробляються відповідні організаційно-технологічні захо­ди (взаємодія з екологічним фондом, інформаційне забезпечення, екоекспертиза проекту, тощо).

Останній етап стратегічного екологічного планування пов’я­заний з маркетинговим плануванням, тобто з розробкою конкрет­них планів діяльності підприємства в умовах ринку. На цьому етапі до завдання стратегічного планування входять:

1) встановлення цілей маркетингової діяльності;

2) розробка стратегії маркетингу та її реалізація.

66. Метод ціноутворення, орієнтований на утворення цільового прибутку.Цей метод полягає в тому, що підприємство прагне отримати бажану величину чистого прибутку на вкладений капітал. Ціна розраховується за формулою:

де Н_пр — бажана норма чистого прибутку на інвестований капітал у відсотках;

Q — запланований обсяг виробництва і збуту продукції, натур, од.;

І — величина інвестованого капіталу, грн.

С — собівартість одиниці продукції, гривень.

Розрахунок цін при цьому доцільно проводити у такій послі­довності:

1) визначається бажана величина норми чистого прибутку на вкладений капітал;

2) визначається абсолютна величина чистого прибутку (цільового) на товар;

3) визначається декілька альтернативних варіантів цін, які охоплюють весь діапазон цін конкурентів на аналогічні тради­ційні товари та екологічно чисті товари;

4)  для кожного варіанту розраховується беззбиткова програ­ма, тобто обсяг продукції, що забезпечить бажану величину чистого прибутку за формулою:

Н_пр·(І_осн+І_об)=[Ц·Q-ЗВ·Q–ПВ] ·

де І_осн + І_об— інвестиції в основний та оборотний капітали;

С_пр — ставка податку на прибуток, %.

Н_пр — норма чистого прибутку на 1 грн. інвестицій.

5) для кожного варіанту цін визначається ймовірність збуту цього обсягу продукції;

6) на основі аналізу ймовірності збуту визначається рівень ціни і обсяг продажу.

У цьому випадку ціна відразу встановлюється фірмою з урахуванням бажаного обсягу прибутку. Однак для відшко­дування витрат виробництва необхідно реалізувати певний обсяг продукції по даній ціні. Тут особливу важливість має цінова еластичність попиту.