- •1. Ключові визначення екологічного маркетингу.
- •2. Стимулювання збуту екологічно чистих товарів, його цільові аудиторії.
- •3. Характеристика стадій життєвого циклу товару.
- •7. На думку Скрипчука п. М., екологічний маркетинг покликаний виконувати такі функції:
- •8. Етапи процесу ціноутворення.
- •9. Особистий продаж та його переваги.
- •11. Поняття “Зеленого маркетингу”.
- •12. Етапи розвитку маркетингу
- •14. Види сегментації споживчого ринку.
- •16. Основні групи екомаркування упаковки.
- •17. Принципи екологічної освіти.
- •20. Участь працівників служби маркетингу в інноваційному продуктовому проекті.
- •21. Екологічно чистий продукт та критерії його розпізнання
- •23. Інтенсивний, ексклюзивний та вибірковий розподіл.
- •24. Гуртова торгівля через посередницькі організації та встановлення комерційних контактів.
- •25. Ієрархія потреб Маслоу.
- •26. Характеристика видів маркетингу.
- •27. Метод ціноутворення на основі рівня попиту.
- •29. Роль реклами в стимулюванні збуту екологічно чистої продукції.
- •31. Концепції екологічного маркетингу.
- •33. Основні завдання гуртової торгівлі екологічно чистими товарами.
- •36. Знаки міжнародного екомаркування.
- •37. Концепції екологічного маркетингу (питання 31)
- •38. Джерела ековитрат та механізми їх регулювання.
- •45. Завдання екологічного маркетингу у сфері послуг в Україні.
- •51. Етапи планування екологічно чистого асортименту.
- •67. Є в 14-ї
- •75. Механізм розрахунку поточної ціни екологічно чистого товару.
17. Принципи екологічної освіти.
Екологічна освіта - це процес виховання населення Землі в усвідомленні та турботі про все довкілля і взаємопов'язаних питань; таким, що має знання, навички, ставлення, мотивацію і обов'язок окремо та спільно працювати над вирішенням поточних проблем та запобіганням появі нових.
Екологічна освіта повинна:
1. Розглядати все довкілля як єдине ціле - природне та створене людиною, технологічне та суспільне (економічне, політичне, культурне, історичне, моральне та естетичне).
2. Тривати протягом всього життя, починаючись у дошкільному віці та проходячи через усі формальні та неформальні етапи навчання.
3. Застосовувати міжпредметний підхід, використовуючи конкретний зміст кожного предмету для того, щоб уможливити цілісне і виважене розуміння.
4. Вивчати основні проблеми довкілля з місцевої, національної, регіональної і міжнародної точок зору, так щоб учні отримали інформацію про умови довкілля в інших географічних районах світу, історичну перспективу.
5. Зосереджуватись на реальних та майбутніх ситуаціях у довкіллі, враховуючи водночас історичну перспективу.
6. Популяризувати важливість та необхідність місцевої, національної і міжнародної співпраці для запобігання і вирішення проблем довкілля.
7. Докладно обмірковувати аспекти планів розвитку довкілля.
8. Уможливити участь учнів у плануванні власного навчання, а також у прийнятті рішень та визнанні їх наслідків.
9. Виходити з вікових особливостей володіння знаннями, навичками з вирішення проблем і розуміння цінностей стосовно довкілля, особливо наголошуючи на ставленні учнів до місцевого довкілля у ранньому віці.
10. Допомагати учням виявляти ознаки та справжні причини проблем довкілля.
11. Наголошувати на складності проблем довкілля, а значить, на потребі розвитку критичного мислення і навичок вирішення проблем.
12. Використовувати для навчання різне оточення і широкий спектр освітніх підходів з акцентом на практичну діяльність та особистий досвід.
18. Цінова еластичність попиту характеризує чутливість споживачів до зміни цін з огляду на кількість товарів, які вони купують. Її визначають як відношення зміни величини попиту до зміни величини цін (у відсотках).
де Q1 , Q2 — величина попиту (обсяг продажу продукції), відповідно, в першому та другому періодах;
Ц1 , Ц2 — ціни, відповідно, в першому та другому періодах.
Цінова еластичність попиту показує відсоткову зміну у величині попиту на кожен відсоток у зміні ціни.
Якщо |Kел| > 1, попит вважається еластичним,
якщо |Kел| < 1, попит нееластичний,
якщо |Kел| = 1, попит одиничної еластичності.
Якщо попит еластичний, доцільно використовувати методи цінової конкуренції, якщо нееластичний, використовуються методи нецінової конкуренції: покращення якості товару, рекламну діяльність.
19. Завдання екологічного маркетингу полягають у: формуванні на ринку екологічних потреб; створенні умов для збереження навколишнього середовища; пристосуванні виробництва до умов ринку; розроблення конкурентоспроможності екологічної продукції; інтенсифікації збуту екологічно чистої продукції; отриманні додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва.
У виробничій сфері екологічний маркетинг покликаний вивчати попит на екологічно
чисту продукцію, планувати збут, торговельні операції, екологічне ціноутворення, модернізувати виробництво на основі висновків і рекомендацій аудиту, обслуговувати споживачів на належному рівні.
У системі природокористування екологічний маркетинг повинен забезпечити раціональне і бережливе освоєння природних ресурсів, запобігання понадлімітному забрудненню навколишнього природного середовища, виробництво екологічних товарів та послуг відповідно до встановлених нормативів, залученні інвесторів.