13.3. Земельний кадастр у Росії

Земельний кадастр у Росії має спільну із західноєвропейськими кадастрами соціальну природу та низку специфічних особливостей.

Одним із найстаріших кадастрових документів є опис земель періоду монголо-татарського ярма. У 1245 р. був проведений перший перепис київських земель. Суздальські і рязанські землі було описано у 1257 p., муромські і новгородські – у 1259 р. Повсюдний перепис підкорених земель було проведено в

1273 р.

На період виникнення централізованої держави припадає найбільш повний опис земельних володінь у Великому князівстві Московському. Цей опис містив дані про кількість земель у володіннях та оцінку цих земель шляхом зведення їх до певних умовних одиниць. Одиницею оподаткування вважалась соха, тому система перепису земель називалась сошним письмом.

УXVI ст. для описання земель було створено спеціальний заклад, Помісний наказ, який став загальнодержавним керівним центром, що об'єднував усі межові та кадастрові роботи. Опис земель здійснювався писцями, дозорниками і міряльниками. Писцевий наказ 1622 р. покладав на переписувачів вимірювання ріллі, перелогів, сіножатей, лісів та інших угідь. Відомості про землю заносили у писцеві книги, які складалися у двох примірниках, один з яких посилали в Москву у Помісний наказ, а другий призначався для воєвод, намісників або дяків. У писцевих книгах висвітлювалися й фінансові питання: оцінка майна, розміри оподаткування.

За словами академіка С. С. Соболева, писцеві книги XV, XVI і початку XVІI століть були першими земельно-оціночними працями, які мали для свого часу досить високий науковий рівень [19J.

УXVII ст. у Росії в інтересах поміщиків у податкову систему вводяться надзвичайні збори, натуральні повинності.

Петром І у 1718 році було введено подушний податок, а замість писцевих книг введено переписи

–ревізії. Опис і оцінка землі мали випадковий характер. Облік кількості земель, на відміну від якісної оцінки, був поставлений навіть краще, ніж у період сошного письма. Вимірювання земель почало грунтуватися на точній геодезичній основі із застосуванням геометрії. Головне завдання полягало у реєстрації казенних та інших земельних володінь. На кожний обмежований маєток і повіт складалися межові книги і плани з указаниям землевласників, місцезнаходження і загальної кількості земель, їх розподілу за угіддями і складанням переліку угідь у провінціях і губерніях. До планів додавалися алфавітки, реєстри з характеристикою землеволодінь і відображення змін, що відбулися. Крім цього, складалися економічні описи, які містили відомості про якість орних земель.

У1837 р. в Росії було організовано Міністерство державного майна, яке першочерговим завданням проголосило рівність грошових зборів з державних селян шляхом диференціації податків на основі визначення дохідності земель у різних губерніях країни. Для розробки методики земельного кадастру створена спеціальна комісія, яка запропонувала скласти нормальну класифікацію ґрунтів із визначенням врожайності кожного класу за кліматичними зонами, що дозволило місцевим оцінним комісіям відступати від цієї класифікації лише у непередбачених і досить важливих випадках; для визначення чистого доходу виробити табель середніх цін на зерно у волостях; скласти таблиці визначення дохідності робочих днів, необхідних для обробітку однієї десятини важкого, середнього і легкого ґрунту при різних нормах внесення добрив.

Удругій половині XIX ст. Росія вступила на капіталістичний шлях розвитку. Починаючи з 70-х років XIX ст. земельно-оціночні роботи в Росії проводились земствами і називались земельним кадастром. Ці роботи відрізнялись широтою природно-історичних та економічних матеріалів, залучених для оцінки земель, а також різноманітністю прийомів і методів вивчення та оцінки земель.

Недоліком земельного кадастру слід вважати недооцінку кількісного обліку земель, який проводився на основі існуючих планових матеріалів генерального або спеціального межування, які значною мірою застаріли і в багатьох випадках не відповідали фактичному стану земель.

Однак земельний кадастр мав багато позитивного, наприклад високу якість виконання земельнооціночних робіт, порівняно із західноєвропейським, у матеріалах земельної о кадастру велику наукову цінність мав опис земель і їх класифікація, де науково обґрунтовані дані з теоретичного ґрунтознавства, генезису і географії ґрунтів.

Земельно-кадастрові роботи проводилися до 1917 р. Однак відсутність поєднання діяльності оцінних органів зумовила різноманітність принципів, прийомів і способів збору та обробки вихідної інформації.

Так, найпоширенішим способом збору статистичної інформації для оцінки земель був подвірний перепис, суть якого полягала в опитуванні не всіх, а лише частини господарів, надаючи особливого значення з'ясуванню врожайності. При цьому визначали середню врожайність з конкретних даних, одержаних при щорічному опитуванні господарів або за кілька років.

У свій час російські вчені вказували на недостатність розробки земським статистичним органом зібраних матеріалів, які давали б повну характеристику селянського землеволодіння: необхідні різносторонньо і раціонально складені групові і комбінаційні таблиці. З часом матеріали земського кадастру застосовуються не лише для земського оподаткування, але й для інших цілей. На сьогодні матеріали земельного кадастру дають повну характеристику земель.

Щодо земельно-кадастрових систем, то широко відомі міжнародні принципи побудови реєстраційно-кадастрових систем майбутнього, проголошені в різних документах міжнародної організації FIG. Вони узагальнюють світовий досвід і дають рекомендації для всіх країн у цьому напрямі. Серед фахівців у галузі кадастру широко відомий документ "Кадастр 2014", що був представлений на конгресі FIG в Брайтоні (1998). Він узагальнює загальносвітові тенденції розвитку реєстраційно-кадастрових систем та формулює основні принципи їхнього недалекого майбутнього [20]:

-Кадастр повинен відображати певну правову ситуацію із землею, у тому числі публічні права й обмеження.

-Інтегрування всіх видів кадастрової інформації, як текстової, так і графічної.

-Кадастрове картографування замінюється просторовим моделюванням.

-Кадастрові технології стають повністю цифровими.

-При створенні та подальшій експлуатації кадастрових систем державний і приватний сектори мають тісно співпрацювати.

-Кадастрова система повинна бути затратно-відновною.

13.4. Земельний кадастр у країнах Азії й Африки

Земельний кадастр у В'єтнамі і Монголії

Для вивчення земель у В'єтнамі проводиться фізико-географічне районування території. У межах кожного виділеного району розробляють свою класифікацію земель за ступенем їх придатності для сільськогосподарського використання. У класифікації земель, розробленій для внутрішнього підвищеного району, враховують такі обмежувальні чинники: крутизну схилів, віддаленість від постійних водних джерел та існуючих комунікацій, зволоженість, потужність ґрунтового профілю, механічний склад ґрунту [19]. З урахуванням перелічених чинників у районі виділяють п'ять класів земель:

-до першого класу відносять землі, які не мають обмежень у використанні;

-до другого – придатні для систематичного обробітку й вирощування більшості сільськогосподарських культур із застосуванням прийомів захисту ґрунтів від ерозії (контурна оранка), посіву багаторічних культур;

-до третього – рівнинні, погано дреновані та періодично затоплювані, придатні лише для вирощування рису;

-до четвертого – круті схили, що мають серйозні обмеження і непридатні для вирощування однорічних культур;

-до п'ятого – придатні лише для помірного пасовищного використання і лісонасадження.

Укласифікації, призначеній для низинного узбережного району, в якому здійснюють будівництво іригаційної системи, основну увагу приділяють фізичним та хімічним властивостям ґрунту, підстилаючої породи, ґрунтовим водам, які безпосередньо впливають на проведення іригаційних робіт. Ці властивості включають механічний склад ґрунтоутворювальної породи, хімічний склад ґрунтових вод, мікрорельєф території, кам'янистість та потужність ґрунту.

Основою сільського господарства Монголії є пасовищне тваринництво, подальший розвиток якого значною мірою пов'язаний з раціональним використанням природних кормових угідь, що вимагає всебічного вивчення їхнього якісного стану. Для економічної оцінки сінокосів та пасовищ до уваги беруть продуктивність кормових угідь та умовний частий дохід з гектара площі у грошовому вираженні. При визначенні чистого доходу сінокосів враховують нормативні витрати на збирання сіна,

апасовищ – вартість шахтових та бурових колодязів. Економічна оцінка природних кормових угідь проводиться у балах та використовується для визначення допустимих норм випасання худоби на пасовищах різних типів.

Земельний кадастр у країнах Африки

Українах тропічного поясу, що розвиваються, застосовують класифікацію земель, розроблену службою охорони грунтів Міністерства сільського господарства США. Однак застосування такої класифікації обмежується відсутністю матеріалів ґрунтового обстеження. Тому в багатьох країнах Африки американська система класифікації земель застосовується у спрощеному вигляді. Різновидністю такої класифікаційної системи є класифікація інституту ґрунтових досліджень Гани. Ця класифікація передбачає об'єднання всіх земель за ступенем придатності для сільськогосподарського використання у чотири групи, у межах кожної з яких виділяють чотири підгрупи.

Порівнянність якісного стану світових земельних ресурсів можлива на основі єдиної системи класифікації земель. Тому значний інтерес представляє класифікація, розроблена спільно з французьким бюро наукових і технічних досліджень заморських територій і успішно застосовувана експертами ФАО у тропічних країнах, що розвиваються (Нігерія, Того та ін.). Класифікація виділяє п'ять класів земель залежно від сучасної або потенційної продуктивності ґрунтів. Класи землепридатності групують на основі оцінки фізичних і хімічних властивостей ґрунту. Для кожної діагностичної ознаки у класифікації ФАО розроблена спеціальна 100-бальна шкала. Залежно від впливу цієї ознаки на загальну продуктивність грунтів її оцінюють визначеною кількістю балів.

Діагностичними ознаками за якістю взяті такі фізичні і хімічні властивості грунту: потужність (Р). механічний склад і структура (Т), насиченість основами (N), ступінь засолення (S), вміст гумусу (О), ємність катіонного обміну і характер глинистих матеріалів (А), характер материнської породи (М), ступінь дренування (Д), ступінь зволоження (Н). Загальну сучасну продуктивність ґрунтів (Р) у цій класифікації визначають за формулою:

Залежно від сучасної продуктивності ґрунтів виділено п'ять класів земель: І – дуже високої продуктивності (65-100 балів); ІІ – високої продуктивності (35-64 бали);

ІІІ – середньої продуктивності (20-34 бали); IV – низької продуктивності (8-19 балів); V – дуже низької продуктивності (0-7 балів).

Урезультаті зрошення, осушення, вапнування ґрунту, внесення добрив і проведення інших меліоративних заходів продуктивність земель може бути значно підвищена. Тому визначають потенціальну продуктивність земель, користуючись наступною формулою [19]:

Уцій формулі змінювані властивості ґрунту оцінюють у балах залежно від ступеня поліпшення цих властивостей у результаті зрошення, осушення, боронування глибокої оранки, внесення мінеральних та органічних добрив, терасування контурної оранки, стрічкових посівів та інших меліоративних заходів. За відношенням потенційної продуктивності до сучасної визначають коефіцієнт поліпшення земель.

Дані оцінки земельних ресурсів за класифікацією ФАО використовуються при плануванні розвитку сільського господарства тропічних країн, а також при прогнозуванні використання земель.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Розкрити характер ведення земельно-кадастрових робіт у країнах Америки.

2. З якою метою в країнах Америки виділяють класи при веденні кадастру? Як вони представлені?

3. Розкрити суть ведення земельного кадастру в Канаді.

4. Що є основним критерієм економічної оцінки земель у Канаді? 5. Розкрити особливості ведення земельного кадастру в Австрії.

6. За яким показником проводять оцінку землі в складі австрійського земельного кадастру? 7. Розкрити сутність економічної кваліфікації земель в Англії.

8. Як і для чого здійснюється фізико-географічне районування території?

9. Яка особливість ведення земельного кадастру у Монголії? На чому вона базується? 10. Як проводиться класифікація земель у країнах, що розвиваються?

11. Розкрити особливість ведення земельного кадастру в Росії.

12. Розкрити недоліки і позитивні сторони ведення земельного кадастру в Росії.

13. Чому французький кадастр вважають найбільш досконалим серед кадастрів європейських

країн?

14. Розкрити основні сторони ведення земельного кадастру у Франції. 15. Як представлений кадастр нерухомого майна у Німеччині?

16. Розкрити суть ведення "господарського кадастру" в Німеччині. 17. З яких розділів складається земельний кадастр Німеччини?

18. На чому базується земельний кадастр у Болгарії? Яка роль парцели?

19. Як проводиться бонітування грунтів у Болгарії? Яка його роль у земельному кадастрі? 20. Розкрити основні сторони ведення земельного кадастру в Польщі.

21. Які землі виділяють із складу земельного фонду при веденні земельного кадастру в Румунії і Угорщині?

22. Які особливості реєстрації землі у Великобританії?

23. Які особливості реєстрації землі у Швеції?

24. Які особливості реєстрації землі у Франції?

25. Які особливості реєстрації землі в Угорщині?

26. Які особливості реєстрації землі в Канаді?