Шпонкові з’єднання

Елементами шпонкового з’єднання є вал, шпонка, колесо. Шпонка призначена для передачі крутного моменту і осьового зусилля від вала до колеса або навпаки.

Розрізняють призматичні, клинові та сегментні шпонки.

Найбільш широко застосовують призматичні шпонки: нормальної висоти в трьох виконаннях. Розміри перерізу шпонки залежать від діаметра вала, а довжина – від крутного моменту.

Приклад позначення:Шпонка 2 – 18х11х100 ГОСТ 23360-78, де 2 – виконання (один торець скруглений, другий - прямий); 18х11 – переріз; 100 – довжина шпонки.

Рис. 6.13

Шпонкове з’єднання звичайно зображують у двох проекціях (рис 6.13).

Умовності при зображенні шпонкових з’єднань полягають у тому, що зазор між верхніми неробочими поверхнями дещо збільшують порівняно з дійсними його розмірами.

Таблиця 6.1

Розміри шпонокових з’єднань

d	b x h	t	t1	l	rmin	rmax
Від 17 до 22	6 х 6	3,5	2,8	14-70	0,16	0,25
Св. 22 до 30	8 х 7	4,0	3,3	18-90
Св. 30 до 38	10 х 8	5,0		22-110	0,25	0,4
Св. 38 до 44	12 х 8			28-140
Св. 44 до 50	14 х 9	5,5	3,8	36-160
Св. 50 до 58	16 х 10	6,0	4,3	45-180
Св. 58 до 65	18 х 11	7,0	4,4	50-200
Св. 65 до 75	20 х 12	7,5	4,9	56-220	0,4	0,5
Св. 75 до 85	22 х 14	9,0	5,4	63-250
Довжину шпонки потрібно вибрати з ряду: 6; 8; 10; 12; 14; 16; 18; 20; 25; 28; 32; 36; 40; 45; 50; 56; 63; 70; 80; 90; 100; 110; 125; 140; 160; 180; 200; 220; 250; 280; 320; 360; 400; 450; 500 мм.

6.3 Нерознімні з’єднання деталей Зварні з’єднання

Зварні з’єднання є найбільш поширеними нерознімними з’єднаннями. Вони утворюються при розплавленні металу в зоні стику і його подальшому затвердінні. Метал, що затвердів після розплавлення, називають зварним швом.

Зварні шви класифікують за такими ознаками:

1. за способом взаємного розміщення зварюваних деталей (рис. 6.14 а…г ) – стикові (С), кутові (У), таврові (Т), внапусток (Н);

2. за формою підготовки кромок – без скосу кромок (рис. 6.15 а ); з відбортуванням (рис. 6.15 б, в); з різноманітними скосами кромок (рис. 6.15 г);

3. за характером виконання – суцільні, переривчасті, точкові, однобічні й двобічні.

Зварні шви на кресленнях зображують умовно за правилами ГОСТ 2.312-72, а саме:

1. незалежно від способу зварювання видимі шви зображують суцільною товстою основною лінією, а невидимі – штриховою (рис. 6.16 а );

2. видиму одиничну зварну точку умовно показують знаком +, виконаним суцільною товстою основною лінією, невидимі одиничні точки не зображують (рис. 6.16 б).

Рис. 6.14

Рис. 6.15

Рис. 6.16

Для позначення типу зварного шва від його зображення проводять лінію-виноску, що починається односторонньою стрілкою. Для видимого шва над поличкою, а для невидимого – під поличкою записують необхідні параметри стандартного зварного шва:

• номер стандарту на тип і конструктивні елементи зварного шва;

• літерно-цифрове позначення шва за цим стандартом (беруть з таблиць);

• спосіб виконання зварювання (можна не зазначати);

• знак і розмір катета шва;

• знак і параметри переривчастих швів.

Наприклад, позначення

Означає шов, виконаний по периметру (знак, ще є знак  - монтажний шов відповідно до ГОСТ 5264-80); Т3 – тавровий двобічний без скосу кромок; Рн3 – спосіб зварювання (можна не позначати); 6 – катет шва, мм; 50Z100 – переривчастий шаховий шов; 50 – відстань між швами; 100 – крок шва; о . – підсилення шва зняти (є ще знак – напливи та нерівності шва обробити з плавним переходом до основного металу).

Якщо у виробі є кілька однакових зварних швів, то їх позначають одним номером. На одному зі швів наносять повне його позначення, а на решті – присвоєний номер (рис. 6.17).

Рис. 6.17