Заклепкові з’єднання

Нерознімне з’єднання деталей, яке виконують за допомогою заклепки, називають заклепковим (рис.6.18). У скріплюваних деталях свердлять отвір, діаметр якого дорівнює 1,05 діаметра заклепки. В одержаний таким чином отвір вставляють заклепку і виступну її частину розклепують до утворення замикальної головки.

Випускають заклепки з напівкруглою (ГОСТ 10299-80), потайною (ГОСТ 10300-80), напівпотайною (ГОСТ 10301-80) і плоскою головками (ГОСТ 10303-80) класів точності В і С, з покриттям і без нього.

Рис.6.18

Приклад позначення: Заклепка С8х20, 38.М3.136 ГОСТ 10299-80, де С – клас точності (клас В не записують); 8 – діаметр; 20 – довжина; 38 – група матеріалу; М3 – марка матеріалу (мідь); 136 – вид (13) і товщина (6) покриття.

Діаметр d заклепки залежить від товщини  скріплюваних листів і спочатку визначається за формулою d=+(6…8), мм, а потім уточнюється за таблицями стандарту, що рекомендує такі значення: 1,2; 1,6; 2; 2,5; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 12 і т.д.

Довжину l стрижня заклепки приблизно визначають за формулою l=2δ+1,5d або за таблицями (ГОСТ 14802-85) із такого ряду: 2…20; 22; 24; 26; 28; 30; 32; 34; 36; 38; 40; 42; 45; 46; 48; 50 і т.д.

У з’єднанні заклепки розміщуються рядами, сукупність яких утворює заклепковий шов. Ці шви можуть бути однорядними, дворядними та багаторядними. Залежно від розміщення заклепок у рядах їх поділяють на паралельні й шахові. За взаємним розміщенням з’єднуваних деталей шви бувають внапусток і стикові.

Заклепковий шов зображують у двох проекціях: головне зображення (простий або ступінчастий розріз) та вигляд зверху.

На складальних кресленнях і кресленнях загальних виглядів заклепкові шви можна показувати умовно. При цьому кожен тип заклепки має свій умовний знак. На вигляді зверху наносять розміри між заклепками та між рядами, а положення заклепок позначають умовними знаками, центровими або осьовими лініями.

З’єднання паянням, склеюванням і зшиванням

Під час паяння деталі з’єднують завдяки розплавленню та охолодженню припою.

Припої бувають: олов’яні (ПО), олов’яно-свинцеві (ПОС), цинкові (ПЦ) та ін. Марку припою записують у технічних вимогах за типом: ПОС 40 ГОСТ 21931-76.

Незалежно від способу паяння шви на виглядах та розрізах зображують згідно з ГОСТ 2.313-82 суцільною лінією завтовшки 2s (рис. 6.19). На лінії-виносці, що починається від шва двосторонньою стрілкою, розміщують умовний знак паяння, схожий на літеру С, який виконують суцільною основною лінією. Шов по замкненій лінії позначають тим самим знаком, що й зварні шви.

Рис. 6.19

Так само зображують клейові з’єднання, проте знак тут схожий на літеру К (рис. 6.20).

Марку клею записують у технічних вимогах: “Клей БФ6 ГОСТ…” або в специфікації в розділі “Матеріали”.

Рис. 6.20

Шви з’єднань, одержаних зшиванням, зображують тонкою суцільною лінією, від якої відводиться лінія-виноска з умовним знаком зшивання, схожим на латинську літеру N. Товщина ліній знака – s (рис. 6.21).

Якщо з’єднання має кілька однакових швів, то зображують тільки один, який розміщується ближче до краю, а кількість швів і відстань між ними показують під поличкою лінії-виноски.

Рис. 6.21

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Виконати наступні креслення: з´єднання болтом, з´єднання гвинтом, з´єднання шпилькою, з’єднання заклепками та паянням.

Приклад виконання завдання наведений в додатку 1. Варіанти завдань та іншу додаткову інформацію взяти з таблиць 6.2…….6.13.