7.2 Розміщення робочих ділянок і полів сівозмін

Розміщення полів і робочих ділянок - важливий елемент влаштування території сівозмін, який впливає на розміщення інших елементів. Поля сівозміни являють собою рівновеликі частини земельного масиву і служать для почергового вирощування на них сільськогосподарських культур і виконання відповідних сільськогосподарських робіт. В ряді випадків проводиться поділ полів на робочі ділянки, щоб забезпечити вимоги, які ставляться до проектування полів. Проектування полів розпочинають з уточнення їх кількості і орієнтування довгих сторін по сторонах світу. В господарствах з крутизною схилів до 2°, поля орієнтують довгими сторонами в меридіанному напрямку (з півночі на південь) з відхиленням від меридіану до 20°.

Разом з тим в рівнинних районах необхідно враховувати напрямок суховійних вітрів, по відношенню до яких поля довгими сторонами проектують перпендикулярно або з невеликими відхиленнями у цьому напрямку. В умовах вираженого рельєфу місцевості (похил більше 2°) необхідно враховувати, що від влаштування території сівозмін залежить ступінь розвитку ерозійних процесів і накопичення вологи в ґрунті. В цьому випадку поля довгими сторонами проектують поперек схилів (вздовж горизонталей) або під невеликим кутом до них, щоб робочий похил не перевищував 1-2°. При цьому довгі сторони повинні бути паралельними.

В умовах складного розчленованого рельєфу спочатку проектують робочі ділянки. Потім з цих ділянок формують поля. Необхідно також враховувати агротехнічні особливості ґрунтів, щоб забезпечити одночасне проведення польових робіт, пов'язаних з посівом, доглядом за посівами і збиранням урожаю в найкращі агротехнічні строки.

Довжина і ширина поля встановлюється в залежності від виконання технологічних процесів на ньому. Найкращою вважається прямокутна форма поля. Якщо цього досягти неможливо, то поля сівозмін проектуються у вигляді трапецій з паралельними довгими сторонами. В трапеціях кути при скошених кутах повинні бути в межах 50-130°. Якщо цього досягти неможливо, проектують хоча б один прямий кут. Від довжини поля залежить довжина робочих гонів і, в зв'язку з цим, втрати на холості проїзди і на розвороти при поздовжньому обробітку поля.

В польових сівозмінах для лісостепу України найкращою довжиною поля вважається 1500-2000 метрів. При складній ситуації і розчленованому рельєфі, коли поля доводиться обробляти по робочих ділянках, довжина всього поля суттєвого значення не має. Ширина поля залежить від його площі і оптимальної для даної зони довжини. При цьому враховують, що багато робіт буде виконуватись в поперечному напрямку. Співвідношення сторін полів залежить від їх площі. Поля значних розмірів проектують з співвідношенням сторін

1:2 ... 1:3, а при площі 50 га і менше- 1:4...1:5.

Поля сівозміни повинні бути, як правило, компактними, тобто складатися з одного компактного масиву, крім тих випадків, коли їх проектують у вигляді набору окремих контурів ріллі, а просторові умови диктують необхідність відхилення від середнього розміру поля. Для досягнення рівновеликості полів дорізати рівновеликі ділянки не доцільно. Площі окремих полів в сівозміні можуть відрізнятися від середньої в межах 10-15%, а в окремих складних умовах - до 18-20%.

При вирішенні поставленого завдання необхідно, по можливості, зберегти межі полів основних сівозмін, лісосмуги, польові шляхи та інші елементи ситуації і тим самим забезпечити прискорений перехід до нових проектних рішень.

З метою зменшення транспортних витрат, а також холостих переміщень техніки і скорочення часу на перевезення робочих на поля і в зворотному напрямку необхідно забезпечити, по можливості, більш короткий зв'язок полів з населеними пунктами і господарськими центрами.

Враховуючи вище сказане, було запроектовано поля і робочі ділянки кормової і польової сівозмін. Результати проектування приведені на графічній частини проекту

7.3 Розміщення захисних лісосмуг

Полезахисні лісосмуги по своєму призначенню і розміщенню на території поділяються на приводороздільні, вітроломні, водорегулюючі, ґрунтозахисні. Вони розрізняються по конструкції, ширині, набору порід.

В умовах рівнинної місцевості проектуємо вітроломні лісосмуги, основне призначення яких - зниження швидкості вітру. Система продувних або ажурних лісосмуг сприяє рівномірному розподілу снігу по поверхні, кращому накопичуванню вологи, створенню більш сприятливих мікрокліматичних умов, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур. Ці лісосмуги проектуємо шириною 12 м вздовж довгих сторін полів.

В умовах складного рельєфу розміщуються приводороздільні і водорегулюючі лісосмуги. Головне призначення цих лісосмуг - затримання поверхневого стоку і попередження ерозії грунтів. Основний фактор, який визначає їх напрямок - рельєф місцевості.

Розміщення лісосмуг на території ВАТ “Мрія” відображене на графічній частині проекту.

7.4 Розміщення польових шляхів

Польові шляхи повинні забезпечувати зручний зв'язок між господарським центром і польовими станами, сівозмінними масивами, полями сівозмін і окремими їх робочими ділянками.

При проектуванні шляхів необхідно дотримуватися таких вимог:

• мінімальна довжина шляхів і їх прямолінійність;

• зручність господарського використання;

• дотримання технічних вимог (допустимі похили, кути повороту);

• погодженість з розміщенням полезахисних лісосмуг;

• мінімальні затрати на перевлаштування ;

• попередження водної ерозії.

Основні шляхи проектуємо так, щоб кожний з них обслуговував значну частину полів однієї або декількох сівозмін. Як правило, ці шляхи розміщують вздовж коротких (поперечних) сторін полів і робочих ділянок, а тому вони виконують також роль ліній обслуговування працюючих на полях агрегатів (для розворотів, заправки тракторів паливом і водою, а сівалки - зерном). Допоміжні шляхи проектуємо, головним чином, вздовж довгих сторін полів. Вони являються продовженням основних шляхів і служать переважно для перевезення добрив, урожаю та ін.

Польові шляхи проектуємо шириною 5 м.