25. Характеристика затрат і втрат пов’язаних з функціонуванням системи менеджменту якості
З розвитком теорії та практики управління якістю з'явилася потреба в кількісній оцінці витрат і результатів роботи підприємств після впровадження СМЯ. З 50-х років XX ст. у науковій літературі міцно закріпилися терміни "затрати на якість" і "затрати, пов'язані з якістю".
Проте, за думкою П. Орлова, точнішим є визначення: "затрати і втрати, пов'язані з функціонуванням системи менеджменту якості", оскільки вся діяльність підприємства має бути підпорядкована забезпеченню оптимальної на даний момент якості продукції для кожної групи споживачів і постійному її вдосконаленню. [11]
Численними вітчизняними і закордонним дослідженнями встановлено, що впровадження та функціонування СМЯ особливо впливають на чотири групи затрат і втрат:
1. Внутрішні - затрати і втрати через помилки в проектуванні, що викликають необхідність внести зміни в конструкцію чи технологію і зупинити виробництво; через погану співпрацю з постачальниками; від браку, як поправного, так і непоправного; через помилки в управлінні ресурсами.
2. Зовнішні - штрафи, неустойки, відшкодовані споживачам; затрати і втрати через повернення продукції підприємству; додаткові транспортні витрати через некомплектні поставки; затрати на гарантійне обслуговування продукції; відшкодування збитку споживачам; втрати від зменшення кількості споживачів та обсягів збуту через зниження якості продукції, які дістають прояв у падінні загального і чистого прибутку від її реалізації.
3. Затрати на контроль якості - суми на всі види контролю.
4. Затрати на профілактику - пов'язані з навчанням персоналу, планово-запобіжним технічним обслуговуванням і ремонтом устаткування, з вибором постачальників, розробкою процедур та робочих інструкцій, проведенням аудиту.
Якщо об'єднати показники перших двох груп, можна оперувати сумою затрат і втрат від невідповідностей (низької якості — ЗНЯ). Сума показників у третій і четвертій групах утворює затрати на забезпечення якості (ЗЗЯ). Сума величин по всіх чотирьох групах дає загальні затрати й втрати, пов'язані з функціонуванням системи менеджменту якості (ЗСЯ). У процесі впровадження цієї системи спостерігається зростання затрат на забезпечення якості (ЗЗЯ), в основному за рахунок збільшення коштів на запобігання дефектам, а затрати на контроль, як правило, навіть зменшуються. Після впровадження системи спочатку може тимчасово спостерігатися також зростання затрат на контроль та оцінку якості, а потім вони зменшуються.
Зростання затрат на забезпечення якості супроводжується різким зниженням затрат і втрат від невідповідності (рис 1.3).
Рис. 1.3 - Тенденція зміни затрат і втрат, пов’язаних з функціонуванням системи менеджменту якості
Залежність, зображену на рис. 1.3., теоретично обґрунтував А.Фейгенбаум, а згодом вона була багаторазово підтверджена на практиці.
Оскільки запобігання дефектам завжди дешевше, ніж їхній пошук, виявлення та виправлення, то незначне збільшення затратна запобіжні заходи дає можливість одержати вагому економію за рахунок зниження втрат від внутрішніх і зовнішніх невідповідностей, а також зниження затрат на контроль. Так, заданими японських експертів, збільшення витратна недопущення дефектів з 1 до 7% веде до загального зниження затрат: на контроль якості - з 34 до 28%; на усунення заводського браку й на переробки — з 35 до 20%. У результаті економія витрат, пов'язаних з низькою якістю виробів, може становити близько 20%. Тому, оптимізація витрат на якість є основою моделювання ефективного стратегічного розвитку вітчизняних підприємств.