1.3. Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування

Принцип нарахування є основоположним прин­ципом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності господарюючими суб’єктами.

Принцип нарахування визначає відповідний метод, що базується на таких правилах.

1. Доходи визначаються в той період, коли вони зароблені.

2. Витрати визначаються в той період, коли вони були понесені;

3. Час, коли грошові кошти (витрати) фактично були отримані (дохід) або сплачені до уваги не береться.

Принцип нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:

0. операції та події визначаються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;

1. право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів визначається як актив у балансовому звіті;

2. зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг визначаються як зобов’язання в балансовому звіті;

3. доходи та витрати у звіті про фінансові результати визначаються за відповідний період.

   Принцип нарахування грунтується на двох концепціях. Перша — концепція визначення доходу, друга — концепція відповідності.

   Концепція визначення доходу полягає ось у чому:

4. якщо грошові кошти отримані в попередньому обліковому періоді, то доходи визначаються з відстрочкою; зобов’язання, яке являє собою доходи майбутніх періодів, вноситься до балансового звіту;

5. якщо грошові кошти отримані в наступному обліковому періоді, то доходи визначаються в тому періоді, в якому вони зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до балансового звіту, а доходи визначаються у звіті про фінансові результати.

   Згідно з концепцією відповідності визначаються видатки, які слід вважати витратами звітного періоду:

6. грошові кошти, сплачені впродовж звітного періоду, є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у балансовому звіті.

7. витрати, що фактично понесені в поточному періоді, але сплачуватимуться протягом наступних періодів, обліковуються в балансовому звіті як зобов’язання і водночас визначаються у звіті про фінансові результати.

   Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування — це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-госпо­дарської діяльності банківської установи.

   Розглянемо умовну ситуацію, коли банк має лише один актив — кредит, процентні доходи за яким надходять 1.04, 1.07, 1.10, 1.01 наступного року однаковими частинами в сумі 12000 грн.:

   

   Проте свої доходи та витрати, а отже, і процентний дохід банк обчислює щомісяця: 01 = 12000; 02 = 0; 03 = 0; 04 = 12000; 05 = 0; 06 = 0; 07 = 12000; 08 = 0; 09 = 0; 10 = 12000; 11 = 0; 12 = 0.

   Отже, у разі врахування такого фактора як час отримання платежу результати роботи банку справляють хибне враження нестабільних. Цього можна уникнути, вдавшись до вирівнювання зазначених результатів, що є можливим згідно з принципом нара­хування — дохід визначається до настання моменту реального отримання платежу:

   

   Так само за принципом нарахування вирівнюються й витрати. Наприклад, проценти за депозитами юридичних і фізичних осіб сплачуються, як правило, один раз на квартал, а нараховуються і відображаються на відповідних рахунках фактичних видатків що- місяця.

   Зауважимо, проте, що витрати можуть відстрочуватися. Відстрочення — це протилежність нарахуванню, тобто це відображення в обліку витрат після того моменту, коли вони фактично були понесені. Припустимо, що 1 січня поточного року банк сплачує орендну плату за весь поточний період у сумі 240000 грн.

   

   Отже, у січні витрати банку збільшуються на 240 000 грн., що значно спотворює результати фінансової діяльності банку в І кварталі. В інших звітних періодах (як щомісяця, так і щокварталу) результати виглядатимуть набагато втішнішими, хоча насправді реального поліпшення ситуації не відбулося. Звідси, банк має щомісяця відносити на витрати 1/12 річної суми, тобто 20 000 грн. Тому, на початку року суму в 240 000 грн. банк записує як актив за статтею «витрати майбутніх періодів», сума якої скорочується щомісяця в міру віднесення на витрати.

   Подавши основні характеристики фінансового та управлінського обліку як двох галузей єдиної системи обліку, зазначимо, що введення в дію з 1 липня 1998 року Закону «Про оподаткування при- бутку підприємств», зумовило потребу запровадити поняття податкового обліку або обліку для цілей оподаткування. Такий облік базується на правилах, виконання котрих законодавчо регламентоване і які розроблені з метою державного регулювання платежів до бюджету.

   Загальні характеристики видів бухгалтерського обліку згруповано в рис. 1.2 і табл. 1.1—1.2.

   

   Рис. 1.2. Види бухгалтерського обліку

   Таблиця 1.1

   Характеристика видів бухгалтерського обліку

Вид обліку	Мета обліку	Форми звітності	Суб’єкт регламентації	Користувачі
Податко­вий	Визначення суми податків і контроль за їх сплатою	Декларації та розрахунки	Міністер­ство фінансів	Податкові органи
Фінансо­вий	Забезпечення достовірною інформацією про фінансовий стан банку та результати його діяльності	Баланс; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів	Національ­ний банк України	Адміністрація, служ­бовці банку, діючі та потенційні інвестори і кредитори, регулюючі органи, органи планування економіки, інші групи
Управлін­ський	Підготовка релевантної інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління в межах банку	Звіти про виконання коштори­сів, звіти сегментів діяльності та ін.	Керівниц­тво банку, акціонери	Адміністрація

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика видів обліку

Ознака	Податковий облік	Фінансовий облік	Управлінський облік
Мета обліку	Податки та своє- часність їх сплати	Фінансовий стан підприємства та результати його діяльності	Діяльність структурних підрозділів (сегментів та центрів)
Головні споживачі	Податкові органи	Менеджери і зовнішні споживачі	Менеджери різних рівнів
Обмеження	Закони	Нормативні документи Національного банку України	Жодних обмежень
Використан­ня вимірників	Єдиний грошовий вимірник	те саме	Різні вимірники (у тому числі якісні показники)
Об’єкт аналізу	Господарська одиниця в цілому	Господарська одиниця в цілому	Структурні підрозділи (сегменти та центри)
Періодич­ність складання звітів	Регулярно; як правило; квартальний інтервал наростаючим підсумком	Регулярно; як правило; річний інтервал	Змінний інтервал; оперативна інформація
Спрямова-ність	На минуле (ретроспективна оцінка)	На минуле (ретроспективна оцінка)	На майбутнє (прогнозування)
Відкритість даних	Більшість даних доступна податковим органам	Більшість даних доступна всім	Комерційна таємниця