Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекций.doc
Скачиваний:
42
Добавлен:
18.02.2016
Размер:
655.36 Кб
Скачать

6. Показники механічного руху населення

Механічний рух населення характеризується просто­ровим переміщенням населення. Виділяють такі види міграції:

постійна — населення переміщується на постійне проживання в іншу країну, регіон, місто;

тимчасова — переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до двох місяці;

сезонна — переїзд в іншу місцевість на роботу термі­ном до шести місяців;

маятникова — спостерігається в тому випадку, коли працівник мешкає в одній місцевості, наприклад в селі, а працює в місті, тому він кожного дня їде до міста на ро­боту і повертається додому.

Крім того розрізняють зовнішню і внутрішню міграцію.

Показники механічного руху населення також поділя­ють на абсолютні і відносні. До абсолютних відносять такі:

— число прибулих на дану територію за рік;

— число вибулих з даної території за рік;

— сальдо міграції, або механічний приріст, який виз­начається як різниця між числом прибулих і числом ви­булих;

— міграційний оборот, або валова міграція визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.

До відносних показників міграції відносять коефі­цієнти:

прибуття — визначається як відношення кількості прибулих на дану територію за рік (Пр) до середньо­річної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення:

Кпр = Пр/Чсер х 1000

вибуття — визначається як відношення кількості ви­булих з даної території за рік (В) до середньорічної чи­сельності населення даної території (Чсер), у розрахунку на 1000 душ населення:

Квиб = В/Чсер х 1000

механічного приросту — визначається як відношення різ­ниці прибулих і вибулих з даної території за рік (Пр - В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення:

Кмпр = Пр-В/Чсер х 1000

механічного обороту — визначається як відношення прибулих і вибулих з даної території за рік (Пр+В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення;

Кмпр = Пр+В/Чсер х 1000

Міграція населення має такі напрями: із сіл у малі міста, із малих міст у середні і великі міста. Основну масу мігрантів складають особи працездатного віку, головним чином молодь. Загалом міграція населення - це позитивне явище, оскільки сприяє обміну трудовими навиками і виробничим досвідом, сприяє розвитку особистості, впливає на сімейний стан і статево - вікову структуру, веде до оновлення кадрів.

Тема 2. Ринок праці та його регулювання

1.Соціально-економічна категорія «ринок праці»

Ринок праці є важливою складовою всієї ринкової си­стеми.

Згідно з положеннями класичної політичної економії виділяється чотири напрями у визначенні ринку. Перший напрям представлений науковцями, які під ринком розуміють простір, місце, сферу збуту товарів. Представники другого напряму визначають ринок як сукупність продавців і покупців, третього як сукупність товарне-грошових відносин, спосіб координації дій учас­ників, або як форму зв'язку товаровиробників. Учені четвертого напряму вбачають у ринку механізм, техно­логію здійснення обміну і розподілу товарів.

Ринок — це сукупність економічних відносин з приводу купівлі — продажу товарів, яким властива економічна незалеж­ність, свобода у виборі суб'єктів ринку (продавців і покупців), вільне ціноутворення в умовах конкурентного середовища.

Сьогодні визна­чення ринку праці здебільшого залишається дискусій­ним, через недостатню його вивченість. Нині виділяють чотири напрями підходів до визна­чення ринку праці (робочої сили):

Представники першої групи ринок робочої сили роз­глядають як сферу обігу специфічного товару «робоча сила» і як особливий, властивий товарно-грошовим від­носинам спосіб її включення до економічної системи. Друга група вчених дає визначення ринку праці через його складові елементи — попит і пропозицію. Представники третьої групи науковців вважають, що ринок праці це сукупність економічних відносин, форм і методів узгод­ження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців, пов'язаних з організацією, використан­ням і оплатою найманої праці.

Представники четвертого напряму дають таке визначення:

Ринок праці – це складна система еко­номічних відносин з обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу.

Розглянемо такі економічні категорії, як «робоча сила» і «праця».

Робоча сила - це сукупність фізичних і розумових здіб­ностей людини, які використовуються нею під час вироб­ництва будь-якої споживчої вартості.

Робоча сила виступає у ролі товару за таких умов:

1) людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю робочою силою;

2) власник робочої сили відділений від засобів вироб­ництва і не має засобів для існування.

Праця — це цілеспрямована діяльність людей по ство­ренню матеріальних і духовних благ, необхідних для задово­лення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

Категорії «праця» і «робоча сила» не тотожні. Але в зв'язку з тим, що на ринку праці купується лише здат­ність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцю за умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю), поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно.

Ринок праці формується як органічна ланка ринкової системи.

Виходячи з того, що ринок почи­нається з придбання робочої сили і засобів виробництва і без поєднання цих елементів за допомогою капіталу не може функціонувати виробництво, різні типи ринків, що входять до ринкової системи, слід ранжирувати у такому порядку:

1. Ринок праці;

2. Ринок засобів виробництва;

3. Ринок предметів споживання;

4. Фінансовий ринок;

5. Ринок послуг;

6. Ринок технологій тощо.

Ринок праці є однією з найважливіших ланок ринкової системи. Він функціо­нує лише у взаємозв'язку з іншими типами ринків, за­безпечує рух товарів і послуг; на відміну від інших типів рин­ків, він має не тільки ресурсний, товарний характер, але й породжує велику кількість економічних і соціальних проблем.

Ринок праці не може розглядатися ізольовано, у відриві від типу економічної системи, тобто сукупності всіх економічних процесів і явищ, що відбуваються у суспільстві на основі діючих майнових від­носин і організаційних форм. Ринок праці є похідним від цієї моделі, а його регулятори — органічна складова системи господарювання. З огляду на це економіці перехідного періоду відповідає адекватний ринок праці, що втілює значною мірою елементи цієї економічної моделі (див. схему 1 ).

Отже, ринок праці — є самостійною, комплексною системою в ринковій економіці, яка, з одного боку, зале­жить від інших ринків, з іншого — сама впливає на них.