3.Система цивільних зобов'язань

При визначенні системи цивільних зобов'язань слід пам'ятати, що будь-яке складне явище має свою будову. Пра­вові конструкції також мають свої складові й розміщені вони в певному порядку. Про це згадувалося при визначенні системи цивільного права взагалі.

Численні різноманітні норми зобов'язального права також мають бути упорядковані певним чином. При цьому слід врахо­вувати відповідний підхід до цього питання законодавця. Ним запропоновано поділ зобов'язального права на загальну та спе­ціальну частини. До того ж, при побудові спеціальної частини зобов'язального права (розділ III книги п'ятої) виділені договір­ні зобов'язання і окремо - недоговірні (позадоговірні). На наш погляд, це і є систематизація зобов'язань, запропонована зако­нодавцем.

Водночас межі будь-якої систематизації, ступінь її глибини та деталізації, спрямованість і визначеність критеріїв зумовлюють­ся, перш за все, метою, з якою вони здійснюються. Систематиза­ція зобов'язань завжди буде залежати від запропонованих для неї критеріїв. Відповідно критерії систематизації та її результат мають прямий зв'язок.

На сьогодні, у науці цивільного права маємо певні напрацювання, спроби систематизувати зобов'язання за різними принци­пами. Це питання не залишали поза увагою такі відомі дослідни­ки, як І.Б. Новицький, М.М. Агарков, М.В. Гордон, О.С. Іоффе таін'.

Так, І.Б. Новицький виділяв три групи зобов'язань: а) зобов'язання, які виникають на підставі або у зв'язку з на­родногосподарським планом; б) зобов'язання, які не охоплені соціалістичним плануванням; в) зобов'язання, які сприяють правильному розвитку відносин у кожній із попередніх груп.

Відомий правознавець М.М. Агарков, взявши за підста­ву класифікації мету, якій підпорядковуються зобов'язальні правовідносини, виділив інші класифікаційні групи, а саме: а) зобов'язання, що забезпечують виконання народногоспо­дарського плану; б) зобов'язання, які безпосередньо мають за мету охорону та забезпечення майна держави; в) зобов'язання, що забезпечують розвиток та охорону інших гарантованих сус­пільних відносин.

Звичайно, наведені підходи правознавців, закладені в основу систематизації зобов'язань, були тісно пов'язані з особливостя­ми майнового обороту в межах планово-розподільчої економіки і зумовлені відповідною метою - визначити планові завдання та державні інтереси як безумовні пріоритети.

Так, М.В. Гордон запропонував об'єднаний критерій для кла­сифікації зобов'язань, який поєднував їх економічні та юридич­ні ознаки. Така точка зору була підтримана також О.С. Іоффе. Прибічники класифікації зобов'язань за «комбінованим» кри­терієм звертали увагу на те, що вона відповідає, перш за все, меті вивчення цих зобов'язань, тобто має науковий характер. Побу­дована за цим критерієм система зобов'язань має такий вигляд:

1) зобов'язання з оплатної реалізації майна (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, довічне утримання);

2) зобов'язання з безоплатної передачі майна в користування (майновий найм, найм житлового приміщення);

3) зобов'язання з безоплатної передачі майна у власність або користування (дарування, позичка);

4) зобов'язання з виконання робіт (підряд, підряд на проектні та пошукові роботи);

5) зобов'язання з надання послуг (доручення, комісія, схов, експедиція);

6) зобов'язання з перевезень (залізничних, морських, річко­вих, повітряних, автомобільних, морським та річковим букси­руванням);

7) зобов'язання із кредитних розрахунків (позика, банківське кредитування, розрахунковий та поточний рахунок, розрахун­кові правовідносини, чек, вексель);

8) зобов'язання зі страхування (майнове та особисте страху­вання);

9) зобов'язання за спільною діяльністю (спільна діяльність громадян, спільна діяльність організацій);

10) зобов'язання, що виникають з односторонніх правомір­них дій (публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

11) охоронні зобов'язання (зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, рятування майна, безпідставного придбання або збереження майна).

Підставами виникнення зобов'язань є юридичні факти. Сам закон не є підставою виникнення зобов'язань, він лише зазна­чає, з яких юридичних фактів вони виникають. Зобов'язання можуть виникати на підставі одного юридичного факту чи де­кількох. Наприклад, вказаний у заповіті спадкоємець може ста­ти власником спадкового майна за наявності таких юридичних фактів, що відбуваються в певній послідовності, а саме: скла­дання заповіту спадкодавцем; відкриття спадщини; прийняття спадщини спадкоємцем. Юридичні факти не лише породжують ті чи інші зобов'язання, а і є підставою їх зміни чи припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виника­ють з підстав, передбачених ст. 11 цього Кодексу. Тому, виходя­чи з норм чинного законодавства та сучасної практики, можна визначити перелік обставин, за яких виникають зобов'язання, а саме:

1) із правочинів (у тому числі договорів), як передбачених за­коном, так і не передбачених законом, але таких, що не супере­чать йому;

2) з актів органів державної влади або органів місцевого само­врядування;

3) внаслідок створення творів науки, літератури, мистецтва, а також винаходів та інших результатів творчої, інтелектуаль­ної діяльності;

4) внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також придбан­ня або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

5) внаслідок інших дій громадян та організацій;

6) внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивіль­но-правових наслідків.

Основною підставою виникнення зобов'язань є договір. Не ви­падково поняття «договір» і «зобов'язання» інколи ототожню­ють. Але це не зовсім правильно. Очевидно, що ці поняття спів­відносяться між собою як частина і ціле. Зобов'язання є шир­шим поняттям. Договори це лише частина зобов'язань.

Функціонування ринкового механізму в Україні можливе лише за умови, коли основна маса товаровиробників-підприємств, господарських товариств, кооперативів, громадян має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг здебіль­шого на договірних засадах. Тому значення договору обумовлене самою суттю цивільних правовідносин, оскільки він є основною правовою формою зв'язку між володільцями тих чи інших ре­чей, матеріальних благ. Саме за допомогою договору товарови­робники реалізують продукцію, надають послуги, виконують роботи, власники розпоряджаються майном. Не випадково при­нцип свободи договору визначається ЦК України (ст. З, 627 ЦК України), до того ж значно розширено перелік цивільно-правових договорів, з якими пов'язується виникнення зобов'язань (договір лізингу, факторингу, постачання енергетичними та ін­шими ресурсами через приєднану мережу, банківського вкладу тощо).

Як юридичний факт договір належить до правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовується на виник­нення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. На підставі договору можуть виникати зобов'язання між різними суб'єктами: а) фізичними особами; б) юридичними особами;' в) фізичними і юридичними особами.

Окрім договорів, підставою виникнення зобов'язань можуть бути також односторонні правочини. Наприклад, публічна обіцянка сплатити винагороду за надання інформації щодо осо­би, яка вчинила тяжкий злочин, породжує обов'язок сплатити винагороду.

У ЦК України перелік зобов'язань, що виникають з односто­ронніх позитивних дій, значно розширений. До них віднесено: вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення; рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.

Так, наприклад, у травні 2002 р. гр. В. виконав необхідні роботи по будівництву будинку на сусідній земельній ділянці, оскільки знав, що його сусід гр. А. затримується в закордонно­му відрядженні і його майновим інтересам загрожує небезпека. Через 6 місяців, коли гр. А. повернувся із закордонного відряд­ження, гр. В., який діяв в інтересах іншої особи без її доручен­ня, правомірно пред'явив вимогу про відшкодування йому по­несених у зв'язку з будівництвом будинку витрат. Громадянин А. зобов'язаний відшкодувати гр. В. витрати в межах фактично зазнаних, за умови дотримання інших вимог цивільного законо­давства. Односторонні дії гр. В. породжують обов'язок сплатити відшкодування.

Підставою виникнення зобов'язань можуть бути також ад­міністративні акти, якщо вони тягнуть за собою настання цивільно-правових наслідків. З розширенням ринкових засад в економіці їх питома вага в загальному обсязі підстав виник­нення зобов'язань значно зменшується. Але це не означає, що адміністративні акти, як підстави виникнення цивільних пра­вовідносин і зобов'язань зокрема, втрачають своє значення зовс­ім. Досить часто трапляються випадки, коли адміністративні акти не безпосередньо створюють зобов'язання, а у сукупності з іншими підставами (адміністративний акт і договір). Так, рішен­ня виконкому про надання житлового приміщення є підставою для видачі ордеру і умовою укладання договору найму житла.

Зобов'язання виникають також внаслідок створення творів науки, літератури, мистецтва а також винаходів та інших результатів творчої діяльності. В результаті таких юридичних фактів автори творів науки, літератури, мистецтва, винахідни­ки, володільці нематеріальних духовних благ набувають перед­бачені законом суб'єктивні права. Усі інші фізичні та юридич­ні особи зобов'язані утримуватися від порушення суб'єктивних прав авторів, винахідників. Такі зобов'язальні правовідносини мають абсолютний характер.

Заподіяння шкоди та інші неправомірні дії, як наприклад, на­буття, збереження чужого майна без достатніх підстав, створен­ня небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, а також їх майну та майну юридичних осіб за новим ЦК України також є підставами виникнення зобов'язань. Такі зобов'язання, які виникають з неправомірних дій, виконують у цивільному праві охоронну функцію, оскільки спрямовані на досягнення право­мірного результату, першочергового відновлення порушеного майнового становища учасників майнового обороту.

Події, з якими законодавець пов'язує цивільно-правові на­слідки, самі по собі не породжують зобов'язань, але є підста­вами виникнення обов'язків в рамках певних вже визначених зобов'язань. Так, пожежа, як страховий випадок, зобов'язує страхову компанію відшкодувати збитки страхувальнику в ме­жах раніше укладеного ними договору.

Підставою виникнення зобов'язань може бути і судове рішен­ня. Так, якщо відповідно до ст. 10 ГПК України сторони пере­дадуть на розгляд господарського суду врегулювання розбіж­ностей, які виникли при укладанні договору, то рішення суду породжує обов'язок сторін укласти договір на визначених судом умовах.

Змістовий модуль 2. Виконання та засоби забезпечення зобов`язань

План