Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
KONSPEKT_LEKTsIJ_DOGOGVORNOE_PRAVO_2012-2013.docx
Скачиваний:
34
Добавлен:
18.02.2016
Размер:
371.63 Кб
Скачать

2.Суб'єкти виконання зобов'язань

Суб'єктами виконання зобов'язань є сторони - кредитор і боржник.

Зобов'язання повинно бути виконане боржником кредито­рові, якщо інше не передбачено договором між сторонами або не випливає із суті зобов'язання.

В окремих випадках характер і якість виконання певних зобов'язань залежить від особистих властивостей боржника.

В деяких випадках особисте виконання зобов'язання безпосе­редньо випливає із вимог закону. Так, повірений за договором доручення повинен виконати дане йому доручення особисто. Він може передати виконання доручення іншій особі, якщо це пере­дбачено договором або якщо повіреного до цього змусили обста­винами з метою охорони інтересів довірителя.

За таких обставин неодмінною умовою належного виконання зобов'язання визнається виконання його особисто боржником. Це правило застосовується в таких випадках:

1) коли це передбачено законом;

2) якщо це встановлено угодою сторін;

3) випливає із самої суті зобов'язання.

За загальним правилом виконання зобов'язання особисто боржником не впливає ні на характер, ні на якість виконання зобов'язання. Для кредитора не має значення отримує він гроші або інше майно безпосередньо від боржника чи від будь-якої ін­шої особи, яка діє за його дорученням'.

Саме на такі випадки і розрахований інститут передоручення виконання зобов'язання третій особі. Боржник може покласти виконання обов'язку, який лежить на ньому, на третю особу (пе­редоручення зобов'язання), а кредитор має право доручити третій особі право прийняти виконання (переадресування виконання). Але цей інститут може застосовуватись лише в таких випадках:

1) якщо таке переадресування або передоручення безпосеред­ньо передбачено існуючими правилами;

2) якщо третя особа адміністративно підпорядкована тій сто­роні, яка застосовує покладення своїх обов'язків або передачу своїх прав на третю особу;

3) якщо третя особа пов'язана з однією із сторін відповідного зобов'язання договором.

Від передоручення і переадресування слід відрізняти заміну осіб у зобов'язанні.

Якщо при передорученні боржник залишається суб'єктом зобов'язання і відповідно несе відповідальність за дії призначе­ного ним виконавця при переадресуванні виконання, кредитор також залишається суб'єктом виконання, і тому призначена ним третя особа претензій до боржника пред'явити не може.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Заміна осіб у зобов'язанні може відбуватися у формі заміни кредитора чи заміни боржника.

Заміна кредитора - це уступка кредитором свого права вимо­ги за зобов'язанням іншій особі (цесія).

Кредитор, який поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням третій особі, називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням, - цесіонером. Для цесії (уступка вимоги) необхідною є угода між старим і новим кредитором, тобто між цедентом і цесіонером. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно, оскільки вона, як правило, ніякою мірою не погіршує його становище.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, пере­ходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала це-дентові. Для цесіонера зберігають силу всі засоби забезпечення зобов'язання (застава, завдаток, порука тощо).

Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред'явлена вимога з боку цесіонера. Однак при уступці вимоги щодо фактично недійсного, неіснуючого зобов'язання перед цесіонарієм відповідатиме цедент, тобто попередній кре­дитор.

За загальними правилами цесія може застосовуватися у будь-яких зобов'язаннях, винятки встановлені лише для вимог, ус­тупка яких суперечить закону, договору, який може виключати уступку будь-якої вимоги або якщо вимога пов'язана безпосе­редньо з особою кредитора.

Нині у зв'язку з активним запровадженням ринкових при­нципів господарювання інститут цесії значно поширився у під­приємницьких відносинах.

Місце, строк і спосіб виконання зобов'язання

Для належного виконання суттєве значення має місце ви­конання зобов'язання. У деяких випадках місце виконання зобов'язання визначається нормами, які регулюють даний вид зобов'язань, тобто воно встановлюється безпосередньо в законі. Іноді місце виконання зобов'язання може випливати із ад­міністративного акта. В деяких випадках місце виконання виз-начається виходячи із суті зобов'язання.

Якщо немає можливості встановити місце виконання, то за­стосовуються загальні правила, встановлені в законі.

Виконання зобов'язання провадиться:

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за міс­цезнаходженням цього майна;

2) за грошовим зобов'язанням - за місцем знаходження кре­дитора в момент виконання зобов'язання, а якщо кредитор змі­нив місце проживання і сповістив про це боржника, то в ново­му місці проживання з віднесеним на кредитора усіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

3) за іншими зобов'язаннями - за місцем проживання боржни­ка, а якщо боржник юридична особа - за місцем її знаходження.

В ЦК передбачені правила, стосовно місця виконання зобов'язання. Зокрема за зобов'язанням про передачу товару або іншого майна, що передбачає перевезення цього майна, вико­нання здійснюється за місцем здавання товару або іншого майна першому перевізникові для передачі його кредиторові. За інши­ми зобов'язаннями боржника про передачу товару або іншого майна вони виконуються за місцем виготовлення або зберігання майна, якщо це місце було відоме кредиторові на момент виник­нення зобов'язання.

Строк (термін) виконання зобов'язання може бути визначе­ний календарною датою або закінченням відповідного періоду часу, а також вказівкою на відповідну подію, яка обов'язково має настати. Належним визнається такий строк виконання, який встановлений законом, договором або випливає із суті зобов'язання.

Водночас на практиці виникають зобов'язання, строки вико­нання яких або взагалі не встановлені, або визначені моментом пред'явлення вимоги виконання кредитором. Наприклад, пере­дача речі в гардероб тощо. У цьому разі кредитор має право вима­гати виконання і відповідно боржник має право здійснити також виконання в будь-який час.

Однак обов'язок виконати таке зобов'язання покладається на боржника в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кре­дитором, якщо обов'язок негайного виконання не передбачений законом, договором або суттю зобов'язання.

У разі прострочення виконання зобов'язання кредитор має право або вимагати виконання зобов'язання в натурі, або від­мовитися від прийняття виконання. Однак у будь-якому разі боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові збитки, що їх зазнав кредитор у зв'язку з простроченням.

Коли предметом виконання є грошова сума, боржник зобов'язаний сплатити за час прострочення 3 % річних від про­строченої суми, якщо інше не передбачене законом чи договором. За грошовими зобов'язаннями розмір відсотків може встановлю­ватися угодою сторін і відповідними нормативними актами.

Крім норм щодо прострочення боржника, існують відповід­ні правила, встановлені на випадок прострочення з боку кре­дитора.

Кредитор визнається таким, що прострочив виконання, якщо він відмовився прийняти надане боржником належне виконання зобов'язання або не вчинив відповідних дій, без яких боржник не може виконати своїх обов'язків. У разі прострочення прийняття виконання кредитором, боржник, у свою чергу, має право вима­гати від кредитора відшкодування заподіяних йому збитків.

Законодавство передбачає можливість дострокового вико­нання зобов'язання. Проте існує низка зобов'язань, які за своїм змістом не можуть бути виконані достроково. Так, при достроко­вому врученні вітальної телеграми втрачається сенс достроково­го виконання зобов'язання.

Спосіб виконання визначається предметом і змістом вико­нання.

Якщо предмет зобов'язання пов'язаний з будь-якою єдиною річчю, що за своєю природою неподільна, виконання не може бути здійснено інакше, як шляхом передачі цієї речі боржником кредиторові відразу і в цілому.

Відповідно до закону або договору передбачається виконання зобов'язання частинами. Так, договір поставки передбачає пере­дачу продукції або товарів певними партіями.

Однак, якщо законом або іншою підставою, з якою пов'язане це зобов'язання, не передбачається виконання зобов'язання час­тинами або таке виконання не випливає із змісту зобов'язання, кредитор має право не приймати виконання зобов'язання, яке здійснюється боржником саме такими частинами. У такому разі належним визнається лише виконання, яке здійснюється в пов­ному обсязі у вигляді однократного акту.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]