1.2 Методи виявлення індикаторів

Існує значна кількість методів виявлення рослинних індикаторів.

Флорогенетичний метод, суть якого полягає в тому, що несформовані нові види, що прогресують на певній території, відрізняються залежністю до специфічних місцезростань, що сприяє їх подальшому формуванню У ЗВ'ЯЗКУ З ЦИМ багато форм, різновидностей і молодих видів мають індикаційне значення. Деякі регресуючі палеоендемічні види також мають певне індикаційне значення. Навпаки, поліморфні види, що мають широкий екологічний ареал, виконують незначну індикаційну функцію.

Еколого-фізіологічний метод базується на вивченні фізіологічних показників рослин залежно від умов довкілля. Рослини з високими абсолютними значеннями та істотними коливаннями показників с чутливим и індикаторам и.

Експериментальний вегетаційний метод полягає у впрошуванні дослідних рослин за різної інтенсивності природних факторів і спостереженнями за реакцією рослин на зміну цих факторів. Максимальних розмірів рослини певного виду досягають в оптимальних екологічних умовах. Цей метод вважають найоб'єктивнішим. Недоліком його є те, що він достовірний лише в аутекологічному ареалі, а в синекологічному результати досліджень можуть істотно відрізнятися.

Польовий бонітувальний метод полягає у визначенні життєвості, виживання,

співвідношення вікової структури і висоти, величини річного приросту та інших показників швидкості росту багаторічних рослин залежно від умов середовища. Основу методу складає максимальна життєвість і приріст, які відповідають оптимальним екологічним умовам. Показником несприятливих для рослини умов є слабкий ріст, неповний цикл розвитку (рослини не утворюють квіток, плодів) тощо.

Польовий еколого-морфологічний метод базується на вивченні будови і відповідності кореневої системи умовам місцезростання. Оптимальні умови росту рослин знаходяться в тих горизонтах грунтів, де розташовані активні частини кореневих систем. Під час аналізу розподілу кореневих систем виявляють горизонти, де умови наближені до оптимальних, і ті, яких корені уникають.

Польовий геоботанічний метод дає змогу аналізувати зміни фітоценотичних ознак угруповань за різних умов довкілля. Вважають, що максимальне проективне покриття відбувається в умовах екологічного оптимуму і зменшується з погіршенням умов середовища. Також використовують аналіз зустрічальності видів на певній території: максимальна зустрічальність відповідає оптимальним синекологічним умовам, а відсутність виду є індикаційною ознакою відсутності умов, що відповідають екологічному ареалу цього виду. Підраховують також чисельність екземплярів кожного виду.

Порівняльно-географічний метод — це зіставлення описів одних і тих самих угруповань із різних структурних елементів ландшафту або навіть різних ландшафтів. Виділяють загальні і відмінні умови їх місцезростань.

Картографічний метод — зіставлення контурів геоботанічних карт розповсюдження певних видів рослин із контурами кліматичних, ґрунтових, гідрогеологічних, геологічних та інших спеціальних карт.

Аерометод виявлення індикаторів полягає у зіставленні відповідності аерознімків грунтів, рельєфу, гідрологічних умов, геологічної будови з наявністю тих або інших угруповань рослин на даних територіях.