Тема 10. Економічне зростання та економічний розвиток
Економічне зростання (синонім – ріст) - це збільшення виробництва реального ВНП в умовах повної зайнятості та стабільного рівня цін. Економічне зростання дозволяє подолати обмеженість ресурсів і, отже, розширити можливості економіки задовольняти потреби товариства. Значення економічного зростання полягає у більш повному задоволенні потреб населення; розширенні можливостей вирішення соціальних проблем (освіта, здоров'я, культура, наука, спорт тощо).
Економічний ріст вимірюється двома засобами: а/ збільшенням реального ВНП і б/ ростом його обсягу на душу населення за визначений період часу.
Фактори економічного росту (тобто, за рахунок чого можна збільшити виробництво) поділяють на три групи:
фактори пропозиції (природні ресурси, трудові ресурси, обсяг основного капіталу, технологія);
фактори попиту (рівень сукупних витрат) і
фактор розподілу (ефективне використання ресурсів).
Провідне місце займають фактори пропозиції. Тому на графіку економічний ріст відображається зсу-вом кривої пропозиції вправо. Збільшення ВНП можна досягти: а/і нарощуванням ресурсів, іб/під-вищенням ефективності їх використання. Перше потребує розширенняекстенсивних факторівросту пропозиції (тобто обсягу ресурсів), друге на перший план висуває інтенсивні фактори його розширен-ня. В даний час у розвинутих країнах першорядну роль економічного росту граютьінтенсивні фак-тори- технічний прогрес, організація і управління виробництвом, загальна освіта, фахова підготовка
Над пошуком можливостей економічного зростання останні десятиріччя “б’ються” вчені-економісти. Різні школи по своєму бачать такі шляхи.
Консервативно-
►яке співвідношення
факторів виробництва(земля-капітал-праця) неокласичний ДОСЛІДЖУЄ: ►забезпечуєнайбільшийвиробничийефект напрямок
► за оптимальних
витратфакторів виробництва
► і
за умови обмеженості ресурсів Доводилося,
що це співвідношеннядосягаєтьсяавтоматично, тобтоє саморегульованим
Математично залежність екон. зростання від визначаючих факторів показується формулами. Най- більш відомі виробничі функції: Кобба-Дугласа, Р.Солоу, Б.Уолта, Е.Денісона, Дж.Міда, В.Свена (це прізвища їх обгрунтовувачів).
Одна
з “типових”
y
= αК
+ βL
+ ρ виробничих функцій y
- темп
росту НД (національного доходу) К
- темп
росту
капіталу L
- темп
росту праці α,
β
- частки капіталу і праці в НД ρ
- темп технічного прогресу
Сучасний економіст Ян Тінберген (Нобелевський лауреат): його теорія економічних циклів об’єднала теорії економічного зростання, що базувалися на ідеї виробничої функції. “Саморегулювання залежить від стану та співвідношення факторів і фаз циклу: посилюється під час оновлення факторів виробництва і послаблюється, коли фактори “старіють”.
ВНП можна розглядати як добуток трудовитрат та продуктивності праці. Ріст трудовитрат- цеекстенсивний шлях.Для кожної країни трудовитрати пропорційні залученим трудовим ресурсам, кількість яких знаходиться під впливом двох протилежних тенденцій: а) зростання чисельності населення збільшує чисельність робочої сили; б) зростання багатства суспільства зменшує чисельність бажаючих працювати (діти, пенсіонери, рантьє, домогосподарки тощо), а також залежить від тривалості робочого дня.Ріст продуктивності праці- цеінтенсивний шлях. Він залежить від наступних факторів: а) технічний прогрес, тобто нові методи поєднання праці, капіталу та землі; б) збільшення капіталу - заміна ручної праці уречевленою (тобто людей машинами); в) освіта та професійна підготовка; г) організація та розміщення виробництва; д) ефективний менеджмент, стимулювання творчої і продуктивної праці.
Таким чином, якщо збільшення ВВП відбувається внаслідок тільки збільшення кількості ресурсів виробництва, то це будеекономічний ріст або зростання.
Якщо ж ВВП росте завдяки і інтенсивній складовій (більш продуктивне обладнання, більш фахові робітники, ефективніший менеджмент тощо), то це буде економічний розвиток.
політичні
- урядові правила соціальні
- наявність сировини,
економічні
комунікацій,
транспорту