Тема 2 макроекономічні показники та їх вимірювання

Мета вимірювання макроекономічних явищ полягає у виявленні тенденцій та рівня розвитку економіки та вжиття необхідних заходів щодо їх коригування з боку держави.

Основним показником, за допомогою якого вимірюють обсяг національного виробництва, є валовий національний продукт (ВНП). Він визначається як сумарна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених національними виробниками в економіці за рік. Ринкова вартість сукупного випуску продукції дорівнює сумі доданих вартостей, створених усіма фірмами в економіці. Паралельно з ВНП використовується також показник ВВП – валовий внутрішній продукт. Якщо ми до ВНП додамо продукцію, вироблену іноземними виробниками в даній країні, та відмінусуємо продукцію національних виробників, які діють за кордоном, то отримаємо ВВП.

При обчисленні ВНП не беруться до уваги державні трансферти /пенсії, допомо­ги, субсидії, дотації тощо/; приватні трансферти /аліменти, подарунки, знахідки, спадщина/; операції з цінними паперами - купівля-продаж акцій, обліга­цій, кредити, тому що вони не створюють нової вартості; продаж речей, що були у користуванні (виключення подвійного рахунку); проміжні продукти.

ВНП можна виміряти двома методами: 1) підсумовуванням усіх витрат на придбання товарів і послуг, зроблених у даному році в країні, 2) за допомогою дскладання доходів, отриманих у результаті виробництва продукції в цьому ж році. Розмір ВНП, обчислений по доходах та по видат­ках повинен бути рівним. Є ще виробничий метод, коли до первинної продукції послідовно додають додані вартості.

До основних компонентів витрат суспільства, що враховуються при підрахунку ВНП, входять особисті споживчі витрати (C), валові внутрішні приватні інвестиції (I_g), державні закупівлі товарів і послуг (G) і чистий експорт (Х_n). Таким чином, за витратами ВНП = C + G + X_n + I_g

У доходну частину включаються відрахування на споживання капіталу (амортизація), непрямі податки, винагорода за працю найманим робітникам, рентні платежі, процент, прибутки від власності і прибуток корпорацій.

Хоча ВНП відбиває вартість тільки кінцевих товарів і послуг, він усе-таки містить повторний рахунок, тому що включає валові інвестиції, і, отже, амортизаційні відрахування. Тому для більш точного виміру національного виробництва використовується показник чистого національного продукту (ЧНП). Він відрізняється від ВНП на розмір амортизації, тобто включає тільки чисті інвестиції. ЧНП - це такий обсяг суспільного виробництва, який фірми та домогосподарства здатні спожити, не погіршуючи виробничі можливості.

Національний дохід країни розраховується на основі доданої вартості, створеної протягом року. Він характеризує чистий доход суспільства, що вимірюється сумою цін усіх економічних ресурсів. Національний доход дорівнює ЧНП за відрахуванням непрямих податків. З точки зору власників економічних ресурсів, національний доход - це зароблений доход. Але вони, по-перше, повинні робити відрахування на соціальне страхування, виплачувати податки з прибутку і спрямовувати визначену частину прибутку у виробництво (нерозподілений прибуток); по-друге, можуть одержувати прибутки, що не мають відношення до використання належних їм економічних ресурсів (наприклад, трансфертні платежі). З цих причин особистий (отриманий) доход не збігається з національним доходом. Його обсяг дорівнює національному доходу мінус: виплати на соціальне страхування, податки з прибутку корпорацій, нерозподілений прибуток і плюс трансферти.

Проте особистий доход, у свою чергу, перевищує доход, який домогосподарства отримують в остаточному вигляді. Власники особистого прибутку повинні сплатити державі індивідуальні податки. Після цього в них залишається прибуток, який вони спрямовують на споживання і заощадження.

Макроекономічні показники національного виробництва відображаються в ринкових цінах. В залежності від прийнятих при обчисленні ВНП цін виділяють номінальний (у поточних цінах) та реальний (у співставних цінах) ВНП. Необхідність поділу ВНП на реальний та номінальний викликана тим, що він виражений у грошовій формі, а вартість грошової одиниці із часом змінюється під впливом інфляції або дефляції. Це необхідно для співставності ВНП отримуваного в різні роки. Співвідношення: Ном. ВНП / К_інфл = Реал. ВНП. Для того щоб виявити реальну зміну обсягу національного виробництва використовують коефіцієнти інфляції (якщо ціни ростуть) і дефляції (якщо ціни падають).

Макроекономічні показники дають уявлення лише про матеріальний добробут суспільства, але не є повною характеристикою його реального добробуту. ВНП не враховує позаринкові операції, зміну якісних параметрів продукції, характер розподілу ВНП, стан навколишнього середовища, тіньову економіку тощо.

У міжнародних порівняннях використовують такі показники: ВВП (ВНП), НД / душу населення або ВВП, НД / кількість працюючих, що показує продуктивність праці.

Міжнародна спільнота розробила єдину для всіх країн методику розрахунку макроекономічних показників, яка називається Системою Національних Рахунків (СНР). Тепер є можливість порівнювати економіку різних країн.