Тема 8макроекономічна політика у відкритій економіці
Історично економічні зв’язки між країнами рухалися від торгівлі товарами (а згодом і послугами: транспортні, будівництво тощо) до так званої “відкритої економіки”. Зараз практично не існує країн, які б мали “закриту” економіку, тобто таку, що замкнена у межах країни і функціонує виключно за рахунок внутрішніх джерел, не маючи обміну з іншими країнами.
Що ж таке відкрита економіка в сучасному розумінні ?
До торгівлі товарами та послугами між країнами додалася торгівля “знаннями” або ж інтелектуальною продукцією, під якою розуміється продаж патентів, ліцензій, “ноу-хау”.
Міжнародний рух капіталів: інвестиції (тобто фінансові ресурси, що спрямовуються у сферу виробництва) тепер спрямовуються в об’єкти не тільки своєї країни, а й в інші країни. При цьому суб’єктами інвестицій (тобто донорами) можуть бути як державні установи, так і: - приватні “капіталісти”; - портфельні інвестори (це фонди, які акумулюють фінанси окремих інвесторів); - міжнародні інвестиційні організації (приклади: Міжнародна фінансова корпорація із Світовим банком, Європейський банк реконструкції та розвитку).
Міграція робочої силитобто переміщення людей з одних країн до інших на тимчасове працевлаштування (з можливим подальшим залишенням в країні перебування назавжди).
Міжнародна кооперація виробництва. Зараз у світі існує багато транснаціональних компаній (корпорацій), які мають штаб-квартиру в якійсь країні, а виробничі потужності розміщують в багатьох країнах. Це, наприклад, такі відомі компанії як Кока-кола, японські, корейські, німецькі виробники автомобілів, телевізорів, комп’ютерів і іншої продукції. Ці компанії мають виробництва (філіали) в десятках країн і кількість робітників в них сягає сотень тисяч. Але ! Це відноситься до руху капіталу/інвестицій.
До міжнародної ж кооперації відносяться спільні міжнародні проекти, які виконуються кількома країнами, наприклад, з розбудови транспортних артерій (каналів), аеропортів, космічні програми тощо.
ВИСНОВОК: відкритість економік сучасних країн змушує уряди вносити певні корективи у макроекономічне регулювання, зокрема, враховувати світові ціни, стабільність і співвідношення національних валют, кон’юнктуру фондових ринків, співвідношення рівнів життя і зарплат в різних країнах і таке інше.
Зупинимося на складових процесу міжнародних економічних зв’язків.
Експортно-імпортна діяльність. Має і економічне і стратегічне значення.
До показників, що характеризують експортну діяльністькраїн, належать:
-
сума експортних продаж відносно ВВП(%) вкупі з таким же показником
імпорту дають
кількісне уявлення щодо рівня відкритості економіки в торгівлі товарами та послугами;
- коефіцієнт покриття імпорту експортом– це відношення суми експортних продаж до суми
імпортних закупівель
оскільки на оплату імпорту
потребується валюта, то її можна брати
з експортної виручки;
- структура продаж за галузями і видами товарів(є міжнародна товарна класифікація з кодами
товарів, за якою легко отримувати статистику) – певною мірою відображує галузеву структуру
національної економіки, і можна робити два порівняння: а/ з іншими країнами; б/ в динаміці для
виявлення тенденцій;
- “вертикальна структура товару” – співвідношення видів продукції в процесі перетворення
(переробки) від сировини до кінцевої споживчої продукції; !ринкова вартість продукції зростає по мірі її перетворення: наприклад, тонна колготок, що виробляється з первинної сировини – нафти – продається приблизно в 1000 разів дорожче ніж тонна нафти. Цей показник характеризує рівень глибини переробної промисловості країни, і, чим він більший, тим більшу суму можна отримати з експорту;
- географія експорту – якщо поділити світ на три групи країн (високорозвинені, розвинені, відсталі), то співвідношення продаж у ці групи країн відображує рівень розвитку самої країни;
- окремими групами враховуються експорт зброї і унікальної продукції, яка виробляється тільки в
одній країні або в невеликій кількості країн – цей показник має стратегічне значення.
Показники імпортної діяльності:
- сума імпортних закупок відносно ВВП(%) – характеризує “імпортозалежність” країни. Чому
виникає потреба в імпорті? А) якщо певні товари в країні не виробляються з об’єктивних причин;
Б) якщо товари принципово можна виробляти, але ціна на них буде вища за імпорт;
структура імпортних закупок- аналогічно з показниками експорту по галузях або за видами продукції + виділяють специфічні показники імпорту:1. критичний імпорт(для України це енергоносії + деяка сировина) – це товари, без яких виробництво не може функціонувати, а таких товарів в країні немає;2. інвестиційні товари,до яких належать, зокрема, засоби виробництва;
3. споживчі товари, які в країні або не виробляються або вітчизняні товари мають низьку якість.
Міжнародний рух капіталу. Розглянемо 2 канали: а) капіталовкладення (або те ж саме – інвестиції) та б) кредити.
Серед інвестицій розрізняють прямі і портфельні. Прямі – це коли інвестор вкладає гроші в конкретне підприємство і, тим самим, приймає безпосередню участь в управлінні/контролі. Якщо у підприємства/проекта багато інвесторів, то серед них може виділятися стратегічний інвестор, який володіє вагомою часткою акцій або майна підприємства. Портфельні інвестиції утворюються за такою схемою: спочатку окремі інвестори (фізичні або юридичні особи) складають свої капітали до певного фонду, який виступає потім як кумулятивний інвестор і сам вирішує куди вкладати гроші. Тобто реалізується посередницька схема. Конкретно інвестиції реалізуються в чотирьох популярних варіантах: 1. створення нової фірми; 2. покупка діючої фірми (100%); 3. покупка частки фірми (бізнесу); 4. створення спільного підприємства.
Вважається, що розвинені країни, а точніше – гіганти бізнесу в них, не зацікавлені в передачі високих технологій менш розвиненим країнам, щоб не створювати самім собі конкурентів.
Тому гроші/інвестиції вкладаються або в видобувну промисловість (сировина), або в прості виробництва (пиво, кондитерська галузь тощо), а не у високотехнологічне виробництво, наприклад, комп’ютерів, складних електронних виробів, мобільних телефонів і таке інше.
Також розвинені країни намагаються винести за межі своїх країн шкідливі виробництва або виробництва, що потребують багато ручної праці, залишаючи собі невисоко витратні високотехнологічні (“наукомісткі”) процеси: виробництво чіпів, оптоволоконної техніки ...
Щодо міграції робочої сили, то вона відбувається під впливом таких головних факторів:
внаслідок існуючого міжнародного розподілу праці– історично склалася певна територіальна картина світу за розміщенням певних видів виробництв між країнами або групами країн (регіонами), тому люди (фахівці) переїжджають до інших країн, де є попит на їх спеціалізацію;
внаслідок нерівності соціальних умов – безробіття, низький рівень життя змушують людей шукати кращої долі;
внаслідок свідомої політики країн із залучення певних унікальних спеціалістів – програмістів, математиків, компьютерщиків тощо, для чого країни проводять певну міграційну політику (квоти, пільги...).
ХТО і ЯК регулює міжнародні економічні стосунки? На сьогодні існує багато загально-світових і регіональних організацій, об’єднань та угод, які регулюють двосторонні і багато сторон-ні відносини.Як прилади:Економічна комісія ООН; Міжнародний валютний фонд і Світовий банк; Світова організація торгівлі; ГАТТ –генеральна угода з торгівлі і тарифів; ОПЕК – об’єд-нання експортерів нафти та інші.Повний перелік таких організацій і що саме вони регулюють будуть детально розглядатисяв дисципліні “Зовнішньоекономічна діяльність”, який буде читатися на старших курсах.
ПІДСУМОК ТЕМИ: в сучасних умовах відкритості економік всіх країн внутрішній стан економі-ки будь-якої країни пов’язаний і суттєво залежить від світової економіки, а тому рішення уряду, центрального банку тощо мають прийматися із врахуванням зовнішньоекономічних обмінів.