Б) рейтинг якості кредиту за аналізом фінансових коефіцієнтів

Сума і коефіцієнт	Клас І	Клас ІІ	Клас ІІІ	Клас ІV	Клас V	Клас VІ
Коефіцієнт поточної ліквідності	2,00	2,00	2,00	1,50	1,50	1,25
Довгострокова заборгованість/капіталізація	0,25	0,33	0,35	0,45	0,50	0,60
Довгострокова заборгованість/акціонерний капітал	0,66	1,00	1,00	1,25	1,75	2,00
Передподаткове покри­ття відсотків	7,00	5,00	5,00	4,00	3,00	2,00
Грошовий потік/довго­строкова заборгованість	0,75	0,30	0,25	0,2	0,2	0,15
Довгострокова заборгованість/нетто основні активи	0,50	0,70	0,80	1,00	1,50	1,50
Нетто оборотний капітал/довгострокова забор­гованість	1,00	0,80	0,80	0,75	0,50	0,40

В Україні основою для таких рейтингів є класифікація кредитів за ступенем ризику, яка наведена в Положенні НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями» від 6 липня 2000 р. № 279.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника-юридичної особи – враховування таких основних економічних показників діяльності позичальника:

• платоспроможність, тобто здатність позичальника (контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

• фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

• обсяг реалізації;

• обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів – у динаміці);

• склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

• собівартість продукції (у динаміці);

• прибутки та збитки (у динаміці);

• рентабельність (у динаміці);

• кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Для оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи банки виділяють такі

якісні характеристики позичальника:

• загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідних підтвердних документів на його право власності, які засвідчуються в установленому порядку);

• соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

• вік клієнта;

• кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами/гарантіями в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків/комісій за ними).

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника-юридичної особи

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

– коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами (формула 2.1):

КЛ1 = Ав / Зп (2.1)

де Ав – високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

Зп – поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 – не менше ніж 0,2;

– коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки (формула 2.2):

КЛ2 = Ав / Зп (2.2)

де Ал – ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 – не менше ніж 0,5;

– коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів (формула 2.3):

КП = Ао/ Зп (2.3)

де Ао – оборотні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КП – не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

– коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів (формула 2.4):

КМ = (Вк – АН) / Вк (2.4)

де Вк – власний капітал підприємства,

Ан – необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ – не менше ніж 0,5;

– коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику (формула 2.5):

КН = Зк / Вк (2.5)

де Зк – залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),

Вк – власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН – не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

– рентабельність активів (формула 2.6):

Р = Пч / А (2.6)

де Пч – чистий прибуток,

А – активи;

– рентабельність продажу (формула 2.7):

Р = Пч / Ор (2.7)

де Пч – чистий прибуток,

Ор – обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів) та для суб'єктів господарської діяльності, що отримали кредит в іноземній валюті, – з урахуванням зміни валютного курсу (формула 2.8):

К = ((Нсм х n) - (Зм х n) – Зі) / Ск (2.8)

де Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),

Ск – сума кредиту та відсотки за ним (за кредитами в іноземній валюті ця сума приймається до розрахунку з урахуванням зміни валютного курсу),

n – кількість місяців дії кредитної угоди,

Зм – щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),

Зі – податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К – не менше ніж 1,5.

Банк визначає клас позичальника на підставі загальної суми балів за основними та додатковими (суб'єктивними) показниками, де питома вага суми балів за додатковими показниками не може перевищувати 30% від визначеної банком загальної суми балів за результатами оцінки фінансового стану позичальника.

Таблиця 2.1

Визначення класу позичальника – юридичної особи

Клас	Результати оцінки фінансового стану
Клас "А"	фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна. Позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, зареєстровані в країнах – членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетенях провідних світових рейтингових компаній.
Клас "Б"	фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А" але позичальники банку потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату діяльності. Банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах – членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника.
Клас "В"	фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю; - надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені; - спостерігається можливість виправлення ситуації і покращання фінансового стану позичальника; забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. Позичальники – банки (резиденти) і банки країн – членів СНД дотримуються економічних нормативів.
Клас "Г"	- фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; - є високий ризик значних збитків; - ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; - проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник банку, проти якого порушено справу про банкрутство.
Клас "Д"	- фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; - показники не відповідають установленим значенням, - кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), - ймовірності виконання зобов'язань позичальником банку практично немає. До цього класу належить позичальник банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

2. ВІДСОТКОВИЙ РИЗИК - втрати зумовлені тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів та взятих у борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню відсоткову ставку за кредит.

Відтак кредитування інвестиційних проектів потребує ефективного управління відсотковим ризиком, адже ці кредити мають переважно строковий характер.

Причини появи відсоткового ризику при кредитуванні інвестиційних проектів:

1. Неспівпаданням кількісного розміру та методик встновлення відсотків на активними і пасивними операціями КБ

2. Неспівпадання строків залучених КБ коштів та наданих КБ коштів.

Наприклад, коли кошти позичаються на короткий строк за змінними ставками, а кредити видаються на тривалий строк за фіксованими ставками у розрахунку на те, що змінні відсоткові ставки не перевищать очікуваний рівень.

При встановленні відсоткової ставки враховуються такі показники:

а) строкова вартість грошей (вільна від ризику ставка відсотка r)

б) інфляція

в) ризик втрати позичених коштів (Р_в).

Відсоток за ризикованими інвестиційними контрактами (R) має компенсувати ці показники

а) врахування у вартості відсотка строкової вартості залучення коштів.

«Геп» - це розрив у відсотках за активами і пасивами кредитора.

Не менш складною проблемою управління відсотковим ризиком при кредитуванні інвестиційних проектів є управління «гепом» (розривом) в активах та пасивах, який відчутно впливає на рівні відсоткових ставок.

Успішне управління «гепом» потребує передбачення майбутніх змін відсотків за кредитами.

На практиці існує :

- позитивний «геп», коли активи зі змінною ставкою перевищують пасиви зі змінною ставкою,

- негативний «геп», коли пасиви зі змінною ставкою перевищують такі самі активи.

б) інфляція

Ставка % за кредитом з урахуванням інфляції:

R_i = (1 + R) · (1 + і) – 1

R_i — ставка дисконту (коефіцієнт) з урахуванням інфляції; R — ставка % без урахування інфляції – ставка за кредитом;

і — середньорічний індекс інфляції.

в) ризик втрати позичених коштів (Р_в).

Відсоткова ставка за інвестиційний кредит збільшується відповідно до збільшення ймовірності (ризику) втрати позичених коштів.

Цю залежність можна подати у такому вигляді:

Отже, наявність ризику втрати позичених коштів, що вимірюється ймовірністю Р_в, приводить тим самим до збільшення суми сплати. Математично визначено області ризику втрати позичених коштів, а саме:

• область допустимого ризику (Р_в у межах від 0 до 0,2);

• область критичного ризику (Р_в у межах від 0,3 до 0,5);

• область катастрофічного ризику (Р_в у межах від 0,6 до 1).

Приклад (враховуємо у вартості відсотка - ризик втрати позичених коштів та інфляцію)

Нехай безінфляційна банківська кредитна ставка r становить 10 %, а ставка інфляції — 12 %. Імовірність втрати позичених коштів Р_в — на рівні 0,2. Визначити, за якою ставкою банк надасть інвестиційний кредит позичальнику.

Розв’язок. Спочатку визначимо безризикову ставку кредиту з урахуванням інфляції, використовуючи формулу

R_i = (1 + R) · (1 + і) – 1, (4.7)

де R_i — % з урахуванням інфляції;

R — ставка % без урахування інфляції – ставка за кредитом;

і — середньорічний індекс інфляції.

r_і = (1+ r) (1 + і) – 1 = (1 + 0,1)(1 + 0,12) – 1 = 0,232 (23,2 %).

Далі, використавши формулу

, r₌ r_і (9.8)

Визначимо відсоткову ставку за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів:

Таким чином, у даному конкретному випадку банк має право встановити для позичальника відсоткову ставку на рівні 54 %. Якби інфляційна складова кредитного відсотка становила 0, то значення відсоткової ставки за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів було б таким:

Отже, інфляція значно впливає в умовах ризику на кредитний відсоток.

3. ПРОЕКТНИЙ РИЗИК — це шанс мати збитки, а не доходи від реалізації інвестиційного проекту (загроза економічній ефективності інвестиційного проекту).

Процедура визначення та оцінки проектних ризиків має включати в себе:

- визначення проектних ризиків;

- формалізований опис невизначеності проектного інвестування;

- розрахунок показників ризику вкладення інвестицій;

- оцінку проектів за допомогою методів аналізу ризику інвестицій.