6.2. Держава –позичальник

Порівняння державного та банківського кредиту (держава-позичальник)

Ознака	Державний кредит	Банківський кредит
Мета	- фінансування державних видатків, особливо коли спостерігається дефіцит державного бюджету; - спеціальні цілі (інвестиції)	Отримання прибутку у вигляді відсотків та фінансування виробничих і споживчих потреб суб'єктів економіки
Обслуговування інтересів	Загальнодержавні, національні інтереси	Приватні інтереси
Строки кредитної діяльності	Безстрокові кредитні операції, оскільки час кредитної дієздатності держави практично необмежений	Залежать від вимог і встановлених норм банківської діяльності, а також від строків життєдіяльності банку
Джерела повернення та сплати відсотків	Ресурси бюджету	Вільні кошти суб’єктів економіки (населення, підприємницькі структури)
Вимоги до застави	Застави немає	В більшості випадків застава потрібна
Дотримання строків повернення коштів	Кредитори – юридичні і фізичні особи не мають впливу на позичальника-державу в частині дотримання нею умов угоди по поверненню заборгованості та відсотків	Суворо дотримуються позичальником, у разі їх порушення банк застосовує санкції
Рівність умов для учасників кредитних відносин	Нерівне становище суб’єктів кредитних відносин (органи державної влади мають більше прав і свобод по відношенню до інших суб’єктів економіки)	Рівне становище суб’єктів кредитних відносин

Державні запозичення:

Внутрішні Зовнішні

Переваги зовнішніх позик:

- дисциплінуючий вплив на країну-позичальника щодо продуктивного використання кредитних коштів.

Переваги внутрішніх позик:

- державний внутрішній борг при обслуговуванні не потребує скорочення валютних резервів країни;

- залучення коштів на внутрішньому ринку капіталів сприяє організації заощаджень економічних суб’єктів,

- внутрішній державний кредит у складі бюджетної політики виступає засобом регулювання економічної ситуації .

За формами здійснення позики державою:

- Кредит (кредити від МФО (Міжнародний валютний фонд)

Міжнародний державний інвестиційний кредит - кредити від МФО (Міжнародний валютний фонд)

- Державні боргові ЦП (облігації внутрішньої чи зовнішньої позик - єврооблігаційні позики на світових ринках

Особливість державних ЦП:

- їх доход має встановлюватись на рівні інфляції з мінімальною надбавкою для того, щоб вони не перешкоджали спрямуванню коштів у реальний сектор економіки і не конкурували з корпоративними облігаціями.

Ризики, притаманні державним ЦП:

а) ризик неплатоспроможності держави («дефолт»)

де К_рд - коефіцієнт ризику дефолту;

Бп_в - обсяг виплат за внутрішнім боргом у поточному році (основна сума і відсотки);

Д - річний обсяг доходів державного бюджету.

Бп_з - сума виплат за зовнішнім боргом у поточному році

Зп_в - обсяг внутрішніх запозичень у поточному році.

б) відсотковий ризик - імовірність фінансових втрат, яких можуть зазнати інвестори та держава-емітент унаслідок непередбачуваної несприятливої зміни відсоткових ставок на борговому ринку

- з позиції інвестора безризиковою є облігація, яка забезпечує одноразове отримання всього доходу наприкінці терміну погашення, за умови, що він співпадає з періодом інвестування

в) Інфляційний ризик

Державні облігації

Державні облігації – це боргові цінні папери, що емітуються органами державної влади з метою отримання коштів на:

- фінансування поточного бюджетного дефіциту;

- погашення раніше розміщених позик;

- фінансування державних програм;

- підтримку соціально значимих установ, організацій та проектів

Муніципальні облігації

Муніципальні облігації (облігації органів місцевої влади)– облігації, що емітуються органами місцевої влади з метою отримання коштів на фінансування інвестиційних регіональних і місцевих проектів і програм, розвитку міст і регіонів.

За способом забезпечення боргу муніципальні облігації поділяються на:

– облігації загальних зобов'язань, генеральні (general obligation bonds)

– доходні облігації (revenue bonds).

Облігації загальних зобов'язань (генеральні облігації) – це облігації місцевих органів влади забезпечені податковим потенціалом емітента – загальною гарантією муніципальних властей в межах їх загальної суми доходів і можливостей запозичення.

Тобто, для виплати основного боргу і відсотка по генеральних облігаціях місцева влада може використовувати будь-які прибуткові джерела.

Строки емісії такого виду облігацій становлять, як правило, від 3 до 8 років, а доходність – 2-3% річних.