1. Огляд ринку медичного страхування

Медичне страхування до цих пір не стало затребуваною послугою. Позитивні тенденції є, але вони незначні в порівнянні з потенціалом і реальними можливостями цього ринку.  У минулому році (2008) вітчизняні страхові компанії майже 90% договорів медичного страхування уклали з корпоративними клієнтами.  Пересічний споживач не зацікавлений в придбанні страховки, що пов'язано з відсутністю у більшості клінік сучасного обладнання для діагностики та лікування, складнощами з медичними препаратами і катастрофічним браком кваліфікованих лікарів.  Послуги приватних лікарень, які мають сучасної технологічної та матеріальної базою, занадто дорогі, що теж відлякує людей. Тому простішевідвідати дільничного лікаря, поклавши в його кишеню певну суму грошей, ніж придбати страховий поліс.  На медицину в Україні виділяється лише 3% ВВП, невелика частина покривається ДМС, а інше - це неофіційні платежі населення. Згідно опитування, проведеного в листопаді 2009 року, за свій рахунок лікується 72,6% населення України, 16,8% займаються самолікуванням і 4,7% - мають страховий поліс.  Основні причини відмови від впровадження програм медичного страхування на підприємствах ті ж, що і у фізичних осіб, - обмежене фінансування, недовіра до страхування в цілому, недосконале податкове законодавство, а також низький рівень корпоративного управління.  Українське законодавство не передбачає податкових пільг при медстрахування персоналу, на відміну від страхування життя, тому підприємства повинні це робити за рахунок прибутку.  Страхові програми розподіляються наступним чином: для крупних власників і керівників надаються програми VIP-рівня (обслуговування в комерційних клініках самого високого рівня), для менеджерів середньої ланки - програма "Еліт" (рівень клінік і покриття лімітів нижче, наприклад по стоматології і оздоровленню) а для всіх інших працівників - програми середнього рівня "Класик" і "Стандарт", іноді базові або неповні базові комплекси.  Важливими критеріями вибору страховика по ДМС є кваліфікація і рівень медичної підготовки персоналу, наявність у підприємства реально працюючої ефективної філіальної і договорів з медичними установами України.  Майже всі СК декларують свій інтерес до ДМС, проте цю послугу надають не більше 10-15 компаній з великими або меншими відмінностями в своїх пакетах.  Тим більше що профільний закон, який посприяв би розвитку ДМС, буде прийнятий не раніше 2011-2012 років. Крім того, держава не поспішає реформувати систему медзабезпечення.  Зараз учасники ринку хочуть удосконалити систему повного страхового захисту корпоративних інтересів підприємств, яка, по суті, являє собою оптимальний інструмент беззбиткового управління компанією.  Це дасть СК можливість знизити вартість страхових послуг при значному розширенні покриття; мінімізувати збитки, викликані перервою виробництва і відповідальністю за екологічний збиток, побудувати ефективну медико-соціальний захист персоналу.  Більш того, СК варто приділити особливу увагу сектору медичного страхування фізосіб. Причому боротьба повинна бути не ціновий, а сервісною, і лише підвищення якості медично-страхових послуг допоможе забезпечити довіру страхувальників.