2. Відповідальність лікарів за заподіяння шкоди пацієнтові
У нашій країні страхування відповідальності медичних працівників на сьогоднішній день є малопоширені видом страхування. Це пов'язано з тим, що медицина залишилася, мабуть, єдиною сферою, де норми нового цивільного законодавства все ще поступаються місцем застарілим відносин між лікарем і пацієнтом, коли хворий знаходиться в безправному, залежному від системи державної охорони здоров'я положенні. Така ситуація обумовлена відомим консерватизмом охорони здоров'я, відсутністю достатньої правозастосовчої практики, а також наявністю великого числа спеціальних медико-юридичних питань, для вирішення яких потрібен досвід у галузі медичного права, а також складністю доведення відповідальності медичних працівників і медичних установ. Ще в давні часи було зазначено два різні підходи в лікуванні пацієнта. Наприклад, в Єгипті гонорар лікаря визначався вельми специфічним чином: хворий оплачував сріблом вагу своїх волосся після хвороби. Якщо хвороба була тривалою, то волосся відростало більше. Таким чином, лікар був економічно зацікавлений у тривалому лікуванні. У Стародавньому Китаї, навпаки, лікарі, що обслуговують еліту, отримували платню доти, поки пацієнти були здорові, тобто фактично оплачувалося власне стан здоров'я. У цьому випадку лікар був економічно зацікавлений у здоров'ї пацієнта. Згідно з Цивільним кодексом України, медичний працівник несе цивільну відповідальність не за лікарські помилки, а саме за шкоду (матеріальну іморальну), заподіяну пацієнтові внаслідок лікарської помилки. ЦК передбачено відшкодування заподіяної шкоди в повному обсязі, як за дійсну шкоду, так і за втрачену вигоду. Страхуванням професійної відповідальності медичних працівників в даний час практично не користуються медичні установи, що знаходяться на бюджетному фінансуванні. Договори такого виду страхування іноді укладають госпрозрахункові медичні установи, частнопрактикующие лікарі або установи, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, але мають госпрозрахункові підрозділи. Бюджетні ж медичні установи - а їх більшість - не мають джерела коштів для страхового захисту свого персоналу.
3. Тенденції медичного страхування
За даними опитувань, проведених в Україні, частка громадян, застрахованих у системі ДМС, серед дорослого населення (16 років і старше) склала 4,5% в жовтні 2008 року і 4,7% у листопаді 2009 року. Для більшої частини застрахованих по ДМС страхувальниками виступають роботодавці. Частка індивідуальних клієнтів за власною ініціативою, за оцінками більшості страхових компаній, поки що незначна. Дуже часто роботодавець, який не має можливості оплатити повну вартість страхового поліса, в якості додаткового бонусу частково компенсує вартість поліса ДМС працівника. На ринку ДМС зростає концентрація страхових платежів в руках найбільших страхових компаній. Якщо за 9 місяців 2008 року на частку десяти найбільших страховиків доводилося 63% валових страхових платежів з ДМС, то за 9 місяців 2009 року цей показник виріс до 71,5%. Основними клієнтами по даному виду страхування залишаються корпорації, для них це інструмент мотивації співробітників. Враховуючи запити корпоративних клієнтів, страховикам доводиться постійно доповнювати перелік послуг, що включаються у поліс. Темпи зростання внесків по ДМС за перші шість місяців цього року дещо знизилися в порівнянні з тим же періодом минулого року і склали 9% (проти 16% роком раніше). Далеко не всі страхові компанії можуть якісно виконати зобов'язання за полісом ДМС, як правило, їх підводять клініки. Деякі страховики, акціонери яких можуть собі це дозволити, створюють власні медичні установи. Тим, хто не володіє такими можливостями, доводиться вдосконалювати існуючі страхові програми по ДМС, так як поняття обсягу послуг у рамках цих програм за останні 2-3 роки сильно змінилося. Якщо раніше великий вибір лікувальних установ, з якими працює страхова компанія, наявність сезонної вакцинації або широкого переліку стоматологічних послуг говорили про великий обсяг, то сьогодні набір цих послуг вже вважається мінімальним. Під великим об'ємом зараз мається на увазі наявність додаткових послуг, спрямованих на реальне покращення здоров'я працівників компанії, а не обслуговування в поліклініці. Помітно зріс попит і на офісних лікарів. Спеціаліст акумулює статистику і може оцінити, до яких захворювань схильний колектив, і навіть спрогнозувати захворюваність. На підставі статистики, яка відображається у карті здоров'я компанії, опції програми ДМС адаптуються під специфічні потреби клієнта. Найбільше число застрахованих за корпоративними програмами ДМС працює в сфері фінансів, в інвестиційних, юридичних компаніях, а також у сегменті телекомунікацій та IT. Більшою мірою страхуванням персоналу цікавляться компанії, що працюють у галузях з високою конкуренцією на ринку праці, де відчувається нестача кваліфікованого персоналу. Причому за ДМС звертаються не тільки великі компанії, а й середній та малий бізнес.
Висновки
Аналіз сучасного стану медичного страхування в Україні показав, що концепція розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні вимагає для своєї реалізації істотного вдосконалення. Необхідним вважається також проведення ряду заходів організаційного характеру, в тому числі, прийняття нормативно-правових актів, що в кінцевому підсумку забезпечило б рішення таких найбільш важливих проблем: 1. Забезпечення конкурентного середовища у разі прийняття законодавчих актів з питань обов'язкового соціального медичного страхування; 2. Створення умов для розвитку добровільного медичного страхування в якості ефективного доповнення до обов'язкового соціального медичного страхування, існування якого б забезпечувало покриття витрат на надання якісної медичної допомоги в тих обсягах, які будуть визначені в програмах обов'язкового соціального медичного страхування; 3. Законодавче врегулювання питань щодо підвищення зацікавленості роботодавців щодо збереження здоров'я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які будуть направлятися підприємствами на добровільне медичне страхування, тобто щобюридичні особи могли включати у витрати сплату страхових платежів за договорами добровільного медичного страхування своїх працівників і таким чином зменшували базу оподаткування. 4. Підвищення надійності страхових організацій, які будуть працювати як в системі добровільного медичного страхування, так і в системі обов'язкового медичного страхування, шляхом встановлення вимог до їх ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв; 5. Забезпечення надходження коштів до системи добровільного медичного страхування шляхом створення оптимальної системи ціноутворенняна медичні послуги; 6. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, які працюють в системі медичного страхування, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми. Саме чітка і продумана державна політика щодо розвитку медичного страхування як складова загальної соціальної та економічної політики України повинна визначати основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу у сфері соціального захисту населення з урахуванням державних інтересів та пріоритетів, в т. ч. шляхом підтримки медичного страхування в таких основних напрямах, як: формування нормативно-правової бази, удосконалення податкової політики та державного нагляду, підвищення фінансової надійності страховиків, підвищення страхової культури населення, підготовка та перепідготовка кадрів. Таким чином, була досягнута мета даної роботи, а саме дана оцінка сучасного стану медичного страхування в Україні. Також були визначені основні тенденції розвитку медичного страхування та наведено заходи, які забезпечили б вирішення найбільш важливих проблем медичного страхування в Україні.
Література
Лаврова Ю. Завдання виконуються ефективно. / / Фінансові послуги № 2, 2003, ст.14-17. 2. М. Мних, М. Мних Проблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Україні / / Економіка. Фінанси. Право № 2 2009, ст.21-28. 3. Нонко В. Увага: Закон! / / Фінансові послуги № 5-6, 2008, ст.58-60. 4. Нонко В. Зауваження та пропозиції до проекту закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування" / / Фінансові послуги № 7-8, 2009, с.27-28. 5. Парамонов З., Парій В., Мішківській В. Лікарняна каса - прообраз медичного страхування в Україні / / Економічний часопис № 10, 2009, с.38 -40. 6. Срібний С. Особливості добровільного медичного страхування вУкраїні / / Фінансові послуги № 7-8, 2008, ст.30-31; cт.36. 7. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наука. Ред.С. С. Осадець - Від.2-ге, перероб. І доп. - КНЕУ, 2008, 599 ст. 8. Юрій С.І., Шаварін М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. - К.: Кондор. - 2009. - 462 с. 9. Яхніца І. Медичне страхування в новій системі охорони здоров'я в Україні / / Фінансові послуги № 5-6, 2001, ст.9-13. 10. "Медицина" стала збитковою. Газета Ділова столиця 11. http://www.insur-info.ru/divss/23985/
Серед переваг щодо отримання медичної допомоги (медичних послуг) перед державними і приватними системами медичної допомоги, а також відомчою медициною можна виділити наступне: а) забезпечення більшої доступності, якості і повноти щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, що є ефективнішою формою порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров'я; б) у разі порушення лікувально-профілактичним закладом стандартів медичних послуг страхова компанія може частково або повністю не оплачувати вартість таких послуг; в) ніяких фінансових розрахунків у лікарні застрахованій особі робити не потрібно, бо з медичною установою за фактом надання застрахованій особі медичної допомоги (медичних послуг) розраховується страхова компанія[7].
Концепція розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні вимагає для своєї реалізації істотного вдосконалення нормативно-методичної бази. Робота в цьому напрямку може будуватися поетапно, поєднуючи зусилля всіх зацікавлених структур: органів державної влади, страхових організацій та медичних установ.
Необхідним вважається також проведення ряду заходів організаційного характеру, у тому числі, прийняття нормативно-правових актів, які б забезпечили рішення наступних найбільш важливих проблем:
1. Забезпечення конкурентного середовища на ринку медичних послуг у разі прийняття законодавчих актів з питань обов‘язкового соціального медичного страхування;
2. Створення умов розвитку ДМС в якості ефективного доповнення до обов‘язкового соціального медичного страхування, яке б забезпечувало покриття витрат за надання медичної допомоги, понад або в межах обсягу і рівня, визначених програмами обов‘язкового соціального медичного страхування;
3. Здійснення оподаткування сукупного доходу громадян у разі отримання страхових виплат за договорами ДМС відповідно до бази та ставок, які передбачені до обов‘язкового соціального медичного страхування;
4. Посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження здоров'я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які направлятимуться підприємствами на ДМС;
5. Законодавче врегулювання питання щодо можливості юридичними особами (роботодавцями) включення витрат на сплату страхових платежів за договорами ДМС своїх працівників до складу собівартості продукції;
6. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у системі ДМС, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв;
7. Забезпечення надходження коштів у систему ДМС, підвищення зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги;
8. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, що працюють у системі ДМС, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми. Вищенаведена система заходів, спрямованих на реалізацію Концепції розвитку ДМС в Україні, дозволить: - створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги; - суттєво зменшити навантаження на державний та місцеві бюджети; - зменшити долю тіньової медицини в системі медичного забезпечення; - уникнути необґрунтованих витрат, викликаних наданням зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку; - підвищити фінансовий стан працівників медичних установ[7].
Державна політика розвитку медичного страхування як частина загальної соціальної та економічної політики України повинна визначати основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу у сфері соціального захисту населення з урахуванням державних інтересів та пріоритетів, в т. ч. шляхом підтримки медичного страхування в таких основних напрямах, як: формування нормативно-правової бази, удосконалення податкової політики, удосконалення державного нагляду, підвищення фінансової надійності страховиків, підвищення страхової культури населення, підготовка та перепідготовка кадрів[7].
3.2 Проблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Україні
Відомо, що в умовах фінансової та економічної нестабільності охорона здоров'я потерпає найбільше, оскільки коштів на неї виділяється ще недостатньо. Її фінансування потребує значного поліпшення, бо здійснюється, як правило, за методом залишкового фінансування цієї галузі. Це призвело до відсталої матеріальної бази, низького рівня медичного обслуговування, дефіциту лікарських препаратів і, як результат — стан здоров'я населення в Україні незадовільний [11].
Незважаючи на конституційні гарантії безплатності медичної допомоги, значна частина медичних послуг стала по суті платною. Пацієнти оплачують необхідні для лікування ліки і видаткові матеріали, мають господарські витрати за харчування, постільну білизну й навіть платять за послуги молодшого медичного персоналу [12].
Одним з найбільш реальних позабюджетних джерел фінансування є медичне страхування, що традиційно поділяється на обов'язкове й добровільне. Форми організації медичного страхування закріплено статтею 6 (добровільного страхування) та статтею 7 (обов'язкового страхування) Закону України "Про страхування".
Щодо добровільного медичного страхування в Україні, то його популярність рік у рік зростає, про що свідчить ріст як кількості укладених договорів, так і сум страхових платежів. Проте значного поширення на вітчизняному страховому ринку воно ще не набуло, що підтверджує вітчизняна статистика, згідно якої частка послуги добровільного медичного страхування у загальному об'ємі страхового ринку складає лише 2,6%, при загальній кількості застрахованих даним видом страхування у 2% від загальної кількості населення, в т.ч. індивідуальних страхувальників - менше 1%. Хоча, останнім часом – в умовах кризового розвитку української економіки – на вітчизняному страховому ринку добровільне медичне страхування поступово завойовує свої позиції, поступаючись за темпами зростання хіба що автомобільному страхуванню.
На сьогодні в Україні на ринку добровільного медичного страхування реально працює близько 30 страхових компаній. Найпоширеніші страхові продукти на випадок настання страхової події гарантують виплату страхових сум безпосередньо медичним установам, при ньому забезпечується вибір медичної установи й лікувального персоналу, контроль і експертиза якості лікування, що забезпечує почуття захищеності застрахованим особам. На сьогодні середній рівень виплат при добровільному медичному страхуванні становить понад 60% [13].
Разом з тим, економічні умови розвитку ринку добровільного медичного страхування коригуються із розвитком економіки, зміною рівня життя громадян, появою на ринку добровільного медичного страхування нових гравців і тому потребують адекватної оцінки та теоретичного осмислення сучасних основних проблем та перспектив поширення даного виду страхування, що головним чином визначені реаліями вітчизняних економічних умов.
Так, за показниками вітчизняного страхового ринку добровільного медичного страхування за період 2006-2008 рр. простежується приріст валових страхових премій з 326396,7 тис. грн. у 2006 р., до 433118,6 тис. гри. у 2007 р. та у кінцевому результаті, до 578254,5 тис. грн. у 2008 р. Проте, така тенденція зростання страхових платежів по ДМС одночасно простежується на ряду із зростанням валових страхових виплат: з 211448,2 тис. грн. у 2006 р., до 297184,4 тис. грн. у 2007 р та до 408819,76 тис. грн. у 2008 р. [14].
При чому, страховики констатують, що структура попиту на добровільне медичне страхування останніми роками зазнала значних змін. По-перше, усе активніше цікавляться цим видом страхування вітчизняні підприємства, що турбуються про соціальний захист своїх працівників, тоді як раніше серед покупців були переважно іноземці. По-друге, медичне страхування перестає бути привілеєм київських підприємств. До процесу страхування енергійно долучаються регіони. Так, у деяких компаніях обсяги регіональних продажів полісів добровільного медичного страхування уже значно перевищують столичні.
Загалом же, нині в Україні оформити поліс добровільного медичного страхування пропонують, за даними журналу «Експерт Україна», близько 80-и страхових компаній, але по-справжньому зацікавлені в цьому виді страхування і роблять на нього ставку тільки близько тридцяти. Серед них «ПРОСТО-страхування», «ІНГО-Україна», «АСКА», «Інкомстрах», «РZU Україна», «Провідна», «АLLIANZ Україна», «Алькона», «Оранта», «Кредо-Класик», а також «Нафтагазстрах» [15]
Незважаючи на в цілому позитивні тенденції у розвитку добровільного медичного страхування на теренах вітчизняного страхового ринку, даний сегмент поки що є досить проблематичним. Насамперед, це стосується того, що самі страховики не надто бажають зв'язуватись з медициною, оскільки на їх переконання це невиправдано складно і невигідно, з точки зору страхових виплат, рівень яких нижче 45-60% не опускається, зумовлюючи діяльність вітчизняних страховиків практично на межі рентабельності. В свою чергу, українці не поспішають купувати поліси добровільного медичного страхування, тому що. вони, як і раніше, залишаються досить дорогим задоволенням.
Важливою проблемою, крім цінового фактора, є те, що на сьогодні ринок добровільного медичного страхування розвивається поки що основним чином за рахунок корпоративного напрямку. Страхування ж фізичних осіб є для страховиків не вигідним, оскільки заплативши за медичну страховку, що є очевидним свідченням наявних або потенційних проблем зі здоров'ям, клієнт прагне до максимуму використовувати поліс. Корпоративні ж клієнти прибутковіші, оскільки компанії страхують відразу 100-500 працівників (часто за найдорожчою програмою з великим набором послуг), багато хто з яких взагалі не ходить до лікарів.
Не менш важливою проблемою, є те, що нині страхові компанії не мають реального механізму контролю за якістю наданих страхувальнику послуг та важелів впливу на поліпшення якості обслуговування саме в закладах охорони здоров'я державної і комунальної форм власності. У зв'язку з цим розвиткові добровільного медичного страхування суттєво перешкоджає проблемний державний медичний сектор. Це порушує питання того, що система добровільного медичного страхування не може динамічно розвиватись, якщо їй не відповідає належний рівень інфраструктури охорони здоров'я. Тому, останнім часом спостерігається тенденція до будівництва власних клінік страховиками. [16]
Існують і недоліки кадрово-дидактичного забезпечення галузі, що зумовлені наявністю недостатньої кількості фахівців сфери охорони здоров'я які мають сучасні знання й досвід з медичного страхування, а також відсутністю у навчальних програмах всіх вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації тематики медичного страхування [15].
Щодо обов'язкового медичного страхування в Україні, то воно дотепер не впроваджено через скептичне ставлення депутатів до цього виду страхування й до законопроектів, з ним пов'язаних. З всіх законопроектів, на мій погляд, вартий найбільшої уваги Проект Закону України "Про фінансування охорони здоров'я", в якому чітко проглядається зовсім новий концептуальний підхід до розв'язання проблеми фінансування охорони здоров'я. Однією зі складових багатоканальної системи фінансування, є фінансування медичних установ через обов'язкове медичне страхування. Цей шлях, згідно з проведеними економічними розрахунками, дає додатково до бюджетної частини фінансування 7,54 млрд. грн. у рік (станом на 2003 рік). Добровільне медичне страхування забезпечить близько 1 млрд. грн., інші джерела фінансування приблизно 500 млн. грн. на рік [13].
Реалізація запропонованого варіанта обов'язкового медичного страхування передбачається через страхові механізми. Причому на першому етапі передбачається створення умов для розвитку й впровадження медичного страхування працюючого населення як добровільного на базі державної програми, що не вимагає практично ніяких витрат з боку держави. Для розвитку медичного страхування в Україні необхідно впроваджувати такі заходи: вдосконалення законодавчого поля у сфері медичного страхування; розширення послуг медичного страхування, які повинні охоплювати цикл: лікування хвороби, профілактика, санаторно-курортне лікування; підвищення страхової культури населення у сфері надання медичних послуг, шляхом введення дієвого контролю за їх виконанням; розширення системи підготовки фахівців медичного страхування, які повинні володіти базовими знаннями з маркетингу, менеджменту та фінансів.
Отже, виходячи з вищенаведеного огляду, можна зробити лише один висновок, що альтернативи медичному страхуванню немає. Медичне страхування - це єдиний шлях виходу охорони здоров'я України з глибокої економічної й соціальної кризи. Головне, щоб це усвідомили наші політики і почали активно діяти у напрямку створення сприятливих умов для його розвитку
Першим кроком у цьому напрямку має бути створення і прийняття законодавчої бази, яка б затвердила обов'язкове медичне страхування.
На ринку добровільного медичного страхування необхідно розвивати і конкуренцію серед страховиків, що спеціалізуються на даному виді страхування, від чого має виграти, насамперед, вітчизняний споживач. Оскільки конкурентне середовище в перспективі створить умови для зниження ціни купівлі страхового полісу з добровільного медичного страхування, а також підвищення рівня якості медичних послуг, які пропонуватимуться страховиками страхувальникам.
Водночас розвиток добровільного медичного страхування вимагає також значного удосконалення нормативно-методичної бази, зміни податкової політики, підвищення фінансової надійності страхових компаній а також підвищення страхової культури населення, зокрема й медичних працівників.
Така система заходів дозволить створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги, зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети та долю тіньової медицини в системі медичного обслуговування, допоможе уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.