Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, cформульовано його мету й завдання, подано об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, апробацію результатів дисертації.

У розділі 1 “Теоретичні основи формування біологічних активів і побудови їх обліку в інкубаторно-птахівничих підприємствах” розкрито економічну сутність процесу виробництва, визначено склад витрат виробництва з урахуванням вимог П(С)БО, методику оцінки сільськогосподарської продукції, обґрунтовано роль і значення ІПП для розвитку птахівництва в Україні, а також вплив організаційно-технологічних особливостей діяльності інкубаторних цехів на побудову обліку виробництва.

При вивченні економічної сутності процесу виробництва було з’ясовано, що виробництво слід розглядати у двох взаємопов’язаних і взаємообумовлених аспектах: як фактичне споживання ресурсів та як одночасне створення нового продукту. Доведено, що складові процесу виробництва відіграють важливу роль у формуванні фінансових результатів діяльності господарюючого суб’єкта, оскільки співвідношенням затрачених на виробництво ресурсів та отриманих економічних вигід від використання виробленої продукції визначається результат діяльності, який може бути спрямований на подальший розвиток підприємства.

У вітчизняній економічній літературі для позначення назви витрачених ресурсів використовують такі поняття, як “витрати” і “затрати”. Питанню розкриття їх змісту та сфери застосування було присвячено чимало праць учених-економістів. Дослідження показало, що прикладом нормативного застосування терміна “затрати” є зміст первинних документів. Проаналізувавши особливості його вживання в таких документах, а також спираючись на рекомендації Інституту української мови Національної академії наук України “Щодо вживання термінів витрати й затрати”, дійшли висновку, що термін “затрати” слід застосовувати в тому разі, якщо використовують ресурси у натуральних вимірниках. У зв’язку з цим пропонується затратами називати витрачені ресурси у випадку, коли йдеться про їх кількість, а витратами – вартість таких ресурсів. Виходячи з цього, запропоновано привести у відповідність нормативну базу, яка регулює облік витрат в Україні.

Склад витрат виробництва у нормативних актах України наведено в контексті складових частин виробничої собівартості, до якої включають: прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Однак у сільському господарстві загальновиробничі витрати не поділяють на постійні та змінні, їх у повній сумі відносять до виробничої собівартості продукції.

Впровадження П(С)БО 30 “Біологічні активи” внесло принципові зміни в оцінку продукції сільського господарства – при первісному визнанні сільськогосподарську продукцію оцінюють за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Отже, собівартість стала винятково управлінською інформацією, яку використовують для планування витрат виробництва, контролю за виконанням виробничої програми, ціноутворення й аналізу результатів діяльності підприємства. Проте зміни у законодавстві не позначаються на необхідності визначення собівартості продукції.

Результати роботи підприємств, які вирощують птицю з метою отримання яєць чи м’яса, значною мірою залежать від життєздатності добового молодняку птиці та подальшої його продуктивності. Отож інкубація яєць є запорукою успішного розвитку птахівництва.

Інкубація – це надзвичайно складний та багатогранний процес формування біологічних активів птахівництва. Особливістю, що виділяє його з-поміж інших видів сільськогосподарського виробництва, є поєднання техніки (інкубаторів) та біологічних процесів (розвиток ембріонів птиці), результати взаємодії яких важко передбачити.

В Україні таким видом діяльності займаються промислові птахофабрики, племінні птахівничі підприємства, багатогалузеві сільськогосподарські підприємства та інкубаторно-птахівничі підприємства. Характеристику підприємств на основі спостереження за видами їхньої діяльності подано у табл. 1.

Таблиця 1