30. Значение производственного освещения. Процессы зрительного ощущения.

Правильное освещение – один из важнейших факторов благоприятных условий труда. При правильном освещении повышается производительность труда, улучшаются условия безопасности, снижается утомляемость. При недостаточном освещении плохо видно окружающие предметы, сложно ориентироваться в производственной обстановке. Требуемый уровень освещенности определяется степенью точности зрительных работ. Для рациональной организации освещения необходимо не только обеспечить достаточное освещение, но и создать соответствующие качественные характеристики. К качеств. Характеристикам относятся: равномерность распределения светового потока, блескость, фон, контраст объекта с фоном. Блескость в поле зрения вызывает чрезмерное раздражение и снижает чувствительность и работоспособность глаза. Такое изменение норм. зрительных функций называется слепимостью. Для улучшения качества освещенности проводят ряд мер по избеганию слепящего действия света: подвешиваю лампы на опред. высоте, окрашивают помещения и оборудование в светлые тона.

31. Классификация производственных помещений и строений по взрывопожарной и пожарной безопасности, назначение.

По содержанию газов и паров легковоспламеняющихся жидкостей предусмотрено 3 класса взрывоопасных помещений (В-I, B-Iа, B-Iб) ; для наружных установок – B-Iг; по содержанию взрывоопасных пылей - B-II и B-IIа.

Зоны класса B-I – зоны в помещении, в которые выделяется горючие газы или ЛЖВ, кот. могут образовывать с воздухом взрывоопасные смеси при норм. режимах работы.

B-Iа – зоны в помещении, в кот. взрывоопасные смеси могут образовываться лишь в результате аварии или неисправности.

B-Iб – те же что и B-Iа, лабораторные помещения и др., в кот. взрывоопасные вещества содержатся в очень малых количествах.

B-Iг – пространства у наружных установок: технологических установок, содержащих ЛЖВ или горючие газы; наземные и подземные резервуары с ЛЖВ и горючими газами, и т.д.

B-II – зоны в помещениях, в кот. выделяются горючие пыли и волокна, способные образовывать взрывоопасные смеси при норм. режиме работы.

B-IIа – зоны в помещениях, в кот. выделяются горючие пыли и волокна, способные образовывать взрывоопасные смеси при аварии или неисправности.

Пожароопасные зоны:

Зоны класса П-I – зоны в помещениях, в кот. обращаются горючие жидкости с температурой вспышки >61⁰С.

П-II – зоны в помещениях, в кот. выделяются горючие пыли с нижним концентрационным пределом воспламенения 65 г/м³.

П-IIа – зоны в помещениях с твердыми горючими веществами.

П-III – зоны вне помещения с горючими веществами.

32. Температура самовоспламенения. Температура вспышки. Лвж. Горючие жидкости.

Температура самовоспламенения – самая низкая температура вещества, при которой в условиях специальных испытаний происходит резкое увеличение скорости экзотермических реакций, заканчивающееся пламенным горением.

Температура вспышки – самая низкая температура горючего вещества, при которой в условиях специальных испытаний над его поверхностью образуются пары или газы, способные вспыхивать от источника зажигания, но скорость их образования не достаточна для устойчивого горения.

ЛВЖ – жидкости с температурой вспышки не более 61⁰С в закрытом тигле и 66⁰С в открытом тигле. ЛВЖ подразделяются на особо опасные, постоянно опасные, опасные при повышенной температуре.

Горючие жидкости – это жидкости, способные самовозгораться или возгораться от источника зажигания и гореть после его удаления. Горючесть жидкости опред. по температуре вспышки.

33.Хімічну піну отримують двома шляхами:із порошку, який складається з лужної та кислотної частин, змішуванням його з водою у піногенераторах, а також з водних розчинів лугів та кислот, змішуваних у вогнегасниках перед поданням піни у осередок горіння. Лужна частина цих реагентів складається з карбонату чи гідрокарбонату натрію та піноутворюючої речовини. Хімічна піна містить (за об'ємом): 80% вуглекислого газу; 19,7% води; 0,3% піноутворюючої речовини. Піна має густину біля 200 , кратність (відношення об'єму піни до об'єму продуктів, з яких вона утворена) біля 5 та стійкість (час з моменту утворення піни до її повного розпаду) близько 10 хв.При гасінні пожежі піна, покриваюча поверхні, ізолює їх від повітря, а вуглекислий газ, звільнюючись завдяки руйнуванню бульбашок піни, знижує концентрацію кисню у навколишньому середовищі.

Повітряно-механічну піну отримують при змішуванні водного розчину піноутворювача з повітрям. Кратність піни буває низькою (до 20), середньою (до 300) та високою (до 1000).Піна кратністю 100 містить 99% повітря, 0,94... 0,96% води та 0,04.. 0.06% піноутворювача, має густину біля 10 , стійкість 5 ..20 хв. Вогнегасна дія повітряно-механічної піни полягає в ізоляції та охолоджені горючих речовин та матеріалів. Обмеження у використанні пін є такими ж, як і для води. Крім того, повітряно-механічну піну не використовують для гасіння гідрофільних рідин (спирту, ацетону та ін.).

34. Загальною характеристикою матеріалів і речовин є їх вибухопожежонебезпечність, що може призвести до негативних наслідків при їх зберіганні, переробці або транспортуванні.До характеристики пожежонебезпеки належить нижня і верхня концентраційна межа розповсюдження полу’мя, вище і нижче якої суміш стає нездатною до розповсюдження полум’я. Зона розповсюдження полум’я — це зона об’ємних часток у суміші з окислювачем між нижньою і верхньою межею спалахування.Дані про нижню і верхню концентраційну межу розповсюдження полум’я використовують для визначення категорії виробництва за пожежовибухонебезпечнісю, а також для розрахунку вибухобезпечних концентрацій газів, парів і пилу у трубопроводах, технологічному обладнанні, проектуванні вентиляційних систем і т.ін.При роботі технологічного обладнання для оцінки аварійних ситуацій, пов’язаних з розливом горючих речовин використовують дані про темепературні межі розповсюдження полум’я, за яких насичені пари утворюють у відповідному окислюваному середовищі концентрації, що відповідають нижній і верхній межі розповсюдження полум’я.Для розробки заходів забезпечення пожежовибухової безпеки в процесі використання горючих речовин, а також забезпечення електростатичної іскробезпеки технологічних процесів використовують дані про мінімальну енергію запалювання.Мінімальна енергія самозапалювання — це найменше значення енергії електричного розряду, здатного запалити легкозаймисту суміш газу, пари або пилу з повітрям.При розрахунках тривалості пожежі в резервуарах, а також інтенсивності тепловиділення й температурного режиму пожежі використовують дані про такий показник як швидкість вигорання.Швидкість вигоряння — це кількість речовини, яка згоріла за одиницю часу на одиниці площі.Швидкість вигоряння характеризує інтенсивність згоряння речовини в умовах пожежі.Величина, яка характеризує оптичну щільність диму, який утворюється при згорянні речовини в об’ємі приміщення, має назву коефіцієнт димоутворення. Він використовується для класифікації матеріалів за димоутворюючою здатністю.Димоутворююча здатність матеріалів буває: мала, помірна та висока.Показник токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів використовують для порівняльної оцінки різних видів матеріалів.Полімерні матеріали за показниками токсичності продуктів горіння класифікуються на:

• надзвичайно небезпечні до 13 г/м3;

• високонебезпечні від 13 до 40 г/м3;

• помірно небезпечні від 40 до 120 г/м3;

• малонебезпечні понад 120 г/м3.

Окрім вказаних показників для оцінки пожежовибухонебезпечних речовин та їх сумішей, токсичної небезпеки, використовують такі поняття як стехіометрична концентрація горючих речовин, адіабатична температура горіння й максимальний ступінь розширення продуктів горіння.Стехіометрична концентрація горючої речовини — це вміст горючої речовини в суміші з окислювальним середовищем, що обчислюється за формулою:

, (35)

де b – стехіометричний коефіцієнт кисню в хімічній реакції горіння даної речовини.

Адіабатична температура горіння – це теоретично обчислена температура продуктів горіння.

35. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

 ВУГЛЕКИСЛОТНО-БРОМЕТИЛОВІ ВОГНЕГАСНИКИ ОУБ-3, ОУБ-7.Такі типи вогнегасників ефективно застосовуються для гасіння всіх первинних пожеж (крім горіння лужноземельних металів) при температурі навколишнього середовища від - 60 до + 60 °С.За будовою та принципом дії ці вогнегасники подібні до газових, але мають тонкостінні сталеві балони, та замість снігоутворювача - пряму насадку.Вогнегасники заряджають бромистиметилом: ОУБ-3 - 3,4 кг, ОУБ-7 - 7,76 кг і двоокисом вуглецю, відповідно 0,1 та 0,24 кг.Для викиду заряду з балона при відкритому вентилі у вогнегасник накачують повітря під тиском 0,86 МПа при температурі 20 °С.Вогнегасна дія бромистого етилу (галогенного вуглеводню) заснована на гальмуванні хімічних реакцій, тому вони часто називаються антикаталізаторами або інгібіторами горіння. Бромистий етил - рідина, що легко випаровується, має змочувальні властивості та добре гасить горючі матеріали. Вогнегасники рекомендується застосовувати в закритих приміщеннях. Для гасіння горючих матеріалів достатня концентрація бром етилу 4,6 і 4,8 %.

Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ОВП-5 і ОВП-10) і стаціонарні (ОВП-100, ОВПУ-250).Повітряно-пінний вогнегасник ОВП-10 (малюнок 2) складається із сталевого корпусу, в якому знаходиться 4-6 % водний розчин піноутворювача ПО-1, балончика високого тиску з вуглекислотою, для виштовхування заряду, кришки із замочно-пусковим пристроєм, сифонової трубки і розтруба-насадки для отримання високократної повітряно-механічної піни.Вогнегасник приводиться в дію натисненням руки на пусковий важіль, внаслідок чого розривається пломба і шток проколює мембрану балона з вуглекислотою. Остання, виходячи з балона через дозуючий отвір, створює тиск в корпусі вогнегасника, під дією якого розчин по сифоновій трубці поступає через розпилювач в розтруб, де в результаті перемішування водного розчину піноутворювача з повітрям утворюється повітряно-механічна піна. Кратність одержуваної піни (відношення її об'єму до об'єму продуктів, з яких вона отримана складає в середньому 5, а стійкість (час з моменту її освіти до повного розпаду) -20 хвилин. Стійкість хімічної піни 40 хвилин.

39.Реакція людини на шум різна. Деякі люди терпимі до шуму, у інших він викликає роздратування, прагнення піти від джерела шуму. В умовах сильного міського шуму відбувається постійна напруга слухового аналізатора. Шум ускладнює розбірливість мовлення, особливо при його рівні більше 70 дБ. Збиток, який заподіює слуху сильний шум, залежить від спектра звукових коливань і характеру їх зміни. Небезпека можливої ​​втрати слуху через шуму в значній мірі залежить від індивідуальних особливостей людини. Деякі втрачають слух навіть після короткого впливу шуму порівняно помірної інтенсивності, інші можуть працювати при сильному шумі майже все життя без скільки-небудь помітної втрати слуху. Постійний вплив сильного шуму може не тільки негативно вплинути на слух, але й викликати інші шкідливі наслідки - дзвін у вухах, запаморочення, головний біль, підвищену втому. Надмірний шум може стати причиною нервового виснаження, психічної пригніченості, вегетативного неврозу, виразкової хвороби, розлади ендокринної та серцево-судинної систем. Шум заважає людям працювати і відпочивати, знижує продуктивність праці. Шум справляє негативний вплив і на серцево-судинну систему. Ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, підвищений вміст холестерину в крові зустрічаються частіше в осіб, що проживають у гучних районах. Шум в значній мірі порушує сон. Відсутність нормального відпочинку після трудового дня призводить до того, що природно розвивається в процесі роботи стомлення не зникає, а поступово переходить у хронічну перевтому, яке сприяє розвитку ряду захворювань, таких як розлад центральної нервової системи, гіпертонічна хвороба. Вібрації При роботі в умовах вібрацій продуктивність праці знижується, зростає кількість травм. На деяких робочих місцях у сільськогосподарському виробництві вібрації перевищують допустимі значення, а в деяких випадках вони близькі до граничних. Не завжди відповідають нормам рівні вібрацій на органах управління. Зазвичай у спектрі вібрації переважають низькочастотні вібрації негативно діють на організм. Деякі види вібрації несприятливо впливають на нервову і серцево-судинну системи, вестибулярний апарат. У виробничих умовах ручні машини, вібрація яких має максимальні рівні енергії (максимальний рівень віброшвидкості) у смугах низьких частот (до 36 Гц), викликають вібраційну патологію з переважним ураженням нервово-м'язової тканини та опорно-рухового апарату. При роботі з ручними машинами, вібрація яких має максимальний рівень енергії у високочастотній області спектру (вище 125 Гц), виникають головним чином судинні розлади. При впливі вібрації низької частоти захворювання виникає через 8 ... 10 років, а при дії високочастотної вібрації - через 5 років і раніше. Загальна вібрація різних параметром викликає різну ступінь вираженості змін нервово й системи (центральної і вегетативної), серцево-судинної системи і вестибулярного апарату.

38. Вібрація(лат. Vibratio - коливання, тремтіння) - механічні коливання. Вібрація - коливання твердих тел. Про вібрацію також говорять у вужчому сенсі, маючи на увазі механічні коливання, що робить відчутний вплив на людину. В цьому випадку мається на увазі частотний діапазон 1,6-1000 Гц. Поняття вібрація тісно пов'язано з поняттями шум, інфразвук, звук. У практиці виміру вібрації застосовують одиниці: мкм, мм/з, м/с2(іноді - g, 1g=9,8м/с2). До заходів боротьби з вібрацією слід віднести заміну пневматичної клепки газовим зварюванням або застосування електросвердління замість ударного буріння. Велике значення має також строгий контроль за справністю і своєчасним ремонтом виробничого устаткування.Для попередження дії загальної вібрації найбільш дієвою мірою являється така конструкція машин і верстатів, яка виключає генерування вібраційних коливань. В той же час небезпечне в цьому відношенні устаткування повинне ретельно амортизуватися і встановлюватися на глибоких масивних фундаментах, відокремлених від сусідніх ділянок підлоги вільними проміжками. Не можна також допускати перебування робітників на вібромайданчиках, які необхідно забезпечувати дистанційним керуванням. На важких автомашинах, тракторах і комбайнах належить влаштовувати сидіння з гасителями вібрації і поштовхів. Нарешті, рекомендується встановлення спеціального режиму праці і відпочинку з 10-хвилинними перервами через кожну годину роботи. В той же час відповідні показники встановлюються також для допустимої тривалості вібраційної дії, що не відповідає встановленим санітарним нормам. З індивідуальних засобів захисту при дії місцевої вібрації повинні застосовуватися рукавиці з подвійним долонним прокладенням, руки, що оберігають до того ж, від охолодження. Після закінчення робочого дня слід приймати теплі ванночки для рук у поєднанні з самомассажем, а також віяловий душ на область хребта. Із загальнооздоровчих заходів необхідно вказати на проведення ультрафіолетового опромінення і додатковий прийом вітамінів В1 З і нікотинової кислоти. Велике значення мають попередні і періодичні медичні огляди. При цьому протипоказанням для прийому на роботи, пов'язані з вібраційною дією, служать вегетативні неврози, травми периферичних нервів, дефекти кісток і суглобів, гіпертонічна хвороба, вестибулопатии і деякі інші захворювання.