Розділ 2 Обґрунтування потреби у вапнуванні ґрунтів та розрахунок норм вапнуючого матеріалу

Потребу ґрунтів у вапнуванні визначають, користуючись даними додатків А – Е. При цьому обґрунтовують необхідність та черговість його проведення в кожному полі, висвітлюють питання про метод визначення норми вапнуючого матеріалу. План вапнування ґрунтів складається за формою табл. 2.1.

Таблиця 2.1

План вапнування ґрунтів у сівозміні

№ та площа поля, га	рНKCI	Нг, смоль/кг	Черговість вапнування в полях, рік	Норма СаСО3, т/га	Меліорант і вміст у ньому СаСО3, %	Норма меліоранту, т/га	Потрібно вапнуючого матеріалу на поле, т

Для проведення вапнування досить важливо встановити оптимальну норму вапна з урахуванням особливостей ґрунту та вирощуваних культур. Серед багатьох існуючих нині методів розрахунку найбільш розповсюдженим в Україні є розрахунок норми вапна за результатами визначення гідролітичної кислотності за методом Каппена:

Н_CaCOз = Нг · 1,5, т/га.

Якщо вміст діючої речовини у вапнуючих матеріалах зазначено не у вигляді СаСО₃, а у формі MgCO₃, CaO чи Са(ОН)₂, то одержану величину (з урахуванням еквівалентної маси цих сполук) відповідно помножимо на коефіцієнт 0,84; 0,56; 0,74.

Нині на виробництві все частіше (поряд з вище зазначеним методом) застосовують розрахунок норми вапна за нормами його витрат на зміщення величини рН_сол (додаток З):

Н_CaCOз = ΔрН · А ·10, т/га,

де ΔрН – заплановане зміщення рН (рН_{оптимальне} – рН_{фактичне});

А – витрати СаСО₃ для зміщення рН на 0,1 т/га;

10 – коефіцієнт для перерахунку в тонни на 1 га.

Для проведення вапнування використовують вапнуючі матеріали, що мають різну вапнуючу здатність: молотий вапняк –– 85 – 88% СаСО₃, доломітизований вапняк –– 85 – 108, мелена крейда –– 90 – 100, палене негашене вапно — до 178, гашене вапно — до 135, дефекат – 60% для І і менше 40% для ІІ класу, цементний пил — не менше 60, шлак торф’яний ––14 – 27, місцеві вапняки – не менше 60% СаСО₃.

У кінці розділу потрібно зробити висновок про можливий вплив проведених меліоративних заходів на властивості ґрунту і врожайність сільськогосподарських культур.

Розділ 3 Виробництво і використання органічних добрив

Виробництво та раціональне використання органічних добрив є важливим фактором підвищення родючості ґрунту та врожайності сільськогосподарських культур.

Вихід свіжого підстилкового гною від певної групи худоби за рік можна визначити за формулою

де Вд – вихід гною в кг за добу (додаток И);

Тс – тривалість стійлового періоду, діб;

Пс – середньорічне поголів’я тварин;

1000 – коефіцієнт перерахунку в тонни.

При розрахунках виходу гною до однієї голови ВРХ прирівнюють відповідно 1,5 голови коней, 2 голови молодняку ВРХ до двох років, 3 – 5 телят, 4 – 5 дорослих свиней, 10 овець.

Слід також звернути увагу на нагромадження та використання пташиного посліду. В середньому за рік від однієї голови одержують: від курей – 6 кг, качок – 8, гусей – 11 кг посліду.

Кількість гною в буртах розраховують, перемножуючи об’єм бурта (м³) на масу 1 м³ гною. Маса 1 м³ свіжого гною без ущільнення становить 300 – 400 кг, в ущільненому стані – 700, напівперепрілого – 800 і перегною – 900 кг.

Під час виробництві і зберіганні до стану напівперепрілого, свіжий гній втрачає 20% початкової маси. Якщо худоба у господарстві на безпідстилковому утриманні, то вихід рідкого гною від однієї голови за добу становить: ВРХ – 55 кг, молодняка ВРХ – 25, свиней – 5 кг. Маса 1 м³ рідкого гною становить 950 кг.

Вихід гноївки, яку можна використати для приготування компостів, складає 1,7% при щільному способі зберігання гною, 4,5 – напівущільненому і 10% при пухкому від маси свіжого гною.

Розрахунки можливого виробництва гною ведуть за формою табл. 3.1.

Таблиця 3.1

План виробництва підстилкового гною в господарстві

Вид і група тварин	Поголів’я тварин	Вихід свіжого гною, т/рік		Вихід гноївки, т/рік
		від 1-ї голови	разом
Вироблено разом, т			_________	________
Втрати при зберіганні гною 20%			_________
Виробництво напівперепрілого гною, т			_________

Одним із заходів збільшення виробництва органічних добрив є компостування різних органічних матеріалів. Після обґрунтування необхідності виготовлення компостів складається план їх виробництва за формою табл. 3.2.

Таблиця 3.2

План виробництва компостів у господарстві

Вид компосту	Матеріал для компосту-вання	Співвідно-шення ком-понентів	Витрати компонентів, т	Втрати при компосту-ванні, т	Вихід компосту, т

Слід урахувати, що втрати маси при компостуванні становлять близько 15%.

У господарстві можуть заготовлятися й інші види органічних добрив, що відображають у формі табл. 3.3.

Таблиця 3.3

План заготівлі інших видів органічних добрив, т

Вид добрива	Нагромаджується в господарстві	Завозиться в господарство	Разом
Мул ставків, річок
Солома, сухі стебла тощо
Гноївка
Зелене добриво
Промислові відходи
Разом

Загальна кількість всіх видів органічних добрив, що заготовляються в господарстві розподіляється між сівозмінами та іншими сільськогосподарськими угіддями з врахуванням рекомендованих оптимальних рівнів насичення, а коли їх виробництво недостатнє, то їх розподіляють, враховуючи пріоритети певних культур і сівозмін. Для визначення загальної кількості нагромадження органічних добрив користуються наступними коефіцієнтами переведення їх у стандартний гній: підстилковий гній – 1,0; безпідстилковий гній (10% сухої речовини) – 0,25; торфогнойовий компост (1: 1) – 1,0; солома – 2,2; курячий послід – 1,4; дефекат – 0,25; зелене добриво – 1,0.

Розподіл органічних добрив у господарстві проводять за формою табл. 3.4.

Таблиця 3.4

План нагромадження і розподілу органічних добрив у господарстві, т

Вид добрива	Заготовлено, т		Виділено для:						Інші вит-рати
	разом	у перерахунку на стандартний гній	польової сівозміни №1	польової сівозміни №2	овочевої сівозміни	кормової сівозміни	ґрунтозахисної сівозміни	садів і ягідників
Разом органічних добрив	х
Площа землі, га	х
Насиченість органічними добривами, т/га	х

У кінці розділу необхідно зробити аргументовані висновки за схемою:

1) оцінити способи, умови і якість заготівлі та зберігання гною в господарстві, насиченість ним 1 га ріллі порівняно з рекомендаціями;

2) зробити пропозиції щодо покращення умов нагромадження і застосування органічних добрив у господарстві.