- •6.1.Державні видатки, їх сутність та класифікація
- •6.2. Основні напрями видатків державного бюджету
- •7.1.Призначення та функції податків
- •7.2.Основні види податків
- •7.3.Діяльність державної податкової служби
- •8.4.Сутність стархування, функції страхування
- •8.5.Принципи страхування
- •8.6.Роль страхування в умовах ринкової економіки
- •8.3.Виникнення страхування
- •9.1.Сутність державного кредиту
- •9.2.Форми державного кредиту
- •9.3.Поняття та джерела погашення державного боргу
- •10.1.Сутність державних цільових фондів
- •10.2.Загальнодержавні цільові фонди
7.1.Призначення та функції податків
Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх встановлення.
Податки - це економічні відносини, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків.
Риси податків притаманні обов'язковим платежам:
1) податкові платежі - це обов'язкові збори, які стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником (плата за воду, землю);
2) відрахування, внески - це обов'язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.
Економічна сутність податків виявляється у грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави.
За економічною сутністю податки виконують дві функції: фіскальну і розподільчо-регулюючу.
Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними та рівномірно розподілятися за регіонами.
Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості національного доходу між державою та її суб'єктами, і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу.
7.2.Основні види податків
За ознакою суб'єкта оподаткування податки поділяються на прямі та непрямі.
Податки прямі — обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно та ін.).
Податки непрямі — податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами тощо).
Суб'єктом податку є виробник або продавець товару, який за законом є юридичним платником податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару або надання послуг.
Об'єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх згідно з чинним законодавством на такі види:
• загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі;
• місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
До загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів належать:
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість) тощо.
До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1) готельний збір;
2) збір за паркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) інші.