8.5.Принципи страхування

Страхування ґрунтується на принципах:

а) вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком – виду страхування;

б) страховий інтерес .

в) відшкодування завданих збитків в межах завданих втрат;

г) франчиза;

д) суброгація;

є) контрибуція;

ж) співстрахування та перестрахування;

з) диверсифікація.

Страховий ризик – конкретний об‘єкт або вид відповідальності.

Страховий інтерес – поява в наявності права власності або володіння.

Франчиза – це визначена договором страхування сума, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком.

Суброгація передбачає передачу страхувальником страховикові права на стягення заподіяної шкоди з винних осіб в межах сплаченої страхової суми.

Співстрахування і перестрахування – визначає вирішити суперечність між величиною запропонованого страхувальником ризику і фінансовими можливостями страховика взяти цей ризик на страхування.

Диверсифікація – суб‘єкт господарювання розширює свій бізнес за рахунок основного.

8.6.Роль страхування в умовах ринкової економіки

Перехід економіки на ринкові відносини, розвиток підприємницької діяльності, розширення кола товарних і обмінних операцій, взаємних договірних зобов'язань між господарюючими суб'єктами об'єктивно вимагає надійної системи гарантій, які надаються страховиками.

Страхування є особливою сферою перерозподільчих відносин щодо формування і використання цільових фондів грошових засобів для захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб і відшкодування їм матеріальних втрат при настанні несприятливих явищ і подій.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, виступають страховики, а з іншого - страхувальники.

Страховики - юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові платежі і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

8.3.Виникнення страхування

Суть, функції і призначення страхування формувалися історично, відбиваючи як рух, тенденції загального історичного розвитку, так і особливості іманентного саморозвитку. Враховуючи обидва фактори, синтезуючи історичні й теоретичні аспекти дослідження, можна визначити потребу і функції страхування як одного з різновидів людської діяльності, з'ясувати суспільно-політичні, історико-культурні передумови появи страхування, основні тенденції, закономірності, національну специфіку та етапи розвитку.

Зміст і характер, функції й адресації, а отже, і роль страхування змінювалися залежно від загального рівня суспільного й культурного розвитку, особливостей кожного етапу страхового процесу.

Перші форми страхування було виявлено за дві тисячі років до нашої ери в законах вавилонського царя Хаммурапі, які передбачали укладання угоди між учасниками торгового каравану про те, щоб завдані збитки, яких зазнає будь-хто в дорозі від різних небезпек, розподілялися між усіма учасниками.

8.2. Форми організації фондів страхового захисту.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

Страховий фонд – це сума грошових засобів, які утворюються у страховика за рахунок внесків страхувальників.

Створення відокремленого фонду самострахування підприємств дає можливість оперативно подолати тимчасові труднощі у процесі виробництва пов'язані з несприятливою економічною кон”юктурою, затримання платежів за поставлену продукцію, нестачею коштів для погашення позичок та інше.

Страхові резерви страховика формуються за рахунок великого кола його учасників-підприємств, організацій, фізичних осіб тощо. Учасники цього фонду виступають в особі страхувальників, що виділяють частину своїх коштів страховику з обов'язком виплатити компенсацію у разі настання страхового випадку.

Однак, покрити збиток від небезпеки за рахунок страхового фонду можна тільки у випадку рівності його обсягу вартості майна або еквівалентності вартості витрат на одужання. Тому страхування, як засіб боротьби з небезпекою досягне своєї мети якщо відомі: розмір збитків, час настання небезпеки, можливість для накопичення необхідної суми.