3. Характеристика основних виробників кондитерської продукції в Україні.

За даними Держкомстату, за 2012 рік було реалізовано близько 665 тис.т кондитерських виробів більш ніж на $900 млн. Частка української й імпортної продукції - вітчизняної продукції - 93%, імпортної -7% (у фізичному вираженні).

Основні продажі імпортерам «робить» шоколад. За перше півріччя 2012 року імпорт шоколаду склав приблизно 60% у загальному обсязі імпорту кондитерських виробів (у кількісному вираженні). Причому 40% приходиться на російську продукцію. Пористий шоколад російського виробництва не уступає своїх позицій українському товару. Більш того, за словами імпортерів, вони навмисно не проводять активної рекламної підтримки російської продукції, щоб не створювати штучного дефіциту.

На частку німецького шоколаду, по оцінках операторів, приходиться 15-20% у загальному обсязі продажів імпортних шоколадних виробів. Німецький шоколад — основний конкурент вітчизняного товару в дорогій ціновій групі.

Структура продажів — цукриста група — 46-47%, борошняна група — 44-46% (у кількісному вираженні). Загалом продажі кондитерських виробів на Україні щорічно ростуть приблизно на 10-15%.

Отже, розгянемо приведені дані детальніше. "Цукристі". Ієрархія за позиціями: "Roshen" – 21,7%, "АВК" –12,3%, Дніпропетровська КФ – 6,0%. Першість "Roshen" пояснюється тим, що на даний момент корпорація – безумовний лідер з виробництва шоколадних цукерок і цукерок, глазурованих шоколадом, як у коробках – "Маргарита", "Монте-Крісто", "Асорті", "Київ вечірній", так і вагових – "Ліщина", "Білочка", "Мисливські", "Червоний мак", "Кара-Кум".

"Карамель". "Roshen" – Такий об’єм – результат інноваційної політики корпорації – регулярного випуску новинок. На другому місці – "АВК" – 9,0%. Третя позиція – у "Київ-Конті" – 8,4%.

"Шоколад і шоколадні вироби". Безперечним лідером підрозділу "шоколад" залишається ВАТ "Крафт Якобс Сушард Україна". Його частка у загальному виробництві шоколаду склала 32,5%. Лідерство з "Крафт" розділило ЗАТ "АВК" – 20%. І тут необхідно зазначити, що така цифра – результат того, що "АВК" – якраз одна з тих компаній, яка до групи "шоколад і шоколадні вироби" відносить цукерки, глазуровані шоколадною або кондитерською глазур’ю. Це спотворює загальну картину і дозволяє "АВК" заявляти про те, що за підсумками 2002 року їй вдалося "стати лідером на ринку високоякісних шоколадних цукерок". При цьому, як було зазначено вище, лідером з виробництва шоколадних цукерок і цукерок, глазурованих шоколадом, є саме "Roshen". На третьому місці у підгрупі "шоколад і шоколадні вироби" – "Світоч" з 18,2% (і ці дані є абсолютно коректними, оскільки "Світоч" – давно відомий великий виробник шоколаду, який по праву повинен займати друге місце після "Крафта" ).

"Мучнисті". Другу позицію після "Roshen" (15,5%) займає ЗАТ ВО "Київ-Конті" – 14,9%. І незважаючи на наміри в недалекому майбутньому стати лідером і у виробництві цукерок (джерело – Інформкондитер), "мучнисті кондитерські вироби" – це поки єдина сильна сторона донецького виробника. Черкаський "Світ ласощів" з 8,6% у цьому підпункті займає третє місце.

Минулого року кількість супермаркетів, за даними операторів, збільшилося майже вдвічі, а продажу кондитерських виробів у великому роздробі виросли в 1, 5-2 рази. Тому багато постачальників «кондитерки» намагаються потрапити на полки супермаркетів і магазинів cash&carry. А для цього терміново привласнюють своєї продукції «ім'я», торгову марку, наділяють її в більш презентабельне упакування. Найбільший прибуток супермаркетам як і раніше забезпечує фасована продукція. Однак, розширюючи асортимент, усе більше супермаркетів починає торгувати і ваговою продукцією. Для неї зараз відводять спеціальні стелажі.

Частка реалізації кондитерських виробів на ринках у порівнянні з минулим роком знизилася, по оцінках операторів, приблизно в 2 рази. Асортимент кондитерських лотків складається з недорогої вагової продукції (середня ціна — 5-8 грн. за 1 кг), приблизно 50-70% якої — борошняна група.

Проблема українського ринку кондитерських виробів полягає в тому, що продукція — однотипна, великого розмаїтості насолод сьогодні немає. Приміром, халву, що уже багато років традиційно виробляється з насінь соняшника, можна було б виготовляти з будь-яких насінь, у складі яких є жир, — кунжут, волоський горіх, гарбузові насіння. Така продукція напевно продавалася б, адже покупцю постійно потрібно щось новеньке. Як і раніше цікавою залишається так називана дитяча група кондитерських виробів. Це можуть бути не тільки традиційні новорічні подарунки. Акцент у кондитерської продукції для дітей, я думаю, найкраще робити на упакуванні товару. Щоб упакування дитина могла використовувати в іграх. Цей напрямок буде перспективним і вигідним.

Зараз більш ефективним способом просування бренда кондитери вважають спонсирування різних заходів. Також у якості рекламоносія широко використовуються друковані видання. Але, на думку торговців, реклама гарна тільки на першому етапі просування товару — у перші три-чотири місяців. Вона підштовхує до першої покупки. Потім вибір залишається за покупцем. Тому, по глибокому переконанню торговців, виробник передусім повинен підтримувати стабільну якість товару (найчастіше виробники, розкрутивши торгову марку, не приділяють належну увагу якості продукції). Торговці ж намагаються підтримувати рівень продажів тієї чи іншої продукції, застосовуючи методи мерчандайзинга.

Кожен постачальник прагне зайняти кращі місця на полках супермаркетів. Зіграти свою роль у рішенні цього питання можуть плата за місце, ліквідність товару і навіть особиста домовленість з керівником магазина. Але в більшості випадків якщо продукція користається попитом, супермаркет сам виставляє її

Проблема українського ринку кондитерських виробів полягає в тому, що продукція — однотипна, великого розмаїтості насолод сьогодні немає. Приміром, халву, що уже багато років традиційно виробляється з насінь соняшника, можна було б виготовляти з будь-яких насінь, у складі яких є жир, — кунжут, волоський горіх, гарбузові насіння. Така продукція напевно продавалася б, адже покупцю постійно потрібно щось новеньке. Як і раніше цікавою залишається так називана дитяча група кондитерських виробів. Це можуть бути не тільки традиційні новорічні подарунки. Акцент у кондитерської продукції для дітей, я думаю, найкраще робити на упакуванні товару. Щоб упакування дитина могла використовувати в іграх. Цей напрямок буде перспективним і вигідним.

Зараз більш ефективним способом просування бренда кондитери вважають спонсирування різних заходів. Також у якості рекламоносія широко використовуються друковані видання. Але, на думку торговців, реклама гарна тільки на першому етапі просування товару — у перші три-чотири місяців. Вона підштовхує до першої покупки. Потім вибір залишається за покупцем. Тому, по глибокому переконанню торговців, виробник передусім повинен підтримувати стабільну якість товару (найчастіше виробники, розкрутивши торгову марку, не приділяють належну увагу якості продукції). Торговці ж намагаються підтримувати рівень продажів тієї чи іншої продукції, застосовуючи методи мерчандайзинга.

Кожен постачальник прагне зайняти кращі місця на полках супермаркетів. Зіграти свою роль у рішенні цього питання можуть плата за місце, ліквідність товару і навіть особиста домовленість з керівником магазина. Але в більшості випадків якщо продукція користається попитом, супермаркет сам виставляє їїна «хлібні» місця.

Ринок кондитерських виробів у порівнянні з минулим роком ущільнився і досить насичений операторами й асортиментом — пропонується дуже велика кількість аналогічної продукції. Так називані вільні ніші, на мій погляд, на ринку є і будуть завжди. Їхня наявність залежить від пропозиції виробниками принципово нового продукту, від розвитку й особливостей системи збуту. У стимулюванні збуту основну роль грає, звичайно, виробник: він володіє більшими фінансовими можливостями, чим продавець, і до того ж визначає і формує споживчі якості товару. Продавець обмежений фінансово, і тому може сприяти росту продажів тільки організацією власної роботи. Не можна виділити, який з цих методів більш ефективний. Вони переслідують одну мету - донести товар до кінцевого споживача.

Для збільшення продажів товар повинний мати своє постійне місце, щоб покупцю не приходилося витрачати час на його пошуки. Звичайно якщо покупець не бачить товару на звичному місці, він вважає, що його просто немає в магазині. Деякі постачальники вимагають, щоб їхню продукцію розташовували «корпоративним блоком». Таке розташування можливо, тільки якщо продукція відноситься до однієї товарної групи. У противному випадку порушуються принципи розміщення товарів у супермаркеті.

Великі виробники ще торік провели «чищення» серед своїх дистриб’юторів. Безсумнівно, це було викликано вимогами ринку (підвищення обсягу продажів, більш якісне просування товару і т.п.). Сьогодні дистриб’ютори поставлені виробником у тверді цінові рамки. Вони одержують знижку в середньому 10-12% і не мають права реалізовувати продукцію за цінами, нижче установлених виробником. Виробник хоче регулювати ціну на свій товар на всіх етапах продажу - від опту до роздробу. Крім того, у більшості випадків оплата за товар повинна бути зроблена протягом двох тижнів, тоді як багато магазинів розраховуються з постачальниками протягом двох місяців. Виходить, що дистриб’ютор, розраховуючи з виробником, повинний викладати гроші з власної кишені. На мій погляд, цю проблему могла б вирішити гнучка система знижок — чим раніш оплачується товар, тим більший відсоток знижки. Виробник сьогодні, по суті, утрачає свого дистриб’ютора з налагодженими каналами збуту (багато хто відмовляються бути ексклюзивними дистриб’юторами навіть відомих виробників). Така ситуація буде доти, поки дистриб’ютору не буде надана визначена воля дій.