5. Перспективи розвитку кондитерської галузі України.

Кондитерську галузь відрізняє стабільне зростання виробництва за останні роки. Це говорить про те, що галузь є прибутковою і найближчим часом розгорнеться найжорстокіша конкурентна боротьба за право контролю над цими ринками. Ринок є привабливим не тільки з позиції конкуренції, але і по привабливості для споживачів і коливанням сезонності продажів, знанню і наданню переваги торговим маркам, можливості розширення і модернізації асортименту. Галузь знаходиться в передодні консолідації і посилення конкуренції за споживача, географічні ринки і канали збуту.

Конкурентна боротьба розвертається не тільки за право контролю над ринком, але і за право заняття власної асортиментної ніші.

Внаслідок стрімкого розвитку ринку точно що-небудь спрогнозувати практично неможливо. Розвиток ринку може йти по декількох напрямках (використовуючи "сценарний" метод): ринок залишиться олігополістичним (що уже підтверджує наявність таких найбільших підприємств, як “Roshen”, концерн "АВК", концерн "Укрпромінвест", фірма "Світоч", Крафт Якобс Сушард, Харківська бісквітна фабрика); або ринок придбає монополістичний характер, причому достатньо складно виділити одного лідера. Безумовно, і той, і інший варіанти розвитку ринку мають свої негативні моменти, якщо їх розглядати з погляду споживачів.

Динаміка обсягів виробництва і прогноз розвитку кондитерської промисловості України представлені на рисунку 2. Як показує модель розвитку ринку, при збереженні тенденцій, що намітилися, до 2005 року Україна у виробництві кондитерських виробів може вийти на рівень 1990 року, що складе приблизно 1 млн. 100 тис.т продукції. По оцінках операторів, бурхливого сплеску чи , навпаки, падіння продажів кондитерських виробів не очікується. Обсяг ринку в наступному році виросте ще на 10-15%.

З наступним насиченням ринку кондитерських виробів різко зростаюча конкурентна боротьба буде розвертатися в основному між вітчизняними товаровиробниками. Як наслідок, на ринку зрештою залишаться найбільш конкурентноздатні з них. Конкурентноздатність продукції буде досягатися не тільки за рахунок якості сировинних компонентів, дизайну продукції і її упакування, але і за рахунок розробки і впровадження нових технологій, що забезпечують вигідне з'єднання рівня собівартості і рівня якості продукції. Якщо цей сценарій буде виконуватися, вітчизняні товаровиробники зможуть експортувати продукцію не тільки в країни ближнього зарубіжжя, але продавати по усьому світі. Однак усе це можливо тільки при всебічній підтримці держави даної галузі. Найбільш необхідними діями є виконання антидемпінгових заходів щодо імпорту кондитерських виробів, зменшення й оптимізація митних платежів за сировину, не вироблену в Україні.

Імпортери шоколаду упевнені, що зможуть наростити обсяги продажів у 2 рази (якщо вітчизняні виробники не розширять асортимент аналогами імпортного товару).

При подальшому формуванні олігополістичного ринку ускладниться робота на ринку інших підприємств кондитерської галузі, тому що цінову політику будуть диктувати кілька підприємств, що практично унеможливить збільшення частки ринку інших підприємств на освоєних сегментах ринку, а для виходу на нові сегменти середні і дрібні підприємства не мають фінансових ресурсів. Процес витіснення дрібних підприємств із ринку буде продовжуватися. З іншого боку, кінцевий споживач залишиться у виграші: необхідність для підприємств утримуватися в лідируючій п'ятірці буде стимулювати їх удосконалювати свою товарну політику (розробляти і виводити на ринок нові товари, постійно поліпшувати сервісне обслуговування і т.д.). Хоча при такому характері ринку можливе виникнення "цінових воєн", що ляже важким тягарем на всі підприємства, але для кінцевого споживача різке зниження цін при нинішній платоспроможності

буде сприяти росту споживання кондитерських виробів.

Якщо розвиток піде по сценарію монополізації, то практично програють усі: і підприємства, і споживачі. Підприємства (дрібні і середні) цілком попадають під ціновий і товарний пресинг – монополіст буде диктувати свої умови. Але найбільш негативно дана ситуація відіб'ється на споживачах. Монополізований ринок по своїй природі схильний до виникнення застійних явищ. Тому що виробник на ринку практично один те немає необхідності в здоровій боротьбі за споживача, не треба прагнути до нових розробок – ринок весь його і поріг проникнення на нього досить високий, щоб перешкодити появі альтернативного лідера.

Лише деякі підприємства досить успішно працюють у напрямку кардинального відновлення асортименту, розуміючи, що зі старим асортиментом вижити в умовах зростаючої конкуренції буде нелегко. Конкуренція в асортиментних групах буде і далі загострюватися й уникнути її можна буде лише методом диверсифікованості асортименту.

Уже сьогодні ринок кондитерських виробів має ряд особливостей, властивих олігополістичному ринку: визначені лідери ринку, що формують цінову політику. 70% ринку належить підприємствам, можливість входу на ринок для нових "гравців" обмежена і небезпечна.

Якщо великі виробники не переглянуть свою цінову і збутову політику, не виключено, що багато хто ї їхніх дистриб’юторів добровільно підуть з кондитерського ринку і займуться реалізацією інших продуктів харчування. Роздрібні ж торговці будуть продовжувати диктувати свої умови постачальникам.

Для успішної роботи підприємства необхідно прийняти ряд законів, що поліпшили б положення галузі. Для стабілізації виробництва і підвищення його ефективності необхідно зменшити ставки ввізного мита на сировину, тароупаковочні матеріали й устаткування, а також збільшити їх на деякі імпортні кондитерські вироби і концентрати.