3.3. Еколого-біологічні особливості рослин, використаних для озеленення території дитячого садка

Клен гостролистий (Acer platanoides L.). Це тіньовитривала, досить морозостійка рослина; цвіте у квітні — травні (рис. 3.1). Поширений майже по всій Україні. Має розкидисту крону, бурувато-сіру кору, що розтріскується, і коричневі молоді пагони. Більшість кленів можуть виносити сухість грунту, але краще ростуть при поливі. Його використання найбільш актуальне при потребі створення затишку в тій чи іншій ділянці або візуального відокремлення території закладу від загального ландшафту [59].

Рис. 3.1. Клен гостролистий (Acer platanoides L.).

Береза бородавчаста (Betula pendula L.). Це також гіллясте дерево; його кора біла, внизу темно-сіра, з тріщинами; листки гладенькі, черешкові, двічі гострозубчасті (розпускаються рано навесні, восени стає жовтим). Цвіте в квітні-травні. Росте у тайзі, значно поширена в лісовій та лісостеповій смугах України, утворюючи великі масиви в листяних і мішаних лісах. Полюбляє вологі луки, низовинні місця, береги річок, стариць, струмків. Однак, добре росте в будь-яких умовах, нормально переносить забруднене повітря (тому, використовується при озелененні промислових територій). Важливою особливістю є світлолюбивість дерева; через це воно важко приживається на затінених територіях. Тривалість життя берези — 100-120 років. Цікаво, що в давнину у слов’ян рік позинався не зимою, а весною, і зустрічався він березою, а не ялинкою. Саме дерево було символом світла та радості. Крім того, місяць, в який розпускалась береза називався «березозол». На півдні та в центрі Київської Русі це був перший місяць весни, а на півночі — другий. Відлуння цієї традиції спостерігаємо в українській назві місяця – «березень» [25].

Туя західна, або життєве дерево (Thja occidentlis L.) — вічнозелене хвойне дерево з родини кипарисових, роду туя. Це густогіллясте дерево родом з Північної Америки, заввишки до 12 (20) м або кущ із пірамідальною кроною. Гілочки короткі, пласкі, із зеленою лускатою хвоєю, яка взимку стає буро-зеленою (рис. 3.2). Росте відносно повільно. Зимостійка. Тіньовитривала, до ґрунту не вимоглива, краще розвивається на родючих, суглинкових, супіскових і вологих піскових ґрунтах, газовитривала; незважаючи на поверхневу кореневу систему, вона не боїться вітрів. Добре витримує формуючу стрижку зі створенням будь-яких топіарних форм. Вимоги до вологості: середні (вологолюбна, але переносить сухість). Це дерево тіневитривале, але віддає перевагу світлу. Мінімальна прийнятна для нього температура – 36̊ C; глибина залягання коренів: не менше 76 см.

Рис. 3.2. Туя західна (Thja occidentlis L.)

Завдяки великій кількості високодекоративних штучно виведених форм, зимостійкості, довговічності і стійкості до міських умов, туя західна дуже поширена в декоративному садівництві по всіх континентах у багатьох кліматичних зонах [63].

Ліщина деревовидна (Corylus colurna L.). Це тіньовитривалий мезофіт, мезотерм, еумезотроф, кальцефіл, ассектатор, що володіє високими декоративними достоїнствами. Хоча ліщина тіньовитривала, але при сильному затіненні мало плодоносить , листя втрачає забарвлення. Краще садити її на сонячному і захищеному від вітру місці. Бажані багаті, родючі, дреновані, слабопідзолисті, нейтральні грунти, помірно вологі суглинки і супіски. Не любить близьких грунтових вод, кислого, піщаного, заболоченого, кам'янистого грунту. Завдяки рясному опаду листя, багатого солями кальцію, підвищує грунтову родючість. Найбільш переважні для посадки східні, північно-східні, північні частини (що було застосовано під час проектування) – взимку і навесні тут менші коливання добових температур, що знижує небезпеку підмерзання і опіків. Ліщини зимостійкі, але в зими з тривалими сильними морозами підмерзають [29].

Спірея японська (Spirea japonika L.) — листяний чагарник родини Розоцвіті (рис. 3.3). Він є низькорослим, з широкою, напівшаровидною кроною.

Рис. 3.3. Спірея японська (Spirea japonika L.).

Ця рослина характеризується, як яскравим лимонно-зеленим листям, так і чарівним рожевим цвітінням. Найкращим і єдиним місцем сприятливого росту спіреї є сонячна ділянка. Висота дорослого чагарника досягає 0,3-0,4 м, а ширина 0,6-1,2 м. Листя декоративне і дуже привабливе. Їм характерний лимонно-жовтий або лимонно-зелений колір. Цвітіння доволі рясне. Воно представлене численними суцвіттями пурпурно-рожевого кольору. Вони розпускаються в період з червня по липень на пагонах поточного року. Фахівці виділяють середню тривалість цвітіння в 45 днів. До грунту рослина зовсім не вимоглива. Це може бути як добре дренований, так і злегка родючий грунт. Також, даний чагарних є абсолютно зимостійким [18].

Гортензія деревовидна (Hydrangea arborescens L.) – чагарник з великим опадаючим листям (рис. 3.4). Гортензія цвіте довго і рясно, витривала і невибаглива до догляду, морозостійка. Гортензії в кімнатних умовах вирощують навесні, коли вони цвітуть червоним, блакитним, білим або рожевим кольором. А влітку і восени їх можна висаджувати в сад. Під прямими променями сонця вирощувати рослину не варто, тому оптимальним варіантом розташування є східна і західна частини території. При цьому, гортензія деревовидна є достатньо тіневитривалою (висаджування на півдні не знищить рослину, а лише знизить її ріст).

Рис. 3.4. Гортензія деревовидна (Hydrangea arborescens L.).

Грунт може бути свіжий або вологий, кислий або слабколужний. У весняно-осінній період гортензію необхідно поливати рясно, відразу після висихання верхнього шару грунту. Гортензію необхідно обприскувати протягом всього року, для забезпечення високої вологості повітря [12].

Керія японська (Kerria japonika L.) — декоративний чагарник з тонкими схиленими гілками, витонченим листям і яскравими жовтими квітками. Квіти керії, махрові або прості, нагадують мініатюрні трояндочки. Цвітіння керії триває з весни до середини літа. За форму квітки, що нагадує троянду, і за раннє цвітіння в Європі керію називають японською трояндою або пасхальною трояндою. Керія — листопадний чагарник, сильно розростається як у висоту, так і в ширину. Декоративні не тільки квіти, а й листя керії: почергово розташовані, зубчасті, подовжено-овальні та загострені на кінцях, до 10 см в довжину, з помітними прожилками, жовтіючі восени. Листя керії трохи нагадує листя малини, іншого чагарника з того ж сімейства. Навесні керія зацвітає однією з найперших декоративних чагарників. Квіти керії — поодиноко-розташовані, насичено жовтого кольору, до 6 см в діаметрі. Зовнішній вигляд і тонкий запах квіток керії трохи нагадує кульбабу. Керію відносно просто вирощувати. Як і багато лісових рослин, керія віддає перевагу вологому і водопроникному ґрунту, багатому на гумус, і відмінно відчуває себе в півтіні. Керію можна висаджувати на повне сонце, при цьому необхідно забезпечувати вологість ґрунту і мати на увазі, що квітки керії на сонці швидко вицвітають і бліднуть. Керія може рости і в повній тіні, але цвітіння чагарника буде не настільки пишним. Зимостійкість керії вельми висока; вона також фактично не уражується шкідниками та хворобами [26].

Ялівець козацький (Juniperus sabina L.) — хвойний чагарник роду Ялівець (Juniperus L.). Дводомний сланкий чагарник висотою 1-1,5 м (рис. 3.5). Швидко розростається в ширину і утворює щільні зарості. Хвоя двох типів: у молодих рослин ігловідна, прямостояча, загострена, 4-6 мм завдовжки, зверху — синювато-зелена, м'яка, з чітко виділеною серединною жилкою; у дорослих рослин хвоя лускоподібна. Широко застосовується для декорування кам'янистих гірок, укосів, в одиночних і групових посадках на газонах і узліссях. До ґрунтів ялівець козацький невимогливий, добре росте як на кам'янистих, так і на піщаних сухих ґрунтах, виносить деяке засолення. Посухостійкий, але не переносить застійного зволоження. Морозостійкий вид, виносить короткочасні заморозки до -30°С [7, 63].

Рис. 3.5. Ялівець козацький (Juniperus sabina «Blue Danube»).

Півонія трав’яниста (Paeonia L.) — прекрасні багаторічні квіти, що будуть тішити око пишним цвітінням в травні та напочатку червня. Рослини добре ростуть як на сонячному місці, так і в напівтіні. При посадці у сильній тіні трав’янисті півонії практично не будуть цвісти. В догляді не вибагливі. Старі корчі (10-15 років) можуть перестати цвісти, тому їх пересаджують. Трав'янисті півонії розвивають велику вегетативну масу, тому потребують великої кількості води. Поливати півонії слід рясно, щоб волога пройшла вглиб грунту і досягла коренів. Поверхневий полив не принесе рослинам користі.

Айстра китайська (Callistephus chinensis L.) — однорічна рослина; кущ прямостоячий висотою до 60 см. Квіти повні, яскравого рожевого забарвлення. Висаджують на відкритих сонячних ділянках. Висівають у відкритий грунт з ранньої весни до початку травня. Переносить незначні заморозки. Можна вирощувати через розсаду. За сухої погоди айстри поливають, але треба пам’ятати, що вони погано реагують на надлишок вологи. Цвітуть айстри з липня по жовтень. Не рекомендується вирощувати з року в рік на одному місті.

Чорнобривці відхилені (Tagetes patula L.) – (їх іноді називають французькими; заввишки вони 20-40 см). Суцвіття може бути і махровим, й немахровим, але від цього не менш гарним, діаметром 4-7 см, жовтим, помаранчевим, а також червоно-коричневим, двоколірним. Чорнобривці теплолюбні, світлолюбні й дуже посухостійкі; вони мало вимогливі до грунту. Багатьом квітникарям відомо, що чорнобривці — дуже невибагливі до умов вирощування рослини. Особливо це твердження справедливо для чорнобривців відхилених, які чудово ростуть навіть уздовж жвавих автомобільних трас. Ці рослини можна вирощувати в горщиках, неглибоких мисках і ящиках на балконах або в саду, окремо або разом з іншими однорічними рослинами. Практично всі рослини надають перевагу відкритій місцевості, хоча, якщо їх посадити в затінену ділянку, вони все одно будуть радувати своїм незабутнім цвітінням. Грунти для посадки й вирощування чорнобривців слід підбирати родючі, нейтральні та суглинні. Істотною перевагою цих чудових квітів є підвищений опір до різних шкідників і хвороб. Фітонциди, що містяться в листі чорнобривців, відмінно відлякують шкідливих комах [14].

Інші види однорічників також характеризуються невибагливістю та посуховтійкістю.