Змістовний модуль 2.

Тема 6. Географія рекреаційних та активних видів туризму

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню географії рекреаційних та активних видів туризму.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

• мати уявлення про географічну характеристику рекреаційних та активних видів туризму;

• знати основні центри рекреаційних та активних видів туризму світу;

• вміти аналізувати умови для розвитку активних та рекреаційних видів туризму.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Географічна характеристика купально-пляжного туризму. Пляжно-купальний туризм – один з наймолодших видів туризму. Виник у кінці XIX ст. Деякі вчені вважають пляжний туризм різновидом оздоровчого туризму, тому що існує таласотерапія (лікування морем).

Пляжно-купальний туризм є най розповсюдженим серед рекреаційних видів туризму. Головна умова такого туризму – наявність водойму (як океан, так і ставок). Друга умова – температура води і повітря (для купання температура повітря 17 С і вище, температура води 21С і вище (для дітей - 24-25 С). Третя умова – якість води (відсутність бактеріального забруднення, хімічних домішок тощо).

Найбільш за все пляжно-купальний туризм розвиваєтеся на морських узбережжях. Найсприятливішими є моря басейну Середземного моря (Лігурійське, Егейське, Чорне, Адріатичне та ін..), Червоне, Аравійське, Андаманське, Карибський басейн, Балтійське, Північне, моря Далекого Сходу.

Найкращі умови мають Іспанія (континентальне узбережжя, Балеарські острови), Франція (Лазуровий берег або Французька Рив’єра, острови), Італія (Лігурійська Рів'ера), Греція (острови), Північна Африка (Єгипет, Туніс, Марокко), Кіпр, Туреччина, Ізраїль і т.д.

Океанські пляжі знаходяться на другому місці, бо є не дуже сприятливими через високі океанські хвилі. Це такі території як Канарські острови, Мальдівські острови, Сейшельські острови, інші острови, що належать до Африканського макрорайону (Коморські, Маврікій, Мадагаскар), Гавайї.

Найбільш підходять для пляжно-купального туризму затоки – Бенгальська, Сіамська. Даний вид туризму розвивається і на озерах. В Європі це Балатон, Охрідське, Женевське, Плітвітські озера, Карінтія В Азії: Каспійське, Іссик-Куль, Караколь, Севан тощо. В Америці: Великі Американські озера, Чапала. В Африці: озеро Ретба.

Річки приваблюють менше, бо там є течія та низька температура води. Штучні водойми – водосховища та ставки використовуються там, де немає інших водних ресурсів.

Географічна характеристика лікувально-оздоровчого туризму. Найдавніший вид туризму. Про це свідчать залишки курортів з античних часів: острів Евбея (Греція), альпійські курорти Санкт-Моріц, Віс-Баден, Баден тощо.

Класифікація курортів:

1. Бальнеологічні ( від «бальнео»- ванна, курорти де лікують водою);

2. Бальнеокліматичні (до мінеральних вод додається цілющий клімат, особливо цей вид курортів поширено в горах та на морських узбережжях);

3. Бальнеогрязьові (цілющими факторами є мінеральна вода та лікувальна грязь);

4. Грязьові;

5. Кліматичні: гірськокліматичні, приморські (60% від загального обсягу курортів світу);

6. Кліматокумисолікувальні. ( особливий вид курортів, що є тільки в Азії, лікують тяжкі хвороби легенів (наприклад туберкульоз).

Останнім часом розвиваються нові види курортів: розважальні, ігрові (Лас-Вегас, Монте-Карло), SPA - курорти також набувають все більшої популярності.

Лідером оздоровчо-лікувального туризму є Європа. Найкраще розвивається в наступних мезорайонах: Центральній, Альпійський, Причорноморський, Німеччині і країнах Бенілюксу, Франції, Росії. Країни - лідери: Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Франція, Хорватія, Словенія, Україна. Північна Америка, США.

Географічна характеристика круїзного туризму. Досить новий вид туризму. який почав розвиватися з появою пароплавів. А в кінці XX ст. став сектором туристичної індустрії з найбільшими темпами росту.

Круїз – подорож на водних видах транспорту, що включає огляд визначних пам’яток на суші, а також різноманітні розваги на кораблі. Цей вид туризму є найбільш капіталомістким. До недавнього часу цей вид туризму був найбільш дорогим, але стає дедалі більш демократичним.

Круїзи поділяються на морські річкові, на озерах не такі розповсюджені. Найкращими вважаються морські.

Основні райони круїзного туризму: басейн Середземного моря. Іспанія, Італія, Франція, Греція, Єгипет, Карибський басейн. (Західні Кариби – найпривабливіша частина; Східні Карибі, Південні Кариби). Вздовж берегів Великобританії, Скандинавії, Росії, США, Австралії, Океанії.

Річкові – Європа. Франція (Луара), Німеччина (Рейн), Італія (Тигр), Росія (Волга). США (Міссісіпі).

Україна має значні перспективи для розвитку круїзного туризму, перш за все в басейні Чорного моря.

Географічна характеристика гірськолижного туризму. Відносно новий вид туризму. Виник в Норвегії в XIX ст. Сучасні форми гірськолижного туризму прийшли з Австрії. Справжній бум гірськолижного туризму прийшовся на 60-ті роки XX ст., коли почалися трансляції зимових Олімпійських ігор по телевізору.

Зараз він розповсюджений від Аляски до Чілійських Анд, від центральних Кордильєр до Паміру. Нараховується близько 4000 курортів у світі, які відвідують приблизно 1 000 000 туристів щорічно.

Лідер – Європа. Альпи – найдовші та найпопулярніші лижні спуски у світі. Найдовший схил – 22км – Біла Долина. Франція, Австрія, Італія, Швейцарія. На другому місці – гори Центральної Європи: Судети, Карпати, Гагри, Родопи. Польща, Словаччина, Румунія, Болгарія, Чехія, Україна. На третьому – Скандинавські (Норвегія, Фінляндія). На четвертому – Піренеї (Іспанія, Андорра). Північна Америка. Північний схід США (Апачі), Захід США (Скелясті гори), Тихоокеанське узбережжя, Канади (Скелясті гори). Азія. Японія (курорти Сакура, Нагано), Росія (Кавказ, Хібіни, Уральські гори).

Для цього виду туризму характерною є проблема сезонності.

Шляхи подолання:

• Ущільнення снігу

• Штучний сніг (в Японії створено гірськолижні спуски під дахом)

• Диверсифікація послуг – створення умов для кліматолікування.