Взять в библиотеке книгу:

Осокiн В.В., Сорока I.В., Селезньова Ю.А. "Охорона працi у торгiвлi. Пiдручник для студентiв торгiвельно-економiчних i комерцiйних вузiв". - Донецьк, ДонДУЕТ, 2003.-228 с.

Охорона праці

1. Аналіз нормативних документів, що регламентують мікроклімат у виробничих приміщеннях

За роки незалежності в Україні розроблена нормативна база в області охорони праці. Вона містить у собі закони «Про охорону праці», «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення», «Про пожежну безпеку», видані на їхній основі підзаконні акти, кодекс законів про працю й інші нормативні документи. Одними з основних принципів державної політики в області охорони праці є: пріоритет життя і здоров'я працівника стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Вимоги до параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях приведені в ГОСТІ2.1.005-88 «ССБТ. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». З 01.12.1999 року введені в дію «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» ДСН 3.3.6.042-99. У цьому нормативному документі дані терміни і визначення, приведені вимоги до параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях, до способів його нормалізації і теплозахисту працівників; викладені загальні методи виміру параметрів мікроклімату і їхньої оцінки.

Згідно ДСН 3.3.6.042-99, мікроклімат виробничих приміщень – умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на теплообмін працюючих з оточенням шляхів конвекції, кондукції, теплового випромінювання, а також випару вологи. Ці умови визначаються сполученням температури, відносній вологості і швидкості руху повітря, температури навколишніх поверхонь, інтенсивністю теплового (інфрачервоного) випромінювання. Згідно з цими нормами, оптимальні мікрокліматичні умови – сполучення параметрів мікроклімату, що при тривалому і систематичному впливі на людину, забезпечують збереження нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності. Припустимі мікрокліматичні умови – сполучення параметрів мікроклімату, що при тривалому і систематичному впливі на людину, можуть викликати перехідні і швидко нормалізують зміни теплового стану організму, що супроводжуються напругою механізмів терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Санітарні норми поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і підпорядкування.

Показники температури повітря в робочій зоні по висоті і по горизонталі, а також протягом робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для даної категорії робіт і періоду року.

Оптимальні показники мікроклімату встановлені для постійних робочих місць. Припустимі показники встановлюються диференційовано для постійних і непостійних робочих місць. Припустимі величини показників мікроклімату встановлюються у випадках, якщо по технологічних вимогах, технічним і економічним причинам не забезпечуються оптимальні норми.

У ДСН 3.6.042-99 приведені, відповідно оптимальні і припустимі норми температури, відносній вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень у залежності від періоду року (холодної або теплий) і категорії виконуваних у них робіт (легка – Іа, легка – Iб, середньої ваги – IIа, середньої ваги – IIб, важка – III). Холодний період року характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря 10°С і нижче, теплий період року – середньодобовою температурою його вище 10°С. Легкі фізичні роботи (категорія І) розділяються на категорію Іа – енерговитрати до 105...140Вт (90-120 ккал/ч) і категорію Iб – енерговитрати 141...175 Вт (121...150ккал/ч), середньої ваги фізичні роботи (категорія II) – на категорію IIа – енерговитрати 176...232 Вт (151...200 ккал/ч) і категорію IIб – енерговитрати 233...290 Вт (201...250 ккал/ч), важкі фізичні роботи (категорії III) – види діяльності з витратою енергії 291...349Вт (251...300ккал/ч).