Практичні завдання

1. Прочитайте автобіографію Марка Черемшини. Зробіть етимологічний аналіз.

Дід Дмитро Олексюк... був правовірний і справедливий гуцул, дуже доброго серця володар ще з первісною простотою... святкував усі хоть би найменші свята, вірив у відьми і лісовиків, добре вгадував наперед лиху і добру погоду, нікому не каламутив води і при­ймав на нічліг всякого, хто тільки того собі забажав... майже щоночі ночувало у дідовій хаті десять, а не раз і двадцять осіб... Дід дуже любили з гостями набуватися та й хоть відповідати, хоть слухати оповідань про давнину, як Черемошом ішла турецька гра­ниця, про якогось лихого ката Руського, про великого богатиря вірменина Ромаш­кина, про татарів і волохів, про лісових божків і духів, про брахманський Великдень, Ісафатову (Иосафатову) долину, про відьми і чугайстра, про Каньовського, про чудне гілля і т.ін.

Дід уміли красно грати на флоярі і по вечері грали, а гості співали і танцювали... І це був я малим приземком, як дід і баба справили мені всю парубоцьку ношу, і капелюх з павами, і онучі крашені, і нараквиці вовняні та й брали мене до церкви, а не раз до містечка Кути або до Косова. Я пропадав за дідом, та за його казками, та співанками, і грою на флоярі, та за тими бадіками (дядьками) і вуйками, що у діда ночували і в гості повертали, і так красно, та весело, та любо набувались, красну бесіду мали, мене нахвалювали, теплими долонями гладили, баранчиками, із бринзі топленими, та пукавками, та денцівками, та сурмами обдаровували, красних співанок співали, хату аж до сволоків веселили.

...Етнографічних матеріалів я не збирав, бо сам був тим матеріалом, пересякнувши наскрізь народними піснями та казками із самого малку. Я виріс серед співанок, та казок, та сопілок, вдихав їх в себе і віддихав ними (М.Черемшина).

2.Прочитайте уривок з повісті і.Франка «Захар Беркут». Поміркуйте, які дитячі враження лягли в основу спостережень автора. Зробіть стилістичний аналіз.

Ще сонечко не зараз мало сходити, а вже ловецьке товариство вирушило з табору. Глибока тиша стояла над горами; нічні сумерки дрімали під темно-зеленими кронами сме­рек; на густім, чепіргатім листі папороті висіли краплі роси; повзучі зелені поясники вили­ся попід ноги, плуталися поміж корінням величезних вивертів, спліталися в непрохідні клебуки з корчами гнучкої колючої ожини та з сплетами дикого пнучого хмелю. З пропадистих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалася сивими туманами пара — знак, що на дні тих дебрів плили невеличкі лісові потоки. Повітря в лісі напоєне було тою парою й запахом живиці; воно захоплювало дух, немовбито ширших грудей треба було, щоб дихати ним свобідно...

43

Ліс починав оживати денним життям. Пестропера сойка хрипіла в вершках смерек, зелена жовна, причепившися до пня тут же над головами прохожих, довбала своїм заліз­ним дзьобом кору; в далеких зворах чути було рик турів і виття вовків. Медведі в ту пору, наївшися, дрімали під ломами на моховій постелі. Стадо диків рохкало у дебрі, холодячися в студенім намулі (І.Франко).