БЖД - Яким

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності _______________________________ 91 Відомі основні заходи запобігання негативної дії природних небезпек на

людину:

1)У разі небезпеки виникнення смерчів потрібно рятуватись у підвалах, канавах, траншеях, укриттях цивільного захисту.

2)Важливо своєчасно інформувати населення, спостерігати за рівнем води і станом дамб, гребль і мостів та евакуювати населення у випадку небезпеки виникнення повені.

3)Захист від метеорологічних чинників полягає у локалізації тепловиділень та теплоізоляції, використанні теплових екранів, водяних завіс, повітряного

душування, повітряних завіс, шлюзів, спецодягу.

4) Захист від випромінювання ґрунтується на використанні сховищ та укриттів, засобів індивідуального захисту (протигазів, респіраторів, масок, захисних костюмів), засобів медичної профілактики (радіопро-текторів).

Як правило, боротьба зі стихійними лихами має три етапи:

1)проведення профілактичних робіт, головною метою яких є недопущення стихійного лиха (коли це можливо) чи зменшення його наслідків(коли небезпека неминуча). Такі роботи проводять задовго до початку дії сил стихії і можуть охоплювати дуже тривалий відрізок часу;

2)роботи з локалізації, а в ряді випадків і ліквідації стихійного лиха в період

його дії. Мета цих робітмаксимально зменшити зони найтяжчих наслідків, звести їх до мінімуму, надати своєчасну допомогу потерпілим, терміново ліквідувати найнебезпечніші аварії.

3)ліквідація стихійного лиха після того, як сили стихії вщухнуть. На цьому етапі продовжують надавати допомогу потерпілому населенню і проводять об'ємний комплекс відновлювальних робіт.

3.3.2.1.Біотичні небезпеки

Це небезпеки, пов'язані з отруйними представниками флори та фауни, а також хворими на сказ тваринами.

Статистичні дані по Україні за2002 р. свідчать, що майже 290 000 осіб потерпіли унаслідок контактів з представниками флори і фауни, з них смертельно травмовано 35944 особи в тому числі 872 дитини.

3.3.2.2.Отруйні представники флори

Отруйні рослини - це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини (алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін.). Відомо близько 10 тис. видів отруйних рослин. Приклади отруйних рослин: цикута, болиголов, віха отруйна, красавка, беладонна, дурман, білена, бліда поганка та ін. (рис. 20).

У разі отруєння рослинами сімейства пасльонових виникає сухість в роті і під час ковтання, лице червоніє, зіниці різко розширюються. Виникають психічне збудження, маячня, зорові галюцинації, маніакальний стан, агресивна поведінка, голос стає хриплим, почервоніння розповсюджується на шию і груди, пульс слабшає, пришвидшується (до 160 уд./хв і більше). Моторний апарат серця спочатку збуджується, потім паралізується. Дихання з глибокого і в той же час прискореного переходить в утруднене, уповільнене. Розвиваються паралічі кишківника, сечового міхура, а також загальний параліч. Смерть настає від паралічу дихання, при великих

92 ______________________________ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності дозах - від паралічу серця. Так ягоди красавки в кількості 5-8 шт. смертельні для дітей, для дорослих - 40-50 шт.

Рис. 20. Отруйні рослини сімейства пасльонових: а - водяний болиголов, віха отруйна; б - (цикута) красавка; в - белена; г - дурман

Перша допомога потерпілим повинна бути негайною, оскільки при гострих отруєннях відбувається порушення життєво важливих функцій організму, причому може наступити дуже швидко. У випадку кишкового отруєння необхідно викликати рвоту і промити шлунок, давши потерпілому випити 5-6 склянок теплої води з сіллю чи 0,1% розчину перманганату калію.

У разі отруєння маком рвотні засоби є неефективними. У випадку отруєння конвалією, наперстянкою, горицвітом рвоту викликати не можна. Ефективним є використання активованого вугілля. Згодом потрібно викликати блювання і дати проносне. При ослабленні дихання застосовують штучне дихання. При ослабленні пульсу дають міцний чай, каву.

Деякі рослини можуть викликати у осіб з підвищеною чутливістю різноманітні алергічні реакції. Алергія може бути вродженою і набутою в результаті тривалого впливу тої чи іншої речовини.

Отруйні гриби. В Україні виявлено80 потенційно отруйних грибів, з них 10 видів - смертельно отруйні, деякі з них зображено на рис. 21. У плодових тілах цих грибів у всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів(тобто з'єднання будь-якого походження - бактеріального, рослинного або тваринного, які здатні при потраплянні в організм людини або тварини спричиняти захворювання) та алкалоїдів (азотисті циклічні сполуки, багато з яких токсичні). Зокрема, отруйність мухоморів (червоного, пантерового, порфірового тощо), волоконниці Патуйяра та інших, пов'язані з мускарином, мускаридином, мікоатропіном, іботеновою кислотою тощо; блідої поганки, опеньків сірчано-жовтого та цеглянооранжевого несправжніх - з фалоїдином, фалоцидином, аманітином,

аманітогемолізином тощо. Смертельно отруйні та отруйні гриби трапляються переважно серед пластинчастих

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності	93

грибів, серед болетальних (трубчастих) - відсутні смертельно отруйні, лише один з видів - боровик чортів (чортів гриб) - відомий як отруйний.

Різні методи обробки грибів(маринування, засолювання, сушіння, теплова кулінарна обробка тощо) зазвичай не руйнують їхніх отрут, нещасні випадки від споживання реєструють протягом року.

На отруйні гриби можна натрапити не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на луках, у садибі.

Майже всі тяжкі та смертельні випадки отруєння грибами є результатом однієї помилки - збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних грибів. Розрізняють 3 види поганок: зелену, жовту і білу. В Україні вони ростуть всюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (особливо з домішками дубу, берези, буку). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні: шапка, ніжка, шкірка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров'я. Спори з вітром можуть потрапити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому треба завжди дотримуватися правил: не збирати ягоди, гриби тощо, коли поряд чи неподалік ростуть поганки.

Жоден вид кулінарної обробки не звільняє поганку від отруйних речовин. Тривалість зберігання теж не руйнує токсинів блідої поганки. Особливо отруйні сирі гриби. Пояснюється це тим, що вони крім термостабільних токсинів містять

термолабільні (наприклад, аманітогемолізин), активність						яких		при		звичайній
термічній кулінарній обробці грибів значно знижується.
Про небезпеку для людини, яку має бліда поганка, свідчить той факт, що для
отруєння достатньо з'їсти половину або навіть третину тіла гриба,									для дитини
навіть менше. Підступність цього гриба ще й у тому, що він містить отрути
уповільненої дії.		Симптоми	отруєння	з'являються	через		тривалий			час після
вживання	блідої	поганки(6-48 год.). За		цей час	токсини		мають			можливість
потрапити до головного мозку і викликати невиправні зміни. У								зв'язку		з	цим
медична допомога часто стає запізнілою і неефективною. Тому не дивно, що
отруєння,	зумовлені блідою		поганкою, найбільш		тяжкі	і		набагато			частіше

закінчуються смертю, ніж отруєння іншими видами грибів: летальність від неї може досягати до 90% серед постраждалих.

Отруєння блідою поганкою головно пов'язані з тим, що її помилково плутають із сироїжкою, печерицею, зеленушкою тощо. Від них вона різниться кількома ознаками наведеними в табл. 10.

Значну небезпеку для здоров'я представляє свинушка (товста або тонка), яку до цього часу багато людей вважають за їстівний гриб. Давно відомо, що цей гриб містить деякі токсини, зокрема гемолізин і гемаглютинин. Оскільки вони інактивуються при тепловій кулінарній обробці, гриб вважався умовно-їстівним, придатним тільки після відварювання. Нещодавно було встановлено, що свинушка здатна утворювати ще одну отруйну речовину типу мускарину, яка не руйнується під час теплової обробки. У неї також знайдена специфічна речовина, накопичення якої в організмі людини призводить до тяжкого захворювання крові.

Крім цього, свинушці більшою мірою, ніж іншим грибам, притаманна властивість вбирати в себе токсичні сполуки важких металів, зокрема свинцю, ртуті, кадмію тощо, що містяться у вихлопних газах автотранспорту, відходах багатьох виробництв, які забруднюють навколишнє середовище. Токсичність гриба доведена

94 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

й тим, що вже зареєстровано багато випадків, коли часті (не епізодичні) вживання свинушок призводили до отруєнь, іноді зі смертельним кінцем. При цьому отруєння може настати через невизначений час (від декількох годин до 2-5 років). Таким чином, цей гриб зараз віднесений до отруйних.

Рис. 21. Отруйні гриби: 1 - бліда поганка; 2 - мухомор смердючий; 3 - несправжні опеньки сірчано-жовті; 4 - несправжні опеньки цегляно-червоні

Потрібно пам'ятати, що іноді навіть їстівні гриби можуть стати причиною отруєння. По-перше, це буває у тих випадках, коли збирають та вживають гриби старі, перезрілі або після тривалого зберігання. Гриби належать до швидкопсувних продуктів (містять від 84 до 94% води, в середньому 89%), тому їх необхідно переробляти в день збору. Особливо швидко псуються гриби, які зібрані в сиру погоду. Максимальний термін зберігання грибів не повинен перевищувати24 год при температурі не вище 10°С. Пов'язано це з тим, що зрілі гриби стають чудовим поживним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім того, внаслідок біохімічних реакцій(розпад білків) в грибах утворюються отруйні речовини (птомаїни). Подібний процес відбувається у несвіжому м'ясі або рибі. По-друге, дослідженнями за кордоном встановлено, що в деяких видах їстівних грибів (білих, опеньках, лисичках, сироїжках тощо) містяться отруйні нетермостійкі речовини, які при варінні розрізаного м'якуша руйнуються. Ось чому вживання недоварених або недосмажених їстівних грибів може викликати розлади діяльності кишково-шлункового тракту. Нещодавно були одержані нові дані про наявність та особливість отруйних речовин у їстівних грибах. Деякі гриби, зокрема зеленуха, гнояк, дубовик-синяк, містять отруйні речовини, які в шлунковокишковому тракті не розчиняються під дією шлункового та кишкового соків. Отож, ці гриби їдять, не боячись сумних наслідків. Однак ці речовини легко розчиняються

алкоголем, тому при вживанні грибних страв разом з алкоголем може виникати отруєння, нерідко з тяжкими наслідками.

Збирати можна лише ті гриби, які людина дуже добре знає "в обличчя". Тим

більше, що	досі немає	надійних, швидких	та простих способів визначення
отруйності	чи їстівності	грибів. Ось чому в	жодному разі не можна довіряти

існуючим небезпечним забобонам щодо них, зокрема:

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ______________________________ 95
"Всі їстівні гриби мають приємний "смак. Твердження неправильне і							може
призвести до трагічних наслідків. Наприклад, бліда поганка має добрий присмак без
будь-яких неприємних особливостей. Те ж саме характерно й для мухомора червоного.
"Отруйні гриби обов'язково повинні мати неприємний , запахїстівні -
приємний". Смертельно отруйна бліда поганка та червоний мухом, особливор
молоді екземпляри, мають досить приємний запах. Більш того, запах блідої поганки
нагадує запах печериць. Лише деяким отруйним грибам (мухомор білий смердючий)
властивий неприємний запах.
"Всі гриби у молодому віці їстівні". Бліда поганка однаковою мірою смертельно
отруйна як у молодому, так і в зрілому віці.
"Личинки комах і слимаки не їдять отруйних грибів. Тому червиві гриби можна
вживати в їжу без побоювання". Насправді як слимаки, так і личинки комах їдять
навіть сильно отруйні гриби.
"Якщо гриб отруйний, то в його відварі стають чорними						срібні	предмети,
бурими - цибуля або часник". Потемніння срібних предметів залежить від хімічної
дії на срібло амінокислот, які містять сірку, в результаті цього утворюється сірчисте
срібло чорного кольору. Такі амінокислоти є як в їстівних, так і в отруйних грибах.
Щоб	запобігти	отруєнню	грибами, під	час	їхнього	збирання		треба

дотримуватися таких правил:

-не збирати невідомих, зовсім незнаних грибів. Збирати тільки ті гриби, про які точно відомо, що вони їстівні;

-якщо немає впевненості в доброякісності зібраних грибів, їх необхідно перевірити за допомогою більш досвідчених осіб(батьків, сусідів тощо). Однак при цьому слід враховувати, що в кошику, особливо якщо замість нього використовується торбинка, гриби мнуться, шапинки можуть відокремлюватися від ніжок.

Ознаки отруйних грибів

Таблиця 10

№

Озна

Гриби

ки

Бліда

Печериця

Сироїж

Зеленушка

Ковпак

Поплаво

поганка

польова

ка

(рядовка

тьмяний

к сірий

зелена)

1

Пласти

Білі

блідо-рожеві

білі

сірчано-

брудно-

білі

нки

потім темно-

жовті

жовтуваті

бурі

буруваті

2

М'яку

Білий

жовтуватий,

білий

білий або

білий

білий

ш

рожевуватий,

ясно-

червонуватий

жовтий

3

Ніжка

з

з кільцем без

без

без кільця і

з жовтуватим

без кільця

кільцем

піхви

кільця і

піхви

кільцем без

з піхвою

та

піхви

піхви

Коли втрачається можливість правильно визначити приналежність грибів,

потрібно дотримуватись таких правил:

-

у підозрілих та малознайомих

грибах

слід

звертати

увагу

на

колір

шапинки, пластинок, м'якуша,

наявність кільця

на

ніжці та

піхви

біля

її

основи, а також на запах гриба;

96				3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності
-	ніколи не	збирати		гриби, які	в основі	ніжки мають	бульбоподібне
	потовщення,	а	її	кінець	обгорнутий	яйцеподібною	, піхвоющо є

характерними ознаками блідої поганки;

-при збиранні печериць та сироїжок гриби слід обов'язково виривати, а не зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло гриба, особливо нижній кінець ніжки. Хоча при вириванні їстівного гриба руйнується його відтворювальна частина - грибниця, однак цінність гриба та людського життя чи здоров'я- речі незіставні. При вириванні печериць нижній кінець ніжки звужений, заокруглений, із залишками ґрунту. У сироїжки нижній кінець ніжки буде заокругленим, як колодочка ножа, гладеньким і чистим, з невеликим місцем відриву в центрі;

-при збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок, які

розміщені на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу "печериці", що мають пластинки білого кольору бо у блідої поганки вони саме такі. У справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім темніють;

-наявність обідка вінчика не є обов'язковою відмінною ознакою блідої поганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати ця характерна для неї ознака. За зовнішнім виглядом (колір шапинки та пластинок) вона дуже схожа на сироїжку зелену, зеленкувату тощо.

Гриби потрібно збирати в екологічно чистих місцях. Вони - "чистильники лісу", оскільки вбирають у себе вологу (всякий гриб - це майже 90% води), а разом з нею й екологічні нечистоти та шкідливі речовини, які містяться у ґрунті лісу. Передусім це стосується важких металівсвинцю, ртуті, міді, кадмію, радіонуклідів. Ось чому доцільно напередодні походу за грибами ознайомитися з картою радіаційного стану місцевості та визначити на ній можливість збирання грибів у намічених місцях. Крім того, навіть у тих районах, де забрудненість радіонуклідами визнана незначною та збір дарів лісу не заборонено, придатність зібраних грибів до споживання доцільно кожного разу піддавати радіаційному контролю.

Отруєння грибами наносить державі дуже значну економічну шкоду. Бо курс лікування одного пацієнта, котрий отруївся, наприклад, блідою поганкою, коштує більше 10 тис. доларів. Отруєння грибами виявляється по-різному залежно від того, який гриб спричинив захворювання. Наслідки отруєння залежать, окрім виду гриба, також від віку та стану здоров'я потерпілого, кількості вжитих у їжу грибів.

Найбільш тяжко переносять грибні отруєння ,дітиому серед них найчастіше спостерігаються летальні випадки.

За характером дії на людину отруйні гриби поділяють на три групи: переважної дії на шлунково-кишковий тракт(печериця отруйна, опеньки сірчано-жовтий та цегляно-оранжевий несправжні), нервову систему (мухомори червоний та пантеровий, іноцибе Патуйяра) на печінку і нирки(бліда поганка та її різновиди, павутинник оранжево-червоний, гриб-парасолька цегляно-сіро-червоний).

Гриби переважної дії на кишково-шлунковий тракт здебільшого спричиняють легкі форми отруєння, які проявляються через 0,5-2 години після їх споживання, у вигляді нудоти, блювання, болів у животі, проносу, іноді непритомності. Одужання настає через 1-2 дні від початку захворювання. Гриби, які переважно діють на нервову систему, викликають важкі отруєння. Симптоми захворювання з'являються

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ______________________________ 97 через 0,5-4 год. після вживання грибів: сильна нудота, блювання, пронос, втрата свідомості, галюцинації, сильна слинота сльозотеча, запаморочення, порушення свідомості, марення, зіниці розширені, хода п'яної людини. Переважно потерпілі одужують (через 1-3 дні). Смертельні випадки трапляються рідко: до 2,5% від потерпілих. Найтяжчі випадки отруєння пов'язані з грибами, які переважно діють на печінку та нирки.

Симптоми отруєння простежують через 6-48 год. (2-17 днів - при павутиннику оранжево-червоному) після вживання грибів в їжу і дуже схожі на захворювання холерою: нудота, блювання, сильні болі в животі, пронос холероподібного типу. Випорожнення спочатку жовтого або глинисто-зеленого кольору, потім стають слизоводянистими, без запаху. Спостерігається слабкість, спрага, падіння кров'яного тиску, судоми, втрата свідомості, марення, можлива поява кропивниці тощо. Якщо хворий одужає, то не раніше як через 3-4 тижні і навіть кілька місяців. До цього у потерпілих часто розвиваються хронічні захворювання печінки (хронічний гепатит)

та нирок (хронічний нефрит).

Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного надання їм долікарської допомоги. У випадку появи перших ознак отруєння грибами необхідно негайно звернутися до лікаря або викликати"Швидку медичну допомогу". Одночасно, не чекаючи її прибуття, хворого слід покласти в ліжко та промити йому шлунок: дати випити 4-5 склянок перевареної води при кімнатній температурі або содового розчину(1 чайна ложка соди на1 склянку води), або слабкого марганцевого розчину(блідо-рожевого кольору). Після цього викликати блювоту введенням у рот зворотного кінця ложки(або пальця) на корінь язика. Процедуру слід повторювати доти, поки промивні води не стануть чистими. Після цього доцільно потерпілого напоїти прохолодним міцним чаєм, кавою або молоком.

Приймати будь-які ліки та їжу, тим більше алкогольні напої заборонено, оскільки це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишківнику.

3.3.2.2.Небезпечні представники фауни

Отруйні тварини - це тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно та активно отруйні. Пасивно отруйні-це тварини, які не мають органів активного нападу. Це деякі комахи, молюски та риби. їхня дія виявляється при споживанні або при контакті. Активно отруйні - це тварини, що мають органи нападу: осоподібні та бджоляні комахи, скорпіони, павуки, змії, риби, медузи, актинії та ін.

Небезпечні комахи та кліщі- це тварини, які несуть небезпеку для життєдіяльності людини.

Комарі здатні переносити інфекційні хвороби, їхні укуси можуть викликати нервове збудження, лихоманку, малярію. З ними досить легко впоратися за допомогою хімічних препаратів: пірометроїдів (речовини які вбивають комарів, їх виділяють електрофумігатори і спіралі) та репелентів (відлякуючі речовини, які містяться в аерозолях, лосьйонах, кремах).

Отже, якщо ви зібралися у похід, подбайте про репелентиароматичні речовини, що своїм запахом відганяють комарів. Натуральний репелент - березовий дьоготь. Досвідчені мисливці та спецназівці наносять його на обличчя, руки й шию. Згодом дьоготь легко змивається гарячою водою з милом. Бувалі туристи знають, що

4

98 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

велике значення має одяг, його запах і навіть колір. На запах людського поту злітаються не лише комарі, але й інші комахи.

Чим вбрання темніше, тим більше ви до вподоби кровопивцям. Найдієвіше

комарів відлякує колір хакі або пісочно-.сірийВласне	за цим принципом і
спроектували одяг "сафарі": Старі геологи ще пам'ятають антикомариний одяг-
куртку -"енцефалітку", яку шили з двох шарів тканини. У	спідньому - тканина

нецупка, з великими "стільниками". Щільніша тканина поверхні не скріплена з підкладкою і вільно ковзає під час руху. Завдяки цій конструкції всюдисущі комарі, потрапивши у "стільник", ламають собі хоботки.

Кліщі	здатні
переносити		різнома
нітні		інфекційні
хвороби. Відомо		на
території	СНД
близько 10 тис. їхніх
видів. Деякі	з	них
зображені на рис. 22.
Зокрема,	іксодові
переносять

збудники кліщового Рис. 22. Схематичне зобруднення представників деяких видів

енцефаліту,	кліщо-	кліщів: 1	- іксодових; 2 - аргасових; 3 - кліщів-паразитів
вого сипного тифу, (чесоточний зудень); 4 - гамазоїдних лихоманки та багато
ін. Аграсові	кліщі -	збудники	кліщового зворотного тифу, деяких вірусних

захворювань. Окремі представники кліщів, потрапляючи на шкіру, спричинюють дерматити, а деякі є внутрішньо шкірними паразитами людини. Кліщі окремого виду отруюють харчові продукти.

Ефективними методами боротьби з кліщами є дотримання правил особистої гігієни та дезінсекція. Крім цього, одяг який використовують під час прогулянок чи походів у поле, ліс, гори тощо, повинен бути старанно застебнутим, щоб не допустити кліща до тіла. Кліщів, які вп'ялися в шкіру, обережно знімають пальцями або пінцетом, розхитуючи, намагаючись не відірвати хоботок. Відірваний хоботок видаляють, як занозу, змащуючи потім це місце йодом, спиртом, хлорофіліпом.

Серед паразитуючих комах, які живуть у місці проживання людини є кровососліжкова блощиця (рис. 23). Вони є переносниками окремих небезпечних хвороб

людини. Ліжкова	блощиця поселяється в щілинах	стін, під шпалерами, в ліжках,
м'яких іграшках	тощо. Вона стійка до низьких	температур і може до півроку
обходитись без їжі.

Вони розмножуються у великій кількості і нападають на людину, позбавляють її сну, нормального відпочинку, що призводить до нервових розладів.

В боротьбі з блохами основне місце мають профілактичні заходи, які ґрунтуються на дотриманні гігієнічних, санітарних умов, а також знищення їх дезинсективними засобами (аерозолями, дуетами, розчинниками).

Серед комах - паразитів, які живляться людською кров'ю, є ще воші. На людині паразитують лобкова, платтяна, головна воші (рис. 24).

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності ______________________________ 99

Рис. 23.	Ліжкова	блощиця,		блоха	Рис. 24. Різні типи вошей: а — лобкова; б —
звичайна - яйце, личинка, лялька, зрілий					платтяна; в — головна
осіб
Воші	є переносниками			збудників		епідемічного	сипного, вошивоготифу
зворотного	тифу, окопної		лихоманки.		Вошивість є частим			супутником різних
соціальних і природних катастроф.
Профілактичні		засоби	проти вошивості			ґрунтуються	на	нормах дотримання

гігієнічних та санітарних правил. Для усунення вошей з голови людину стрижуть на коротко, а також змочують волосся гасом, мило-гасовою емульсією (гас - 45 частин, зелене мило - ЗО, вода гаряча - 25 частин) і закутують щільно рушником на 20-30

хв, потім вичісують густим гребенем.
Боротьба		з	платяними вошами ґрунтується на митті		тіла гарячою водою з
милом і дезинсекції білизни, верхнього одягу, ліжкових речей тощо.
Позбутися			лобкових вошей можна за допомогою		втирання в пошкоджені
ділянки тіла 10% білої ртутної мазі.
Тісно		пов'язані		з
житлом	людини		ще	одні
представники			комах -
мухи (рис. 25). Вони
беруть			участь
розповсюдженні			багатьох
збудників		захворювань
людини			і	.
Кровоссальні		види
(наприклад
жигалка, сліпак, овід)
нападаючи		на
тварин, а потім на
людину,	можуть			бути
переносниками сибірської

язви, та інших заразних небезпечних хвороб.

Деякі види мух відкладають яйця під шкірні покрови. Якщо своєчасно їх не видалити, то личинки можуть виїдати м'язові тканини аж до костей, спричиняти гангрену, запалення, кровотечі, личинки можуть жити в тілі людини досить довго, інколи досягають до7-9 см у довжину. Найбільше значення в розповсюдженні інфекційних захворювань має група так званих весняних мух. Вони забруднюють харчові

100	3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

продукти збудниками туберкульозу, кишкових захворювань - дизентерії, черевного тифу, холери, гепатиту А та ін.

В основі боротьби з мухами є заходи, спрямовані на благоустрій та дотримання санітарно-гігієнічних вимог проживання людини. Правильне облаштування і експлуатація необладнаних каналізацією відхожих місць; збір і зберігання харчових відходів, іншого сміття та гною; утилізація мокроти, відходів хворих людей, тварин; поховання трупів тварин і людей; використання сіток на вікнах і дверях житлових та виробничих приміщеннях; належне зберігання продуктів харчування.

Для винищення личинок мух використовують0,2% розчин водної емульсії трихлофосу, 0,5% розчин карбофосу, 10% преоліну, сухе хлорне вапно і т.ін. Для нищення дорослих мух використовують липку стрічку, отруєні приманки, дихлофоси тощо.

Небезпечними є також деякі види перепончатокрилих (рис. 26), а саме: бджоли, оси, шершні, джмелі. При їх жаленні може виникнути місцева чи загальна реакція.

Рис. 26. Небезпечні перепончатокрилі: 1 - бджола; 2 - оса; 3 - шершень; 4 - джміль

Місцевою реакцією є сильний біль, жар, печія, почервоніння, набряк. Особливо набрякають губи, повіки, статеві органи, язик, гортань. Триває така реакція 1-8 діб.

Загальні реакції є токсичні та алергійні. Токсична реакція виникає, коли одночасно жалять декілька десятків чи сотень комах. При загальній токсичній реакції,

крім	місцевого	набряку, може		з'явитися	кропивниця, яка	супроводжується
підвищенням температури,			різким	головним болем, рвотою, маячнею, судомами,
можлива смерть.
	Алергічна	реакція	супроводжується		кропивницею, набряком, часто

спостерігається задуха, утруднений, хрипкий видих, сильне серцебиття, паморочення голови, головний біль, нудота, блювання, можлива короткочасна втрата свідомості. Найтяжчою формою алергії є анафілактичний шок, який загрожує життю(людина втрачає свідомість і в неї порушується діяльність багатьох життєво важливих органів і систем).

Увипадку, коли вжалила оса, необхідно негайно видалити жало разом з мішечком, що містить отруту, підчепивши нігтем знизу вгору. Шматочок цукру, покладеного на місце рани, сприятиме витягуванню отрути з неї, перешкоджає розвитку набряку.

Уразі загальної токсичної реакції на місце набряку треба покласти грілку з холодною водою, чи рушник, змочений холодною водою. Потерпілому необхідно якомога більше пити. Можна прийняти 20-25 крапель корвалолу.