БЖД - Яким

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

31

-за часом: поточні і одиничні;

-за ступенем охоплення: суцільні й вибіркові;

-за способом збору інформації: безпосередня реєстрація, опитування,

анкетування. Програма дослідження

Статистичне спостереження:

1.В облікові документи(карти, картки, анкети, журнали) вносять ознаки, критерії досліджуваних чинників, явищ, процесів.

2.Розробка та зведення у макети, таблиці: (проста, групова, комбінована).

3.Статистичний аналіз: вибір похідних величин та методик опрацювання даних.

Другий етап

Реєстрація, збір даних:

-заповнення облікових документів;

-поточний контроль реєстрації.

Третій етап

Зведення і формування даних:

-контроль документів;

-шифрування даних;

-поділ на групи;

-підрахунок по групах. Групування ознак:

-типологічне (описові, якісні);

-варіаційне (кількісні ознаки). Зведення і заповнення таблиць. Обчислення похідних величин. Графічне зображення отриманих даних.

Четвертий етап

Статистичний аналіз. Інтерпретування та порівняння даних:

-з нормативами, стандартами, середніми рівнями, допустимими значеннями, даними інших закладів, регіонів;

-у динаміці.

Формування висновків.

Літературне оформлення результатів. Пропозиції для впровадження у практику.

1.4.4.13.Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій

На рисунку 5 показано узагальнену логічну	модель	процесу	виникнення
небезпечної ситуації з можливими наслідками	від дії	декількох	небезпечних
чинників.

Небезпечні умови (НУ) - умови, за яких існує можливість впливу на людину небезпечного чинника (НЧ).

Окремі позначення: НО - небезпечні обставини; НС - небезпечні ситуації; 3 - загибель; Т - травма; ЗХ - захворювання, ЗП - зниження працездатності, СН - сприятливий наслідок.

Небезпечні дії (НД) - дії людини, що не відповідають нормам відповідальної поведінки.

32	1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Відповідно до наведеної	схеми, сумарна сукупність небезпечних дій НД

викликає появу небезпечних обставин НО. Сумарний вплив небезпечних обставин НО з одного боку і небезпечних чинників НЧ з іншогоспричинює появу небезпечної ситуації НС, яка може нести для людини: 3 - загибель; Т -травму; ЗХ - захворювання, ЗП - зниження працездатності, СН - сприятливий наслідок.

Небезпечна ситуація виникає в потоці випадкових статично залежних або незалежних випадкових подій. В цих умовах можна визначити ту початкову подію, яка є причиною виникнення всіх наступних подій. Якщо усунути цю початкову подію, можна припинити потік наступних подій, які закінчуються небажаними наслідками. Аналіз взаємозв'язків між випадковими подіями дає змогу усунути ці наслідки. Таку ситуацію наведено на узагальненій схемі (рис. 6).

Згідно з наведеною схемою взаємодія небезпечних дій НД та небезпечних умов НУ зумовлює появу небезпечної ситуації, яка може мати різні за важкістю наслідки.

Ця схема показує такі лінійні потоки випадкових подій:

1.НУ -> НС —> СН,ЗП,ЗХ,Т,З

2.НД -> НС -> СН,ЗП,ЗХ,Т,З

З.НД -> НУ -> НС -> СН,ЗП,ЗХ,Т,З (16) 4. НУ -> НД -> НС -> СН,ЗП,ЗХ,Т,З

5.НУ1 —> НУ2 —> ...НУn —> НС —> СН,ЗП,ЗХ,Т,З

6.НД1 —> НД2 —> ...НДn —> НС —> СН,ЗП,ЗХ,Т,З

Індекси 1,2... п визначають можливість виникнення небезпечних ситуацій від декількох залежних випадкових подій.

Якщо потоки випадкових подій формуються одночасно з формуванням випадкових статично залежних подій, то вони матимуть розгалужену форму.

Упроцесі проведення контролю, технічної експертизи детально описують

небезпечні	умови,	можливі небезпечні	дії в поєднанні з кожною небезпечною
умовою та конкретні ситуації з можливими наслідками. Після цього на підставі
логічного	аналізу	вибирають заходи	щодо попередження розвитку небезпечної

ситуації. При цьому вибирають заходи щодо усунення такої небезпечної умови або дії, з яких починається розвиток процесу виникнення небезпечної ситуації.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

33

Оскільки будь-яку небезпечну ситуацію завжди формує декілька статистичних залежних або незалежних між собою випадкових подій, то імовірність можливого її виникнення визначають шляхом розрахунку відповідних ймовірностей. Імовірність

виникнення небезпечної ситуації, що спричинене						декількома залежними
випадковими подіями НД, НД , ... НУ			1	НУ з відповідними ймовірностями Р(НД),
1	2			2			1
Р(НД2) ... Р(НУ1), Р(НУ2)	може	бути		визначена	шляхом множення		ймовірностей
виникнення цих подій:
Р(НС) = Р(НУ1) х Р(НУ2) х Р(НД1) х Р(НД2).							(17)
Якщо небезпечну	ситуацію			створюють	дві	статистично	незалежні події
(наприклад, НУ і НД) з ймовірностями Р(НУ) та Р(НД), то ймовірність небезпечної
ситуації можна розрахувати за формулою:
Р(НС)=Р[Р(НУ1)+Р(НУ2)+Р(НД)] = Р(НУ1) + Р(НУ2) + Р(НД) - Р(НУ1) x Р(НУ2) -
-Р(НУ1) х Р(НД) - Р(НУ2) х Р(НД) + Р(НУ1) х Р(НУ2) х Р(НД).							(18)

У випадку, коли небезпечна ситуація формується з випадкових подій, кількість яких перевищує три, то її ймовірність легше розрахувати, розбивши попередньо вхідні події на групи по дві або по три .подіїОтже, вивчення умов та процесів

формування та моделювання небезпечних ситуацій дозволяє прогнозувати їх виникнення.

1.4.5.	Ризику матеріально-практичній діяльності людини
Аналіз	причин нещасних випадків на виробництві свідчить, що часто

травматизм пов'язаний із порушенням правил техніки безпеки і технології ведення робіт, або з необережністю та поспішністю у роботі. Наприклад, у гірників ці причини відповідно зумовлюють від 1/4 до 2/3 нещасних випадків. Тому особливо важливим є питання про причини вибору робітником небезпечних способів, дій пов'язаних з тим або іншим ступенем ризику.

Існує кілька різних визначень поняття"ризик". Деколи ризикованою називають будь-яку дію, пов'язану з небезпекою. Ризик у цьому випадку визначають як імовірність того, що виконання якоїсь дії призведе до певних несприятливих наслідків для суб'єкта. Однак, оскільки при виконанні ризикованої дії людина розраховує на вдалий наслідок, у визначення ризику входить також нагадування про ймовірність успіху: ризик - це дія навмання в умовах можливої небезпеки з розрахунком на щасливий кінець.

Небезпечна дія може бути результатом помилки, тобто неусвідомленого неправильного виконання окремих операцій. Одна з причин таких помилокце зниження контролю за виконуваними діями. Рівень ризику при цьому залежить від ступеня самоконтролю робітника. Небезпечна дія може бути усвідомленою, цілеспрямованою дією, яка свідомо не відповідає вимогам техніки безпеки. В останньому випадку говорять про"порушення". І в першому, і в другому випадках проходить своєрідний "самодопуск" робітника.

Нарешті, небезпечна дія може бути наслідком"зриву діяльності", тобто таких ситуацій, в яких невдача стається не з вини працівника, через принципову неможливість одержання потрібного результату через, інформаційневтму перевантаження і т.ін. Зрив діяльності має яскраво виражений системний характер і призводить до дезорганізації всієї структури діяльності. Зрив діяльності може бути не допущений або

34

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

відповідним профвідбором, або змінами у технології. У випадку зриву діяльності

працівника змушений іти на небезпечні дії, тобто про свідомий вибір небезпечних дій

і про ризик у вузькому значенні цього терміна говорити не доводиться.

Отож, ризик як свідомий акт виявляється у двох основних формах: у зниженні

рівня самоконтролю, тобто у зменшенні кількості орієнтовних

і

контрольних

операцій, та у вигляді порушень, тобто у наданні переваги небезпечним способам дій

над добре відомими та безпечними. Цим вичерпуються форми ризику в трав-

матогенних системах "людина-машина-середовище", у яких за умови відповідної

обережності та дотримання правил небезпека для працівників може

і

має бути

зведена до нуля.

Психологічні дослідження ризику традиційно проводять за двома основними

напрямами: суб'єктивної оцінки ризику, тобто того, у чому полягає ризик із погляду

суб'єкта, і який його ступінь; прийняття ризику, тобто вибору суб'єктом дій із тим

або іншим ступенем ризику.

Перший напрям досліджень стосується, передусім, мотиваційного боку дій.

Прийнято вважати, що суб'єктивну оцінку ризику людини визначають два головні

моменти: ступені небезпеки, тобто фізична чи соціальна загроза при невдалому

наслідку дії, і значущість виграшу при вдалому наслідку, а також імовірність вдалих

та невдалих наслідків. Оцінка небезпеки і виграшу пов'язане з"боротьбою мотивів"

переваг або відхилення ризикованої дії, а оцінення імовірностей- з "боротьбою

альтернатив" у свідомості суб'єкта.

Аналіз мотиваційного боку ризикованої дії дає змогу виділити декілька різних

видів ризику. Немотивований ризик характерний для тих ситуацій, коли людина

вдається до небезпечної дії не через ситуативні

переваги,

для вирішення

якогось

"надзавдання". Ідучи назустріч небезпеці та переборюючи ,їїлюдина ніби "знімає"

небезпеку, розширює свої можливості. Небезпечна дія при цьому набуває ціннісного

значення.

Мотивований

ризик поділяють

на

виправданий

і

невиправданий.

Ризикована дія виправдана у тому випадку, коли вона спрямована на досягнення

суспільно значущої мети, причому величина й імовірність сприятливих наслідків

перевищують відповідні показники несприятливих наслідків, у протилежному

випадку

відбувається

невиправданий

,ризикдетермінований

ефективними

моментами: задоволенням самолюбства, схильністю до гострих відчуттів і т. п.

Отже, небезпечна дія може набути значущості для суб'єкта, якщо вона

задовольняє певні мотиви його діяльності. Наприклад, будівельники схильні

використовувати такі засоби індивідуального захисту, які хоч трохи підвищують

продуктивність праці (рукавиці, спецодяг), і не схильні використовувати засоби

захисту, що знижують її навіть незначною мірою.

У дослідженнях

мотиваційного

боку

ризику

особливу

увагу

приділяють

вивченню негативних наслідків небезпечних дій, тому що однією з головних причин

небезпечних дій є недооцінка людиною ступеня складності

та

небезпеки,

дій

зниження пильності. Недооцінка фізичної або соціальної загрози трапляється не

тільки у людей без належного досвіду, але й у досвідчених, у яких сформувалася

"вторинна безпечність", що призводить до нехтування елементарними правилами

безпеки.

Основний

методичний

прийом

для

вимірювання

суб'єктивної

оцінки

негативних

наслідків

небезпечних

дій-

це

використання

опитувальників.

Наприклад, у них містяться питання, відповідаючи на які, робітник чи оператор повинен оцінити

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності						35
різні покарання за найтиповіші порушення техніки безпеки, тобто оцінити соціальну
загрозу.	Виміряний таким		способом	рівень	професійної пильності корелює з
частотою травматизму.
У разі вимірювання суб'єктивних оцінок небезпеки дуже важливо брати до
уваги	багатомірність загрози. Відомо,			наприклад, що		пам'ять людини про
загрожуючі чинники охоплює щонайменше два різноякісні компоненти: оцінку
фізичної	і	психічної	загрози. Тривожність		як	індивідуально-психологічна

особливість також є багатомірною характеристикою: у різних стресових ситуаціях людина виявляє різний ступінь тривожності.

При дослідженні суб'єктивних оцінок ризику важливо не лише з'ясувати, які мотиви роблять небезпечну дію привабливою або відвертають від неї людину, але і вивчити сам спосіб, з допомогою якого уявлення про виграш та загрозу з урахуванням їх імовірностей абстрагуються людиною в інтегральну оцінку ризику. Цю проблему традиційно розробляли у межах класичної теорії прийняття рішень в умовах ризику, яка прямо не пов'язана з психологією безпеки й ергономікою. Існує ціла низка теорій ризику, що групуються на різних припущеннях про те, як людина оцінює ризиковані

альтернативні способи дій. Вважають, що під час оцінки альтернатив вона може орієнтуватися на суб'єктивну очікувану корисність(математичне очікування корисності), на співвідношення математичного очікування корисності та пов'язаного з ним ризику, який розуміють як розкид можливих результатів дій, на співвідношення виграшу і ризику як функції від величини й імовірності виграшу.

Уявлення про ризик у суб'єкта трудової діяльності необхідно не тільки вивчати, але і коректувати, забезпечуючи цим високий рівень професійної пильності. Одним із засобів корекції є пропаганда техніки безпеки, орієнтована, передусім, на роз'яснення небезпечних наслідків порушення правил техніки безпеки. Нині нагромаджено низку

даних про чинники, що впливають на суб'єктивну	оцінку ступеня ризи. Яку
виявилось, краще оцінюється небезпека ситуацій, які легко уявити або пригадати; які
загрожують смертельним наслідком і численними жертвами,		не	небезпекою для
окремого індивіда; про які частіше повідомляють	у засобах		масової інформації.

Важлива також форма повідомлень: конкретні повідомлення більше впливають на оцінку ймовірності події; вербальні повідомлення про ймовірності несприятливого наслідку менше впливають на перевагу ризику, на відміну від інформації, набутої власним досвідом. Тому особливо ефективним засобом корекції є ігри небезпечних ситуацій з показом їх можливих наслідків. Можливі також ситуативні коливання оцінок: після одержання приємного повідомлення суб'єктивні оцінки небезпеки нещасних випадків знижуються, а після опису трагічних випадків - підвищуються.

Другий традиційний напрям психологічних досліджень ризикуце вивчення прийняття ризику, тобто готовності суб'єкта до практичної реалізації певної дії з уже оціненим ступенем ризику. Перехід від оцінки ризику до реалізації ризикованої діїце, передусім, вольовий акт, тому другий напрям досліджень ризику безпосередньо порушує вольову сферу особистості працівниками.

Одним із головних моментів, що опосередковують вольовий акт переходу від оцінки ризикованості до реалізації дії, є суб'єктивно прийнятий рівень ризику.

Існує низка методик, які дають змогу діагностувати індивідуальну схильність до ризику. Значне поширення одержали апаратурні методики вимірювання схильності до ризику. Методики конструюють так, щоб моделювались основні сторони дії

36 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

людини у ситуації ризику: необхідність оцінки ймовірності величини виграшу і програшу, а також їхні співвіднесення при визначенні найкращого рівня ризику та вибору варіанта дій.

Важливим аспектом поведінки людини у ситуації ризику є форма контролю. За цією ознакою виділяють два полярні типи: "інтерналів" та "екстернатів". Інтернали

вважають, що можливі	успіхи і невдачі пов',язанізазвичай, з їх особистим
потенціалом (підготовкою,	інтелектом і т. ін.), екстернали схильні шукати причину

успіхів або невдач у зовнішніх силах, вплив на які з їхнього боку обмежений. Дослідження свідчать, що екстернали виявляють менший рівень тривоги і великі успіхи у "ситуаціях шансу", тобто у імовірнісних ситуаціях, а інтернали - у ситуаціях, вихід із яких грунтується не на імовірнісних оцінках, а на навичках. Як зазначено вище, вирішення з ризиком належить якраз до класу імовірнісних. Знаючи, як зазначає І.О. Івась-кевич, можна очікувати більшої схильності до ризику в екстерналів, ніж в інтерналів.

Вплив схильності до ризику на вибір небезпечних способів дій значною мірою залежить від мотивації людини: сильно мотивовані на успіх і схильні до ризику рідше зазнають нещасних випадків, ніж ті, хто має чітко виражену схильність до ризику, але орієнтується переважно на уникнення невдачі. Останні готові до ситуації небезпеки, очікують її, але виходять із ситуації недостатньо впевнено, тому що їх увага зосереджена передусім на небезпечних наслідк, ах не на забезпеченні ефективності діяльності. Ступінь ризику в діяльності людини залежить також від ситуативних чинників, критичних ситуацій.

1.4.6. Концепція допустимого ризику

Традиційна безпеки ґрунтується на засадах

забезпечення абсолютної безпеки. Однак, незважаючи на гуманність цього принципу, він є неприйнятним, оскільки забезпечити нульовий ризик неможливо. Сьогодні набула поширення прийнятного ризику, суть якої

полягає	у	прямуванні	до
такого рівня безпеки, який
суспільство		може дозволити
собі на даний час і який є
економічно		виправданим.
Поняття	прийнятного		ризику
пояснює		рисунок 7.

Збільшення витрат на охорону праці дозволяє значно зменшити величину технічного ризи(кривау 1). Проте

зростання витрат на охорону праці та зменшення технічного ризику водночас зменшує витрати на соціальну сферу, внаслідок чого зростає соціально-економічний ризик (крива 2).

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

37

Допустимий ризик є компромісом між рівнем безпеки та можливостями його досягнення. Величина мінімального ризику може бути визначена аналітичним шляхом з використанням теорії дослідження функцій на екстремум. Після диференціювання залежності величини сумарного ризику R від видатків на охорону праці В (крива 3), отриманий вираз прирівняємо до нуля:

після чого можна визначити величину оптимальних витрат Вопт та мінімального ризику.

1.4.7.Регулювання рівня безпеки

Державне регулювання рівня безпеки орієнтовано у двох головних напрямах: Зниження ризику виникнення загроз чи небезпеки:

-ідентифікація джерел небезпек;

-оцінка стану складних систем;

-моніторинг і прогнозування ситуацій, які сприяють реалізації загроз та небезпек;

-	здійснення	інжинірингу	системи	безпеки	відповідно	до	можливих,
	потенційних і реальних загроз та небезпек;

-урахування антропогенного чинника, професійна підготовка персоналу

об'єкта, особливо його керівників і суб'єктів управління системою безпеки5. Пом'якшення можливих наслідків від реалізації загроз та небезпек:

-планування дії об'єкта і системи безпеки у посткризовий період, тобто тоді,

	коли були реалізовані загрози та небезпеки;
-	складання і реалізація спеціальних планів оперативного реагування на
	загрози та небезпеки і ліквідація або нейтралізація, послаблення дії їх
	наслідків;

-підвищення рівня обізнаності персоналу об'єкта.

Прикладом може слугувати схема керування ризиком небажаної , подіїяка побудована на основі теорії ризику (рис. 8).

Оскільки ризик - об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості і конфліктності у ситуації неминучого вибору, й відображає ступінь досягнення очікуваного результату, розрізняють:

-прийнятий ризик - ризик що не перевищує встановленого граничнодопустимого експертно встановленого значення;

-неприйнятийризик - ризик що перевищує встановлене гранично допустиме експертно встановлене значення;

Під управлінням ризикомрозуміють оптимальний вибір шляхів і можливостей забезпечення чи відновлення безпеки, навіть через уникнення ризику.

Уникнення - це відмова від дій за певних умов, евакуація, вихід з зони дії небезпеки.

38	1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

2.Людина як елемент системи "Людина-життєве середовище"

На організм людини діють безперервно змінювані чинники навколишнього

середовища. Проте ці зміни не спричиняють захворювання, бо організм людини
пристосовується	до	них. Між	організмом	і	зовнішнім	середовищем	існує
функціональна рівновага. Захворювання виникає лише тоді, коли ця рівновага
порушується, тобто на людину діють чинники навколишнього середовища, незвичні
за силою і якістю.
Людина перебуває у надзвичайно складному навколишньому середовищі. Його
вплив на організм людини досить різноманітний. На людину передусім діють
матеріальні чинники		природного	середовища, які умовно поділяють на хімічні,
фізичні (абіогенні) та біологічні (біогенні).
До хімічних чинників середовища відносять хімічні елементи або сполуки, які
входять до складу повітря, води,			ґрунту, їжі	тощо. Багато хімічних елементів
необхідні для нормальної життєдіяльності організму. Проте вони можуть бути і
причиною захворювання.
Фізичними чинниками є температура, вологість, рух повітря, атмосферний тиск,
радіація, шум	тощо.	Деякі з	них потрібні		для оптимальної життєдіяльності

організму. Але усі вони при певній інтенсивності можуть негативно впливати на перебіг фізіологічних функцій організму людини.

До біологічних чинників належать усі живі істоти, які оточують людину. Одні з них (бактерії, віруси, паразитичні черви та ін.) у випадку потрапляння в організм зумовлюють його захворювання. Інші (їстівні рослини) становлять основу харчових продуктів тощо.

Людина не тільки підпадає під вплив чинників і умов зовнішнього середовища. Вона здатна сама впливати на нього з метою поліпшення умов праці, живлення, побуту та створення відповідних умов для збереження здоров.'яНаведені чинники організм відчуває лише у певних межах, іншими словами, реакція організму залежить від дозування чинника. За умови невеликих але довготривалих значень, або при надмірній дії чинника життєва активність організму пригнічується. Діапазон дії цих чинників обмежений відповідними крайніми, гранично-допустимими значеннями (точки мінімуму та максимуму) цього чинника, при яких можливе існування організму (рис. 9). Ця зона називається толерантною(зона комфорту). Точка, що відповідає найкращим показникам життєдіяльності організму визначає оптимальну величину чинника і називається оптимальною. Умови середовища, в яких будь-який чинник (або їх сукупність) виходить за межі комфорту і спричиняє пригнічену дію, називаються екстремальними (крайніми, граничними, важкими).

Чинниками, що спричиняють екстремальні умови, є аномальна температура, вологість, солоність води, а також місцезнаходження людини(польові зони, високогір'я, пустелі тощо).

40	2. Людина, як елемент системи"Людина-життєве середовище"

Рис. 9. Умови існування людини: 1 - зона невиживання; 2 - зона пригнічуючих (екстремальних) умов; 3 - зона комфорту; 0 - точка оптимуму; —К - +К - крайні точки зони

2.1.Загальні психофізіологічні особливості людини

Як відомо, людський організм - це сукупність систем тілесних(соматичних) і фізіологічних (кровообігу, дихання, травлення, серцево-судинна, сенсорна, опорнорухова, нервова тощо). Визначальну роль у функціонуванні організму людини як надзвичайно складної біоенерго-інформаційної системи відіграє нервова система. Центральна нервова система бере участь в інформаційному обміні всіх рівнів(система "людина-довкілля", внутрішнє середовище, клітинний рівень). У разі перевантажень організму нервова система визначає їхній ступінь і формує захисно-адаптаційні реакції.

Еволюція забезпечила людський організм великими резервами стійкості та надійності, що зумовлено цілісністю і взаємодією всіх систем, спроможністю їх до адаптації та компенсації, а також відносною динамічною рівновагою внутрішнього середовища. Про надзвичайно високі резерви організму людини свідчать окремі приклади. Організм людини може витримувати навантаження на порядок більші від тих, які зустрічаються в щоденному житті, тобто запас міцності "конструкції людини" має коефіцієнт 10. Щодо людського мозку, то на думку фахівців, його можливості зреалізовуються на 2н-6 % від потенційних. Якщо серце протягом усього життя людини забезпечує не менше 109 скорочень, то найсучасніша штучна система - не більше 107. Це дає можливість людству як біологічному виду виживати в найскладніших умовах.

2.1.1. Закономірності та механізми дії органів чуття

Наші відчуття дають змогу нам не тільки сприймати навколишній світ у всьому його розмаїтті та красі, але водночас інформують нас про різні види та рівні небезпек, що є особливо важливим з погляду безпеки життєдіяльності. Сучасна наука про