БЖД - Яким

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності	121
Механічна дія електричного струму визначається розривом	та розшаруванням
тканин, зумовленим електродинамічним ефектом, та утворенням пари від перегрітої
тканинної рідини і крові. Механічні пошкоджений зумовлені збудженням			та
судомним скороченням м'язів тіла, що може спричинити	їхній розрив		або
пошкодження шкіри, вивих суглобів і навіть перелом кісток.

Чинники, що визначають важкість ураження електричним струмом: сила струму і електричний опір тіла людини, тривалість дії струму, рід струму (постійний чи змінний), його частота, індивідуальні особливості людини та умови навколишнього

середовища. На опір тіла людини впливає також фізичний та психічний, стан хворобливість, втома, голод, стан сп'яніння, емоційне збудження.

Допустимим вважається струм, при якому людина може самостійно звільнитися від електричного кола. Гранично допустиму силу струму визначають за емпіричною

формулою:
,	(38)

де t - тривалість дії електричного струму.

Остання формула дійсна в діапазоні зміни тривкості дії електричного струму від

0,1 с до 1,0 с

Змінний струм порівняно з постійним є небезпечнішим. Найнебезпечнішим є змінний струм частотою20-100 Гц. При високих напругах(більше 500 В) небезпечним є постійний струм.

Умови, що визначають можливість ураження електричним струмом:

-випадкове торкання до струмопровідних частин, що перебувають під напругою;

-несправність захисних засобів, пошкодження ізоляції;

-помилкове включення обладнання, його замикання внаслідок несправності, розряд блискавки.

-виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги внаслідок замикання провідника на землю або несправності заземлення (рис. 41).

Рис. 41. Переміщення у зоні розтікання струму замикання на землю: 1 - віддалення від точки замикання; 2 - схема переміщення ступнів ніг (не відриваючи одну ногу від другої)

Тіло людини можна зобразити у вигляді електричного кола, що складається з трьох послідовно з'єднаних ділянок: шкіра (Rш) - внутрішні органи та тканини (RB) - шкіра (Rш)

122	3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Рис. 42. Електричний опір тіла людини	Рис. 43. Електричний опір шкіри лю-
	дини

Повний опір людини визначають шляхом спільного розв'язку рівнянь(39), (40):

,

(41)

Активний опір шкіри визначають за формулою:

(42)

де - питомий опір епідермісу (зовнішньої поверхні шкіри), Омм; de - товщина шару епідермісу, м; s - площа контакту струмопровідного елемента з людиною, м . Ємнісний опір шкіри визначається співвідношенням

(43)

де f - частота струму, Гц; С - ємність зовнішнього шару шкіри, Ф.

Ємність зовнішнього шару шкіри, своєю чергою, розраховуємо за формулою:

(43)

де Е - діелектрична проникність; Е0 - електрична постійна, Ф/м (Е0 = 8,85х10-12 Ф/м)

3.4.4.2.Електростатичні та електромагнітні поля

Вплив статичної електрики на людину пов'язаний із протіканням через неї слабкого струму. Найчутливішими до електростатичних полів є центральна нервова система, серцево-судинна та інші системи організму. Наслідком впливу цих полів ( дратівливість, підвищена збудливість, біль голови, порушення сну тощо. Виникають фобії, зумовлені страхом очікуваного розряду.

Вплив електромагнітних полів на організм людини залежить від щільності потоку енергії, частоти випромінювання, тривалості впливу, режиму опромінення розмірів опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності								123
впливу. Джерела електромагнетних				полів мають ближню(індукційну) та				дальню
(випромінювальну) зони впливу.
Зміна електромагнітного			поля	веде	до нагрівання тканин тіла людини за
рахунок змінної поляризації діелектрика(хрящі, сухожилля тощо) та внаслідок
появи струмів провідності. Тепловий ефект є наслідком поглинання енергії
електромагнітного поля. Перегрівання особливо негативно відбивається на тканинах
зі слабко розвиненою судинною системою або з недостатнім кровообігом(очі, мозок,
нирки, шлунок, жовчний		та	сечовий		міхурі). Опромінення очей спричинює
каламутність кришталика (катаракта) та втрату зору. Це відбувається у випадку
надвисокочастотного	опромінення			при	поверхневій		густині	потоку		енергії
електромагнітного поля >10 мВт/см2 (1 Вт/м2 = 0,1 мВт/см2 = 100 мкВт/см2).
Тривалий вплив електромагнітного поля створює тепловий вилив, що зумовлює
ункціональні зміни	в	центральній			нервовій	та	серцево-судинній .			системах

Виникають також головний біль, швидка втома, погіршення самопочуття, зміни тиску зміни, нервово-психічні розлади. Простежують також трофічні розлади: схуднення, випадання волосся, ламкість нігтів, послаблення імунологічних реакцій.

Для збереження здоров'я необхідно обмежувати час перебування людей в зоні впливу електростатичного та електромагнітного полів.

3.4.4.3.Виробничі випромінювання

Найбільш поширені електромагнетні випромінюванняце процеси утворення
вільного	електромагнетного	поля, спричиненого		роботою	телевізійних	та
радіолокаційних станцій, високовольтних мереж електропередач, електротранспорт,
установки радіозв'язку, комп'ютерна техніка.
Випромінювання характеризується довжиною та частотою хвилі.
Довжина хвиль виробничого випромінювання:			103 км;
Змінні струми промислової частоти
Радіохвилі			1 нм-30 км;
Інфрачервоне випромінювання			760 нм - 540 мкм;
Світлове випромінювання			760 нм - 400 нм;
Ультрафіолетові промені			200 нм - 400 нм;
Рентгенівські промені			2x10 мкм-7,1x10 мкм;
Гамма-промені			1,9х10~й мкм - 7,1х10~б мкм.
Частота виробничого випромінювання
Ультразвук			понад 20 кГц;
Шум			16 Гц-20 кГц;
Інфразвук			менше 16 кГц;
Вібрація			12-8 000 Гц.

3.4.4.4.Іонізуюче випромінювання

3.4.4.4.1.Основні поняття та визначення іонізуючого випромінювання

Іонізуюче - це випромінювання, під впливом якого з нейтральних		молекул та
атомів утворюються іони. Іонізуюче випромінювання реалізує свою біологічну дію
через ефекти іонізації та	наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних
структурах клітини. Внаслідок	впливу іонізуючого випромінювання	в організмі

людини можуть відбуватися хімічні, фізичні та біологічні процеси. Розрізняють

124 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

квантове (електромагнітне) та корпускулярне іонізуюче випромінювання (рис. 44). Ультрафіолетове випромінювання - це найбільша короткохвильова частина

спектра сонячного світла, яке генерується внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках.

Рентгенівське випромінювання виникає	внаслідок зміни	стану електронів на
внутрішніх оболонках атома.
Гамма-випромінювання генерується	збудженими	ядрами	атомів

елементарними частками.

Альфа-випромінювання - це потік позитивно заряджених часток - атомів гелію, що виникають під час розпаду радіоактивних ізотопів.

Бета-випромінювання - це потік електронів чи позитронів, які випромінюються атомними ядрами при бета-розпаді радіоактивних ізотопів.

Потоки часток - це потоки нейтронів та протонів, що виникають під час ядерних реакцій.

Джерелами іонізуючого випромінювання є прилади, які мають великі напрупспоживання: високовольтні випромінюючі діоди, потужні генераторні та модуля торні лампи, підсилювачі, генератори та ін.

Іонізуюче випромінювання виникає під час розпаду радіоактивних ядер. Кіль кісною характеристикою джерела випромінювання є активність, яку виражаюті числом радіоактивних перетворень за одиницю часу. В системі "Сі" - це 1-ядерні

перетворення за секунду (розпад/с) - 1 бекерель. Позасистемна одиниця-кюрі 1 Кю

= 3,77x1010 Бк.

Міру дії іонізуючого випромінювання визначає його доза. Розрізняють погли нуту та еквівалентну дозу випромінювання. Поглинута доза характеризує енергік іонізуючого випромінювання, яка поглинута одиницею маси людини. Одиниця ви міру поглинутої дози в системі "Сі" - грей (Гр), позасистемна одиниця - рад.

1 рад = 0,01 Дж/кг;

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності						125
			1 Г р = 1 Дж/кг=100рад.
Поняття поглинутої дози не враховує, що вплив однієї і тієї ж дози різних
випромінювань неоднаковий. Поняття еквівалентної дози визначає вплив різних видів
випромінювання	та	дає	підстави	пов'язувати	біологічний	ефект		будь-яких
випромінювань до впливу гамма-променів
			Д = КДп,			(45)

де К - коефіцієнт якості випромінювання; Дп - величина поглинутої дози для гамма - випромінювання.

Коефіцієнт якості показує у скільки разів біологічний ефект певного виду випромінювання відрізняється від такої ж дії гамма-випромінювання: К=1 - для рентгенівського; К=10 - для нейтронів; К = 20 - для а-часток. Еквівалентну дозу в системі "Сі'"вимірюють зівертами (Зв).

Часто використовують позасистемну одиницюбер (біологічний еквівалент

рентгена)
		1 Бер = 0,01 Дж/кг = 0,01 Зв;
			1 Зв=100бер.
Іонізуюча здатність випромінювання в повітрі характеризується експозиційною
дозою. За одиницю дози в системі "Сі" взято величину - кулон/кг (К/кг). Це така
доза випромінювання, при якій у1 кг сухого повітря виникають іони, які несуть
заряд 1 кулон електрона кожного знака. Для характеристики цієї дози також
використовують позасистемну одиницю-рентген (р).
Рентген - це доза гамма-випромінювання, під впливом якої в 1 см сухого
повітря за нормальних умов(температура 0°С, тиск 760 мм рт.ст.) утворюються
іони, що несуть одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знака.
Доза в один рентген дорівнює 2,08х109 пар іонів в 1 см3 повітря.
			1 р = 2,58х10-4 кл/кг.
Поглинута й експозиційна дози випромінювання, віднесені до одиниці часу,
визначають потужність доз(рівень радіації). Рівень радіації характеризує ступінь
забруднення місцевості та вказує, яку дозу може одержати людина, перебуваючи на
забрудненій	території	за	одиницю . Рівеньчасу	радіації	вимірюють	у
рентген/годинах, рад/годинах, бер/годинах.

Наприклад, за результатами експертів, сумарний вихід радіоактивних матеріалів у результаті аварії на ЧАЕС становив 50 млн кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб такого самого типу як ті, що були скинуті в 1945 р. на Хіросіму і Нагасакі. Відбулося радіоактивне забруднення більш як2,3 тис. населених пунктів в 12 областях України, усього було заражено50 тис. кв. км. площі. В Україні станом на2004 р. налічували 3,2 млн потерпілих від катастрофи, в тому числі близько 1 млн дітей.

3.4.4.4.2.Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини

У процесі дослідження впливу іонізуючого випромінювання на організм людини виявлено такі особливості:

-висока руйнівна сила поглинутої енергії випромінювання;

-наявність прихованого періоду благополуччя;

-вплив від малих доз може складатись або накопичуватись. Цей ефект називається кумуляцією;

126	3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

-випромінювання впливає не лише на живий організм, але й на його нащадків (генетичний ефект);

-ефективність впливу випромінювання залежить від частоти його дії;

-різні органи людини та організми по-різному реагують на випромінювання. Багаторічні дослідження визначили такі граничні значення доз, які спричиняють

різні зміни в організмі.

1.Доза величиною 100 гр є смертельною, що відбувається, як правило, протягом декількох годин чи діб.

2.При дозах опромінення від 10 до 50 гр опромінена людина помре через 1-2 тижні.

3.Від дози опромінення 3-5 гр вмирає майже половина усіх опромінених (50% смертельна доза).

Ступінь небезпеки залежить також від швидкості виведення радіоактивних речовин з організму.

Зв'язок між відстанню К до радіоактивного джерела та дозою опромінювання має вигляд

(46)

де М - радіоактивність джерела, Бк; Т - час опромінення, год; Д - доза опромінення, кулон/кг.

У разі використання захисних екранів використовують формулу:

Jx = J0 е-мх,

(47)

де Jx, J0 - інтенсивність випромінювання при відсутності поглинала та наявності екрана; (і - коефіцієнт послаблення випромінювання; х - товщина поглинала.

Ефективність виведення радіоактивних речовин характеризується періодом його

напіввиведення з організму людини. Період ефективного напіввиведення Тф - це

е

час, протягом якого кількість радіоактивного елемента зменшується вдвічі внаслідок радіоактивного розпаду та біологічного виведення

									(48)
де	- період	напіврозпаду		радіоактивних		елементів;	-	період біологічного
напіввиведення радіоактивних елементів.
Період напіврозпаду - це час, протягом якого розпадається половина атомів
радіоактивного елемента. Період біологічного напіввиведенняце час, протягом
якого	кількість		радіоактивного		елемента		зменшується		вдвічі		внасл
фізіологічного		обміну.	Період	напіврозпаду		визначають		законом	природного
розпаду радіоактивних атомних ядер
									(49)

де N, N0 - відповідно, кількість ядер у певному об'ємі речовини на момент часу t та t

=0; - константа розпаду.

3.4.4.4.3.Захист від іонізуючого випромінювання

До інженерно-технічних методів та засобів захисту можна віднести такі: колективний (група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будівлі, приміщення) та індивідуальний.

технологічного

тривалість

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності						127
Колективний захист спирається на розрахунок поширення хвиль						в умовах
певного рельєфу місцевості.
Локальний захист заснований на використанні радіозахисних матеріалів, які
забезпечують	високе	поглинання	енергії	випромінювання	у	матеріалі		та
віддзеркалення від його поверхні. До інженерно-технічних методів захисту також
належить:

-конструктивна можливість працювати на зниженій потужності у процесі налагоджування, регулювання та профілактики;

-дистанційне керування об'єктами.

Засоби індивідуального захисту використовують у тих випадках, коли інші захисні заходи неможливі чи недостатньо ефективні. Для захисту тіла використовують одяг із металізованих тканин та матеріалів, що поглинають радіовипромінювання. Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на внутрішній бік провідною плівкою двоокису олова.

3.4.4.5.Хімічні чинники небезпеки

3.4.4.5.1.Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин

Сьогодні в світі виробляють близько1 млн різних хімічних речовин, з яких приблизно 700 широко застосовують у промисловості, сільському господарстві, побуті.

Небезпеку хімічних речовин визначають їхньою здатністю проникати крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки. Рівень та характер порушень нормальної життєдіяльності організму залежить від фізико-хімічних, токсичних властивостей хімічних речовин, тривалості та шляхів впливу на організм.

Для небезпечних хімічних речовин встановлено їх граничну допустиму концентрацію ГДК в повітрі, воді та інших середовищах.

Гранично-допустима концентрація - це максимальна кількість небезпечнохімічних речовин в одиниці об'єму чи ваги, яка при щоденному впливі протягом необмеженого тривалого часу не викликає в організмі паталогічних відхилень, а також наступних негативних змін у потомстві. При встановленні ГДК використовують розрахункові методи, результати біологічних експериментів, а також матеріали спостережень.

Оцінюють вплив хімічних небезпек при вмісті в повітрі середовища існування людини одночасно декількох шкідливих речовин односпрямованої дії за сумою відношень фактичних концентрацій речовини до їх ГДК, яка не має перевищувати одиниці

(50)

де , ,... - фактична концентрація шкідливих речовин, мг/м; ГДК1 ГДК2,...

ГДКn - відповідно гранично-допустимі концентрації, мг/м3.

До речовин односпрямованої дії належать такі речовини, які близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини. У випадку періодичної дії шкідливих речовин у повітрі середовища існування людини використовують поняття середньозмінної концентрації для конкретного періоду

де сь c2,...cn - концентрації шкідливих речовин на окремих стадіях(операціях) процесу, видах діяльності, відпочинку тощо мг;/мtb t2,... tn -

	128	3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності
окремих		стадій (операцій) технологічного процесу, видах діяльності, відпочинку
тощо.

Середньозмінна концентрація шкідливих речовин не повинна перевищувати гранично допустимої середньозмінної концентрації ГДКС3.

3.4.4.5.2.Класифікації небезпечних хімічних речовин

Серед небезпечних хімічних речовин особливо виділяють спеціальні отруйні речовини, які призначені для знищення людей, тварин та рослин. Отруйні речовини - це токсичні хімічні з'єднання з певними хімічними та фізичними властивостями. Агрегатні стани отруйних речовин: пара, аерозолі, краплі. Отруйні речовини класифікують:

-за характером вражаючої дії: смертельні; ті, що тимчасово виводять з ладу; подразнюючі та навчальні;

-за швидкістю настання вражаючої дії: швидкодіючі та повільнодіючі;

-за тривалістю збереження: стійкі та нестійкі.

Усі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділяють на 4 класи:

1)надзвичайнонебезпечні;
2)дуже небезпечні;
3)помірнонебезпечні;
4)мало небезпечні.
Дія	шкідливих	речовин	на	організм	людини	може	супроводжуватис

інтоксикацією, що призводить до розвитку професійних захворювань. Більшість шкідливих речовин незалежно від дози та шляху проникнення в організм має вибіркову токсичність, тобто здатність впливати на окремі клітини та структури тканини, не зачіпаючи при цьому інші, з якими вони перебувають у безпосередньому контакті.

Залежно від практичного використання небезпезпечні хімічні речовини, які забруднюють довкілля (полютанти) поділяють на:

-промислові отрути;

-отрутохімікати, що використовують у сільському господарстві (гербіциди, пестициди); лікарські препарати;

-сигарети, наркотики;

-побутова хімія (харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби);

-хімічна зброя.

Відповідно до характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяють на токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, такі, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.

Токсичні речовини - це речовини, які викликають загальне отруєння або впливають на окремі системи організму людини. Ці речовини можуть спричинити патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. Прикладом таких речовин є концентровані розчини кислот, лугів, селітри, чадний газ тощо.

Подразнюючі речовини зумовлюють подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легенів, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного ,кодузміни спадкової інформації. Це - свинець, радіоактивні речовини та ін.

Канцерогенні речовини зумовлюють, як правило, злоякісні новоутворення - пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності					129
Наркотичні	речовини впливають	на	центральну	нервову	систему(спирти,
ароматичні вуглеводні).
Задушливі	речовини призводять	до	токсичного	набряку	легенів(монооксид
карбону, оксиди нітрогену).

Речовин, що впливають на репродуктивну функціюце - радіоактивні ізотопи,

ртуть, свинець тощо.

Сенсибілізатори - речовини, що діють як алергени (розчинники, лаки на основі нітрота нітрозосполук, формалін та ін.).

Токсичні (отруйні) речовини спричиняють не тільки погіршення здоров'я та працездатності людей, а й негативно впливають на живі організми, призводять до порушення екологічної рівноваги. Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини це - шкіра, органи дихання та шлунок. Рівень ураження речовинами залежить від їхньої токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізикохімічних властивостей.

За вибірковістю дії шкідливі речовини поділяють на:

-серцеві (кардіотоксична дія) - ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо;

-нервові (порушення психічної активності) - монооксид карбону, фосфорорганічні сполуки, алкогольні вироби, снотворні, наркотичні засоби;

-печінкові - хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, спиртні напої, отруйні гриби;

-ниркові - сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;

-кров'яні - анілін, його похідні, нітрити;

-легеневі - монооксид карбону, оксиди нітрогену, озон, фосген.

За тривалістю дії шкідливі речовини поділяють на три групи:

-летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5% випадків) - термін дії до 10 діб;

-тимчасові, які спричиняють нудоту, блювання, набряки легенів, біль у грудях - термін дії від 2 до 5 діб;

-короткочасні, що подразнюють слизову оболонку, спричинюють головний біль, задуху, загальну слабкість, зниження температури - термін дії кілька годин.

3.4.4.5.3.Шляхи потрапляння полютантів в організм людини

Велика кількість захворювань та отруєнь зумовлена проникненням в організм людини шкідливих газів, парів, аерозолів головно через органи дихання. Це дуже небезпечно тим, що потрапляючи у кров, шкідливі речовини розносяться по всьому організму. Загальнотоксична дія аерозолів зумовлена тим, що пилові частки (до 5 мкм), проникаючи в глибокі дихальні шляхи, частково або повністю розчиняються в лімфі ,і надходячи у кров, викликають інтоксикацію. Високодисперсні пилові часточки дуже важко вловлювати.

Отруйні речовини попадають у шлунково-кишковий тракт через недотримання правил особистої гігієни, наприклад, харчування або куріння на робочому місці без попереднього миття рук. Ці речовини відразу можуть потрапляти у кров з ротової порожнини. До них, наприклад, належать жиророзчинні сполуки, феноли, ціаніди.

Шкідливі речовини потрапляють в організм людини як через шкіру рук, так і через незахищені ділянки шкіри у випадках високих концентрацій токсичних парів і

5

130 _____________________________ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності газів у повітрі на робочих місцях. Розчиняючись у шкірному жирі та потових залозах, речовини можуть надходити у кров. До них належать легкорозчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін тощо. Ураження шкіри безумовно прискорює проникнення отруйних речовин в організм.

Особливу актуальність проблема гострих отруєнь отримала в останнє десятиріччя, коли у більшості цивілізованих країн світу склалася "токсична ситуація", пов'язана з накопиченням у навколишньому середовищі великої кількості хімічних речовин. Загальна кількість жертв гострих отруєнь значно перевищує число загиблих від дорожньо-транспортних пригод. За даними американських спеціалістів, до 80% загиблих при пожежах є жертвами не вогню, а токсичних продуктів горіння.

3.5.Безпека в соціальній сфері життєдіяльності людини

3.5.1.Суспільство як система і життєдіяльність людини

Зрозуміти суспільство як об'єктивний процес, пізнати закономірності його функціонування, розвитку - це головне завдання соціальної філософії. І хоч в історикофілософському ракурсі в розумінні суспільства є багато містифікацій, сучасне наукове уявлення про нього не може бути сформоване без скрупульозного аналізу тих пошуків (досягнень та помилок), якими надзвичайно багата історія соціальної філософії.

На думку Платона, суспільство є об'єднанням людей для задоволення своїх потреб і засобом реалізації потреби людей одне в одному. За Арістотелем, воно є втіленням притаманного від народження соціального інстинкту людини. Релігійна філософія вважала його проявом божого творіння. Просвітителі (Т. Гобс, Ж.Ж. Руссо, Ф.М. Вольтер) та французькі матеріалісти XVIII ст. трактували суспільство

як форму суспільної угоди, Г. Гегель - як реальний процес життєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї. І. Бентам визначає суспільство як "фіктивне тіло, що складається з індивідуальних осіб, які розглядаються як його складові члени". Г. Зіммель відроджує Платонову ідею про суспільство як засіб реалізації внутрішніх спонук, потреб, мотивів індивідів. М. Вебер доповнює її тезою про"деякий мінімум взаємоорієнтацій". Е. Дюркгейм підкреслює значення розподілу праці. Т. Парсонс трактує суспільство як соціальну систему, що функціонує завдяки взаємодії людей та соціальних інститутів.

Марксистська соціальна філософія суспільство визначає як сукупність історично зумовлених форм спільної діяльності людей. Головною детермінантою суспільного життя є спосіб виробництва матеріальних благ. Саме він зумовлює соціальний,

політичний	та духовний процес життя. Суспільне буття визначає суспільну
свідомість,	а не навпаки - ось головний висновок марксистської соціальної філософії.
Були	спроби пояснити суспільне життя і через призму визначальної ролі
суспільної	свідомості. Як відомо, велика група філософів виходить з положення про

те, що світом правлять ідеї. Найпослідовніше цю позицію простежено в філософії Платона та Гегеля.

Теоретичне уявлення про соціум як систему безпосередньо пов'язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного ,життягармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, - дисгармонія яких веде до суттєвих конфліктів і деформацій. Поняття "сфера суспільного життя" відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, чинники як матеріальні, так і ідеальні, об'єк-