БЖД - Яким

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

241

Повені - це тимчасові значні затоплення місцевості внаслідок підняття рівня води у річці, озері, водосховищі, які спричинені різними причинами. Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що вони прогнозовані.

Основний напрям боротьби з повінню - зменшення витрати води у річці шляхом своєчасного перерозподілу стоку.

Селевий потік - болотокам'яний чи водокам'яний потік, який мчить з великою швидкістю вниз за течією гірської ріки чи ущелини внаслідок сильних, дощів інтенсивного танення снігів, сповзання льодовиків, обвалів та зсувів. Для запобігання шкідливої дії селевих потоків споруджують греблі значної висоти.

Зсуви - це ковзне зміщення великих мас ґрунту униз по схилу, яке виникає при порушенні рівноваги. Захист від зсувів полягає у відведенні підземних вод у колектори, зменшенні стрімкості берегів, їхньому укріпленні.

4.2.3.Надзвичайні ситуації екологічного характеру

Основна причина надзвичайних ситуацій екологічного характеруце діяльність людини. Усі надзвичайні ситуації екологічного характеру поділяють на чотири групи:

1.До першої групи належать надзвичайні ситуації, спричинені катастрофічними змінами ґрунту, надр та ландшафту.

2.Друга група надзвичайних ситуацій пов'язана зі зміною складу і особливостей атмосфери.

3.Третя група надзвичайних ситуацій зумовлена зміною стану гідросфери.

4.Четверта група надзвичайних ситуацій пов'язана зі зміною стану біосфери. Головні передумови виникнення надзвичайних ситуацій екологічного характеру

полягають у забрудненні води, повітря та зміною клімату.

4.2.4.Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру

Основою функціонування служб безпеки в будь-якій державі є забезпечення національної безпеки, а внутрішні конфлікти завжди використовують зовнішньополітичними опонентами держави у своїх цілях.

Події в Україні у кінці 2000 - на початку 2001 pp. роблять актуальною проблему сучасних форм соціально-політичних конфліктів, які є ухиляння від нав'язаних елітою, культурою правил і норм. Бунти провокують дестабілізацію бюджетних надходжень, механізм управління в країні чи регіоні. Серед способів ухиляння як форм суспільного бунту є такі:

1.порушення законодавчих норм:

-побутова злочинність;

-терористична діяльність проти бюрократичних структур;

-руйнування засобів виробництва та збуту (комп'ютерів, терміналів, окремих підприємств, офісів тощо);

-блокування громадського транспорту.

2.порушення моральних настанов.

-"втеча в мережу (Інтернет)";

-втеча від активної суспільної діяльності;

-ігнорування влади і її законів у тих чи інших ситуаціях (масових святкувань, споживання визначених культурних цінностей тощо):

-формальне виконання виробничих, службових функцій;

9

242	4. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

-ігнорування участі у виборах. 4. економічно-соціальні:

-ухилення від податків;

-неоплата житлово-комунальних послуг, проїзду в громадському транспорті;

-нищення грошових знаків;

-розбій і грабування банків, обмінних пунктів тощо.

4.2.5.Надзвичайні ситуації комплексного характеру

Аварії на небезпечних військових об,'єктахоб'єктах хімічної, ядерної, військової промисловості а також спричинені використанням ядерної, нейтронної, хімічної, бактеріологічної зброї, ведення воєнних дій спричинюють комплексний характер НС. Вони завдають найбільше збитків навколишньому середовищу людини, психічному та фізичному здоров'ю, національним інтересам країни.

4.3.Заходи, які проводять завчасно по життєзабезпеченню населення в НС

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов, життя, здоров'я і працездатності людей. Він охоплює:

управління діяльністю робітників та службовців, усього населення при загрозі та виникненні НС;

-захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного

лиха;
- забезпечення населення питною водою, продовольчими	товарами	і
предметами першої необхідності;

-захист продовольства, харчової сировини, фуражу, джерел води від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

-житлове забезпечення і працевлаштування;

-комунально-побутове обслуговування;

-медичне обслуговування;

-навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій;

-розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;

-санітарну обробку;

- знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

-підготовку сил та засобів і ведення рятувальних, інженерних, медичних та інших робіт в районах лиха і осередках ураження;

-забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки,

	порядок	поведінки;	морально-психологічну		підготовку	і	міри	щодо
	підтримування високої психологічної стійкості людей в						екстремальних
	умовах;
-	заходи,	спрямовані	на	попередження, запобігання		чи	ослаблення

несприятливих для людей екологічних наслідків НС тощо.

Усі ці заходи організує державна виконавча влада областей, ра онів, міст, районів у містах, селищ і сіл, органами управління цивільного захисту при чіткому погодженні між ними заходів, що проводяться.

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

243

Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями

цих заходів.

Заходи розробляють завчасно, відображають в планах цивільного захисту і

виконують як в період загрози, так і після виникнення НС.

Велику

увагу

приділено

завчасному

проведенню

заходів, особливо щодо

захисту продовольства, джерел води і систем водопостачання від зараження, а також

послабленню несприятливих для людей наслідків НС. Організація безперебійного

постачання населення продовольством, питною водою і предметами

першої

необхідності є одним із головних питань. їжа, вода, незаражене повітря, а із холодний

час і тепло є головними чинниками життєдіяльності населення.

Порядок забезпечення населення продовольчими товарами, водою і предметами

першої необхідності в умовах надзвичайних

ситуацій визначають

відповідні

установи Кабінету Міністрів України, вказівки й інструкції відповідних міністерств і

відомств, передусім Міністерства торгівлі, Держагропрому, Міністерства сільського

господарства, охорони здоров'я та ін.

Обласні і місцеві органи, особливо торгівлі і харчування є організаторами і

виконавцями цього завдання. Вони організують нормоване постачання населення в

умовах НС продовольчих товарів і предметів першої необхідності, дій особового

складу

формувань,

створюють

необхідні

запаси

з

довготривалими

строками

зберігання.

При організації постачання водою в умовах НС враховується, що потреба води в

районах розселення евакуйованих значно зросте. Беручи це до уваги, у заміській зоні

розвивається

і

вдосконалюється

система

водопостачання, підтримуються

у

готовності

існуючі

джерела

, водивпроваджуються

системи

оборотного

і

послідовного використання води, скорочуються невиробничі витрати користування

водою з метою забезпечити велику кількість населення в умовах пошкодження

системи

водопостачання. Визначено

для

кожного

району(регіону) необхідну

кількість питної води і господарських потреб, заплановано порядок забезпечення

нею різних категорій населення. З метою кращої організації постачання населення

водою створюють службу водопостачання із завданням координації та контролю за

виконанням заходів.

Захист продовольства, харчової сировини і фуражу при зберіганні, в процесі

технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також джерел води і систем

водопостачання від різного виду зараження. Заходи щодо виконання цього завдання

організують і проводять в основному ті ж галузеві і територіальні органи, які

постачають населення продовольством, питною водою і предметами першої

необхідності.

Важливі заходи щодо захисту джерел води і систем водопостачання проводять

інженерна і комунальо-технічна служби цивільної оборони і їхні формування.

Одним

із основних способів захисту продуктів харчування і

фуражу є

раціональне розміщення запасів і зменшення їхньої концентрації у категорійних

містах. Для збереження резервів продовольства, харчової сировини і матеріальних

запасів будують у заміській зоні склади і елеватори, передбачено вивезення запасів

категорійних міст із зон можливого катастрофічного затоплення, використання

підземного

простору -

гірничих

виробок,

соляних

шахт, підвалів,

природних

порожнин.

244

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

Надійним

способом

захисту продовольства, харчової сировини і фуражу є

ізоляція їх від зовнішнього середовища шляхом герметизації сховищ і складів,

застосування захисної тари і відповідних пакувальних матеріалів. З метою захисту

продуктів сільського господарства при перевезеннях використовують спеціальні

транспортні засоби.

Велике

значення

має своєчасна підготовка до проведення знезараження

продовольства, харчової сировини, в тому числі підготовка об'єктових лабораторій

до проведення контролю за зараженістю продуктів в умовах НС, укомплектування їх

спеціальними приладами і обладнанням, створення і підготовка невоєнізованих

формувань із знезараження.

Важлива роль у виконанні завдання щодо захисту продовольства і фуражу

належить органам управління і об'єктам агропромислового комплексу. Саме в галузях,

які входять до агропромислового комплексу вирішується ця проблема на етапах

виробництва,

переробки,

зберігання

і

транспортування

сільськогосподарських

продуктів.

Захист води і джерел води досягають проведенням різних організаційних,

інженерно-технічних і санітарних заходів, зокрема заходів

щодо

ізоляції джерел

води і отримання правил користування ними, створенню запасів питної води у

герметично закритих ємностях, забезпечення роботи водозабірних споруд, а також

укомплектування водопровідних станцій необхідними реагентами і приладами для

виявлення

РР, ОР

і

. БЗВживають

заходів

щодо

підвищення

стійкості

енергопостачання водопровідних станцій, для чого накопичують автономні джерела

живлення, використовують енергопоїзди, на об'єктах господарювання передбачено

будівництво артезіанських свердловин.

Комунально-побутове

обслуговування

населення

електроенергією, газом,

паливом іншими видами комунальних і побутових послуг, ізвичайно, житлом. Ці

завдання виконують міністерства житлово-комунального господарства, побутового

обслуговування населення, відповідні організації і підприємства на місцях, а також

комунально-технічні служби ЦЗ.

Комунально-побутове обслуговування населення не категорійних міст, селищ і

сільських

населених

пунктів

розвивається

з

урахуванням

забезпечен

життєдіяльності населення, евакуйованого з районів лиха і осередків ураження.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом використовують квартири і

будинки місцевих жителів(ущільнення), а також пансіонати, санаторії, будинки

відпочинку, табори

відпочинку, туристичні

бази,

дачні

кооперативи. Якщо

не

вистачає наявної житлової і придатної для житла площі, передбачене будівництво

житла, а також в теплу пору року розміщення в наметах.

Підприємства побутового обслуговування міст відповідно до плану ЦЗ вивозять

обладнання у заміську зону(райони розселення) і готують підприємства (організації)

для

обслуговування

населення

особливо

для

санітарної

обробки

людей

і

знезараження одягу, якщо виникла така необхідність.

Серйозну увагу приділено транспортному питанню в забезпеченні евакуаційних, рятувальних і інших робіт. Автотранспорт використовують для вивозу населення, тварин і матеріальних цінностей. Крім пасажирських автобусів застосовують пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі. Підвищуються норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по

25-30 машин.

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій

245

Організацію інформації населення у разі виникнення надзвичайної ситуації здійснює Міністерство зв'язку України, Державний комітет з телебачення і радіомовлення, їхні територіальні організації, місцеві органи влади і органи управління ЦЗ. Своєчасна та правдива інформація про наявну ситуацію в країні, області, районі, місці і на об'єкті унеможливлює виникнення і розповсюдження неправдивих слухів, а головне, надає впевненості людям. Вона сприяє організованим діям при сигналах сповіщення ЦЗ про небезпеку, виконанню виробничих завдань і завдань ЦЗ. Невідомість про ситуацію, суперечлива інформація негативно діє на психіку людей, створює умови для виникнення панічного настрою.

4.4.Сили та засоби, які використовують для життєзабезпечення населення

Важлива роль у забезпеченні життєдіяльності заселення належить службам

торгівлі і	харчування ЦЗ та їхні формування. Вони створюються					рішенням
виконкому	обласних, міських і районних Рад(держадміністрацій) на					підставі
організацій	державної	і кооперативної торгівлі(обласні,			міські, районні, міст
республіканського		підпорядкування).	Районні,	міські	(міст	обласного

підпорядкування) служби - на основі міських (районних) торгвідділів, торгів, трестів, райспоживспілки і відділів робітничого постачання (ВРП).

Начальникам державної служби призначають Міністра торгівлі України, а його заступником - Голова правління Укркоопспоживспілки.

Начальниками обласних служб призначають начальників управлінь торгівлі, їх заступниками - голів правлінь облспоживспілки.

Начальників районних, міських служб і їх заступників призначають рішенням районних міських виконкомів(держадміністрацій) із керівників державної і кооперативної торгівлі.

Начальники служб керують силами і засобами служб безпосередньо, через начальників штабу, органи управління ЦЗ і структурні організації, керівник якої є

начальником служби.
Начальникам	служби	з	питань, які	належать	до	компетенції	служби,

підпорядковані усі нижчі за рангом начальники служб, керівники організацій і підприємств, на основі яких створена служба або від яких виділяються спеціальні підрозділи торгівлі і громадського харчування. Завдання служби торгівлі і харчування:

-забезпечення санітарно-обливних пунктівзабезпечення гарячим харчуванням і сухим пайком особовий склад формувань ліквідаторів НС в період підготовки і ведення ними різного роду рятувальних, інженерних та ін. робіт у зоні НС, а також потерпілого(ураженого) населення, яке знаходиться в загонах першої медичної допомоги;

-забезпечення санітарно-обливних пунктів, пунктів спеціальної обробки та засобів медичної допомоги обмінним фондом обігу, взуття та білизни;

-планування організації і координації дій пересувних підрозділів торгівлі і

	харчування	щодо	забезпечення	особового	складу	формувань		ЦЗ
	продовольством і предметами першої необхідності;
-	виконання	заходів щодо захисту наявних на			підприємствах		запасів
	продовольства й інших матеріальних засобів				захисту	від	зараження
	хімічними, бактеріологічними, радіаційними речовинами;

246	4. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

-ведення контролю за підготовкою і оснащенням пересувних пунктів для

роботи у польових умовах.

Решта завдань забезпечення ЦЗ вирішують структурні підрозділи і організації державної і кооперативної торгівлі.

Для виконання завдань на базі підприємств торгівлі і громадського харчування потрібні:

-пересувні пункти продовольчого постачання;

-пересувні пункти речового постачання.

Пересувні пункти продовольчого постачання створюють на

базі ресторанів,

кафе для забезпечення гарячою їжею особового складу формувань ЦЗ і технічного

забезпечення в період підготовки і ведення ними рятувальних і інших невідкладних

робіт, а також ураженого(потерпілого) населення, яке перебуває у загонах першої

медичної

допомоги

у

разі

відсутності

можливості

забезпечення

гарячим

харчуванням.

Пересувні

пункти

харчування

і продовольчого постачання створюють як

правило, на основі одного підприємства на чолі з його керівником(заступником). За

інших умов їх створюють на

декількох підприємствах. Начальником такого

зведеного

пересувного

пункту

харчування

або

продовольчого

постачання

призначається керівник найпотужнішого(головного)

підприємства. Кількість

пересувних

пунктів харчування і

продовольчого постачання в державі, області,

районі, місці

встановлює,

відповідно,

Міністерство торгівлі України, управління

обласної, міської виконавчої влади(виконкомів) і керівники служби районними

організаціями торгівлі спільно з відповідними споживспілками, маючи кількість

особового складу формувань ЦЗ, са-нітарно-обливні пункти спецобробки, загони

першої медичної допомоги, які потрібно забезпечувати.

Кількість

пересувних

пунктів

харчування

і

продовольчого

постачання

визначають з розрахунку забезпечення особового складу формувань ЦЗ, які мають штатні групи (ланки) матеріально-технічного забезпечення:

-60% - сухим пайком;

-40% - гарячою їжею;

-один пункт харчування і продовольчого постачання на два загони першої медичної допомоги.

Матеріально-технічне і фінансове забезпечення пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання виконують організації, на базі яких вони створені.

Забезпечують їх похідними кухнями через штаби ЦЗ по заявках організацій

торгівлі і громадського харчування системи	Міністерства	торгівлі , Украіїни
Укрспожив-спілки, відділів (управлінь) постачання.
Забезпечення термосами, посудом та іншим	обладнанням	та інвентарем

виконують на підставі загальних планів матеріального постачання організацій і підприємств торгівлі та громадського харчування.

Згідно з наказом, чи у час"Ч" пересувні Пункти харчування і продовольчого постачання доукомплектовуються особовим складом, технологічним обладнанням, майном, інвентарем, отримують виділені їм автотранспорт, тридобовий запас продовольства на особовий склад формувань ЦЗ, які вони забезпечують і готують до виходу в призначений район (об'єкт, ділянку робіт).

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій	247
Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання, які	забезпечують

формування підвищеної готовності, повинні бути готовими до виконання завдань через 6-10 год після отримання розпорядження, решта пунктів продовжують свою

виробничу діяльність і протягом доби	приводяться у готовність до виконання
завдань відповідно до призначення. Гаряча їжа і сухий пайок відпускають згідно з
письмовим розпорядженням штабу ЦЗ	на команду(гр пу) загалом. Порядок

розрахунків за продовольство встановлює особливим розпорядженням Кабінет Міністрів України.

4.5.Єдина державна система НС - склад эва національної безпеки

Високий рівень концентрації на території Уі раїни промислового виробництва,
особливо гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної, машинобудівної галузей,
які потребують великих обсягів енергетичних, срровинних і водних ресурсів,
транспортні коридори, у тому числі продуктопровідні, інтенсивне використання
земельного	фонду	для	індустріальних	і	сільськогосподарських,	потреб

незадовільний стан гідроресурсів, скидання забруднених стічних вод у природні водойми, надзвичайний обсяг накопичення токсичних відходів у поєднанні з небезпечними явищами природи вивели проблему захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на рівень важливого завдання державної політики України у сфері національної безпеки.

Стала тенденція до щорічного зростання збитків, які завдаються населенню і об'єктам економіки, а також складна соціально-економічна ситуація в країні примушують органи державного управління всіх рівнів шукати нові підходи до протидії надзвичайним ситуаціям.

До певного часу першочергову увагу у вирішенні проблем захисту населення і

територій від надзвичайних ситуацій приділяли					ліквідації наслідків аварій і
катастроф природного і техногенного характеру.
Однак ці зусилля, ефективні у кінцевому підсумку щодо порятунку, надання
безпосередньої	допомоги	і	ліквідації	наслідків	надзвичайних , ситуаційне

наближають нашу країну до техногенного благополуччя, не зменшують рівні ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Міжнародний досвід свідчить, що у більшості випадків вирішення завдань щодо зниження техногенних і природних ризиків дають значно більшу ефективність, а в економічному плані - більшу доцільність.

Наприклад, в деяких країнах Західної Європи, у результаті здійснення державних заходів регулювання зниження ризику надзвичайних ситуацій, загальні втрати від надзвичайних ситуацій скоротились за десять років більш ніж у 8 разів.

Отож, на сучасному етапі розвитку України пріоритетного значення набула необхідність формування загальнодержавної політики у сфері зниження техногенних і природних ризиків, пом'якшення наслідків стихійного лиха з дотриманням міжнародних та внутрішніх принципів забезпечення прийнятного рівня безпеки.

Для вирішення цієї загальнодержавної проблеми потрібна системна інтеграція зусиль органів виконавчої влади усіх рівнів і суспільства загалом.

Отже, забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій розглядають як невід'ємну частину державної політики національної безпеки і дер-

248 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

жавного будівництва, як одну з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних

адміністрацій, виконавчих органів рад.
Рівень	національної		безпеки	не	може	бути , якщодостатнімв
загальнодержавному		масштабі	не буде вирішено завдання захисту				населення,
об'єктів	економіки,	національного		надбання	від	надзвичайних	ситуацій

техногенного, природного або іншого характеру.

Небезпечна тенденція зростання кількості і масштабів наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру почала призводити до незворотних порушень у сфері екології і руйнівно позначатися на сталості функціонування об'єктів економіки, на безпеці держави і її населення.

На території України, незважаючи на відносну стабілізацію, продовжує зберігатись високий рівень техногенних і природних небезпек.

Головними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та збільшення негативного впливу природних надзвичайних ситуацій в Україні є: послаблення механізмів державного регулювання безпеки у виробничий сфері, зменшення протиаварійної стійкості виробництва внаслідок довготривалості структурної перебудови економіки; висока прогресуюча спрацьованість основних виробничих фондів, особливо на підприємствах хімічного комплексу - нафтогазової, металургійної і гірничодобувної промисловості з одночасним зменшенням, а у деяких випадках і припиненням оновлення цих фондів; висока технічна складність виробництва, великий обсяг транспортування, зберігання і використання небезпечних (шкідливих) речовин, матеріалів і виробів, а також накопичення відходів виробництва, які загрожують населенню і навколишньому середовищу; недостатність законодавчої і нормативно-правової бази, яка б забезпечувала в нових економічних умовах стале і безпечне функціонування промислово небезпечних виробництв, стимулювання заходів щодо зменшення ризиків надзвичайних ситуацій і пом'якшення їхніх наслідків, а також підвищення відповідальності власників об'єктів підвищеної небезпеки; припинення внаслідок фінансових ускладнень реалізації низки державних програм, що стосувались питань реагування на надзвичайні ситуації; зниження вимогливості і ефективності роботи органів державного нагляду за станом техногенно-екологічної безпеки.

Позитивне вирішення проблеми згаданих чинників має суттєве значення для успішного виконання радикальних структурних змін, спрямованих на формування прогресивної галузевої структури і нового технологічного укладу економіки країни,

отримання	суттєвого	соціально-економічного	ефекту, вирішення	нагальних
соціальних проблем.

Досвід останніх років наочно доводить неможливість комплексного вирішення проблеми існуючими засобами суто галузевого чи територіального управління та

підтверджує необхідність державної підтримки для її системного розв'язання.
Такий підхід є виправданим і можливим лише за умов: віднесення безпеки
населення	і	територій	шляхом	зниження	ризиків	і	пом'якшення	наслідкі
надзвичайних ситуацій до проблем виключної важливості для держави і суспільства,
а її розв'язаннядо пріоритетної сфери загальнонаціональної безпеки; вживання
невідкладних системних заходів (на найближчі 5-Ю років) задля утримання умов
для сталого	розвитку економіки країни			і її здатності до		розширеної репродукції;
ком-

4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій						249
плексного підходу до розв'язання проблеми на державному рівні і відповідальності
держави	за	виникнення	і	реалізацію	техногенних	; небефективногозпек
міжнародного		співробітництва	з	питань	захисту від	надзвичайних		ситуацій
техногенного та природного характеру.

Досвід свідчить, що для значного зменшення ураження людей, економічних збитків, соціального і соціально-психологічного впливу на стан населення країни вкрай важливо заздалегідь передбачати заходи технічного, медичного, інженерного, інформаційного, фінансового та іншого характеру.

Потрібно також визначити і законодавчо затвердити оснащення, склад та фінансування сил і засобів, які передбачені для дій у попередженні надзвичайних ситуацій та під час їхньої ліквідації.

Визначити порядок і регламент навчання всіх органів і сил дій у надзвичайних ситуаціях, визначити органи управління, порядок їх взаємодії, функції державних органів влади, визначити режими функціонування органів влади, забезпечення фінансування, принципи планування роботи в різних режимах.

Без вирішення цих питань неможливо зменшити ризик негативного впливу надзвичайних ситуацій на населення і економіку країни.

На цей час склались такі обставини, що в результаті змін в органах державної влади, змін в соціально-економічній і політичній сферах країни існуючі плани ЦЗ на мирний час не діють і не враховують реальних обставин і нових чинників, що виникли в житті країни.

Зазначені умови у своїй сукупності привели до потреби створення Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного і

техногенного характеру, яка ґрунтується		на системі	взаємопов'язаних заходів
організаційного,	нормативно-правового,	ресурсного	та	інформаційного
забезпечення.

Нині постійно діюча організаційна структура ЄДС НС має чотири рівні органів управління, функціональних і територіальних підсистем:

-загальнодержавний,

-регіональний,

-місцевий,

-об'єктовий.

Ця система має постійні та координуючі органи управління.

Постійні органи - це: на загальнодержавному рівні Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та їх уповноважені органи; на об'єктовому рівні - спеціально призначені особи та структурні підрозділи.

Координуючі органи: на загальнодержавному рівні є дві комісії: Державна комісія Кабінету Міністрів України з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

Як показа'в досвід, при виникненні надзвичайних ситуацій, які за своїми масштабами, людськими та економічними втратами мають вплив на соціальнопсихологічний, економічний, епідеміологічний стан, рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна Урядова Комісія. Приклад - аварія на очисних спорудах Харкова, повінь у Закарпатті, подолання комп'ютерної "кризи 2000", знешкодження

250 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

німецької донної міни часів другої Світової війни на початку2004 p., коли були задіяні фахівці, сили і засоби міністерств і відомств, вивчаючи кожну конкретну ситуацію.

Ця комісія бере на себе функцію як координуючого, так і керівного органу ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. її рішення є обов'язковим для всіх органів державної влади, організацій і підприємств, які зобов'язуються взяти участь у ліквідації наслідків НС; на регіональному, місцевому та об'єктовому рівнікомісії відповідних рівнів.

Склад комісій визначається рішенням відповідних орга, наів підставі з специфічних територіальних, економічних, соціальних та інших умов.

До системи повсякденного управління ЄДС належать оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання і аналізу інформації центри управління в надзвичайних ситуаціях (створюються на загальнодержавному рівні), оперативно-

чергові служби уповноважених органів з	питань надзвичайних	ситуацій та
цивільного захисту населення усіх рівнів(мається на увазі функціональні та
територіальні підсистеми), диспетчерські служби	центральних і місцевих	органів

виконавчої влади, державних та недержавних підприємств, установ і організацій. Функціональні підсистеми - підсистеми міністерств та інших центральних

органів виконавчої влади.
У	надзвичайних		ситуаціях		сили	і	засоби	функціональних		підсистем
регіонального, місцевого та об'єктового рівня(мається на увазі сили і засоби
міністерств -прямого чи подвійного підпорядкування, що розміщені в регіонах, на
територіях		місцевого	та об'єктового визначення) підпорядковуються органам
управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.
Територіальні підсистеми єдиної державної системи, згідно з положенням про
ЄДС, створені в Автономній Республіці Крим, областях, у м. Києві та Севастополі.
Створені також територіальні структури міського, районного та об'єктового
органів управління.
Отже єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації
техногенного і природного характеруце центральні та місцеві органи виконавчої
влади, органи самоврядування, державні і недержавні підприємства, установи та
організації з відповідними силами і засобами, які ведуть нагляд за забезпеченням
техногенної та природної безпеки, організовують проведення робіт із запобігання
надзвичайним ситуаціям і реагування у разі їхнього виникнення та виникнення- з
метою зменшення наслідків НС.
Сили і засоби ЄДСце				військові, спеціальні, спеціалізовані					і позаштатні
формування з відповідним оснащенням, наглядові органи. Під визначенням "сили і
засоби	функціональних		і	територіальних			підсистем" розуміють		урахування
наявності недержавних (добровільних) рятувальних формувань, які залучаються до
виконання відповідних робіт.
Постійно діючі органи управління різних рівнів можуть в екстреному порядку
залучати всі наявні сили і засоби, що розміщені на їхній території, до термінового
реагування, залежно від обстановки, що склалась. Одночасно ці дії доводять до
відповідних		органів	виконавчої		влади, органів		місцевого		самоврядування,

керівників державних підприємств, установ та організацій та узгоджують з ними порядок