БЖД - Яким

5. Надання першої долікарської допомоги _____________________________________ 271

но негайно викликати лікаря. До прибуття лікаря необхідно припинити контакт потерпілого з отруйною речовиною та видалити її з організму. Оскільки: отрути можуть потрапляти в організм трьома шляхамичерез шлунково-кишковий тракт, органи дихання та шкіру чи слизові оболонки, то цим визначається характер першої допомоги.

Якщо отрута (за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий тракт, потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок до появи чистих промивних вод. Для цього його примушують випити1,5-2,0 л води ледь підфарбованої марганцевокислим калієм або води з питною содою(одна чайна ложка на одну склянку води), а потім викликають блювання подразненням кореня язика. Після цього дають суспензію активованого вугілля, яка має хороші адсорбційні властивості. Кишечник очищається за допомогою сольового проносного20 г гіркої солі на 0,5 склянки води. Потім потерпілого зігрівають, дають йому багато чаю або кави, але не їжу.

У разі потрапляння отруйних газів або випарів удихальні шляхи, потерпілому потрібно забезпечити приплив свіжого повітря, вивільнити його від одягу, який

утруднює	дихання. При	запамороченні	чи	непритомності	дати	понюхати
нашатирний спирт, при зупинці дихання - зробити штучне дихання.
При потраплянні отруйних речовин нашкіру необхідно принаймні						змити
ділянку тіла водою з милом.		Якщо ці речовини мають до того ж агресивну дію,

треба діяти так, як і при хімічних опіках.

Отруєння харчовими продуктами. Причиною їх є вживання неякісних, несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання, як правило, починається через 2-3 години після вживання неякісних продуктів, інколи через 2026 год.

Ознаки: загальне нездужання, нудота, неодноразове блювання, біль у животі,

головний біль, частий понос,	блідість, спрага, підвищення	температури тіла	до
38...40°С, частий слабкий пульс, судоми. Блювання і понос зневоднюють організм,
сприяють втраті солей.
Допомога - діяти, як при потраплянні отрути у шлунково-кишковий тракт.
З метою запобігання	харчовим отруєнням не	слід допускати	вживання

недоброякісних та не зовсім свіжих продуктів. Особливо обережно треба вживати консерви і пам'ятати про можливість їх низької якості (здуття кришки, банки, поганий запах, незвичайний колір тощо). З метою запобігання отруєнням фальшивими спиртними напоями не слід купувати напої сумнівного виробництва, особливо у неорганізованих продавців.

Отруєння ліками, алкогольними та наркотичними речовинами. Особливість першої допомоги полягає в тому, що потерпілого ні в якому разі не можна залишати самого, оскільки в нього можуть спостерігатися порушення роботи центральної нервової системи - гальмування або збудження її, параліч дихання, непритомність, клінічна смерть.

Отруєння кислотами та лугами- найбільше поширені серед ненавмисних отруєнь хімічними речовинами, які потрапили в організм через стравохід, особливо в побуті, у дітей.

Ознаки. Різкі болі в ротовій порожнині, стравоході та в шлунку, опік (набряк) слизових, блювання з домішкою крові, труднощі під час ковтання. Іноді характерний

272	5. Надання першої долікарської допомоги
запах	з рота. Потерпілі часто збуджені, можливий набряк гортані з розвитком

асфіксії, непритомність.

Допомога. Негайно видалити слину та слиз з рота потерпілого, загорнувши чайну ложку в марлю, серветку чи хустинку, протерти ротову порожнину. Промивати шлунок водою не можна, оскільки це спричинює блювання і призводить до потрапляння отрути у дихальні шляхи. Можна лише дати потерпілому2-3 склянки води, щоб розбавити кислоту чи луг, зменшуючи їх агресивну дію. Не можна також нейтралізувати кислоту, що потрапила у шлунок, лугом і навпаки, оскільки при цьому утворюється велика кількість вуглекислого , газущо призводить, до розтягування шлунка, посилення болю та кровотечі. Якщо виникли ознаки задухи, роблять штучне дихання - краще способом "з рота в ніс", оскільки слизова оболонка рота потерпілого обпечена.

Отруєння оксидом вуглецю. Причини - вдихання чадного газу, генераторного газу, продуктів горіння, диму. В крові блокується зв'язок гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесення кров'ю від легень до тканин.

Ознаки - при легкому отруєнні - шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у

вухах, загальна	слабкість, нудота, блювання, слабкий	пульс, короткочасна
непритомність; при	тяжкому отруєннінерухомість, судоми, порушення зору,

дихання, роботи серця, непритомність протягом годин і навіть діб, клінічна смерть. Допомога - діяти, як і у випадку потрапляння отрути у дихальні шляхи.

5.6.Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою

Пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою, називаються електричною травмою.

Електричні травми умовно поділяють на двавиди: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, загальні електротравми, так звані електричні удари, коли уражається центральна нервова система або існує загроза

ураження		всього		організму		через
порушення		нормальної			діяльності
життєво важливих органів і систем,
таких	як	головний			мозок, серце,
легені.
Місцеві		електротравми - чітко
окреслені			місцеві
цілісності окремих ділянок та тканин
тіла	під		впливом
струму		або		електричної .
Найчастіше		-	це		поверхневі
пошкодження,			тобто	пошкодження

шкіри, іноді інших м'яких тканин, а також зв'язок і кісток.

До місцевих електротравм відносять: електричні опіки, електричні знаки, металізацію шкіри, механічні пошкодження та електроофтальмію.

Загальні електричні травми (електричні удари) залежно від наслідків ураження організму людини поділяють на чотири ступені:

5. Надання першої долікарської допомоги______________________________________273 I - судомне скорочення м'язів, що супроводжується болями, агте без втрати

свідомості;

II- судомне скорочення м'язів із втратою свідомості та/або зупинкою дихання; III - втрата свідомості і порушення серцевої діяльності;

IV — клінічна смерть.

Електричний удар, навіть якщо він не закінчився смертю, може призвести до

значного розладу організму, який виявляється одразу ж після	удару або через
декілька годин, днів і навіть місяців.
Так, унаслідок електричного удару можуть виникнути або загостритися серцево-
судинні захворювання (аритмія серця, стенокардія, підвищення	або пониження
артеріального тиску), а також нервові захворювання(невроз), ендокринні порушення
тощо. Можливі послаблення пам'яті та уваги. Вважається, що електричні удари
послаблюють стійкість організму до захворювань.

Дотикання до струмоведучих частин, що перебувають під напругою, спричинює судомне скорочення м'язів. Унаслідок цього, якщо потерпілий тримає провідник руками, пальці можуть так сильно стиснутися, що вивільнити його руки стає неможливо.

Якщо потерпілий стикається зі струмопровідними части, намиеобхідно передусім за все швидко вивільнити його від дії електричного струму. При цьому слід мати на увазі те, що торкатися до людини, що перебуває під напругою, небезпечно для життя того, хто надає допомогу. Тому швидко відключити ту частину устаткування, якої торкається потерпілий (рис. 100) або електрообладнання головнезавдання рятівника.

Рис. 100. Вивільнення потерпілого: відкиданням провідника дошкою, перерубуванням провідників

Якщо вимкнення зробити неможливо, звільнити людину від дії електричного струму можна, відтягнувши її від джерела струму або ж відкинувши провідник від людини (якщо людина торкається провідника). При цьому людині, яка надає допомогу, потрібно дотримуватися правил безпеки, щоб самій не потрапити під дію електричного струму, звертаючи особливу увагу на напругу, під яку потрапив потерпілий.

274 5. Надання першої долікарської допомоги

У разі напруги до1 000 В провідник від людини можна відкинути сухою палкою або дошкою. Можна також перерубати його сокирою. Відтягти потерпілого

від джерела струму можна руками, надягнувши					діелектричні		рукавиці	або ж
обмотавши їх сухим одягом. Краще при цьому стати на дошку, одяг або будь-яку
іншу діелектричну підстилку (рис. 101).
У	разі	напруги	понад1 000 В	для	звільнення		потерпілого	можна
використовувати		лише	ізолюючу	штангу	або	ізолюючі, одягнувшикліщі

діелектричні (гумові) рукавички і взувши діелектричні боти.

Звільнивши потерпілого від дії електричного струму, треба якнайшвидше визначити вид і ступінь електротравми і залежно від цього надати першу долікарську допомогу, а також викликати медичну допомогу або транспортувати потерпілого до медичного закладу. Потрібно пам'ятати, що людину, яка отримала електротравму, не можна залишати без догляду, доки її не огляне лікар, оскільки у неї не унеможливлений розвиток негативних процесів, які можуть призвести навіть до зупинки серця.

Рис. 101. Відтягування потерпілого: 1 - за сухий одяг; 2 - використовуючи діелектричні рукавиці

5.7.Надання першої допомоги при утопленні

Людину, що тоне, потрібно передусім витягнути з води на берег чи палубу судна. Витягуючи потерпілого, треба бути дуже обережним, оскільки він може не контролювати свої дії і здатен, вчепившись за рятівника, потягнути за собою і його. Рекомендується підпливати до утопаючого ззаду, захопити його за голову і буксирувати до берега. Є й інші способи буксирування, при яких потерпілого захапують за плечі або під руки. Головне - не дати змоги потопаючому схопити рятівника та паралізувати його дії. Доцільно витягувати потерпілого за його одяг чи за волосся.

Якщо підпливти до потопаючого ззаду неможливо, а він не контролює свої дії, чинить опір та намагається вхопитися за рятівника, потрібно пірнути під нього, захопити однією рукою під коліно, а долонею другої руки сильно штовхнути інше коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною. У крайніх випадках, коли потерпілий своїми діями створює загрозу життю рятівника, хапаючись за нього, потрібно негайно звільнитися від "обіймів" потопаючого. Якщо потопаючий захопив

5. Надання першої долікарської допомоги _____________________________________ 275

одночасно тулуб та руки рятівника спереду, необхідно завдати кулаком різкого удару в ділянку ребер потопаючого. Залежно від місця захвату можливі інші способи звільнення.

Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють два види утопленнямокре і сухе. При справжньому (мокрому) утопленні рідина

обов'язково потрапляє в	легені(75-95% усіх	утоплень). При	рефлекторному
звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної
асфіксії (5-20% усіх утоплень).
Трапляються утоплення	від первинної	зупинки серця і	дихання внаслідок

травми, температурного шоку тощо. Утоплення може настати також при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.

Ознаки. У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують одразу після занурення під воду, у початковий період після його підняття на поверхню спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігаються протягом кількох днів.

Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під >водстановила не більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна, шкірні покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або зідсутнє, пульс слабкий, неритмічний, стан організму характеризується як агональний.

У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду минуло2-3 хв, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило, відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.

При	сухому		утопленні посиніння шкіри
виражене		менше, ніж		при	мокрому, в
атональному періоді відсутнє витікання пінистої
рідини з рота. Клінічна смерть триває 4-6 хв.
Утоплення,		що		розвинулось	унаслідок
первинної зупинки серця і серцевої діяльності,
Рис.	102.		Схематичне		зображення

характеризується різкою блідістю шкіри, від-положення, яке необхідно прийнти сутності рідини в порожнині рота і носа, потерпілому для усунення води зупинення і серця, розширенням зіниць.

з його дихальних шляхів і шлунку. .

Допомога. Якнайшвидше очистити порожнину рота і глотки утопленого від слизу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, її необхідно

швидко видалити, для чого потерпілого перевертають на живіт, перегинають через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів натискають на спину (рис. 101).

276 _____________________________________5. Надання першої долікарської допомоги Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити оживлення.

Коли утопленик врятований у початковому періоді утоплення, треба насамперед вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, насухо обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на 40-50° ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітки, розтирають руки і ноги.

5.8. Посттравматичний синдром та його подолання

Постравматичний розлад - тривожний розлад, в якому страх і супутні синдроми виникають зразу після травматичної події і тривають менше місяця.

Стресові розлади суттєво знижують загальний емоційний стан особистості, отруюють особисте, сімейне, соціальне, професійне життя людини.

Американські вчені виявили, що у більшості солдатів виникають серйозні психічні симптоми після закінчення воєнних дій.

Приблизно 29% всіх військовослужбовців, що служили у В'єтнамі, страждали частими посттравматичними розладами, 22% мали окремі, незначні стресові симптоми, 10% ветеранів досьогодні відчувають помітні пост травматичні стресові симптоми.

Обстеження ветеранів війни у Перській затоці дали схожі результати: більше третини їх через 6 місяців після бойових дій розказали, що їх мучать жахи, і вони стали вживати більше алкоголю, ніж раніше.

Ветерани Афганістану так само страждають від нав'язливих образів, снів-жахів, думок. їм перед очима постають різні страшні сцени, які на все жигтя вкарбувалися в їхню пам'ять - смерть товариша, вбивство ворога, каліцтво тощо.

У 2003 р. за період з початку війни в Іраку було евакуйовано понад 600 військових армії США, 22 солдати наклали на себе руки, причому більшість суїцидів було зафіксовано після оголошення закінчення війни. Перебування на території Іраку, де активно діють партизани, на думку британського щотижневика "Observer", посттравматичний стрес загрожує кожному другому солдату американської армії. Згідно повідомлень голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров, 'я материнства і дитинства, М. Поліщук на початку 2004 р. зробив заяву про те, що 60%

українських миротворців страждають на психічні розлади, а 30% солдатів в Іраку
стануть імпотентами.
Гострі	і	посттравматичні	стресові розлади можуть бути спричинені і
катастрофами природного чи техногенного характеру та наслідками дії терористів.
Затяжні стресові симптоми спостерігаються у тих, то відчув на собі насилля,
жорстокість. У результаті обстеження американськими спеціалістами124 людей, які
пережили холокост, 46% з них отримали діагноз "посттравматичний стресовий розлад".
У жертв зґвалтування посттравматичний період може тривати до 18 місяців і довше.
Суттєвою допомогою у подоланні посттравматичних стресів може						бути
організована	в	Україні при	МНС резервістська чи добровільна , структура
прототипом якої є створена 1991в			р. Американською асоціацією психологів і
Американським Червоним хрестом Мережа реагування у випадку катастроф (DNR).
DNR займається		забезпеченням	невідкладної	психологічної	допомоги	після
катастрофи.

5. Надання першої долікарської допомоги _____________________________________ 277

Багато жертв катастроф насправді не розпізнають, наскільки вплинула на них пережита ситуація. Американські вчені визначили, що від 10 до 40% жертв тяжких дорожньо-транспортних пригод можуть отримати діагноз синдрому протягом півроку після пережитого стресу.

Спеціалісти з психічного здоров'я можуть безпосередньо допомагати тим, хто

вижив, упоратися	зі	своїми	психологічними	труднощами. Вон	часто
використовують підхід з чотирьох етапів:

1.Нормалізація реакцій людини на пережиту ситуацію, тобто розповідають про реакцію людини на типову ситуацію (проблеми зі сном, нервове збудження, відчуття горя і т.ін.).

2.Заохочення вираження тривоги, гніву, плачу та інших негативних емоцій. Дають можливість виговоритися.

3.	Навчання	навиків	самодопомоги, показ	шляху	подолання	стресу,
тривожності, переживання.
4.	Забезпечення	спеціальної допомоги, оскільки		15-25%	тих, хто вижив,

потребують серйозної спеціальної допомоги, реабілітації.

Специфіка надання першої психологічної допомоги при посттравматичному синдромі полягає в тому, що самі рятувальники, перебуваючи в зоні дії негативних чинників, піддаються впливу надзвичайного стресу і зазнають певних психологічних травм. Отже для того, щоб ефективно надати допомогу потерпілому, важливо володіти методами саморегуляції, розвивати волю, загартовувати характер. Сила волі, незламний характер, контроль над собою, реакцією на ситуацію, пристосування

до реалій навколишнього середовища дають змогу не тільки вижити людині в екстремальних умовах, але й допомогти вижити оточуючим.

6.Організація та управління безпекою життєдіяльності

6.1.Концептуальні основи державної безпеки

Державну безпеку у всіх сферах життєдіяльності суспільства підтримують і забезпечують у першу чергу формуванням взаємовигідних біосоціальних відношень людей, соціальних груп між собою. Такий підхід до безпеки визначає і відповідні принципи (рис. 103).

Рис. 103. Принципи забезпечення державної безпеки

6.2.Загальні аспекти управління безпекою життєдіяльності

Управління безпекою життєдіяльностіце комплекс дій з підготовки, прийняття і реалізації рішень, спрямованих на забезпечення безпеки людини у сфері виробництва та побуту як за нормальних умов, так і в разі виникнення НС.

6. Організація і управління безпекою життєдіяльності						279
Управління безпекою життєдіяльності має правовий, соціально-економічнии, тех-
іний, організаційний, медичний, екологічний, психологічний та етичний аспекти.
1. Правовий	аспект	полягає	у	розробці	та	обов'язковому		виконанні

законодавчих та нормативних актів, що регулюють суспільні відносини у

сфері	безпечної життєдіяльності, визначають критерії безпеки та вимоги
щодо	забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності

людини.

2.Соціально-економічний аспект полягає у цілеспрямованому фінансуванні комплексу заходів безпеки у всіх сферах діяльності людини. Він також охоплює:

а) використання економічних методів управління безпекою(пільги в

	оподаткуванні);
б)	відшкодування шкоди особі у разі ушкодження її здоров;'я
в)	обов'язкове	державне	та	добровільної	є	особисте	соціальне
	страхування від нещасних випадків;
г)	регламентацію тривалості робочого дня і відпочинку;
д)	безкоштовне надання працівникам спецодягу, засобів індивідуального
	захисту, миючих засобів на роботах зі шкідливими і небезпечними
	умовами праці;

є) пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці: оплата праці за підвищеним рівнем, додаткова оплачувана відпустка.

3.Технічний аспект полягає у проектуванні та спорудженні будов, комуніка

цій, впровадженні технологій, які орієнтовані на збереження здоров'я і без пеку людини.

Модель безпечного виробництва:

а) хороший, з погляду безпеки, проект; б) автоматичне дистанційне управління(маніпулятори, роботи);

в) запобіжні засоби захисту: автоматичне відключення, блокування, ого рожі, заземлення;

г) засоби застереженнязнаки безпеки; д) тренування - рівень знань та умінь для ефективної безпечної праці.

4.Організаційний аспект полягає у створенні апарату управління, нагляду і контролю за БЖД в масштабі держави, регіону, підприємства, підрозділу і кожної людини.

5.Медичний аспект пов'язаний із комплексною оцінкою впливу всіх чинників довкілля і трудової діяльності на стан здоров'я людей.

Медичний аспект також охоплює:

а) надання кваліфікованої швидкої допомоги і лікування потерпілих від

	нещасних випадків;
б)	виявлення осіб, стан яких не дозволяє виконувати необхідні роботи;
в) з'ясування причин виникнення гострих захворювань чи отруєнь;
г)	організація санітарно-епідеміологічного нагляду в усіх сферах діяль
	ності людини.

6.Екологічний аспект полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов життя людини та інших компонентів біосфери, у зменшенні антропоген ного впливу на навколишнє середовище. Екологічний аспект містить такі проблеми:

280	6. Організація і управління безпекою життєдіяльності

-зростання населення;

-скорочення зеленого покриву планети;

-зменшення запасів прісної води і харчових ресурсів гідросфери.

7)Психологічний аспект пов'язаний з психологічною шкодою, заподіяною кожним нещасним випадком, аварією чи катастрофою.

8)Етичний або моральний аспект пов'язаний з поглядами, уявленнями і нормами, які регулюють безпечну поведінку людей і взаємини між ними.

Структурі етичних засобів належить також	субординація(зв' зки за
посадою), координація та співробітництво(окремих осіб,		структурних
підрозділів), моральне стимулювання безпечної життєдіяльності, лікарська
етика.
Отже, управління безпекою життєдіяльності повинне виконуватися на етапах
проектування, будівництва, реконструкції, експлуатації	та	ліквідації	всіх
народногосподарських об'єктів усіх форм власності.

6.2.Законодавчі основи безпеки життєдіяльності

УДекларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою

16 липня 1990 р., окремий розділ присвячено екологічній безпеки як складовій частині безпеки життя людини.

В першій Конституції України, прийнятій на сесії Верховної Ради28 червня 1996 р. стверджено: "Людина, її життя і здоров'я, ... безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю". В інших статтях проголошені права громадян на належні безпечні умови праці(ст. 43), на соціальний захист(ст. 46), на охорону здоров'я та безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50). Одним із перших законів незалежної України, що регулюють охорону життя і здоров'я громадян у процесі трудової діяльності, відносини між власником підприємства і працівниками. Був закон України "Про охорону праці" (1992 p.).

Закон визначає гарантії прав на охорону праці при укладенні трудового договору, під час роботи, права на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, компетенцію і повноваження органів державного управлі, нняагляду і громадського контролю за охороною праці.

Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про працю України, який регулює трудові відносини загалом.

Серед законів, що регулюють безпеку людини в усіх сферах її життя, а також відносини державних органів, незалежно від видів їхньої діяльності та форм власності виділяють:

-Закон України "Про пожежну безпеку" (1993 p.);

-Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994 p.);

-Закон України "Про дорожній рух" (1993 p.);

-	Закон	України "Про охорону природного навколишнього		середовища"
	(1991 р.), на основі якого розроблена низка законів, які стосуються окремих
	сфер	довкілля, наприклад,	закони України "Про охорону атмосферного
	повітря" (1992 р.), "Про		використання ядерної енергії	та радіаційну
	безпеку", "Про екологічну експертизу", а також декілька кодексів: лісовий,
	водний, про надра землі та ін.