Основні засоби збереження територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду. Види використання природно-заповідного фонду

Природно-заповідний фонд вимагає особливої уваги та відповідно­го режиму охорони, оскільки є

національним багатством держави. Основними засобами збереження природно-заповідного фонду є:

- встановлення заповідного режиму, тобто створення заповідників;

• організація моніторингу за станом природних комплексів та об'єктів в заповідниках з метою розробки наукових основ їх збере­ження та ефективного використання;

• дотримання вимог щодо охорони територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду під час здійснення землевпорядкування, лісо­впорядкування, господарської, управлінської та іншої діяльності, роз­робки проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічних експертиз проектів та територій;

• запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони, зокрема, введення пільгового оподаткування та інше;

• здійснення державного та громадського контролю за додержан­ням режиму їх охорони і використання, вивчення і врахування гро­мадської думки щодо охорони природно-заповідного фонду:

• встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання ;

• розширення міжнародного співробітництва у галузі організації заповідної справи, охорони довкілля, створення міждержавних приро­дно-заповідних територій.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду служать для збе­реження природних комплексів, генофонду рослинного та тваринного світу. Тому використання природно-заповідного фонду повинно бути суворо регламентованим Законом "Про природно-заповідний фонд України" території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватись з природоохоронною, науково-дослідною, оздо­ровчою та освітньо-виховною або будь-якою іншою рекреаційною ме­тою, для моніторингу навколишнього природного середовища, для і господарських цілей (заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин. їх плодів, сіна, випасу худоби, мисливство, рибальство і ін.), якщо це не суперечить призначенню природно - заповідних територій та об'єктів.

Використання природно-заповідного фонду здійснюється відповід­но "Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного" (№ 43 від 11 травня І 994року), "Інструкції про порядок видачі дозволів на спеціальне ви­користання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" (№ 43 від 11 травня 1994 року), "Інструкції про порядок видачі дозволів на добу­вання (збирання ) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України" (№ 3 від 1 лютого 1993 року) та інших нормативних доку­ментів.

Виділення територій та об'єктів природно-заповідного фонду на місцевості

Території та об'єкти природно-заповідного фонду повинні бути позначені на місцевості з метою інформування населення та землеко­ристувачів про межі, категорію та статус, режим охорони та правила поведінки. Для цього згідно з "Положенням про єдині знаки та аншлаги на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду" встанов­люють певні інформаційні та охоронні знаки: офіційні вивіски, інфо­рмаційно-охоронні знаки, межові охоронні знаки та інформаційні щи­ти.

Офіційну вивіску можуть мати території та об'єкти природно-заповідного фонду, які мають статус юридичної особи (природні за­повідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіо­нальні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки). Офіційна вивіска має форму прямокутника розміром 620 х 470 мм зеленого кольору з окантовкою, на якій у верхній частині під Дер­жавним гербом наноситься напис "Україна", назва міністерства або відомства чи установи, у віданні якої перебуває цей об'єкт, його влас­на назва, категорія та статус заповідання, назва представництва (дирекція, правління тощо).

Інформаційні та охоронні знаки повинні відповідати певним вимогам стандартів - бути достатньо інформативними, наочними, одноманітними (однотипними) та логічно розміщеними.

У місцях входу (виходу) на територію природно-заповідна об'єкта масового руху транспорту, перетину меж заповідного об'єкту дорогами, стежками, водоймами, біля населених пунктів встановлюються інформаційно-охоронні знаки, які мають форму вертикальної прямокутника розміром 841 х 594 мм. На смугастому синьо-жовтому полі прямокутника зображено зелений щит. На щиті під зображенні Державного Герба України - напис "Природно-заповідний фонд України". В центрі щита - табличка жовтого кольору, на якій подається назва заповідного об'єкта. Під табличкою робиться напис "Охороняється законом".

Вздовж межі природно-заповідних територій на відстані не рідні ніж через 1 км один від одного встановлюються межові охоронні знаки, які мають форму вертикального прямокутника розміром 420 х 290 мм. За формами і обрисами цей знак подібний до інформаційні охоронного. Власної назви може не бути. Обов'язково вказується категорія заповідника - "заказник", "заповідник", "пам'ятка природі тощо. На природно-заповідних територіях та об'єктах особливо цінних, вразливих та найбільшого відвідування населенням, а також розміщених у гірських, лісових районах та місцях з різкою зміною рельєфу, межові охоронні знаки повинні встановлюватися густіше.

Інформаційні щити встановлюються у місцях найбільшого скупчення відвідувачів, на оглядових майданчиках, автостоянках, біля адміністративних будівель заповідних об'єктів. Вони мають форму горизонтального прямокутника розміром 841 х 1189 мм (допускаєте збільшення розмірів у 2 рази) жовтого кольору з синьою окантовкою. На щиті подасться повна назва об'єкта, його призначення і функції, загальна характеристика, правила поведінки, карта-схема території. Інформація на щитах подається українською мовою. Іноді може подаватись мовою національних меншин, в Криму - російською.

Знаки виготовляються із листового алюмінію, сталевого лисі оцинкованого дахового заліза. Допускається застосування місцеві матеріалів - дерева, каменю тощо. Опори знаків виготовляються з л рева діаметром не менше 10 см, металевих труб діаметром не мені 50 мм, залізобетонних стовпів шириною профілю 85 мм.

Висота розташування знака вибирається залежно від його призна­чення і розташування на місцевості. Знаки повинні бути віддалені від освітлювальної мережі на відстані не менше 1 м, високовольтної ме­режі не менше 2,5 м. У межах охоронної зони високовольтних ліній встановлення знаків заборонено. На транспортних мережах (сухопут­них і водних) розміщення знаків повинно узгоджуватись із службою дорожнього руху і навігаційною службою.