Науковий потенціал

Науковий потенціал характеризується як сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, галузі, міста тощо), що дає змогу при наявних формах організації й управління ефективно вирішувати завдання господарства. Складовими наукового потенціалу є кадри, фінанси, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення. Поняття "науковий потенціал" можна поширити на будь-яку сукупність наукових організацій, у тому числі й на об'єднання в галузях господарства, в міністерствах, відомствах, а також сукупність галузевих наукових організацій, розташованих на відповідній території. Отже, можна говорити про науковий потенціал держави, що об'єднує наукові організації різного підпорядкування.

Науковий потенціал розглядається як невід'ємна частина всього науково-технічного потенціалу суспільства.

Особливу роль у розвитку наукових досліджень відіграє галузева, заводська наука.

Реалізація закономірностей розміщення виробництва і принципу вирівнювання рівнів економічного, соціального й культурного розвитку економічних районів сприяла створенню наукових центрів в усіх регіонах України.

Науковий потенціал, безперечно, впливає на розміщення насамперед наукомістких галузей господарства і невиробничої сфери. Наукові заклади широко досліджують продуктивні сили в усіх регіонах країни. Водночас характер розвитку продуктивних сил впливає на спеціалізацію наукових підрозділів, що дає змогу розв'язувати економічні й соціальні проблеми.

Як правило, інститути, що спеціалізуються на дослідженнях теоретичного профілю, розміщують у великих науково-інформаційних центрах, наукові заклади, що розробляють прикладні проблеми, — поблизу провідних підприємств галузі та органів управління ними. Однак при цьому необхідно враховувати й сучасний стан розміщення наукових закладів, насичення регіонів науковими кадрами, оскільки поки що має місце значна територіальна диференціація чисельності наукових працівників серед регіонів України.

Контрольні питання

1. Яка роль науково-технічного прогресу?

2. Чим характеризується виробничий потенціал?

3. Дайте оцінку сучасного стану наукового потенціалу країни?

Завдання на самостійну роботу

1. Проведіть дослідження науково-технічного потенціалу країни.

2. Дайте оцінку динаміки наукового потенціалу за останні десять років.

Література

[4] с. 116 – 128.

[5] с. 133 – 137.

[6] с. 157 – 160, 505 – 526.

[7] с. 24 – 29.

ТЕМА 9. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ В РИНКОВИХ УМОВАХ

1. Галузева структура народного господарства.

2. Економічне обґрунтування галузевого розміщення виробництва.

3. Форми територіальної організації промисловості.

Галузева структура народного господарства

Для економіки України характерною є диференційована та диверсифікована структура.

Галузева структура відрізняється:

• високою вагою важкої індустрії,

• недостатнім розвитком галузей та виробництв товарів народного споживання,

• наявністю галузей забезпечення НТП,

• глибокими внутрішньогалузевими та міжгалузевими виробничими зв’язками.

На галузеву структуру значно впливають економічні та природні фактори:

• рівень розвитку продуктивних сил,

• елементи зростання виробництва,

• рівень забезпечення сировинною та паливо-енергетичними ресурсами.

Удосконалення народногосподарського комплексу пов’язане з раціональним використанням природних, матеріальних та трудових ресурсів, інтенсивним розвитком економіки, охороною навколишнього природного середовища.

У галузевій структурі України виділяється машинобудування (38,7 % вартості продукції народогосподарства), харчова промисловість (15,3 %), легка промисловість (12 %).

Структура засобів виробництва складається з співвідношення видобувних та обробних галузей. До видобувних належать видобуток мінерального палива, виробництво електроенергії, видобуток руд чорних та кольорових металів, гірничо-хімічної та мінерально-будівельної сировини, лісозаготівля, вилов риби та морських продуктів.

Видобувна промисловість має підвищену фондомісткість, на неї припадає 20% основних виробничих фондів.

Галузь представлена однорідними підприємствами, тобто подібними між собою за призначенням продукції, яка виробляється, спільності використовуваної сировини та за характером технології.

Науково – технічний прогрес посилює динамічність зрушення у структурі промисловості. Існують значні відмінності у територіальній концентрації промислового виробництва між південно-східними та деякими західними і центральними областями, у господарчій структурі яких висока питома вага аграрного сектора економіки.

Потрібні пропорції можна забезпечити на основі удосконалення інвестиційної політики, управління, економії сировини та енергії.